Постанова

від 28.11.2018 по справі 903/118/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року Справа № 903/118/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А. В.

судді Олексюк Г. Є.

судді Маціщук А. В.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача 1: ОСОБА_1 адвокат

відповідача 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 господарства "Західний Буг" ОСОБА_3 на рішення господарського суду Волинської області від 20 червня 2018 року в справі №903/118/18 (суддя Костюк С.В., м.Луцьк, повний текст складений 26.06.2018)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро"

до 1. ОСОБА_2 господарства "Західний Буг" ОСОБА_3;

2. Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці"

про стягнення 71 274 грн. 48 коп. штрафу та річних

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" звернулося до господарського суду Хмельницької області про стягнення солідарно з відповідачів: ФГ Західний Буг ОСОБА_3 та Виробничого сільськогосподарського кооперативу Шпичинці грошових коштів в сумі 151790,00 грн., з них 79163,74 грн. основного боргу, 6790,94 грн. штрафу, 6884,25 грн. тридцять шість відсотків річних та 951,06 грн. курсової різниці.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.01.2018 закрито провадження у справі в частині стягнення 79163,74 грн. основного боргу, 951,06 грн. курсової різниці та 400,71 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 07.02.2018 в решті суми позову, а саме на 71247,48 грн., з яких 64390,23 грн. штраф та 6884,24 грн. 36% річних, справа передана для розгляду за підсудністю до господарського суду Волинської області.

В обґрунтування нарахування зазначених сум посилається на неналежне виконання відповідачем-1 умов договору поставки від 13.02.2017 № 1320-02/17 ВЛ-С в частині оплати товару, пункт 7.2.3 договору, яким передбачено нарахування 36 % річних від простроченої суми платежу та п.7.2.1, яким передбачено штраф в розмірі 25% від суми боргу за перший день прострочення платежу.

Рішенням господарського суду Волинської області від 20 червня 2018 року в справі №903/118/18 позов задоволений повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 господарства "Західний Буг ОСОБА_3" та Виробничого сільськогосподарського кооперативу Шпичинці в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" 71274,48 грн., з них 64390,23 грн. штрафу та 6884,25 грн. 36 % річних. Стягнуто з ОСОБА_2 господарства "Західний Буг ОСОБА_3 " в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" 534,56 грн. витрат по судовому збору. Стягнуто Виробничого сільськогосподарського кооперативу Шпичинці в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" 534,56 грн. витрат по судовому збору.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що вимога позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів 1 та 2 штрафу в розмірі 64390,23 грн. та 36 % річних в сумі 6884,25 грн. ґрунтується на нормах чинного законодавства, умовах договору, а тому є підставною та підлягає задоволенню. Щодо клопотання відповідача-1 про зменшення суми штрафу в зв`язку з наявною у ФГ Західний Буг ОСОБА_3 сумою кредиторської заборгованості, то дана обставина, на думку суду першої інстанції, не є винятковою та не підтверджує важке фінансове становище господарства, оскільки існувала на 31.12.2017 року, а тому задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство "Західний Буг" ОСОБА_3 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Волинської області від 20.06.2018 у справі №903/118/18 в частині стягнення штрафу в розмірі 64390,23 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути штраф в розмірі 7916,38 грн., а в іншій частині вимог про стягнення штрафу відмовити.

Вважає, що судом першої інстанції при відхиленні клопотання скаржника про зменшення суми штрафу не враховано, що станом на день пред`явлення позову основна заборгованість відповідача перед позивачем становила 79163,74 грн., тоді як розмір штрафу нарахований ним в розмірі 64790,94 грн., що становить 81,8% від основного боргу. Період прострочення виконання зобов`язання є незначним. Станом на 20.12.2017 основне зобов`язання фермерського господарства є виконаним повністю. Позивачу була сплачена курсова різниця в розмірі 951,06 грн.

Звертає увагу суду на те, що ФГ Західний Буг ОСОБА_3 є сільськогосподарським підприємством, його діяльність носить сезонний характер. На даний час триває посівна, що зумовлює необхідність закупівлі насіння, мінеральних добрив, замовлення послуг з обробітку землі, найму працівників і виплати їм заробітної плати, а позивач в результаті незначного прострочення оплати зі сторони фермерського господарства не поніс будь-яких збитків.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_2 господарства "Західний Буг" ОСОБА_3 на рішення господарського суду Волинської області від 20.06.2018р. у справі №903/118/18 залишено без руху.

03.08.2018 надійшла заява, з доказами про усунення недоліків, зазначених в ухвалі від 23.07.2018 про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: сплачено судовий збір в розмірі 2643 грн. (платіжне доручення №1099 від 02.08.2018).

Розпорядженням в.о. керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2018 в справі №903/118/18 у зв'язку із перебуванням у щорічній основній відпустці судді-доповідача ОСОБА_4, та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №903/118/18.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2018 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В..

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 в справі №903/118/18 у зв'язку із перебуванням у щорічній основній відпустці судді - Мельника А.В., та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №903/118/18.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2018 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., суддя Розізнана І.В..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 господарства "Західний Буг" ОСОБА_3 на рішення господарського суду Волинської області від 20 червня 2018 року в справі №903/118/18.

31.08.2018 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" надійшов відзив в якому просить суд залишити рішення господарського суду Волинської області без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 господарства "Західний Буг" ОСОБА_3 без задоволення. В обґрунтування даного відзиву зазначає, що враховуючи наявні докази в матеріалах справи відповідач 1 так і не навів доводів винятковості обставин для зменшення розміру штрафу.

У відповідності до абз. 3 п. 3 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Указом Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Рівненський апеляційний господарський суд та створено Північно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному.

Частиною 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

05.10.2018 р. в газеті "Голос України" опубліковано оголошення про початок роботи Північно-західного апеляційного господарського суду.

У відповідності до наказу керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду №992 від 01.10.2018 «Про комісію для передачі судових справ та матеріалів» згідно акта здачі судових справ від 03.10.2018 до Північно-західного апеляційного господарського суду передана апеляційна скарга ОСОБА_2 господарства "Західний Буг" у справі № 903/118/18.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 903/118/18 у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2018 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_2 господарства "Західний Буг" на рішення господарського суду Волинської області від 20 червня 2018 року в справі №903/118/18 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В. та розгляд апеляційної скарги призначено на 07 листопада 2018 р.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Маціщук А.В. судове засідання у справі № 903/118/18 07 листопада 2018 р. о 10:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького,59 у залі судових засідань № 6, не відбулося.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2018 призначено справу №903/118/18 до розгляду на 28 листопада 2018 р..

Представник відповідача в судовому засіданні 28.11.2018 підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим щодо стягнення штрафу, а тому просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 20.06.2018 у справі №903/118/18 в частині стягнення штрафу в розмірі 64390,23 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути штраф в розмірі 7916,38 грн., а в іншій частині вимог про стягнення штрафу відмовити.

В судове засідання 28.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" та Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці" своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" та Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці".

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення адвоката ОСОБА_2 господарства Західний Буг ОСОБА_3 в судовому засіданні 28.11.2018, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 господарства "Західний Буг" ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 20 червня 2018 року в справі №903/118/18 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрохімічна компанія Вітагро (надалі - Постачальник) та ОСОБА_2 господарством Західний Буг ОСОБА_3 (надалі - Покупець) укладено договір поставки № В20-02/17ВЛ-С (далі за текстом - договір поставки № В20-02/17ВЛ-С) (а.с. 11-13 т.1).

Згідно п. 1.1 договору поставки № В20-02/17ВЛ-С, в строки визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння (надалі товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід`ємними частинами договору(п.1.2 договору поставки № В20-02/17ВЛ-С).

Пунктом 2.2. договору поставки №В20-02/17ВЛ-С сторони передбачили, що покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватися сторонами в кожному конкретному випадку окремо та відображатися у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору.

Сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення такої оплати за договором покупцем ціни товару (її неоплаченої частини). Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, на банківський день, що передує дню здійснення такої оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини), менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній та товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування видаткової накладної(п.2.3.2 договору поставки № В20-02/17ВЛ-С).

У відповідності до п.п. 2.3.3, 2.3.4 договору поставки № В20-02/17ВЛ-С, правило визначення курсу валют за договором - курс валют визначається за даними сайтуhttp://finance/ua , виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківському валютному ОСОБА_5 України на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення кожної операції за договором. Сторони погодили, що у разі відсутності за даними сайту http://finance/ua курсу продажу іноземних валют чи в силу будь-яких інших обставин, курс продажу іноземних валют не може бути доступним сторонам, в такому разі діє офіційний курс продажу іноземної валюти ВАТ Ощадбанк (МФО 315784).

Згідно п.п. 7.2.1, 7.2.3 договору поставки № В20-02/17ВЛ-С, покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальника за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу. Відповідно до вимог ст..625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов`язання, покупець зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплачуваної) суми. Строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч.6 ст.232 ГК України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов`язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов`язанням, за порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст.257 Цивільного кодексу України. Сторони дійшли згоди, що за прострочення виконання зобов`язання за даним договором строк позовної давності припиняється через три роки від дня, коли це зобов`язання повинно було бути виконане.

У відповідності до додатків до договору поставки № В20-02/17ВЛ-С сторони погодили курс долара США на день підписання договору поставки та додатків (а.с. 13 зворотня сторона -19 т.1), а саме: додаток №1 по курсу - 26,84 грн./долар США; додаток №2 по курсу - 26,84 грн./ долар США; додаток №3 по курсу - 26,84 грн./ долар США; додаток №4 по курсу - 26,84 грн./ долар США; додаток №5 по курсу - 29,01 грн./ Євро; додаток №6 по курсу - 26,84 грн./ долар США; додаток №7 по курсу - 26,84 грн./ долар США; додаток №8 по курсу - 26,84 грн./ долар США; додаток №9 по курсу - 26,84 грн./ долар США; додаток №10 по курсу - 29,01 грн./Євро; додаток №11 по курсу - 26,89 грн./ долар США; додаток №12 по курсу - 26,89 грн./ долар США.

На виконання умов договору Фермерське господарство Західний Буг ОСОБА_3 отримало від постачальника: - по Видатковій накладній № 678 від 28 березня 2017 року товар: Насіння сої ОН-618 1 репрод. на загальну суму 225456,00 грн.; - по Видатковій накладній № 679 від 28 березня 2017 року товар: Насіння сої на загальну суму 289500,54 грн.; - по Видатковій накладній №692 від 28 березня 2017 року товар: Регулятор росту рослин Гуміфілд (25 кг.) на загальну суму 229,81 грн.; - по Видатковій накладній № 693 від 28 березня 2017 року товар: ОСОБА_1 Р , мінеральне добриво (Старт) 5л. на загальну суму 1269,10 грн.; - по Видатковій накладній № 694 від 28 березня 2017 року товар: Тевірон, КС (5 л.) на загальну суму 11913,14 грн.; - по Видатковій накладній № 695 від 28 березня 2017 року товар: ОСОБА_1 Р, р., мінеральне добриво (Бобові) 20 л. , ОСОБА_1 Р, р., мінеральне добриво (Бор) 20 л. на загальну суму 16 161,84 грн.; - по Видатковій накладній № 696 від 28 березня 2017 року товар: Преміум інокулянт на загальну суму 14 763,30 грн.; - по Видатковій накладній № 697 від 28 березня 2017 року товар: «Тезан» , «Дроп 90» ПАР, Аделіт КЕ на загальну суму 74 799,72 грн.; - по Видатковій накладній №698 від 28 березня 2017 року товар: Регулятор росту рослин Гуміфілд ВР-18 (20 л.) на загальну суму 8953,44 грн.; - по Видатковій накладній № 699 від 28 березня 2017 року товар: «Тізер» , Командир , Формула , Дезарал Екстра , Фас, к.е., Антиколорад Макс на загальну суму 56765,47 грн.; - по Видатковій накладній № 1557 від 21 квітня 2017 року товар: Преміум інокулянт на загальну суму 2958,18 грн.; - по Видатковій накладній № 1560 від 21 квітня 2017 року товар: Візерд, КС на загальну суму 25846,80 грн.; - по Видатковій накладній № 1569 від 21 квітня 2017 року товар: Тізер, КС на загальну суму 9099,72 грн.; - по Видатковій накладній № 1571 від 21 квітня 2017 року товар: ОСОБА_1 Р, р., мінеральне добриво (Бобові) на загальну суму 1669,92 грн.; - по Видатковій накладній № 1572 від 21 квітня 2017 року товар: Візерд, КС на загальну суму 5154,00 грн.; - по Видатковій накладній № 1573 від 21 квітня 2017 року товар: Формула, ВГ на загальну суму 422,82 грн.; - по Видатковій накладній № 2553 від 12 травня 2017 року товар: Дезарал Екстра на загальну суму 1737,78 грн.; - по Видатковій накладній № 2554 від 12 травня 2017 року товар: Антиколорад Макс на загальну суму 4789,56 грн.; - по Видатковій накладній № 2555 від 12 травня 2017 року товар: ОСОБА_1, КЕ на загальну суму 4437,84 грн.; - по Видатковій накладній №2556 від 12 травня 2017 року товар: Тезан, РК на загальну суму 16416,00 грн.; - по Видатковій накладній №2557 від 12 травня 2017 року товар: Фас, к.е на загальну суму 1423,56 грн.; - по Видатковій накладній №2558 від 12 травня 2017 року товар: ОСОБА_1 Р, р., мінеральне добриво Молібден) на загальну суму 4161,36 грн. (а.с. 20-33 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 господарством Західний Буг ОСОБА_3 повернуто постачальнику товар: - по накладній на повернення від покупця №76 від 12 липня 2017 року товар: Візерд, КС на загальну суму 25846,80 грн.; - по накладній на повернення від покупця №77 від 12 липня 2017 року товар: Візерд, КС на загальну суму 5154,00 грн.; - по накладній на повернення від покупця №78 від 12 липня 2017 року товар: Дезарал Екстра на загальну суму 1737,78 грн.; - по накладній на повернення від покупця №79 від 12 липня 2017 року товар: Антиколорад Макс на загальну суму 4789,56 грн.; - по накладній на повернення від покупця №80 від 12 липня 2017 року товар: ОСОБА_1, КЕ на загальну суму 4437,84 грн.; - по накладній на повернення від покупця №81 від 12 липня 2017 року товар: Тезан, РК на загальну суму 16416,00 грн.; - по накладній на повернення від покупця №82 від 12 липня 2017 року товар: Фас, к.е. загальну суму 1423,56 грн.; - по накладній на повернення від покупця №83 від 12 липня 2017 року товар: ОСОБА_5, мінеральне добриво (Молібден) на загальну суму 4161,36 грн.; - по накладній на повернення від покупця №84 від 12 липня 2017 року товар: ОСОБА_5, мінеральне добриво (Бобові) 20 л. , ОСОБА_1 Р, р., мінеральне добриво (Бор) 20 л.: загальну суму 16 161,84 грн.; - по накладній на повернення від покупця №85 від 12 липня 2017 року товар: Тезан «Дроп 90» ПАР, Аделіт КЕ на загальну суму 74 799,72 грн.; - по накладній на повернення від покупця №86 від 12 липня 2017 року товар: Регулятор росту рослин Гуміфілд ВР-18 (20 л.) на загальну суму 8953,44 грн.; - по накладній на повернення від покупця №87 від 12 липня 2017 товар: Дезарал Екстра , Фас, к.е., Антиколорад Макс на загальну суму 16566,18 грн.; - по накладній на повернення від покупця №88 від 12 липня 2017 року товар: ОСОБА_5, мінеральне добриво (Бобові) на загальну суму 1669,92 грн.; - по накладній на повернення №89 від 12 липня 2017 року товар: Формула ВГ на загальну суму 422,82 грн.; - по накладній на повернення від покупця №90 від 12 липня 2017 року товар: Формула ВГ на загальну суму 1272,25 грн.(а.с. 34-40 зворотня сторона)

Отже, на виконання умов договору Фермерське господарство Західний Буг ОСОБА_3 отримав від позивача товару на загальну суму 594143,83 грн.

01.10.2017 між ТОВ Агрохімічна компанія ВІТАГРО (кредитор) та Виробничо-сільськогосподарський кооператив Шпичинці (поручитель) укладено договір № В20-02/17ВЛ-С поруки (а.с. 41 т.1). У відповідності до п.1.1 даного договору, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань Фермерське господарство Західний Буг ОСОБА_3 (далі - боржник), що виникли з договору поставки № В20-02/17ВЛ-С від 13 лютого 2017 р. (далі - основний договір), який був укладений між кредитором та боржником,

Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору поруки, у відповідності до вказаного основного договору, порукою забезпечуються в тому числі наступні зобов`язання боржника: - здійснити оплату за поставлені засоби захисту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо в обсязі та на умовах договору поставки №В20-02/17ВЛ-С від 13.02.2017 з подальшими змінами та доповненнями; - відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених договором поставки №В20-01/17ВЛ-С від 13 лютого 2017. Строк виконання зобов`язання за договором поставки №В20-02/17ВЛ-С від 13 лютого 2017 до належного виконання договору поставки №В20-02/17ВЛ-С від 13 лютого 2017.

Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов`язань за основним договором в обсязі грошових стягнень відповідно до розділу 2 та розділу 7 основного договору (п. 3.2. договору № В20-02/17ВЛ-С поруки).

Однак, враховуючи вищевикладене за отриманий товар згідно з умов Договору №В20-02/17ВЛ-С відповідач не розрахувався в повному обсязі в результаті чого утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Агрохімічна компанія Вітагро в розмірі 151790,00 грн., з якої борг 79163,74 грн., 64790,94 грн. штраф, 6884,24 грн. 36% річних та 951,06 грн. курсова різниця, що стало підставою для подання даного позову.

При цьому, матеріалами справи встановлено, що позивачем до господарського суду Хмельницької області подане клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 79163,74 грн. основного боргу, 951,06 грн. курсової різниці та 400,71 грн. штрафу у зв'язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем-1. На підтвердження оплати позивач додав банківські виписки від 14.12.2017р. та 20.12.2017р. Враховуючи часткову оплату, просить стягнути солідарно з відповідачів 71274, 48 грн., з яких: 64390,23 грн. - штраф, 6884,25 грн. - 36% річних.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.01.2018 закрито провадження у справі №924/1139/17 в частині стягнення 79163,74 грн. основного боргу, 951,06 грн. курсової різниці та 400,71 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 07.02.2018 в решті суми позову, а саме на 71247,48 грн., з яких 64390,23 грн. штраф та 6884,24 грн. 36% річних, справа передана для розгляду за підсудністю до господарського суду Волинської області.

Отже, предметом спору у даній справі є стягнення 71274,48 грн., з яких 64390,23 грн. штраф та 6884,25 грн. 36% річних.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем 1 виникли зобов'язання за договором поставки №В20-01/17ВЛ-С від 13 лютого 2017.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до частини 1 статті 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У п. 1.2. договору поставки №В20-01/17ВЛ-С від 13 лютого 2017, сторонами встановлено, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід`ємними частинами договору.

Пунктом 2.2. договору поставки №В20-01/17ВЛ-С від 13 лютого 2017, сторони визначили, що покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватися сторонами в кожному конкретному випадку окремо та відображатися у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору.

У п. 2.3.1. договору поставки №В20-01/17ВЛ-С від 13 лютого 2017, сторони встановили, що постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікаціях), на курс продажу іноземної валюти на дату формування видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2017 сторонами було підписано додатки до договору поставки №В20-01/17ВЛ-С від 13 лютого 2017 - №№ 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10 та 12.04.2017 сторонами було підписано додатки до договору №В20-01/17ВЛ-С від 13 лютого 2017 - №№ 11, 12 якими визначено назву товару, кількість, ціну, загальну вартість товару, терміни поставки та календарний графік платежів (а.с. 13 зворотня сторінка -19 т.1).

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними підтверджується отримання відповідачем 1 від позивача товару на суму 594143,83 грн. (а.с.20-33 зворотня сторона).

Поряд з цим, відповідач 1 за отриманий даний товар повністю не розрахувався в результаті виникла заборгованість у розмірі 79163,74 грн., також позивачем згідно умов договору поставки №В20-01/17ВЛ-С від 13 лютого 2017 нараховано штраф 64790,94 грн. за порушення терміну оплати за поставлений товар, 36% річних простроченої суми на суму 6884,25 грн.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

У відповідності до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони погодили умови поруки в договорі № В20-02/17ВЛ-С від 01.10.2017, який був укладений між Виробничим сільськогосподарським кооперативом "Шпичинці" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (кредитор), зокрема те, що поручитель та боржник згідно п. 3.1 даного договру (а.с. 41) несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За умовами пункту 7.2.3 договору поставки №В20-01/17ВЛ-С від 13 лютого 2017, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплачуваної) суми.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, колегією суддів встановлено, що вимога про стягнення 36% річних є правомірною, а її розрахунок є арифметично правильним, тому позов у цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі на суму 6884,25 грн.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення солідарно штрафу у розмірі 64390,23 грн. та заявленого відповідачем 1 клопотання про зменшення розміру штрафу до 7916,38 грн., що становить 10 % від суми основного боргу станом на день пред`явлення позову, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.7.2.1. договору поставки №В20-01/17ВЛ-С від 13 лютого 2017, за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, покупець несе відповідальність, сплачуючиштраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день простроченого платежу.

