Постанова

від 28.11.2018 по справі 810/5827/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2018 року

Київ

справа №810/5827/14

адміністративне провадження №К/9901/8266/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 30.10.2014 (суддя: Шевченко А.В.) та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 (колегія суддів у складі: Саприкіна І.В., Карпушова ОБ., Кобаль М.І. ) у справі №810/5827/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Мажор доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мажор звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 24.09.2014 № 0002292200.

Позов мотивований протиправністю спірного рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015, адміністративний позов задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами, підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами неповно з'ясовані.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 26.08.2014 №446/10-13-22-01-121/32549575 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Мажор з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах із ТОВ Ориол Трейд , ТОВ Крефорд ЛТД , ТОВ Тексоіл , ТОВ Інмарко ЛТД за період з 01.05.2011 по 08.04.2014 .

Перевірка проведена згідно п.п.20.1.4 ст.20, п.п.78.1.11 ст. 78 ПК України.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого за перевіряємий період занижено податок на додану вартість всього у сумі 2 249 352,26 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з відсутністю та безтоварністю господарських відносин між позивачем та його контрагентами - ТОВ Ориол Трейд , ТОВ Крефорд ЛТД та ТОВ Інмарко ЛТД , спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування податкового кредиту.

Під час перевірки також встановлено, що згідно бази даних АІС Податковий Блок , між сумами податкових зобов'язань ТОВ Ориол Трейд , ТОВ Крефорд ЛТД та ТОВ Інмарко ЛТД та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ Мажор відхилення відсутні.

Зазначені вище обставини стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 24.09.2014 № 0002292200 на суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем - 2249352,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1124677,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Ориол Трейд на підставі договору від 02.12.2013 № 02121-ДП, ТОВ Крефорд ЛТД на підставі договору від 01.07.2013 № ДПО10701 та ТОВ Інмарко ЛТД від 01.10.2013 № ДП0П001, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, дорученнями, товарно-транспортними накладними.

При укладенні договорів сторонами досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами.

Поруч з цим, судами правильно взято до уваги, що в обґрунтування донарахування податку на додану вартість відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах перевірок контрагентів позивача, а також на постанові слідчого з ОВС ВКР СУФР ГУ Міндоходів у Житомирській області (за матеріалами кримінального провадження, внесеного 06.06.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013060000000074, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, про призначення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ Мажор від 08.04.2014, в якій зазначено, що здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню щодо службових осіб ПП Натураліс-Україна та ТОВ Поліссяспецпартнер , які є контрагентами ТОВ Кренфорд ЛТД , ТОВ Тексоіл , ТОВ ТК Прометей , ТОВ Ориол Трейд , ТОВ Січ Трейдінг , ТОВ Інмарко ЛТД , ТОВ Клинкор ), а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду