Постанова

від 13.02.2019 по справі 809/816/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 рокуЛьвів№857/562/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.

з участю представників: позивача Угринюка В.М., Гуменюка Б.С.,

відповідача Яремака Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року у справі №809/816/18, винесене головуючим суддею Більковською Н.В., проголошене о 15.38 год у м. Івано-Франківську, повний текст судового рішення складений 19.11.2018 р., за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛК Інтерплит Надвірна до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми Р №0000911401 від 19.02.2018, форми В4 №0000921401 від 19.02.2018, форми П №0003042200 від 04.04.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення вимог податкового законодавства, прийшов до помилкових висновків, згідно яких необґрунтовано і безпідставно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зокрема, податкове повідомлення-рішення форми Р №0000911401 від 19.02.2018 яким збільшив суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 308532 грн. та в сумі 77133 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення форми В4 №0000921401 від 19.02.2018 яким зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 39764 грн., та податкове повідомлення-рішення форми П №0003042200 від 04.04.2018 яким зменшив суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8198195 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області №0000911401 від 19.02.2018 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області №0000921401 від 19.02.2018 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області №0003042200 від 04.05.2018 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 930 032,82 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЛК Інтерплит Надвірна за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 20 334,51 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню, оскільки прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема апелянт вказує на те, що в ході перевірки встановлено, що товариством включено до складу витрат витрати по отриманих транспортних послугах по перевезенню техсировини згідно з актами виконаних робіт від ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 587757,02 грн. та встановлено розбіжності між транспортними засобами, які наявні в ФОП ОСОБА_4 та транспортними засобами ФОП ОСОБА_4, які згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна (дані з товаро-транспортних накладних) ФОП ОСОБА_4 здійснював перевезення техсировини. В ході перевірки проведено звірку транспортних засобів номерні знаки, які зазначені в товарно- транспортних накладних з відомостями зазначеними в Національній автоматизованій інформаційній системі Головного сервісного центру МВС України та встановлено відсутність відомостей про транспортні засоби з номерними знаками, зазначеними в ТТН в 20 випадках з 27. Крім того, в ТТН не вказані наступні реквізити: прізвище водія автомобіля; марки автомобіля; пробіг автомобіля; розхід ПМП і т.д., що не дає можливості ідентифікувати перевізника.

Крім цього, зазначає, що відповідно до наданих до перевірки документів (договорів) ТОВ JIK Інтерплит Надвірна у січні-березні 2014 року проводило придбання техсировини у ФОП ОСОБА_5 на суму 342 275,80 грн., проте згідно наданого пояснення від 26.11.2014 ФОП ОСОБА_5 пояснила, що вона дійсно була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та по суті проведених операцій з ТОВ JIK Інтерплит Надвірна пояснити нічого не може, оскільки всю діяльність фактично здійснював її син ОСОБА_6 Враховуючи те, що громадянин ОСОБА_6 здійснював реалізацію техсировини по дорученню на проведення господарської діяльності від імені ОСОБА_5, яке нотаріально не посвідчене, первинні документи підписував ОСОБА_6 в яких не зазначав, що він діє від імені та за дорученням іншої особи, в усіх наданих до перевірки ТТН зазначено прізвище водія та/або одного з водіїв ОСОБА_6, в ТТН зазначено транспортні засоби які відсутні в Національній автоматизованій інформаційній системі Головного сервісного центру МВС України, проведеною перевіркою встановлено завищення товариством витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 342 275,80 грн. в 2014 році.

Також вважає, що підприємець не може передати за довіреністю власне право на зайняття підприємницькою діяльністю. Довіреність підприємця не є і не може бути підставою виникнення в особи права на зайняття підприємницькою діяльністю. Право на здійснення підприємницької діяльності у фізичної особи виникає виключно після її державної реєстрації як підприємця в порядку, передбаченому чинним законодавством України (ч. 2 ст. 50 ЦК України).

Враховуючи зазначене, ТОВ ЛK Інтерплит Надвірна завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2014 рік на 930 033 грн., в тому числі по ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 587 757 грн. та ФОП ОСОБА_5 на суму 342 276 гривень.

Що стосується податкового повідомлень - рішень №0000911401 на суму 308 532 грн. основного платежу та штрафна санкція 77 133 грн. (25%) та №0000921401 на суму 39 764 грн., всього разом сума без врахування штрафних санкцій 348 296 гривень, то вказана сума донарахована у зв'язку із неврахуванням позивачем в бухгалтерському обліку податкової накладної №2 від 10.07.2017 року для покупця ТзОВ Свиспан Лімітед на загальну суму 2 089 776 грн. в тому числі ПДВ 348 296 гривень.

Як зазначено в акті перевірки, на виконання п.201.10. ст. 201 ПК України ТОВ ЛK Інтерплит Надвірна виписану податкову накладну №2 від 10.07.2017 року для покупця ТзОВ Свиспан Лімітед , 28.07.2017 року подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію податкової накладної №2 від 10.07.2017 року зупинено. У зв'язку з тим, що податкова накладна №2 від 10.07.2017 року відповідала критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567, а саме за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 3102. відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрацію податкової накладної було зупинено, про що платника податку повідомлено 28.07.2017 року (17:45:36) квитанція №1 (така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації), та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Платником податку не надано пояснень та/або копій документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка передбачена пунктом в п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201Податкового кодексу України.

29.07.2017 року подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 3 та № 5 з датою виписки 10.07.2017 року, які в підсумку за обсягами поставки та сумою відповідають обсягам поставки та сумі за податковою накладною № 2 від 10.07.2017 року реєстрацію якої зупинено 28.07.2017 про що, повідомлено платника (квитанція №1 від 28.07.2017 року, тому безпідставним є твердження позивача про помилковість виписки податкової накладеної №2 від 10.07.2017 року на загальну суму 2 089 776 грн. в тому числі ПДВ 348 296 грн., та як наслідок протиправним є факт не включення сум ПДВ по даній накладній до податкових зобов'язань. Просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим із правильним застосуванням норм матеріального права, вірним встановленням обставин у справі із дотриманням норм процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники позивача проти апеляційної скарги заперечили, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням того, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідно суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, за результатами якої складено акт від 12.01.2018 №25/09-19-14-01/32472712.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем серед іншого вимог пп.14.1.206 п.14.1 ст.14, п.46.4 ст.46, ст.50, п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.153.1.1, 153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України в результаті чого за 9 місяців 2017 року завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на 29213125 грн., а також вимог п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 458583 грн., в тому числі за січень 2014 року в сумі 27170 грн., за лютий 2014 року в сумі 74199 грн., за березень 2014 року в сумі 42182 грн., за квітень 2014 року в сумі 3250 грн., за травень 2014 року в сумі 3250 грн., за серпень 2017 року в сумі 308532 грн., завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2017 року в сумі 39764 грн.

За результатами розгляду акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.02.2018, зокрема: №0000901401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 29213125 грн.; №0000911401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 385665,00 грн., з яких 308532,00 грн. - за основним платежем та 77133,00 грн. - за штрафними санкціями; №0000921401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 39764,00 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження рішень контролюючого органу та Рішенням Державної фіскальної служби України від 25.04.2018 за №14448/0/99-9911-01-01-25 податкове повідомлення-рішення №0000901401 від 19.02.2018 скасоване в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 21014930 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 19.02.2018 №0000911401, №0000921401 залишено без змін.

З урахуванням рішення про результати розгляду скарги Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення форми П за №0003042200 від 04.04.2018 (04.05.2018), яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за декларацією №9216480789 від 18.10.2017 на суму 8198195,00 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що висновки відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2017 року в сумі 348296,00 грн. обумовлені помилковим тлумаченням законодавства, та невірним є висновки відповідача в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 930032,82 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0003042200 від 04.05.2018 р.

Судом встановлено, що 01.04.2013 та 10.01.2014 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Перевізник) та ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна (Замовник) укладено договори №16-5/П та №15-4/п про надання транспортно-експедиційних послуг автомобільним транспортом, відповідно до яких ФОП ОСОБА_4 прийняв на себе виконання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом за дорученням Замовника. За змістом пунктів 2.1, 2.2 договору Перевізник зобов'язаний виділяти транспорт для перевезення вантажу згідно заявки Замовника, а Замовник зобов'язаний своєчасно підготувати для перевезення вантаж та товарно-транспортну документацію.

Надання наведених вище транспортно-експедиційних послуг у січні-березні 2014 року на суму 587757,00 грн. засвідчене сторонами шляхом підписання актів надання послуг, товарно-транспортними накладними. Оплата виконаних послуг здійснена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_4, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечується відповідачем.

Крім цього, реальність господарських операцій із ФОП ОСОБА_4 підтверджена позивачем наданими суду світлокопіями книг заїзду транспортних засобів по КПП №1 на територію ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна .

Як слідує із матеріалів справи, спір між сторонами виник з підстав включення позивачем за 2014 рік до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, витрати отриманих транспортних послуг по перевезенню техсировини від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на суму 587757,02 грн., витрати по придбанню техсировини у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на суму 342275,80 грн., витрати на послуги нематеріального характеру, отримані від ТОВ Сорбес Україна на суму 162500,00 грн., а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року за 2014 рік в сумі 7105662,00 грн.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів і витрат з урахуванням положень цього Кодексу (п.44.2 ПК України).

Згідно із п.138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, визначених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до абзацу 10 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Як слідує із акту перевірки та доводів апелянта, підставами для висновку відповідача про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_4 на суму 587757,00 грн. стало встановлення розбіжностей між транспортними засобами, які наявні у ФОП ОСОБА_4 та транспортними засобами ФОП ОСОБА_4, якими, згідно бухгалтерського обліку позивача - товарно-транспортних накладних, вказана особа здійснювала перевезення техсировини; неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, зокрема, вказані документи містять номерні знаки автомобілів відомості про які відсутні в Національній автоматизованій інформаційній системі Головного сервісного центру МВС України, відсутні прізвища водія автомобіля, марки автомобіля, не вказано пробіг, розхід паливно-мастильних матеріалів.

Проте з таким висновком відповідача погодитись не можна з огляду на наступне.

Висновки апелянта про наявність у ФОП ОСОБА_4 основних засобів у виді транспортних засобів здійснені згідно довідки Борщівського відділення Чортківської оДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області №1820/17-01 від 17.12.2014 про результати проведеної зустрічної звірки ФОП ОСОБА_4 щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна їх реальності та повноти відображення за період з 01.01.2013 по 31.12.2013. Відомості ж стосовно транспортних засобів, наявних в Національній автоматизованій інформаційній системі Головного сервісного центру МВС України взято станом на час перевірки грудень 2017 року-січень 2018 року. При цьому, в ході перевірки не встановлено та не наведено в акті перевірки від 12.01.2018 про транспортні засоби наявні у ФОП ОСОБА_4 станом на час транспортування вантажу в січні-березні 2014 року, а також наявність в цей період орендованих транспортних засобів.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що як слідує із наданих суду товарно-транспортних накладних, у січні-березні 2014 року ФОП ОСОБА_4 надавав позивачу послуги з перевезення техсировини також транспортними засобами які, за твердженнями контролюючого органу, перебували у його власності або користуванні, однак відповідач прийшов до висновку про незаконне завищення позивачем витрат на отриманні послуги з перевезення вантажу ОСОБА_4 за весь період - січень-березень 2014 року, без відповідного розмежування та наведення невідповідності даних у конкретних документах.

Також суд першої інстанції вірно зазначає, що право власності та користування на автомобілі, які використовує перевізник для надання транспортно-експедиційних послуг стосується самого перевізника і його взаємовідносин з власниками транспортних засобів. Відтак, за умови недоведеності контролюючим органом відсутності факту передачі транспортних засобів їх фактичними власниками у користування перевізнику, передчасним є висновок про неможливість використання транспортних засобів при перевезенні товару.

Не є свідченням про порушення позивачем податкового законодавства за наявності первинних документів (актів надання послуг, платіжних доручень) і відсутність в товарно-транспортних накладних даних про пробіг, розхід паливно-мастильних матеріалів, оскільки товарно-транспортні накладні містять інформацію про пункт навантаження, пункт розвантаження, печатки про дату і час перетину КПП позивача та прийняття товару. Також, всі товарно-транспортні накладні містять інформацію про водія та номер транспортного засобу.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставне зменшення відповідачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_4

Підставами для висновку відповідача про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_5 на 342276,00 грн. стало здійснення реалізації техсировини від імені ФОП ОСОБА_5 - ОСОБА_6 по дорученню на проведення господарської діяльності, яке нотаріально не посвідчене, а також відсутність в Національній автоматизованій системі інформаційній системі Головного сервісного центу МВС України відомостей по двох транспортних засобах за номерними знаками яких згідно окремих товарно-транспортних накладних здійснювалось перевезення товару.

З матеріалів справи слідує, що 05.11.2013 та 10.01.2014 між ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна (Покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Постачальник) укладено договори №15-54/ТС та №14-13/ТС, відповідно до яких Постачальник зобов'язався постачати, а Покупець приймати і оплачувати на умовах цього договору деревину дров'яну для технологічних потреб, тріску технологічну, відходи деревини, баланси, тирсу. Згідно умов договору поставка товару здійснювалась на умовах СРТ м.Надвірна (ст.Надвірна), Івано-Франківська область, Україна (Інкотермс-2000), за попереднім погодженням сторін.

Придбання позивачем у ФОП ОСОБА_5 на протязі січня-березня 2014 року товару технічної тріски на суму 342275,80 грн. підтверджено прибутковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами звірки. Оплата поставленого товару здійснена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_5, що підтверджується платіжними дорученнями.

Крім цього, реальність господарських операцій із ФОП ОСОБА_5 підтверджена позивачем наданими суду світлокопіями книг заїзду транспортних засобів по КПП №1 на територію ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна .

Апелянт вважає, що позивачем завищені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по господарських операціях із ФОП ОСОБА_5 з підстав здійснення цих операцій ОСОБА_6 по дорученню на проведення господарської діяльності, яке нотаріально не посвідчене.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі доводи безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 42 Господарського кодексу України підприємництво є самостійною господарською діяльністю, що здійснюється підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 та ч. 1 ст. 239 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Таким чином, підприємець має право видати довіреність на здійснення окремих його повноважень. Представник може за довіреністю здійснювати від імені підприємця - довірителя дії, що пов'язані зі здійсненням довірителем підприємницької діяльності, однак права, обов'язки та, відповідно, ризики, що пов'язані зі здійсненням такої діяльності, несе виключно самостійно (особисто) довіритель - фізична особа-підприємець.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що чинне законодавство не встановлює особливостей форми довіреності фізичної особи-підприємця та за загальним правилом форма довіреності фізичної особи, у т. ч. підприємця, повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч. 1 ст. 245 ЦК України), тому якщо правочин, на вчинення якого уповноважується представник фізичної особи, не потребує нотаріального посвідчення, або якщо чинне законодавство прямо не встановлює обов'язковість нотаріального посвідчення довіреності фізичної особи, довіреність може бути видана фізичною особою у звичайній письмовій формі.

Що стосується посилання апелянта на частину 2 статті 42 Цивільного процесуального кодексу України, то таке є невірним, оскільки норми Цивільного процесуального кодексу України встановлюють порядок здійснення цивільного судочинства, а стаття 42 цього Кодексу, в редакції до 15.12.2017, визначала вимоги до документів, які посвідчують повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді цивільної справи.

З аналогічних підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що не є доказом протиправного віднесення позивачем до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 342275,80 грн. по придбаному протягом січня-березня 2014 року у ФОП ОСОБА_5 товару, відсутність в Національній автоматизованій системі інформаційній системі Головного сервісного центу МВС України відомостей по двох транспортних засобах за номерними знаками яких згідно окремих товарно-транспортних накладних здійснювалось перевезення товару, оскільки відповідачем не доведено суду, та не зазначено в акті перевірки, що транспорті засоби із номерними знаками 016-22 ІВ та ТА7538ВС були відсутні у власності чи оренді у вказаної ФОП саме на час здійснення господарських операцій із постачання товару позивачу в січні-березні 2014 року та, право власності та користування на автомобілі, які використовує продавець для перевезення товару покупцю стосується самого постачальника і його взаємовідносин з власниками транспортних засобів.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем безпідставно зменшено суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_5 та податкове повідомлення рішення №0003042200 від 04.05.2018 підлягає скасуванню в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 930032,82 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000911401 від 19.02.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 385665,00 грн., з яких 308532,00 грн. за основним платежем і 77133,00 грн. за штрафними санкціями, та податкового повідомлення-рішення №0000921401 від 19.02.2018, яким зменшено розмір від ємного значення суми податку на додану вартість згідно з декларацією №9215488750 від 17.10.2017 на 39764,00 грн.

Апелянт зазначає, що підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стало неврахування позивачем у бухгалтерському обліку податкової накладної №2 від 10.07.2017 для покупця ТОВ Свистан Лімітед на загальну суму 2089776,00 грн., в тому числі 348296,00 грн. податку на додану вартість.

Судом встановлено та з матеріалів спрви слідує, що на поставлений позивачем ТОВ Свистан Лімітед згідно договору №С 17/18 від 01.01.2017 товар карбамід, ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна видані видаткові накладні №ИН-0000027 від 10.07.2017 на суму 1624540,80 грн., з яких 270756,80 грн. ПДВ, №ИН-0000028 від 10.07.2017 на суму 465235,20 грн., з яких 77539,20 грн. ПДВ.

10.07.2017 ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна виписано податкову накладну №2 на загальну суму 2089776,00 грн., в тому числі 348296,00 грн. ПДВ.

10.07.2017 ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна виписано податкову накладну №3 на загальну суму 1624540,80 грн., в тому числі 270756,80 грн. ПДВ.

10.07.2017 ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна виписано податкову накладну №5 на загальну суму 465235,20 грн., в тому числі 77539,20 грн. ПДВ.

Судом встановлено, що вказані податкові накладні виписані позивачем за господарською операцією по постачанню карбаміду ТОВ Свистан Лімітед у відповідності до зазначених вище видаткової накладної №ИН-0000027 від 10.07.2017 та видаткової накладної №ИН-0000028 від 10.07.2017, тобто, податкова накладна №2 від 10.07.2017 та податкові накладні №3, №5 від цього ж числа виписані на ту ж саму господарську операцію із продажу ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна карбаміду ТОВ Свистан Лімітед за договором №С 17/18 від 01.01.2017 на загальну суму ПДВ 348296,00 грн.

При цьому, реєстрацію податкової накладної №2 від 10.07.2017 зупинено з підстав невідповідності критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567. Податкові накладні №3 від 10.07.2017, №5 від 10.07.2017 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.187.1ст.187, п.201.10ст.201 Податкового кодексу України ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2017 року в сумі 348296,00 грн.

Представник позивача суду пояснив, що податкова накладна №2 від 10.07.2017 виписана помилково, про що було повідомлено контролюючий орган листом від 20.11.2017, документів для її розблокування ТОВ ЛК Інтерплит Надвірна не подавало, в бухгалтерському обліку не облікована.

Відповідно до п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України платник податку при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Згідно п.44.1ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289.

До податкової декларації з податку на додану вартість вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку (абз.2 п.1 розд. III Порядку).

Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (абз.1 п.6 розд. III Порядку).

Отже, в декларації платником податку зазначаються дані, вказані в складеній на підставі первинних документів податковій накладній. Тому, обсяги постачання товарів/послуг та сума податку на додану вартість, вказані в помилковій податковій накладній (№2 від 10.07.2017) не підлягають відображенню в декларації.

Крім того, суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 серпня 2018 року (справа №820/5980/17), відповідно до яких за платником податків закріплено право надання додаткових документів та/чи пояснень на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, у разі зупинення контролюючим органом процесу реєстрації податкової накладної. У випадку якщо податкова накладна виписана помилково, її реєстрація зупинена, а для відновлення її реєстрації платник податків не має можливості надати будь-які додаткові документи чи пояснення на підтвердження правомірності формування такої податкової накладної, платник не зобов'язаний вчиняти дії для її розблокування.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що у спірних правовідносинах не підлягає застосуванню абз.21 п.201.10ст.201 Податкового кодексу України згідно з яким відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період, оскільки реєстрація податкової накладної №2 від 10.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних не відбулась, а дана оподатковувана операція підтверджена іншими зареєстрованими податковими накладними від 10.07.2017 за №3 і №5 згідно з первинною документацією.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що висновки відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2017 року в сумі 348296,00 грн. обумовлені помилковим тлумаченням законодавства та є протиправними, а тому податкові повідомлення-рішення від 19.02.2018 №0000911401 і №0000921401 підлягають скасуванню.

Також вірним є висновок суду про часткове задоволення позову, а саме визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000911401 від 19.02.2018, №0000921401 від 19.02.2018 та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0003042200 від 04.05.2018 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 930032,82 грн.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року у справі №809/816/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. С. Затолочний Повний текст постанови складено 21.02.2019р.