Рішення

від 26.11.2018 по справі 906/815/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2018 р. м. Житомир Справа № 906/815/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №1 від 20.02.2018р,

ОСОБА_2, представник за довіреністю №1 від 20.02.2018р,

ОСОБА_3, представник за довіреністю №2 від 17.10.2018р,

від відповідача: ОСОБА_4, представник за довіреністю №01-26/27

від 17.08.2018р,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрспецпром" (м.Київ)

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (смт.Новогуйвинське, Житомирський район, Житомирська область)

про стягнення 451942,45грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрспецпром" звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 451942,45грн з яких: 358275,09грн основного боргу, 76570,32грн пені, 10139,19грн інфляційних втрат, 6957,85грн 3% річних, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.09.2018р прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.10.2018р відкладено підготовче засідання на 07.11.2018р

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.11.2018р закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.11.2018р.

Представники позивача в судовому засіданні 26.11.2018р позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, з підстав наведених в позовній заяві, письмових поясненнях №07/11-04 від 07.11.2018р (а.с.186-188) та запереченнях на клопотання №07/11-02 від 07.11.2018р про зменшення розміру штрафних санкцій (а.с.191-194). Заперечили проти зменшення розміру штрафних санкцій, посилались зокрема на те, що застосування штрафних санкцій здійснюється у випадку наявності юридичного факту саме порушення стороною (боржником) грошового зобов'язання щодо якого встановлено строк виконання, а не факт обов'язковості настання негативних наслідків у кредитора (позивача) в частині наявності прямих збитків. Вказали, що при здійснення розрахунку сум штрафних санкцій позивачем застосовувались виключно розміри, які передбачені чинним законодавством та умовами договору.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.11.2018р щодо наявності суми боргу не заперечив, водночас, підтримав подане клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Зокрема зазначив, що ДП "Житомирський бронетанковий завод" є стратегічним підприємством і приймає участь у посиленні обороноздатності України (здійснює відповідні види ремонту військової броньованої техніки), в період проведення на сході України Операції об'єднаних сил. Також представник відповідача вказав, що позивачем не подано суду доказів, що підтверджують розмір збитків завданих ТОВ "Торговий Дім "Укрспецпром" неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань, зокрема, наявність обставин, що мають істотне значення, що підтверджують навмисний характер невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, а також не подано доказів понесення позивачем негативних наслідків в розмінні статті 224 ЦК України, тобто штрафні санкції носять виключно компенсаційний характер.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2017р між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрспецпром" (постачальник/позивач) та Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (покупець/відповідач) укладено договір №536 (далі - договір) (а.с.30-34).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.1. договору, постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у специфікаціях, надалі - "продукція", на умовах та в строки, передбачені договором.

Відповідно до пункту 1.3. договору продукція, яка поставляється постачальником, придбавається та використовується покупцем на виконання останнім умов Державного контракту за державним оборонним замовленням №342/3/5/16/99 від 27.12.2016, укладеного з Міністерством оборони України для проведення капітального ремонту військової техніки.

Кількість, ціна та номенклатура продукції вказується у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору (пункт 2.1. договору).

Згідно з п.2.2 договору якість, комплектація, пакування й маркування продукції повинні відповідати нормам, чинним стандартам (ТУ, ДСТУ, технічній документації) для даного виду продукції. Постачальник гарантує, що продукція, яка є предметом поставки за договором, придатна для використання за призначенням та повністю відповідає умовам Договору, щодо якості та номенклатури.

Відповідно до пункту 2.4. договору якість продукції, що є предметом договору перевіряється комісією Управління якості покупця з залученням представників філії ПЗ №637, результати перевірки оформляються Актом вхідного контролю, на кожну окрему партію продукції.

У разі виявлення недоліків під час приймання продукції по якості, номенклатурі, комплектності, умовам договору, постачальник усуває виявлені недоліки, доукомплектовує продукцію за місцем розташування покупця (за письмовою згодою покупця) протягом 30 календарних днів з моменту отримання від покупця відповідної вимоги. В разі неможливості усунути виявлені недоліки, продавець здійснює заміну продукції на таку, що відповідає вимогам договору, протягом 30 календарних днів, з моменту отримання від покупця відповідної вимоги. Продукція, відносно якої проводиться заміна, вважається не поставленою та зберігається в умовах не змішування з іншими однорідними вантажами. Витрати по заміні продукції здійснюються власними силами та за власний рахунок постачальника, в тому числі витрати пов'язані з транспортуванням продукції (пункт 2.5. договору).

Пунктом 3.1. договору сторони передбачили, що поставка продукції здійснюється силами та за рахунок постачальника, можливо через перевізника на склад в місці знаходження покупця (або на інших умовах, обговорених сторонами), в строки/терміни встановлені сторонами у відповідній специфікації. Моментом поставки кожної окремої партії продукції та передача її покупцю є дата підписання сторонами видаткової накладної.

Згідно з п.3.2. договору постачання продукції здійснюється партіями. Асортимент та кількість кожної партії повинні відповідати продукції, визначеної специфікацією. Постачальник зобов'язаний повідомити покупця про прогнозовану дату поставки продукції не пізніше 3 (трьох) днів до дати поставки.

Відповідно до пункту 3.3. договору право власності на продукцію переходить до покупця з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної.

Оплата покупцем продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка) (пункт 5.1 договору).

Відповідно до пункту 5.2. договору, покупець здійснює оплату продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника наступним чином:

- покупець перераховує постачальнику попередню оплату в розмірі 50% від загальної вартості продукції, що постачається відповідно до специфікації на протязі 7 (семи) робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку на оплату.

- остаточний розрахунок за партію відвантаженої продукції в розмірі 50% здійснюється покупцем на протязі 7-ми банківський днів, з моменту поставки партії продукції та підписання сторонами видаткової накладної.

Сторонами договору, у кожному окремому випадку можуть бути встановлені інші від встановлених в п.5.2. договору умови оплати, які визначаються у відповідній специфікації (умови оплати визначені у специфікації є пріоритетними над умовами договору) (пункт 5.3 договору).

Згідно з пунктом 6.1. договору, постачальник зобов'язаний поставити продукцію, яка є предметом договору, в строки та на умовах визначених договором, а також інших документів, які є його невід'ємною частиною.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних), які виникли під час дії договору (пункт 10.5 договору).

27.12.2017р до договору №536/ДК від 12.10.2017р сторонами було підписано додаткову угоду №1 (а.с.35).

Пунктом 1 вказаної додаткової угоди сторони домовились продовжити дію договору №536/ДК від 12.10.2017р, а саме пункт 10.5 договору виклали в новій редакції: даний договір набуває чинності з дати підписання сторонами і діє до 30.03.2018року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних), які виникли під час дії договору.

В подальшому, 12.10.2017р до договору №536 від 12.10.2017р, сторонами було підписано Специфікацію №1, Специфікацію №2, Специфікацію №3, Специфікацію №4, Специфікацію №5, згідно пункту 1 яких, постачання та оплата продукції здійснюється сторонами за цінами та на умовах даних Специфікацій: найменування продукції - Прилад ТНПО-170А та Прилад ТНП-350Б відповідно (а.с.36-39,157).

Пунктом 3 вказаних специфікацій, сторони визначили ціну продукції кожної специфікації.

Постачання продукції здійснюється партіями, власними силами та за рахунок постачальника на адресу покупця (Житомирська область, смт.Новогуйвинське, вул. Дружби народів, 1), в кількості та на умовах, зазначених в Специфікації.

Термін поставки продукції по специфікації складає 3 календарних днів, з моменту отримання заявки покупця.

Умови оплати: 14 календарних днів по факту поставки продукції на склад покупця та проходження вхідного контролю (абз.3 п.3 специфікацій №1,2,3,4,5 від 12.10.2017р).

Договір та специфікації підписані представниками сторін та скріплені їх печатками підприємств.

Позивачем на виконання умов договору №536 від 12.10.2017р, було поставлено відповідачу продукцію, на загальну суму 358275,09грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №РН-0000001 від 04.01.2018р на суму 107480,81грн, №РН-0000002 від 04.01.2018р на суму 66000,00грн, №РН-0000026 від 18.01.2018р на суму 125394,28грн, №РН-0000027 від 18.01.2018р на суму 59400,00грн (а.с.40-43).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як уже зазначалось, в договорі (п.5.3) сторони погодили, що умови опати, які визначаються у відповідній специфікації, є пріоритетними над умовами договору. В специфікації (абз. 3 пункту 3 специфікацій №1,2,3,4,5 від 12.10.2017р) сторони погодили умови оплати: 14 календарних днів по факту поставки продукції на склад покупця та п р о х о д ж е н н я в х і д н о г о к о н т р о л ю.

Відповідно до пункту 2.4. договору якість продукції, що є предметом договору перевіряється комісією Управління якості покупця з залученням представників філії ПЗ №637, результати перевірки оформляються Актом вхідного контролю, на кожну окрему партію продукції.

Судом встановлено, що у відповідності до умов п.3 специфікацій №1,2,3,4,5 до договору №536 від 12.10.2017р, на кожну партію продукції відповідачем комісійно складалися акти вхідного контролю. Так, відповідачем було складено:

- 12.01.2018р акт вхідного контролю №18 (накладна №РН-0000001 від 04.01.2018р), згідно якого майно придатне до подальшого використання за призначенням (а.с.179);

- 19.01.2018р акт вхідного контролю №17 (накладна №РН-0000002 від 04.01.2018р, згідно якого майно придатне до подальшого використання за призначенням (а.с.178);

- 22.01.2018р акт вхідного контролю №62 (накладна №РН-0000026 від 18.01.2018р, згідно якого майно придатне до подальшого використання за призначенням (а.с.181);

- 22.01.2018р акт вхідного контролю №61 (накладна №РН-0000027 від 18.01.2018р, згідно якого майно придатне до подальшого використання за призначенням (а.с.180).

Таким чином, згідно погоджених сторонами строків проведення розрахунків та умов договору, за отриману продукцію відповідач зобов'язаний був здійснити остаточний розрахунок:

- за видатковою накладною №РН-0000001 від 04.01.2018р на суму 107480,81грн в строк до 26.01.2018р;

- за видатковою накладною №РН-0000002 від 04.01.2018р на суму 66000,00грн в строк до 02.02.2018р;

- за видатковою накладною №РН-0000026 від 18.01.2018р на суму 125394,28грн в строк до 05.02.2018р;

- за видатковою накладною №РН-0000027 від 18.01.2018р на суму 59400,00грн в строк до 05.02.2018р.

Проте, у зазначені строки відповідачем оплата проведена не була.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №01/08 від 01.08.2018р про погашення заборгованості та сплати штрафних санкцій (а.с.52-57, докази надіслання а.с.59).

Листом №01-11/2827 від 10.10.2018р ДП "Житомирський бронетанковий завод" повідомив позивача про те, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, змінено керівництво, проводяться заходи оптимізації чисельності працівників. Крім того в листі зазначено, що одночасне виконання боргових зобов'язань без вирішення питання про відстрочення оплати призведе до неможливості сплати обов'язкових платежів та зборів до державного бюджету, заблокує роботу підприємства, що поставить під загрозу виконання державного замовлення. Також у листі вказано, що після затвердження планової документації по виводу підприємства з кризової ситуації та врегулювання перспективного ПЗ за ДОЗ, орієнтовано у другій декаді жовтня 2018 року позивача буде запрошено для вирішення питання щодо погашення заборгованості (а.с.139).

На час розгляду справи, відповідач зобов'язання щодо проведення у розрахунків з позивачем за отриману продукцію у встановлений строк не виконав, у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 358275,09грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормоюст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 358275,09грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 76570,32грн пені, 10139,19грн інфляційних втрат та 6957,85грн 3% річних.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд враховує таке.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.2 договору сторони погоди, що у випадку порушення строку проведення остаточного розрахунку з оплати продукції (абз.2 п.5.2 договору), покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день не виконання зобов'язання.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У даному випадку, договір поставки №536 від 12.10.2017р не передбачає іншого періоду нарахування пені, ніж визначено ч.6 ст.232 ГК України.

Судом встановлено, що позивач починав обраховувати строк оплати продукції після 14 календарних днів по факту поставки продукції на склад покупця, тобто від дати видаткових накладних. Проте, позивачем не було враховано, що в специфікаціях сторони погодили умови оплати - 14 календарних днів по факту поставки продукції на склад покупця та проходження вхідного контролю. Відповідно, 14 календарних днів слід відраховувати від проходження продукцією вхідного контролю, у даному випадку від дати зазначеної в актах вхідного контролю. При цьому, позивачем також не взято до уваги, що у відповідності до вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, з огляду на наведене та погоджені в пункті 3 специфікацій №1,2,3,4,5 від 12.10.2017р умови оплати, прострочка оплати продукції починається:

- за продукцію, поставлену за видатковою накладною №РН-0000001 від 04.01.2018р на суму 107480,81грн з 27.01.2018р;

- за продукцію, поставлену за видатковою накладною №РН-0000002 від 04.01.2018р на суму 66000,00грн з 03.02.2018р;

- за продукцію, поставлену за видатковою накладною №РН-0000026 від 18.01.2018р на суму 125394,28грн з 06.02.2018р;

- за продукцію, поставлену за видатковою накладною №РН-0000027 від 18.01.2018р на суму 59400,00грн в строк до 06.02.2018р.

Відповідно, з урахуванням викладеного, здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань пені, у відповідності до вимог ч.6 ст.232 ГК України та умов договору, суд встановив, що правомірним є нарахування пені в загальній сумі 60409,52грн, а саме:

- за видатковою накладною №РН-0000001 від 04.01.2018р на суму боргу 107480,81грн за період з 27.01.2018р по 27.07.2018р сума пені становить 18065,61грн;

- за видатковою накладною №РН-0000002 від 04.01.2018р на суму боргу 66000,00грн за період з 03.02.2018р по 03.08.2018р сума пені становить 11131,40грн

- за видатковою накладною №РН-0000026 від 18.01.2018р на суму боргу 125394,28грн за період 06.02.2018р по 06.08.2018р сума пені становить 21179,61грн;

- за видатковою накладною №РН-0000027 від 18.01.2018р на суму боргу 59400,00грн за період 06.02.2018р по 06.08.2018р сума пені становить 10032,90грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 16160,80грн (76570,32 - 60409,52) є безпідставними.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%. Обґрунтовуючи дане клопотання представник відповідача зазначив, що ДП "Житомирський бронетанковий завод" є стратегічним державним підприємством та його заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача. Пояснив, що ДП "Житомирський бронетанковий завод" було укладено з Міністерством оборони України державний контракт за державним оборонним замовленням. На даний час, враховуючи специфіку відповідача, первині документи позивача на оплату продукції за оспорюваним договором передані до військового представництва на погодження яке відбувається тривалий час. У зв'язку з чим і виникла заборгованість відповідача перед позивачем.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом враховується, що договір №536 від 12.10.2017р було укладено між сторонами на виконання умов Державного контракту за державним оборонним замовленням №342/3/5/16/99 від 27.12.2016, укладеного з Міністерством оборони України для проведення капітального ремонту військової техніки (п.1.3 договору). Кошти виділені Міністерством оборони України на виконання вказаного Державного контракту є коштами з цільовим призначенням. Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" є стратегічним підприємством і приймає участь у посиленні обороноздатності України (здійснює відповідні види ремонту військової броньованої техніки), під час проведення на сході країни Операції об'єднаних сил на території Луганської та Донецької областей.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Господарський суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені, врахував стратегічність ДП "Житомирський бронетанковий завод" та його значимість у посиленні обороноздатності України, а також те, що відповідачем неумисно порушено умови договору.

З урахуванням викладеного, суд визнав за можливе реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 30204,76грн - 50% від обґрунтовано нарахованої суми пені.

У відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до зазначеної норми та умов п.7.1 договору, згідно з якими, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 10139,19грн, а також 3% річних в сумі 6957,85грн (розрахунок, а.с. 22-23).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних та інфляційних, з огляду на встановлені вище строки прострочення виконання зобов'язання окремо по кожній накладній, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування 3% річних в загальній сумі 6553,56грн, а саме:

- за видатковою накладною №РН-0000001 від 04.01.2018р на суму боргу 107480,81грн у період з 27.01.2018р по 12.09.2018р - у розмірі 2022,99грн;

- за видатковою накладною №РН-0000002 від 04.01.2018р на суму боргу 66000,00грн у період з 03.02.2018р по 12.09.2018р - у розмірі 1204,27грн

- за видатковою накладною №РН-0000026 від 18.01.2018р на суму боргу 125394,28грн у період 06.02.2018р по 12.09.2018р - у розмірі 2257,10грн;

- за видатковою накладною №РН-0000027 від 18.01.2018р на суму боргу 59400,00грн у період 06.02.2018р по 12.09.2018р - у розмірі 1069,20грн.

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6553,56грн (2022,99грн+1204,27грн+2257,10грн+1069,20грн). В частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 404,29грн (6957,85грн - 6553,56грн = 404,29грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань інфляційних втрат, з урахуванням вищевикладеного, суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних втрат в сумі 7545,98грн, а саме:

- за видатковою накладною №РН-0000001 від 04.01.2018р на суму боргу 107480,81грн у період з 27.01.2018р по 12.09.2018р - у розмірі 2263,76грн;

- за видатковою накладною №РН-0000002 від 04.01.2018р на суму боргу 66000,00грн у період з 03.02.2018р по 12.09.2018р - у розмірі 1390,09грн

- за видатковою накладною №РН-0000026 від 18.01.2018р на суму боргу 125394,28грн у період 06.02.2018р по 12.09.2018р - у розмірі 2641,05грн;

- за видатковою накладною №РН-0000027 від 18.01.2018р на суму боргу 59400,00грн у період 06.02.2018р по 12.09.2018р - у розмірі 1251,08грн.

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 7545,98грн (2263,76грн+1390,09грн+2641,05грн+1251,08грн). В частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 2593,21грн (10139,19грн - 7545,98грн = 2593,21грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 358275,09грн основного боргу, 30204,76грн пені, 6553,56грн 3% річних, 7545,98грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення 46365,56грн пені, 404,29грн 3% річних та 2593,21грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені до 30204,76грн.

3. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт.Новогуйвинське, вул.Дружби Народів, буд.1; ідентифікаційний код 07620094)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрспецпром" (04215, м.Київ, вул.Світлицького, буд. 30/20-Б, квартира 114; ідентифікаційний код 36336152):

- 358275,09грн основного боргу,

- 30204,76грн пені,

- 6553,56грн 3% річних,

- 7545,98грн інфляційних втрат,

- 6491,76грн судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.11.18

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу,

2,3 - сторонам (рек. з пов.).