Колегією суддів встановлено, згідно наданого позивачем розрахунку штраф у розмірі 25% нараховано на суму неоплаченої частини боргу (259163,74 грн) на перший день прострочення платежу (станом на 15.10.2017), з урахуванням клопотання позивача про закриття провадження у справі (а.с.84 т.1) його сума становить 64390,23 грн.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і вирішується судом в контексті судової дискреції.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.10.2018 у справі № 910/23229/17.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем 1 на підтвердження скрутного фінансового становища не було надано належних та допустимих доказів, оскільки розшифровка кредиторської та дебіторської заборгованості ФГ Західний Буг ОСОБА_3 станом на 31.12.2017(а.с. 28 т.2), яка подана відповідачем 1 до господарського суду Хмельницької області не є таким доказом в розумінні наступного.

Судова колегія зазначає, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону (ч. 1 ст. 145 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту шостого статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на виконання пункту п'ятого доручення Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2000 року N 16043/96 та протоколу N 3 засідання Науково-методичної ради (Центру) "Облік, звітність та аудит в галузях агропромислового виробництва" від 26 травня 2001 року, з метою встановлення єдиних правил і методологічних принципів організації ведення бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах Міністерство аграрної політики України наказом №189 від 02.07.2001 затвердило Методичні рекомендації з організації та ведення бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах (далі за текстом - Методичні рекомендації).

Згідно положень п.п. 1.6-1.6.4 Методичних рекомендацій, бухгалтерський облік у господарстві ведеться за однією з наведених нижче форм з врахуванням таких засад. Просту форму обліку (без використання подвійного запису) застосовують Господарства, в яких працюють власник (голова) та члени його родини (без залучення найманих працівників). Спрощену форму обліку пропонується застосовувати Господарствам з середньообліковою чисельністю працюючих за звітний період - до 10 осіб включно (крім членів сім'ї) і обсягом виручки за рік, що не перевищує 500 тис. грн. Господарства, які відповідають статусу малих підприємств (з середньообліковою чисельністю працівників за звітний період - від 10 до 50 осіб та обсягом виручки від реалізації від 500 тис. грн. до 2,5 млн. грн.), ведуть бухгалтерський облік за спрощеним Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001 р. N 186 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.05.2001 р. за N 389/5580) і складають фінансову звітність відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 р. N 39 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 р. за N 161/4382). Всі інші Господарства ведуть облік за Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. N 291 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21.12.99 р. за N 892/4185) та відповідно до Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу, затверджених наказом Мінагрополітики України від 07.03.2001 р. N 49.

Враховуючи дані положення Методичних рекомендацій колегія суддів приходить до висновку, що доказами матеріального становища може бути форми обліку та фінансова звітність, а саме: Книга обліку доходів та витрат, Журнал. реєстрації господарських операцій господарства.

При цьому згідно п. 7.13. Методичних рекомендацій, майновий стан господарства фермер визначає, при потребі, на підставі даних Журналу та відомостей шляхом складання заключного бухгалтерського балансу.

Однак, матеріалами справи встановлено, що відповідачем 1 не надано судам першої та апеляційної інстанції жодного належного та допустимого фінансового документа, який підтверджував складне фінансове становище.

З огляду на фактичні обставини справи та письмові докази, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем 1, майновий стан сторін, відсутність доказів того, що порушення зобов'язання за договором поставки №В20-01/17ВЛ-С від 13 лютого 2017 сталося випадково з незалежних від відповідача 1 причин та цей випадок є винятковим, а також те, що порушення зобов'язання за договором поставки №В20-01/17ВЛ-С від 13 лютого 2017 з боку відповідача 1 у даній справі не є виключенням чи випадком, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача 1 про зменшення розміру суми штрафу.

Вказані відповідачем 1 аргументи в апеляційній скарзі також не доведені належними доказами, які б свідчили про винятковість випадку та наявність підстав для зменшення суми штрафу, який підлягає стягненню з відповідача 1.

Поряд з цим, згідно відзиву Виробничого сільськогосподарського кооперативу Шпичинці , якій знаходиться в матеріалах справи (а.с. 50 т.1), відповідач 2 позовні вимоги ТОВ Агрохімічна компанія Вітагро в даній справі визнає в повному обсязі та не заперечує про солідарне стягнення грошових коштів з ФГ Західний Буг ОСОБА_3 та ВСК Шпичинці .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідачів в солідарному порядку штрафу в розмірі 64390,23 грн. та 36 % річних в сумі 6884,25 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У відповідності до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 20 червня 2018 року в справі №903/118/18 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 господарства "Західний Буг" ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 20 червня 2018 року в справі №903/118/18 без змін.

2. Справу №903/118/18 повернути господарському суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 29 листопада 2018 року

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.