Рішення
від 29.11.2018 по справі 810/3067/16
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2018 року справа № 810/3067/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Згурівського районного центру зайнятості - робочого орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

27 вересня 2016 до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Згурівського районного центру зайнятості - робочий орган виконавчої Дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - відповідач) (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про зобов'язання відповідача:

- поновити позивача на обліку в статусі безробітної у період 31 грудня 2014 р. по 1 жовтня 2015 р. з подальшим припиненням реєстрації з 1 жовтня 2015 р., про що внести відомості до трудової книжки;

- виплатити позивачу недоотриману допомогу по безробіттю за період з 27 березня 2015 р. по 30 вересня 2015 р. з урахуванням інфляції та 3 % річних в розмірі 6801 грн 74 коп. (а.с. 200-201).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було протиправно припинено реєстрацію позивача на обліку у статусі безробітного, що встановлено судовим рішенням в межах адміністративної справи № 810/4853/15. Стверджував, що у зв'язку з тим, що в межах названої адміністративної справи скасовано наказ №НТ150424 від 24 квітня 2015 р. в частині припинення виплати допомоги по безробіттю позивачу та в частині припинення реєстрації позивача як безробітної, позивач підлягає поновленню на обліку в статусі безробітної у період з 31 грудня 2014 р. по 1 жовтня 2015 р. (т. 1 а.с. 5-7).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено порядку поновлення особи в статусі безробітного у зв'язку зі скасуванням наказу про припинення такого статусу (т. 1 а.с. 174-176).

19 листопада 2018 р. представники сторін подали до суду письмові клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За таких обставин та на підставі вимог ч. 3 ст. 194 КАС України суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке .

24 грудня 2014 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання статусу безробітної (т. 1 а.с. 32).

Відповідач наказом від 24 грудня 2014 р. № НТ 141224 надав позивачу статус безробітного та наказом від 31 грудня 2014 р. № НТ 141231 призначив допомогу по безробіттю (т. 1 а.с. 32).

В результаті обміну інформацією між відповідачем та Пенсійним фондом України було отримано відомості про перебування позивача в трудових відносинах з ВАТ НАСК Оранта під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітної.

Відповідачем було направлено запит до Дарницького центру зайнятості з метою проведення перевірки.

2 квітня 2015 р. Дарницьким районним центром зайнятості прийнято Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 2 квітня 2015 р. №143, яким встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з ВАТ НАСК Оранта у період з 4 квітня 2011 р. по 16 січня 2015 р. і був звільнений за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України (т. 1 а.с. 37).

На підставі цього Акту розслідування страхових випадків, Згурівським районним центром зайнятості видано Наказ від 15 квітня 2015 р. №24 про повернення матеріального забезпечення (т. 1 а.с. 57).

Крім того, 15 квітня 2015 р. позивачу було вручено Претензію №231, відповідно до якої виплачена позивачу з 24 грудня 2014 р. допомога по безробіттю в сумі 2925 грн 63 коп. підлягала поверненню (т. 1 а.с. 57).

24 квітня 2015 р. наказом відповідача №НТ150424 припинено реєстрацію позивача у зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів на підставі яких прийнято рішення про надання статусу безробітного (т. 1 а.с. 32).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2015 р. у справі № 810/4853/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 р., визнано протиправними дії посадових та службових осіб відповідача при проведенні розслідування страхового випадку пов'язаного з застрахованою особою - позивачем, та при оформленні документів і прийнятті рішення за результатами розслідування; визнано протиправними дії посадових та службових осіб Дарницького районного центру зайнятості м. Києва при проведенні розслідуванні страхового випадку оформленого актом від 2 квітня 2015 р. № 143; визнано протиправним та скасовано наказ відповідача від 16 квітня 2015 р. № 24 про повернення матеріального забезпечення в результаті розслідування страхових випадків та наказ №НТ150424 від 24 квітня 2015 р. в частині припинення виплати допомоги по безробіттю позивачу та в частині припинення реєстрації позивача як безробітної (т. 1 а.с. 8-14).

17 травня 2016 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення останнього на обліку у відповідача в статусі безробітного з внесенням відповідних даних до трудової книжки; виплату недоотриманої допомоги по безробіттю за період з 26 березня по 1 жовтня 2015 р. (т. 1 а.с. 17).

У зв'язку з тим, що відповідачем не було поновлено позивача у статусі безробітного у період з 27 березня по 1 жовтня 2015 р. та не було виплачено недоотриману допомогу по безробіттю, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України Про зайнятість населення від 5 липня 2012 р. № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI) (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин), Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державною податковою адміністрацією України від 13 лютого 2009 № 60/62 (далі - Порядок).

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 1 названого Закону безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до вимог ст. 43 Закону № 5067-VI статусу безробітного може набути:

1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;

2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам";

3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Як убачається з ст. 45 названого Закону, нею визначено підстави для припинення статусу безробітного.

Відповідно до вимог п. 5 Порядку перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством.

За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.

Як убачається з п. 6 Порядку, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем. Виплата коштів, недоотриманих особою внаслідок зниження суми страхових виплат, здійснюється за рахунок коштів Фонду.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Наявні матеріали справи свідчать про таке .

У межах даної адміністративної справи позивач просить суд поновити позивача на обліку в статусі безробітної у період 31 грудня 2014 р. по 1 жовтня 2015 р. з подальшим припиненням реєстрації з 1 жовтня 2015 р., про що внести відомості до трудової книжки; виплатити позивачу недоотриману допомогу по безробіттю за період з 27 березня 2015 р. по 30 вересня 2015 р. з урахуванням інфляції та 3 % річних в розмірі 6801 грн 74 коп. (а.с. 200-201).

Як вже зазначалося, судом було встановлено, що з 24 грудня 2014 р. позивач мав статус безробітного та з 31 грудня 2014 р. отримував допомогу по безробіттю.

У подальшому, в результаті обміну інформацією між відповідачем Пенсійним фондом України було отримано відомості про перебування в трудових відносинах позивача з ВАТ НАСК Оранта під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітної.

Відповідачем було направлено запит до Дарницького центру зайнятості з метою проведення перевірки.

2 квітня 2015 р. Дарницьким районним центром зайнятості прийнято Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 2 квітня 2015 р. №143, яким встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з ВАТ НАСК Оранта у період з 4 квітня 2011 р. по 16 січня 2015 р. і був звільнений за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України.

На підставі вищезазначеного Акту розслідування страхових випадків, відповідачем видано наказ від 15 квітня 2015 р. №24 про повернення матеріального забезпечення.

Крім того, 15 квітня 2015 р. позивачу було вручено претензію №231, відповідно до якої виплачена позивачу з 24 грудня 2014 р. допомога по безробіттю в сумі 2925 грн 63 коп. підлягала поверненню.

24 квітня 2015 р. наказом відповідача №НТ150424 припинено реєстрацію позивача у зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів на підставі яких прийнято рішення про надання статусу безробітного.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2015 р. у справі № 810/4853/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 р., визнано протиправними дії посадових та службових осіб відповідача при проведенні розслідування страхового випадку, пов'язаного з застрахованою особою - позивачем, та при оформленні документів і прийнятті рішення за результатами розслідування; визнано протиправними дії посадових та службових осіб Дарницького районного центру зайнятості м. Києва при проведенні розслідуванні страхового випадку, оформленого актом №143 від 2 квітня 2015 р.; визнано протиправним та скасовано наказ відповідача №24 від 16 квітня 2015 р. про повернення матеріального забезпечення в результаті розслідування страхових випадків та наказ №НТ150424 від 24 квітня 2015 р. в частині припинення виплати допомоги по безробіттю позивачу та в частині припинення реєстрації позивача як безробітної (т. 1 а.с. 8-14).

17 травня 2016 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення останнього на обліку у відповідача в статусі безробітного з внесенням відповідних даних до трудової книжки; виплату недоотриманої допомоги по безробіттю за період з 26 березня по 1 жовтня 2015 р. (т. 1 а.с. 17).

7 червня 2016 р. відповідач листом № 279 повідомив позивача, що йому незрозуміло яким чином він повинен виконувати постанову у справі № 810/4853/15, а тому має намір звернутися до Київського окружного адміністративного суду з заявою про роз'яснення судового рішення (т. 1 а.с. 19).

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

За таких обставин суд вважає, що задоволення позовної вимоги про поновлення позивача на обліку в статусі безробітної у період 31 грудня 2014 р. по 1 жовтня 2015 р. з подальшим припиненням реєстрації з 1 жовтня 2015 р. з внесенням відомостей до трудової книжки позивача є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких же обставин підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу недоотриману допомогу по безробіттю за період з 27 березня 2015 р. по 30 вересня 2015 р.

