Постанова

від 29.11.2018 по справі 808/943/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 808/943/18 (суддя Конишева О.В., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі №808/943/18 за позовом державного підприємства Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро Прогрес імені академіка О.Г. Івченка до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро Прогрес імені академіка О.Г. Івченка 20 березня 2018 року звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, згідно з яким просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.03.2018 р. №00001564707.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасовано, оскільки висновки відповідача викладені у акті № 20/28-10-47-07/14312921 від 27.02.2018 року (далі - акт перевірки), на підставі якого було прийнято оскаржене рішення, є безпідставним та необґрунтованим.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає про безпідставне неврахування судом першої інстанції висновків відповідача викладених в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами, а саме:

У ТОВ ВО УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ та ПП Техномаркет відсутні технічні можливості та ресурси для самостійного виробництва продукції; відсутні ресурси для здійснення господарської діяльності;

у ТОВ ЄВРООБЛАДНАННЯ неможливо провести перевірку, товар контрагентом придбано у фіктивних підприємств;

ТОВ ЕЛІТ-ПРОФІТ та ТОВ ДЕККО ІНВЕСТ продано позивачу продукцію яку він самостійно не виробляє, а придбав її у іншої особи яка також її не виробляє та не придбавала;

ТОВ ГЕОСАТ ПЛЮС відсутні матеріальні та трудові ресурси для виробництва товарів ідентичних реалізованих позивачу.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача яка заперечувала щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності відображення в податковій звітності з ПДВ за квітень-листопад 2015 року, січень, квітень 2015р. господарських операцій з TOB "ВО "УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ" (код 37366256) за квітень 2015р., січень 2016р., ПП "ТЕХНОМАРКЕТ" (код 32560379) за листопад 2015р., квітень 2016р., TOB "ЄВРООБЛАДНАННЯ" (код 34829633) за травень 2015р., червень 2015 р., ТОВ"ЕЛІТ-ПРОФІТ" (код 36097403) за червень 2015р., TOB "ДЕККО ІНВЕСТ" (код 39310341) за вересень 2015р., TOB "ГЕОСАТ ПЛЮС" (24337508) за жовтень 2015року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 20/28-10-47-07/14312921 від 27.02.2018 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п.200.1, п. 200.2, ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - Податковий Кодекс), а саме: безпідставне віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по взаємовідносинам із контрагентами, які наведено вище внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у розмірі 316 566 грн., в тому числі: квітень 2015р. - 52440 грн. травень 2015р. - 40238 грн. серпень 2015р. - 60433 грн. вересень 2015р. - 2380 грн. жовтень 2015р. - 3447 грн. листопад 2015р. - 2190 грн. січень 2016р. - 110610 грн. квітень 2016р. - 44828 грн. (т.1 а.с. 18 - 162).

Згідно з актом перевірки відповідач зазначає, що відповідно до даних АІС Податковий блок у контрагентів позивача відсутні матеріали та трудові ресурси для виробництва товарів, ідентичних реалізованих позивачу.

Крім того, у третіх осіб, які мали господарські відносини з контрагентами позивача відсутні зареєстровані податкові накладні, а отже відсутнє придбання товару та наявні ознака фіктивності в діяльності третіх осіб.

На підставі висновків, викладених в акті відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001564707 від 14.03.2018 р., яким позивачу визначено до сплати податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 395707,50 грн., в тому числі основний платіж в розмірі 316 566грн. та штрафні санкції в сумі 79141,50 грн. (т.1 а.с.174).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, позивач у межах своєї господарської діяльності у письмовій формі уклав з:

ТОВ ВО УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ (постачальник) договір поставки технологічного обладнання від 01.08.2013 № 166, та додаткові угоди до нього від 25.07.2013 № 1, від 10.12.2013 № 2, від 25.12.2013 № 3, від 25.02.2014 № 4 (т. 2 а.с. 1 - 128) ;

ПП Техномаркет (постачальник) договір поставки шляхом обміну договірними листами від 08.10.2015 № 79-03/6902, від 08.10.2015 № 79-03/6903, від 09.11.2015 № 79-03/7744, від 09.11.2015 № 79-03/7745 та договір поставки сантехнічного обладнання та запорної арматури від 15.01.2016 № 4, додаткову угоди до нього від 02.03.2016 № 1 (т. 3 а.с. 1 - 205);

ТОВ ЄВРООБЛАДНАННЯ (виконавець) договір №31/327 від 20.07.2010р., сервісного та технічного обслуговування систем вентиляції, кондиціювання повітря та холодильного обладнання №030 від 12.03.2014р. (т. 2 а.с. 129 -197);

ТОВ ЕЛІТ-ПРОФІТ (постачальник) договір поставки ТМЦ від 14.01.2013 р. №60 (т. 2 а.с. 198-265);

ТОВ ДЕККО ІНВЕСТ (постачальник) договір поставки спецодягу № 18/11/312 від 18.11.2015р. (т.3 а.с. 206 - 217);

ТОВ ГЕОСАТ ПЛЮС (постачальник) договір поставки лако-фарбової продукції №089 від 06.07.2015р. (т. 3 а.с. 218 - 250).

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні реальність вчинення зазначених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують обставини виконання сторонами умови укладених господарських договорів, а саме щодо правовідносин з:

ТОВ ВО УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ це платіжні доручення, видаткові накладні, експрес накладні Нової пошти, прибуткові ордери, податкові накладні;

ПП Техномаркет - платіжні доручення, видаткові накладні, податкові накладні;

ТОВ ЄВРООБЛАДНАННЯ - платіжні доручення, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, податкові накладні;

ТОВ ЕЛІТ-ПРОФІТ - платіжні доручення, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, податкові накладні;

ТОВ ДЕККО ІНВЕСТ - платіжні доручення, видаткові накладні, квитанції про отримання вантажу, прибуткові ордери, податкові накладні;

ТОВ ГЕОСАТ ПЛЮС - платіжні доручення, видаткові накладні, прибуткові ордери, експрес-накладні ТОВ Нова Пошта , податкові накладні.

Крім того обставини здійснення позивачем господарської діяльності підтверджуються також інші документами, що містяться в матеріалах справи, а саме довіреностями на отримання товару, документами складського обліку.

Крім того, як вбачається з акта перевірки, відповідачем не спростовується, що на час здійснення господарських операцій зазначені контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ ВО УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ , ПП Техномаркет , ТОВ ЄВРООБЛАДНАННЯ , ТОВ ЕЛІТ-ПРОФІТ , ТОВ ДЕККО ІНВЕСТ , ТОВ ГЕОСАТ ПЛЮС за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару (надання послуг), транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Також слід зазначити, що доводи відповідача про відсутність у деяких контрагентів позивача виробничого обладнання, складських приміщень, працівників для здійснення господарської діяльності не спростовують обставин постачання позивачу товарно-матеріальних цінностей, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів), а доводи про неможливість проведення перевірки у ТОВ ЄВРООБЛАДНАННЯ не свідчать про неможливість виконання вказаним підприємством своїх зобов'язань.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів, та контрагентів контрагентів, що є неприпустимим як за законодавством України так і за міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України та від 22.01.2009 Булвес АД проти Болгарії, які згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі №808/943/18 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 29 листопада 2018 року.

Повне судове рішення складено 29 листопада 2018 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко