Постанова від 29.11.2018 по справі 816/1251/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1251/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Тацій Л.В.

суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2018р., суддя Кукоба О.О., м. Харків, повний текст складено 10.08.18 по справі № 816/1251/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпостач і К"

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМПОСТАЧ і К" (надалі - позивач, ТОВ "ПРОМПОСТАЧ і К") звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач, ДФС), у якому позивач просив:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 13.02.2018 №593180/37829260 про відмову у реєстрації податкової накладної від 27.12.2017 №1;

зобов'язати ДФС зареєструвати податкову накладну від 27.12.2017 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її фактичної подачі.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 позов ТОВ "ПРОМПОСТАЧ і К" задоволено.

ТОВ "ПРОМПОСТАЧ і К" подано 10.08.2018 року до Полтавського окружного адміністративного суду заяву про стягнення судових витрат та клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору.

В заяві про стягнення судових витрат позивач просив стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13500,00 грн.

Полтавським окружним адміністративним судом за результатом розгляду вказаних заяв ухвалено додаткове рішення, яким заяву представника позивача про стягнення судових витрат задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПОСТАЧ і К" судові витрати у розмірі 5262,00 грн.

У задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень) відмовлено.

Клопотання представника позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору задоволено.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОМПОСТАЧ і К" надміру сплачений платіжним дорученням від 04.04.2018 №158 судовий збір у розмірі 3646,07 грн.

Відповідач, не погодившись із рішенням Полтавського окружного суду від 07.08.2018 року та додатковим рішенням від 10.08.2018 року по справі № 816/1251/18, подав апеляційні скарги на вказані судові рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 року апеляційна скарга відповідача на рішення Полтавського окружного суду від 07.08.2018 року повернута Державній фіскальній службі України.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Полтавського окружного суду від 10.08.2018 року по справі № 816/1251/18 відповідач просить його скасувати, обґрунтовуючи свою позицію виключно тим, що ДФС України не погоджується з рішенням від 07.08.2018 року по справі, внаслідок чого вважає неправомірним стягнення на користь позивача судових витрат.

Позивач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого проти задоволення скарги заперечує в повному обсязі. Вказує на те, що оскаржуване додаткове рішення є законним та обґрунтованим, відповідачем не наведено, в чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

Справа розглядається з урахуванням вимог ст. 229 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, відповідно до приписів частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Колегія суддів також зазначає, що на підтвердження витрат на правову допомогу повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу було надано суду копії таких документів: договору від 21.06.62018 №13 про надання правової допомоги, акту приймання-передачі №1, додаткової угоди від 08.08.2018, ордера серії КР №57917, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, платіжного доручення від 09.08.2018 №241 (а.с. 122-132).

Суд першої інстанції правильно врахував, що поданий представником позивача розрахунок вартості наданих послуг включає в себе: підготовку та направлення скарги на рішення комісії ДФС №593180/37829260 вартістю 2000,00 грн, підготовку та направлення позовної заяви до суду вартістю 3000,00 грн, плату адвоката за участь в судових засіданнях вартістю 2000,00 грн, підготовку та подання до суду відповіді на відзив вартістю 1500,00 грн, гонорар адвоката за прийняття рішення на користь клієнта у розмірі 5000,00 грн (а.с. 129).

При цьому, позовну заяву від імені ТОВ "ПРОМПОСТАЧ і К" підписано директором ОСОБА_1 та надіслано до суду 10.04.2018 (а.с. 14, 60).

Згідно з частиною першою статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Довіреність ТОВ "ПРОМПОСТАЧ і К" на представництво ОСОБА_2 інтересів підприємства у суді відсутня, але повноваження адвоката підтверджені ордером серії КР №57917, складеним 11.07.2018 (а.с. 101).

Отже, адвокат ОСОБА_2 набув повноважень представника ТОВ "ПРОМПОСТАЧ і К" у даній справі з 11.07.2018 року.

Інші докази наявності у адвоката повноважень представляти інтереси позивача до складення ордера від 11.07.2018 у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в частині підготовки та направлення скарги на рішення комісії ДФС №593180/37829260 вартістю 2000,00 грн, підготовки та направлення позовної заяви до суду вартістю 3000,00 грн - відсутні.

Разом з цим, суд правильно врахував, що адвокатом підготовлено та 11.07.2018 року подано до суду відзив на позов, а також те, що адвокат приймав участь в судовому засіданні 07.08.2018 (а.с. 95-97,110).

З урахуванням наведеного, зважаючи на категорію та складність даної справи, беручи до уваги необхідність прибуття представника до суду з м. Харкова до м. Полтави, є підтвердженими та співмірними витрати на правничу допомогу в частині оплати адвокату за участь в судовому засіданні вартістю 2000,00 грн, підготовку та подання до суду відповіді на відзив вартістю 1500,00 грн.

Щодо стягнення на користь позивача гонорару адвоката за прийняття рішення на користь клієнта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Відповідно до частини першої статті 127 Основного Закону правосуддя здійснюють судді. У визначених законом випадках правосуддя здійснюється за участю присяжних.

За змістом частини першої статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Таким чином, рішення суду є результатом вирішення спору, що виник між учасниками відповідних правовідносин, актом органу судової влади, що приймається, складається і підписується виключно суддями відповідно до чітко визначених процедур судочинства іменем України на засадах верховенства права.

З урахуванням наведеного, ухвалення судом рішення у справі не є результатом наданих адвокатом послуг.

Не применшуючи у жодному випадку роль адвоката в судовому процесі, що полягає у наданні своєчасної і належної правової допомоги учаснику спору, суд зауважує, що відповідна участь знаходить свій пряв у підготовці адвокатом заяв по суті спору, збиранні доказів, ознайомленні з матеріалами справи, участі у судових засіданнях тощо.

З копії акту приймання-передачі від 08.08.2018 №1 (а.с. 128) судом встановлено, що позивач разом із адвокатом погодили вартість послуг з підготовки та подання до суду відповіді на відзив, а також участі адвоката у судовому засіданні. Відповідні витрати компенсовані судом у повному обсязі.

Гонорар за прийняття рішення на користь клієнта не є витратами на правничу допомогу в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є додаткова винагорода клієнта адвокату, яка не підлягає відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Ухвалення судом рішення у справі є обов'язком суду та не входить до предмету професійної правничої допомоги, а відтак гонорар адвоката за прийняття рішення на користь клієнта не відноситься до витрат на правничу допомогу, у зв'язку з чим, у задоволенні заяви в цій частині належить відмовити.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що підтвердженими та співмірними витрати позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 3500,00 грн та в цій частині заява представника позивача про стягнення таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань ДФС підлягає задоволенню.

Щодо клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Верховний Суд України у постанові від 14.03.2017 у справі №800/559/16 зазначив, що вимога про визнання протиправними акту, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акту, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Позивачем у даній справі заявлені вимоги про визнання протиправним рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН та, як наслідок, зобов'язання зареєструвати таку податкову накладну, вказані вимоги є пов'язаними між собою, а тому при зверненні до суду з даним позовом позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Згідно платіжного доручення від 04.04.2018 №158, позивач сплатив судовий збір у розмірі 5408,07 грн (а.с. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною п'ятою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що питання про розподіл судових витрат суд може вирішити шляхом ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ДФС належних судових витратхи загалом у розмірі 5262,00 грн (у т.ч., 1762,00 грн - витрати зі сплати судового збору, 3500,00 - витрати на правничу допомогу адвоката), а також про повернення позивачу з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 3646,07 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи заявника апеляційної скарги на правомірність прийнятого додаткового рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.243, ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2018р. по справі № 816/1251/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 29.11.2018.