При цьому суд не може встановити конкретну суму недоотриманої позивачем допомоги по безробіттю за вказаний період, оскільки визначення конкретної суми є повноваженнями саме відповідача і суд не вправі підміняти повноваження державного органу.

Стосовно виплати недоотриманої допомоги по безробіттю з урахуванням інфляції та 3% річних, судом встановлено таке .

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 18 липня 2018 р. справа № 2а-11853/10/1570).

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Проте, у даному конкретному випадку відсутнє прострочення грошового зобов'язання, оскільки питання про стягнення недоотриманої частини допомоги по безробіттю за період з 27 березня по 30 вересня 2015 р. підлягає вирішенню в межах даної адміністративної справи. Дане рішення підлягає виконанню після набрання ним законної сили та здійсненням відповідачем на виконання даного рішення відповідного розрахунку.

За таких обставин позовні вимоги в частині виплати недоотриманої допомоги по безробіттю з урахуванням інфляції та 3% річних є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про встановлення судових витрат, судом встановлено таке .

Так, позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача такі судові витрати:

- зі сплати судового збору за подання позову до суду;

- зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги;

- витрати, пов'язані з прибуттям представника позивача до суду.

При вирішенні вказаної заяви, судом враховано таке.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ч. 2 названої норми розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як убачається з ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Так, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 1160 гон 00 коп. згідно з квитанціями від 23 вересня 2016 р. № 53 та № 54 та у сумі 31 грн 20 коп. згідно з квитанцією від 12 квітня 2017 р. № 34 (т. 1 а.с. 3-4, 173).

При поданні апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2756 грн 00 коп. згідно з квитанціями від 23 січня 2017 р. №№ 545, 546 (т. 1 а.с. 102-103).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2017 р. апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2016 р. скасовано, а справу направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду (т. 1 а.с. 119-125).

При цьому, питання про розподіл судових витрат вирішено не було.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням викладеного, та враховуючи часткове задоволення позовних вимог суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 3641 грн 60 коп. :

- зі сплати судового збору за подання позову до суду у сумі 885 грн 60 коп.;

- зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2756 грн 00 коп.

Стосовно клопотання про стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат, пов'язаних з прибуттям представника позивача до суду, судом встановлено таке.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 135 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 135 КАС України граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, позивач у заяві про встановлення судових витрат від 9 листопада 2018 р. вх. № 24664/18 просить суд стягнути на її користь витрати, пов'язані з прибуттям представника позивача до суду на загальну суму 10 624 грн 23 коп. (т. 2 а.с. 133-136).

Зокрема, вказані витрати складаються з витрат представника позивача на проїзд автобусом та витрат на заправку паливом автомобіля, який належить на праві власності батьку представника позивача - ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 149 на звороті, 158).

На підтвердження вказаних витрат представником позивача було подано до суду оригінали для огляду та копії для долучення до матеріалів справи квитків на автобус та фіскальних чеків (т. 2 а.с. 137-149).

Оглянувши у судовому засіданні оригінали наданих представником позивача квитків на автобус (за направленням Згурівка-Дарниця або Дарниця-Згурівка), судом було встановлено, що зазначені у квитках дати співпадають з датами судових засідань в адміністративній справі № 810/3067/16.

Проте, вартість проїзду за вказаними квитками не відповідає таблиці вартості проїзду, завіреної перевізником - директором ТОВ "Автосоюз-Згурівка" ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 154). Так, в наданих представником позивача сум квитках зазначена вартість квитка на автобус 50 грн 00 коп. та 75 грн 00 коп., тоді як у вказаній таблиці - 73 грн 45 коп. (т. 2 а.с. 154).

Крім того, в частині квитків не зазначено номер рейсу.

До того ж у судове засідання представником відповідача було надано суду близько 100 бланків квитків на автобус, які не заповнені жодним чином та які візуально повністю співпадали з тими, що надані позивачем для підтвердження витрат на проїзд.

Наведене підтверджує пояснення представника відповідача, що незаповнені квитки на автобус у великій кількості є у вільному доступі у приміщенні автостанції "Дарниця" у м. Києві.

Судом також враховано, що представник позивача зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. (т. 2 а.с. 161).

Згідно з витягом з Єдиного Реєстру Адвокатів України він здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 117).

При цьому, суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що його основним місцем роботи є с. Згурівка, вул. Василя Большака, буд. 52 (т. 2 а.с. 117), оскільки дане твердження жодним чином не може бути підтвердженням того, що на кожне судове засідання в адміністративній справі № 810/3067/16 представник позивача приїжджав саме з с. Згурівка і туди ж повертався після закінчення судового засідання.

Судом також не може бути взято до уваги довідку Виконавчого комітету Згурівської селищної ради від 7 листопада 2018 р. № 4255, згідно з якої представник позивача з 2014 р. і по даний час проживає в АДРЕСА_2, оскільки вона складена не на підставі акту обстеження місця проживання, а на підставі свідчень сусідів (т. 2 а.с. 150).

Судом також враховано, що:

- договір між позивачем та представником про надання правової допомоги не укладався (представництво здійснюється на підставі довіреності);

- листи на відрядження не видавалися та не були відмічені;

- представником позивача надано квитки на проїзд автомобільним транспортом і за ті дні, коли він лише подавав до суду заяви про відкладення розгляду справи тощо (т. 2 а.с. 141, 143 на звороті, 144).

Суд вважає, що особисте прибуття представника позивача до суду саме з метою особистої подачі заяви (про відкладення розгляду справи тощо) є маловірогідним, оскільки відстань від с. Згурівка до м. Київ складає 110 км., а подача такої заяви могла бути здійсненв засобами зв'язку, передбаченими КАС України.

Крім того, стосовно фіскальних чеків на заправку паливом автомобіля, суд зазначає таке.

Представником позивача не було надано суду доказів витрат на паливо на відповідний кілометраж (для приїзду до суду для участі у судовому засіданні), що позбавляє суд можливості встановити дійсну вартість витрат на заправку автомобіля для прибуття до суду для участі в розгляді адміністративної справи № 810/3067/16.

Крім того, представником позивача не надано суду жодних доказів, що обсяг палива, зазначеного у квитанціях, був ним повністю використаний для поїздок до суду для участі у судових засіданнях в адміністративній справі № 810/3067/16 на автомобілі, який належить на праві власності його батькові.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість стягнення на користь позивача судових витрат на підставі автобусних квитків та фіскальних чеків про заправлення легкового автомобіля.

Стосовно суми витрат в розмірі 18 грн 36 коп., пов'язаної з направленням апеляційної скарги від 5 грудня 2016 р. до Київського окружного адміністративного суду, судом встановлено таке.

Згідно з фіскальним чеком від 5 грудня 2016 р. № 215600426655 позивачем було сплачено 18 грн 36 коп. за відправлення цінного листа на адресу Київського окружного адміністративного суду (т. 2 а.с. 139 на звороті).

З урахуванням викладеного суд вважає, що витрати у сумі 18 грн 36 коп. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача .

Наведене свідчить, що заява про встановлення судових витрат від 9 листопада 2018 р. підлягає частковому задоволенню, а саме, на загальну суму 3659 грн 96 коп.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Згурівський районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої Дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття поновити ОСОБА_1 на обліку в статусі безробітної у період 31 грудня 2014 р. по 1 жовтня 2015 р. з подальшим припиненням реєстрації з 1 жовтня 2015 р.

Зобов'язати Згурівський районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої Дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття внести до трудової книжки ОСОБА_1 відповідні відомості про поновлення ОСОБА_1 на обліку в статусі безробітної у період 31 грудня 2014 р. по 1 жовтня 2015 р. з подальшим припиненням реєстрації з 1 жовтня 2015 р.

Зобов'язати Згурівський районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої Дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття виплатити ОСОБА_1 недоотриману допомогу по безробіттю за період з 27 березня 2015 р. по 30 вересня 2015 р.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Згурівського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої Дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3659 (три тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) грн 96 коп.

У задоволенні іншої частини заяви про встановлення судових витрат від 9 листопада 2018 р. (вх. № 24664) відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.

СудКиївський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення29.11.2018
Оприлюднено02.12.2018
Номер документу78224465
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —810/3067/16

Ухвала від 16.09.2020

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Кушнова А.О.

Рішення від 29.11.2018

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Виноградова О.І.

Ухвала від 19.11.2018

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Виноградова О.І.

Ухвала від 10.10.2018

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Виноградова О.І.

Ухвала від 10.10.2018

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Виноградова О.І.

Ухвала від 20.12.2017

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

О.І. Виноградова

Ухвала від 11.04.2017

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Виноградова О.І.

Ухвала від 30.03.2017

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Виноградова О.І.

Ухвала від 28.03.2017

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Панова Г. В.

Ухвала від 27.02.2017

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Панова Г. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні