Рішення

від 27.08.2010 по справі 2-713/10

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Київський районний суд м. Одеси

м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2-713\2010

27 серпня 2010 року Київський районний суд м. Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Мішанчук О.Ф.

За участю адвоката ОСОБА_1

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на 1/8 частину будинковолодіння

ВСТАНОВИВ,

Позивачка у 2006 році звернулась до суду з вимогами ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір дарування 1\8 частини житлового будинку з надвірними спорудами по вул.Новгородська,6-в у м.Одесі, укладений 7 жовтня 1997 роду між нею і ОСОБА_3, стверджуючи, що у 1997 році вона - позивачка - передавала ОСОБА_3 1\8 частину будинковолодіння у власність не безоплатно, а в обмін на матеріальне забезпечення, фізичну і моральну допомогу. У судовому засіданні представник позивачки вимоги ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі.

Відповідачка і її представник до судового засідання не з явились, про час і місце слухання справи сповіщались за місцем реєстрації і шляхом розміщення відповідних оголошень в газетах Чорноморські новини та Урядовий кур єр . Заперечення на позов відповідачева сторона надала до суду в письмову вигляді.

Суд вислухав учасників процесу, вивчив надані до справи документи і встановив наступне: на підставі рішення Київського райсуду м.Одеси від 3 лютого 1982 року ОСОБА_2 на праві власності належала 1\8 частина житлового будинку з надвірними спорудами по вул.Новгородська,6-в у м.Одесі. 7 жовтня 1997 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування передала право власності на зазначену частину будинковолодіння своїй дочці - ОСОБА_3 Договір дарування сторони оформили належним чином і посвідчили нотаріально, після чого договір було зареєстровано в КП ОМБТІ і РОН . На підставі договору дарування ОСОБА_3 оформила реєстрацію по вул.Новогородська,6-в у м.Одесі.

Позивачева сторона стверджує, що ініціатором укладання договору дарування була ОСОБА_3 Будучи інвалідом другої групи і маючи пенсію на той час у розмірі 41 грн, утримувати частину будинку старої забудови, яка потребувала постійного ремонту. ОСОБА_2 не мала ні матеріальної ні фізичної можливості. ОСОБА_3, яка проживала разом з чоловіком у будинку №20 по вул.Тениста у м.Одесі, завірила матір, що забезпечить їй - ОСОБА_2- належні умови: надасть фізичну і моральну допомогу, буде за свої кошти ремонтувати житло матері, якщо ОСОБА_2 подарує їй 1\8 частина будинковолодіння. На зазначених умовах позивачка уклала договір дарування частини будинку. Після 7 жовтня 1997 року ОСОБА_3 ніяких витрат по утриманню 1\8 частини будинку по вул. Новгородська,6-в у м.Одесі не несла (ремонтом будинку не займалась, комунальні послуги не сплачувала), матеріальної допомоги матері не надавала. Представник позивачки стверджує, що ОСОБА_3 більше 10 років фактично проживає в США, на Україну приїздить раз у три-чотири роки на два-три тижні, тому відповідачка і не піклується про матір. У 2006 році ОСОБА_2, як пояснив її представник, при оформленні реєстрації своєї онуки у будинку по вул.Новгородська,6-в у м.Одесі отримала роз яснення суті договору дарування. ОСОБА_2 вважає, що процесуальні строки вона не порушила, і вимагає визнати договір дарування 1\8 частини будинковолодіння недійсним з тих підстав, що 1997 році вона не безкоштовно передавала у власність дочки частину будинковолодіння. що вона укладала з ОСОБА_3 договір довічного утримання і бажаїа отримати за зазначене нерухоме майно належний догляд у зв язку з похилим віком, поганим станом здоров я, відсутністю матеріального забезпечення.

При вищенаведених обставинах суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню з таких підстав:

Надані суду докази свідчать, що укладений 7 жовтня 1997 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договір дарування сторонами не виконувався: ОСОБА_2 фактично не передавала, а ОСОБА_3 не приймала у власність 1\8 частину будинковолодіння по вул. Новгородська,6-в у м.Одесі (ОСОБА_3 у будинку не проживала, її майно у будинку відсутнє, вона не несла витрат на утримання будинку - навіть рішення суду про стягнення заборгованості по комунальним послугам від 22.10.2007 року виконано ОСОБА_2). Суд не отримав доказів з приводу того, що до звернення ОСОБА_2 до суду з цим позовом ОСОБА_4 якимось-чином піклувалась про частину будинку по вул.Новгородська,6-в у м.Одесі, як про свою власність.

Суд погоджується з твердженням позивачевої сторони, що у 1997 році ОСОБА_2 уклала фактично з ОСОБА_3 договір довічного утримання. Свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - рідні сестри ОСОБА_2 у своїх поясненнях не струджували, що ОСОБА_2 безоплатно передала 1\8 частину будинку по вул.Новгородська,6-в у м.Одесі ОСОБА_3 Свідок ОСОБА_5 пояснила, що сестра боялась, що з дому її вижене син, тому подарувала свою частину будинку дочці, що дочка добре ставиться до матері і доглядає її, а свідок ОСОБА_7 пояснила, що сестра подарувала ОСОБА_3 частину будинку за належне утримання і догляд, але ОСОБА_3 про матір ніяк не піклується. Інші свідки (ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10С.) у своїх поясненнях підтвердили, що ОСОБА_2 їм розказувала, що переписала дочці частину будинку, що після цього дочка декілька місяців допомагала матері (передавала продукти харчування, просила ОСОБА_9 відремонтувати матері світло), що ОСОБА_3 постійно в м.Одесі не проживає, що питанням приватизації земельної ділянки займалась ОСОБА_2 разом з іншими співвласниками будинку. Суд при ухваленні рішення по даній справі приймає до уваги, що позивачка є людиною похилого віку, є інвалідом другої групи, інших доходів крім пенсії не має, що 1\8 частина будинку по вул.Новгородська,6-в у м.Одесі є єдиним коштовним майном позивачки, за яке вона має можливість отримати від інших осіб належний догляд.

Суд вважає, що ОСОБА_2 не порушила процесуальний термін на звернення до суду з цим позовом, тому як про порушення майнових прав їй стало відомо після роз яснення суті договору дарування нерухомого майна.

Таким чином, договір дарування, укладений 7.10.1997 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є недійсним, тому як є удаваним. Насправді 7.10.1997 року сторони вчинили договір довічного утримання, умови якого відповідачева сторона не виконує більше 10 років, тому ця угода також є недійсною.

Правовідносини, які виникли між сторонами з приводу визнання угоди недійсною, права власності на частину будівлі, регулюються нормами ст.58,59,425 ЦК України в редакції 1963 року, тому як оспорювана угода укладалась під час дії зазначеного Закону.

Керуючись ст.213,214,215 ЦПК України, суд

Вирішив

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування,укладений між ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_11 7 жовтня 1997 року, зареєстрований в реєстрі за №645 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\8 частину будинковолодіння з надвірними спорудами по вул.Новгородська,6-в у м.Одесі.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Київський райсуд м.Одеси протягом 10 днів з дня оголошення рішення.

Суддя