Рішення

від 23.11.2018 по справі 442/8694/17

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/8694/17

Провадження №2/442/539/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді - Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кравців Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобичі справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, ОСОБА_2 підприємства „Туристичний комплекс „Дрогобич» про стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, -

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_3

від Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради: ОСОБА_4

від КП „Туристичний комплекс „Дрогобич» : ОСОБА_5

в с т а н о в и в :

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради та ОСОБА_2 підприємства „Туристичний комплекс „Дрогобич» про стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника. В обґрунтування позову зазначає, що його на підставі розпорядження міського голови Дрогобича „Про звільнення з посади директора комунального підприємства готелю „Тустань» від 13.10.2008 за № 531-р було звільнено з вказаної посади. Не погоджуючись із вказаним розпорядженням та мотивами звільнення позивач звернувся в місцевий суд із відповідним позовом. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2008 його було поновлено на роботі директора комунальною підприємства готелю „Тустань» та скасовано розпорядження міського голови Дрогобича від 13.10.2008 за № 531-р. 09.01.2009 з метою виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист. На підставі даного виконавчого листа 16.01.2009 було відкрито виконавче провадження. Як вбачається з відповіді Головного управління юстиції у Львівській області від 25.05.2009 № 09-01-15/189/В-7-4483 протягом січня-лютого 2009 року працівниками Державної виконавчої служби України вчинялись активні дії щодо виконання даного рішення. Зокрема накладались штрафи за його невиконання, крім цього, із вказаного листа вбачається, що станом на 25.05.2009 рішення боржником не виконано, оскільки позивача не було допущено до виконання своїх попередніх обов'язків. Зазначає, що дана позиція Державної виконавчої служби в частині не допуску позивача до виконання своїх посадових обов'язків на даний час є дійсною та не оскарженою. Оскільки рішення суду так і не було виконано, позивач 11.12.2009 звернувся до ЄСПЛ з відповідною заявою. Дана заява було визнана судом прийнятною та було постановлено, що держава-відповідач (Україна) має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які залишаються невиконаними (в тому числі і позивача), та сплатити протягом трьох місяців 3 000 (три тисячі) євро (Рішення ЄСПЛ № 11770/03, видане 06.06.2013, справа „Кононова та інші проти України» ). 03.07.2013 було відкрито виконавче провадження № 38662886 щодо виконання вказаного рішення ЄСПЛ в частині його заяви. Зазначає, що стосовно виконання основної вимоги щодо поновлення його на роботі, то ані рішення національного суду, ані рішення ЄСПЛ на даний час в цій частині не виконано, наголошує, що боржником вчиняються явні активні дії для унеможливлення виконання цього рішення та для створення умисної правової невизначеності та юридичної казуїстики в частині виконання такого рішення в минулому. Зокрема, відповідно до відповіді Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України від 21.11.2013 № Г-13756-5/11 йому було запропоновано з метою виконання рішення національного суду повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, 15.01.2014 ним було пред'явлено виконавчий лист № 2-3334/08, виданий 10.12.2013 та Постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження (ВП № 41510158) від 21.01.2014 йому було відмовлено у відкритті виконавчого провадження, у зв'язку зі спливом строків на його пред'явлення, хоча вказує, що оскільки вказаний строк було пропущено з поважних причин, а саме: через звернення до ЄСПЛ, - у судовому порядку було поновлено пропущений строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання та на підстави ухвали суду було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради та Комунальне підприємство „Туристичний комплекс „Дрогобич» , правонаступник ОСОБА_2 підприємства готель „Тустань» , засновником та єдиним власником якого є Боржник, почали вчиняти дії з метою ускладнення чи взагалі унеможливлення виконання спірного рішення: 16.05.2014 боржник звернувся з листом № 3-32/2957 до державного виконавця з проханням закінчити виконавче провадження, або звернутися до суду з поданням про роз'яснення рішення суду, підставами для цього стала реорганізація КП готель „Тустань» шляхом злиття в КП „ТК „Дрогобич» та зазначає, що в даному листі Боржник не заперечує щодо свого обов'язку про поновлення позивача на роботі. На підставі даного листа державний виконавець звернувся до суду із заявою про роз'яснення рішення суду. Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 08.07.2014 було роз'яснено рішення суду та вказано на те, що позивача слід поновити на аналогічну посаду в новоствореному підприємстві Комунальне підприємство туристичний комплекс „Дрогобич» , проте боржники не виконали рішення суду, обґрунтовуючи це тим, що спірне рішення, начебто, було виконане ще 24.03.2009 шляхом видачі наказу № 98-р. Наголошує, що зважаючи на такий правовий нігілізм, зловживання законом та процесуальним законом, невиконання рішення суду протяги 8 років та рішення ЄСПЛ протягом 4 років, позивач просить стягнуть з відповідача на його користь 963 822 грн 98 к., в тому числі сума невиплаченої заробітної плати - 557 120 грн, розмір інфляційного знецінення - 406 702 грн 98 к.

Крім того, 05.06.2018 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача на його користь оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника станом на дату набрання рішенням законної сили. Вказує, що станом на 01.05.2018 сума заборгованості становить 629 488 грн, інфляційні втрати - 481 204 грн 69 к. та 3% річних за час прострочення виплати заробітної плати - 67 394 грн 24 к., загальна сума становить 1 178 086 грн 96 к.

02.08.2018 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача на його користь оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника станом на дату набрання рішенням законної сили. Вказує, що станом на 02.08.2018 сума заборгованості становить 675 156 грн 80 к., інфляційні втрати - 481 204 грн 69 к. та 3% річних за час прострочення виплати заробітної плати - 70 576 грн 07 к.

17.09.2018 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача на його користь оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника станом на дату набрання рішенням законної сили. Вказує, що станом на 24.09.2018 сума заборгованості становить 689 056 грн, інфляційні втрати - 481 070 грн 65 к. та 3% річних за час прострочення виплати заробітної плати - 73 523 грн 36 к.

Представник Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що 24.03.2009 на виконання рішення Дрогобицького міськрайонного № 2-3334/08 від 29.12.2008 видається Розпорядження міського голови № 98-р, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді директора КП „Готель „Тустань» . 25.03.2009 видається Розпорядження № 99-р, яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора КП „Готель „Тустань» , у зв'язку із набранням законної сили Рішенням Апеляційного суду Львівської області № 22ц-1852009 від 02.03.2009. Вказує, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області розпорядження міського голови № 98-р від 24.03.2009 та № 99-р від 25.03.2009 визнано законними. Зазначає, що виконавчий комітет ДМР не вчиняв дії щодо затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника ОСОБА_1, підстави для задоволення вимог викладених у позовній заяві відсутні, а тому просять відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

Представник комунального підприємства „Туристичний комплекс „Дрогобич» подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що розрахунок позивача є орієнтовним, оскільки у нього відсутні дані щодо розміру посадового окладу основного працівника, а також інформація про зміни в умовах праці керівників підприємства. Вказує, що у заяві про збільшення позовних вимог, яку позивач подав 05.06.2018, розмір заборгованості, інфляційні втрати та 3% річних за час прострочення виплати заробітної плати було необґрунтовано збільшено до 1 178 086 грн 93 к., оскільки розрахунок ґрунтується на припущеннях. Зазначає, що протягом третього та четвертого кварталів 2010 року, та першого кварталу 2011 року Гентош Тарас Йосифович працював у КП „Наше місто» в м. Трускавець вказані періоди він отримував заробітну плату в розмірі 8 158 грн 71 к., 11 706 грн 78 к., 13 558 грн 69 к. відповідно.У четвертому кварталі 2011 року, другому та третьому кварталі 2012 року позивач працював у ТОВ „Бренд С» , де отримував заробітну плату за відповідні періоди в розмірі 7 317 грн 47 к., 10 983 грн 62 к. та 6 703 грн 81 к. З четвертого кварталу 2014 року по перший квартал 2016 року включно ОСОБА_1 отримував заробітну плату від Управління справами ВРУ, його сукупний дохід за вказаний період становить 23 862 грн 65 к.Звертає увагу суду на те, що позивачем не було подано суду інформацію про свої доходи і не враховано її при проведенні розрахунку розміру оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі. Також, зазначає, що у своєму листі від 24.05.2018 № 18772/10/13-01-10-04-07 ГУ ДФС України у Львівській області вказує, що не може надати інформацію про доходи ОСОБА_1 від здійснення підприємницької діяльності, керуючись підпунктом 70.15.1 та 70.15.2 ст. 70 Податкового кодексу України. Самостійно позивачем теж не було подано інформації про доходи, які він отримав від здійснення підприємницької діяльності. Зазначає, що такі дії позивача свідчать про умисне подання до суду неправдивих розрахунків. Наголошує, що позивачем не було подано оригіналу трудової книжки, що унеможливлює з'ясування інформації щодо виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі. Крім того наголошує, що не існує жодного рішення суду, яке б набрало законної сили і яке б зобов'язувало відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства „Туристичний комплекс „Дрогобич» , а отже і позовні вимоги, щодо стягнення із КП „Туристичний комплекс „Дрогобич» в користь ОСОБА_1 оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення його на роботі є безпідставними.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та заявах про збільшення позовних вимог.

Представник Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Представник КП „Туристичний комплекс „Дрогобич» ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Представник КП „Туристичний комплекс „Дрогобич» ОСОБА_6 в попередніх судових засіданнях проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві.

Відповідачі свого контррозрахунку заборгованості з оплати вимушеного прогулу не подали.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2008 у справі № 2-3334/08 було задоволено позов; визнано незаконним розпорядження міського голови Дрогобича „Про звільнення з посади директора комунального підприємства готель „Тустань» від 13.10.2008 за № 531-р та скасовано його; поновлено ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства готель „Тустань» ; стягнуто з комунального підприємства готель „Тустань» в користь ОСОБА_1 7 174 грн 20 к. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 71 грн 74 к. судового збору в дохід держави та 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи; рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в сумі 3 000 грн допущено до негайного виконання.

Факт тривалого невиконання зазначеного рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі стало підставою для постановлення щодо держави Україна рішення Європейського суду з прав людини про стягнення компенсації на користь ОСОБА_1 в розмірі 3 000 Євро. Та рішенням Європейського суду встановлено, що рішення національного суду, ухваленого на користь ОСОБА_1, залишається невиконаним більше трьох років та зазначив, що держава-відповідач повинна виконати рішення, які залишаються невиконаними. Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що заявники не мали ефективних засобів юридичного захисту, за допомогою яких вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

Відповідно до положень ст. 46 Конвенції про захист прав і основних свобод людини виконання рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим.

Судом встановлено, що згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 43089586 від 24.04.2014 головним державним виконавцем відділу ПРВ УДВС ГУЮ у Львівській області ОСОБА_7 постановлено відкрити провадження з виконання виконавчого листа № 442/1172/14-ц, 6/442/47/2014, виданого 06.03.2014 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про: визнати незаконним розпорядження міського голови Дрогобича „Про звільнення з посади директора комунального підприємства готелю „Тустань» від 13.10.2008 № 531 ОСОБА_1 та скасувати його. Поновити ОСОБА_1 на посаді директора ОСОБА_2 підприємства готель „Тустань» .

За фактом умисного невиконання виконавчого листа № 442/1172/14-ц, 6/442/47/2014, виданого 06.03.2014, на боржника неодноразово накладались штрафи, відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014140110002202 від 18.09.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Як встановлено ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28.04.2016 у справі № 442/7679/14 доводи КП „Туристичний комплекс „Дрогобич» та виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про те, що рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі № 2-3334/08 від 29.12.2008 було належним чином виконано ще 24.03.2009 та ОСОБА_1 було поновлено на посаді директора КП „Готель „Тустань» не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 не був допущений до виконання посадових обов'язків, йому не була передана документація та печатка підприємства.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

А тому доводи відповідача не дають підстав вважати, що виконавчий лист № 442/1172/14-ц, 6/442/47/2014, виданий 06.03.2014 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, виконаний.

Конституція України, трудове та цивільне законодавство закріплює обов'язок кожного неухильно додержуватися положень Конституції України та законів України, добросовісно здійснювати свої права та обов'язки і встановлює юридичну відповідальність за їх невиконання та передбачає, заходи примусового виконання цивільних обов'язків, які виникають, зокрема, безпосередньо з актів законодавства, рішення суду або договору, у разі їх невиконання боржником добровільно (стаття 68 Конституції України, статті 11, 14 ЦК України, статті 18, 430 ЦПК України, Закон України „Про виконавче провадження» ).

У той же час, ч. 1 ст. 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч. 7 ст. 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості, і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (ч. 5 ст. 124 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень за змістом ст.ст. 18, 430 ЦПК України судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч. 2 ст. 18 ЦПК України).

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Як вбачається з п. 3.1 контракту від 01.01.1998, укладеного між Управлінням економіки виконкому Дрогобицької міської ради та ОСОБА_1 (у редакції Додаткової угоди про внесення змін і доповнень до контракту з керівником підприємства, що належить до комунальної власності Дрогобицької міської ради від 01.01.1998 - КП готель „Тустань» ОСОБА_1 від 01.10.2007) за виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, Керівнику нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством в результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених керівнику:

а) посадового окладу в розмірі 4 мінімальних посадових окладів (ставок) основної професії і фактично відпрацьованого часу, що на момент укладення становить 2 080 грн в місяць.

б) при наявності фонду, необхідного для преміювання, виплачуються премії в розмірі, передбаченому згідно з колективним договором.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України „Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Так, абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана ця виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати).

Як встановлено рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2008 у справі № 2-3334/08 відповідно до довідки КП готель „Тустань» № 501 від 09.12.2008 середньоденний заробіток директора КП готель „Тустань» станом на 13.10.2008 склав 130 грн 44 к. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України суд керується даним розрахунком.

Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України „Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2008 рік» від 18.09.2007 № 68484/0/14-07/13, „Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2009 рік» від 30.09.2008 № 10338/0/14-08/13, „Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2010 рік» від 25.08.2009 № 9681/0/14-07/13, „Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2011 рік» від 25.08.2010 № 9111/0/14-10/13, „Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2012 рік» від 23.08.2011 № 8515/0/14-11/13, „Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2013 рік» від 21.08.2012 № 9050/0/14-12/13, „Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2014 рік» від 04.09.2013 № 9884/0/14-13/13, „Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2015 рік» від 09.09.2014 № 10196/0/14-14/13, „Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2016 рік» від 20.07.2015 № 10846/0/14-15/13, „Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2017 рік» від 05.08.2016 № 11535/0/14-16/13 кількість днів вимушеного прогулу за період з 30.12.2008 по 31.12.2017 складає 2 256 днів.

Крім того судом самостійно здійснено підрахунок кількості робочих днів у працівників із п'ятиденним робочим тижнем за період 01.01.2018 по 24.09.2018 та встановлено, що кількість днів вимушеного прогулу за вказаний період складає 182 дні.

Тобто у загальному кількість днів вимушеного прогулу за період з 30.12.2008 по 24.09.2018 складає 2 438 робочих днів.

Враховуючи наведене, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить суму у розмірі: 130 грн 44 к. *2 438 робочих днів = 318 012 грн 72 к.

Крім того, суд зазначає, що позивачем невірно здійснено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з показників мінімальної заробітної плати.

Дана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у Постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у праві № 303/2302/16-ц.

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації втрат від інфляції суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок).

Статтею 1 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За статтею 3 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» ).

Відповідно до п. 2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

У п. 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст. 3 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток „нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» , окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19.12.2011 (справа № 6-58цс11), від 11.07.2017 (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа № 336/4675/17), від 21.06.2018 (№ 523/1124/17), від 03.07.2018 (справа № 521/940/17), від 15.08.2018 (справа № 653/3356/17).

То ж, компенсація ОСОБА_1 за період з 01.02.2009 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у січні 2009 року в сумі 2 608 грн 80 к., становить 5 254 грн 50 к.

За період з 01.03.2009 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у лютому 2009 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 5 135 грн 85 к.

За період з 01.04.2009 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у березні 2009 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 5 282 грн 44 к.

За період з 01.05.2009 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у квітні 2009 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 5 210 грн 89 к.

За період з 01.06.2009 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у травні 2009 року в сумі 2 347 грн 92 к., компенсація становить 4 432 грн 57 к.

За період з 01.07.2009 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у червні 2009 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 4 843 грн 11 к.

За період з 01.08.2009 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у липні 2009 року в сумі 3 000 грн 12 к., компенсація становить 5 578 грн 15 к.

За період з 01.09.2009 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у серпні 2009 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 4 865 грн 52 к.

За період з 01.10.2009 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у вересні 2009 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 5 286 грн 82 к.

За період з 01.11.2009 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у жовтні 2009 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 5 214 грн 06 к.

За період з 01.12.2009 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у листопаді 2009 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 4 893 грн 10 к.

За період з 01.01.2010 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у грудні 2009 року в сумі 3 000 грн 12 к., компенсація становить 5 284 грн 55 к.

За період з 01.02.2010 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у січні 2010 року в сумі 2 478 грн 36 к., компенсація становить 4 244 грн 49 к.

За період з 01.03.2010 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у лютому 2010 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 4 335 грн 93 к.

За період з 01.04.2010 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у березні 2010 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 4 701 грн 38 к.

За період з 01.05.2010 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у квітні 2010 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 4 509 грн 43 к.

За період з 01.06.2010 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у травні 2010 року в сумі 2 217 грн 48 к., компенсація становить 3 685 грн 91 к.

За період з 01.07.2010 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у червні 2010 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 4 582 грн 47 к.

За період з 01.08.2010 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у липні 2010 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 4 816 грн 06 к.

За період з 01.09.2010 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у серпні 2010 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 4 510 грн 15 к.

За період з 01.10.2010 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у вересні 2010 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 4 510 грн 89 к.

За період з 01.11.2010 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у жовтні 2010 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 4 270 грн 80 к.

За період з 01.12.2010 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у листопаді 2010 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 4 510 грн 89 к.

За період з 01.01.2011 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у грудні 2010 року в сумі 3 000 грн 12 к., компенсація становить 4 593 грн 94 к.

За період з 01.02.2011 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у січні 2011 року в сумі 2 478 грн 36 к., компенсація становить 3 732 грн 79 к.

За період з 01.03.2011 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у лютому 2011 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 3 732 грн 79 к.

За період з 01.04.2011 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у березні 2011 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 4 159 грн 61 к.

За період з 01.05.2011 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у квітні 2011 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 3 699 грн 46 к.

За період з 01.06.2011 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у травні 2011 року в сумі 2 478 грн 36 к., компенсація становить 3 466 грн 92 к.

За період з 01.07.2011 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у червні 2011 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 3 624 грн 46 к.

За період з 01.08.2011 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у липні 2011 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 3 891 грн 89 к.

За період з 01.09.2011 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у серпні 2011 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 4 105 грн 12 к.

За період з 01.10.2011 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у вересні 2011 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 4 105 грн 12 к.

За період з 01.11.2011 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у жовтні 2011 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 3 911 грн 87 к.

За період з 01.12.2011 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у листопаді 2011 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 4 091 грн 19 к.

За період з 01.01.2012 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у грудні 2011 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 4 077 грн 29 к.

За період з 01.02.2012 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у січні 2012 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 3 694 грн 02 к.

За період з 01.03.2012 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у лютому 2012 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 3 865 грн 52 к.

За період з 01.04.2012 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у березні 2012 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 3 845 грн 76 к.

За період з 01.05.2012 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у квітні 2012 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 3 662 грн 63 к.

За період з 01.06.2012 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у травні 2012 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 3 681 грн 50 к.

За період з 01.07.2012 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у червні 2012 року в сумі 2 478 грн 36 к., компенсація становить 3 515 грн 41 к.

За період з 01.08.2012 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у липні 2012 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 4 084 грн 38 к.

За період з 01.09.2012 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у серпні 2012 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 4 105 грн 30 к.

За період з 01.10.2012 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у вересні 2012 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 3 725 грн 76 к.

За період з 01.11.2012 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у жовтні 2012 року в сумі 3 000 грн 12 к., компенсація становить 4 284 грн 62 к.

За період з 01.12.2012 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у листопаді 2012 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 4 105 грн 31к.

За період з 01.01.2013 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у грудні 2012 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 3 905 грн 42 к.

За період з 01.02.2013 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у січні 2013 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 3 892 грн 15 к.

За період з 01.03.2013 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у лютому 2013 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 3 713 грн 13 к.

За період з 01.04.2013 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у березні 2013 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 3 713 грн 13 к.

За період з 01.05.2013 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у квітні 2013 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 4 084 грн 45 к.

За період з 01.06.2013 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у травні 2013 року в сумі 2 478 грн 36 к., компенсація становить 3 521 грн 48 к.

За період з 01.07.2013 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у червні 2013 року в сумі 2 347 грн 92 к., компенсація становить 3 336 грн 14 к.

За період з 01.08.2013 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у липні 2013 року в сумі 3 000 грн 12 к., компенсація становить 4 270 грн 11 к.

За період з 01.09.2013 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у серпні 2013 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 3 945 грн 59 к.

За період з 01.10.2013 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у вересні 2013 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 3 945 грн 59 к.

За період з 01.11.2013 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у жовтні 2013 року в сумі 3 000 грн 12 к., компенсація становить 4 292 грн 19 к.

За період з 01.12.2013 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у листопаді 2013 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 3 905 грн 67 к.

За період з 01.01.2014 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у грудні 2013 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 4 057 грн 02 к.

За період з 01.02.2014 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у січні 2015 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 3 859 грн 41 к.

За період з 01.03.2014 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у лютому 2015 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 3 638 грн 15 к.

За період з 01.04.2014 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у березні 2015 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 3 503 грн 67 к.

За період з 01.05.2014 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у квітні 2015 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 3 473 грн 83 к.

За період з 01.06.2014 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у травні 2015 року в сумі 2 478 грн 36 к., компенсація становить 2 937 грн 20 к.

За період з 01.07.2014 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у червні 2015 року в сумі 2 478 грн 36 к., компенсація становить 2 883 грн 58 к.

За період з 01.08.2014 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у липні 2015 року в сумі 3 000 грн 12 к., компенсація становить 3 464 грн 79 к.

За період з 01.09.2014 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у серпні 2015 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 2 968 грн 24 к.

За період з 01.10.2014 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у вересні 2015 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 3 092 грн 17 к.

За період з 01.11.2014 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у жовтні 2015 року в сумі 3 000 грн 12 к., компенсація становить 3 086 грн 64 к.

За період з 01.12.2014 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у листопаді 2014 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 2 585 грн 35 к.

За період з 01.01.2014 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у грудні 2014 року в сумі 3 000 грн 12 к., компенсація становить 2 799 грн 17 к.

За період з 01.02.2015 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у січні 2015 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 2 282 грн 43 к.

За період з 01.03.2015 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у лютому 2015 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 2 036 грн 25 к.

За період з 01.04.2015 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у березні 2015 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 1 662 грн 65 к.

За період з 01.05.2015 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у квітні 2015 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 1 122 грн 07 к.

За період з 01.06.2015 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у травні 2015 року в сумі 2 347 грн 92 к., компенсація становить 890 грн 53 к.

За період з 01.07.2015 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у червні 2016 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 975 грн 14 к.

За період з 01.08.2015 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у липні 2016 року в сумі 3 000 грн 12 к., компенсація становить 1 163 грн 04 к.

За період з 01.09.2015 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у серпні 2016 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 1 040 грн 54 к.

За період з 01.10.2015 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у вересні 2016 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 1 054 грн 34 к.

За період з 01.11.2015 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у жовтні 2016 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 1 106 грн 02 к.

За період з 01.12.2015 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у листопаді 2015 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 981 грн 34 к.

За період з 01.01.2016 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у грудні 2015 року в сумі 3 000 грн 12 к., компенсація становить 1 046 грн 47 к.

За період з 01.02.2016 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у січні 2016 року в сумі 2 478 грн 36 к., компенсація становить 834 грн 66 к.

За період з 01.03.2016 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у лютому 2016 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 937 грн 22 к.

За період з 01.04.2016 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у березні 2016 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 943 грн 68 к.

За період з 01.05.2016 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у квітні 2016 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 777 грн 73 к.

За період з 01.06.2016 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у травні 2016 року в сумі 2 478 грн 36 к., компенсація становить 700 грн 48 к.

За період з 01.07.2016 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у червні 2016 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 744 грн 05 к.

За період з 01.08.2016 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у липні 2016 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 784 грн 78 к.

За період з 01.09.2016 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у серпні 2016 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 833 грн 26 к.

За період з 01.10.2016 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у вересні 2016 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 767 грн 79 к.

За період з 01.11.2016 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у жовтні 2016 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 607 грн 92 к.

За період з 01.12.2016 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у листопаді 2016 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 606 грн 15 к.

За період з 01.01.2017 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у грудні 2016 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 575 грн 14 к.

За період з 01.02.2017 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у січні 2017 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 488 грн 78 к.

За період з 01.03.2017 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у лютому 2017 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 458 грн 11 к.

За період з 01.04.2017 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у березні 2017 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 444 грн 27 к.

За період з 01.05.2017 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у квітні 2017 року в сумі 2 478 грн 36 к., компенсація становить 358 грн 16 к.

За період з 01.06.2017 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у травні 2017 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 338 грн 70 к.

За період з 01.07.2017 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у червні 2017 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 292 грн 28 к.

За період з 01.08.2017 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у липні 2017 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 300 грн 81 к.

За період з 01.09.2017 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у серпні 2017 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 318 грн 33 к.

За період з 01.10.2017 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у вересні 2017 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 244 грн 19 к.

За період з 01.11.2017 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у жовтні 2017 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 208 грн 81 к.

За період з 01.12.2017 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у листопаді 2017 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 191 грн 21 к.

За період з 01.01.2018 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у грудні 2017 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 208 грн 81 к.

За період з 01.02.2018 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у січні 2018 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 110 грн 84 к.

За період з 01.03.2018 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у лютому 2018 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 110 грн 84 к.

За період з 01.04.2018 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у березні 2018 року в сумі 2 739 грн 24 к., компенсація становить 54 грн 68 к.

За період з 01.05.2018 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у квітні 2018 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 30 грн 96 к.

За період з 01.06.2018 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у травні 2018 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 30 грн 96 к.

За період з 01.07.2018 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у червні 2018 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 30 грн 96 к.

За період з 01.08.2018 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у липні 2018 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 54 грн 52 к.

За період з 01.09.2018 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у серпні 2018 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 54 грн 52 к.

За період з 01.10.2018 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у вересні 2018 року в сумі 2 608 грн 80 к., компенсація становить 00 грн 00 к.

За період з 01.11.2018 по 24.09.2018 за нарахований, але не виплачений, середній заробіток у жовтні 2018 року в сумі 2 869 грн 68 к., компенсація становить 00 грн 00 к.

Тож, загальна сума компенсації складає 321 401 грн 31 к. та підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1

Що стосується стягнення на користь позивача трьох відсотків річних, то суд зазначає наступне.

Зазначені вимоги ОСОБА_1 регулюються положеннями статті 611 та частиною 2 статті 625 ЦК України, згідно яких за порушення зобов'язань настають правові наслідки у вигляді неустойки (пені), а також боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інших розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначає Верховний Суд України в аналізі практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві, судам слід враховувати, що передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Зокрема, дія статті 625 ЦК України не поширюється на трудові правовідносини (з приводу заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва тощо) та сімейні правовідносини.

А тому вимога позивача про стягнення на його користь 3% річних за час прострочення виплати заробітної плати у розмірі 73 523 грн 36 к. задоволенню не підлягає.

Крім того, суд відхиляє посилання відповідача ОСОБА_2 підприємства „Туристичний комплекс „Дрогобич» про те, що позивачем потрібно було враховувати інформацію про свої доходи при проведенні розрахунку розміру оплати вимушеного прогулу, оскільки відповідно до Постанови ОСОБА_8 палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 826/808/16, провадження № 11-134ас18 ОСОБА_8 Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 (у справі № 6-511цс16), згідно якого при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, оскільки Законом не передбачено будь-яких підстав для його зменшення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні» , зокрема, п. 10 ч. 4 ст. 42 передбачено, що сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

У відповідності до ст.ст. 6, 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 17 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України „Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» від 19.03.1993 № 203 оплата праці та матеріальне забезпечення керівника підприємства визначаються у контракті, провадяться за рахунок коштів підприємства і встановлюються у прямій залежності від результатів виробничо-господарської діяльності підприємства. Пунктом 5 зазначеної постанови рекомендовано місцевим органам виконавчої влади при укладанні контрактів з керівниками підприємств, що є у комунальній власності, застосовувати порядок, передбачений Положенням цієї постанови.

Пунктом 8 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 № 203, передбачено, що контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення керівника на посаду (наймання на роботу) з дня, встановленого за угодою сторін у контракті. У статутах (положеннях) підприємств, які затверджуються органами управління майном, передбачаються умови оплати праці та матеріального забезпечення керівника підприємства за рахунок коштів підприємства, що спрямовуються на оплату праці.

Згідно з п.п. 1, 4 Постанови Кабінету Міністрів України „Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» від 19.05.1999 № 859 визначено надати керівникам центральних органів виконавчої влади, ОСОБА_9 міністрів Автономної Республіки Крим, керівникам місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також керівнику уповноваженого суб'єкта господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, які укладають контракти з керівниками підприємств, заснованих на державній власності, у тому числі казенних, та об'єднань державних підприємств, утворених центральними органами виконавчої влади відповідно до законодавства, підприємств, які належать Автономній Республіці Крим, підприємств, заснованих на комунальній власності, право встановлювати такі виключні умови оплати праці: 1) розмір посадового окладу керівника підприємства залежно від середньооблікової чисельності працівників в еквіваленті повної зайнятості за рік, вартості активів підприємства або чистого доходу від реалізації товарів (робіт, послуг), за даними останньої річної фінансової звітності, у кратності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії згідно з додатком. У разі наявності можливості застосування двох і більше максимально допустимих розмірів посадового окладу керівника підприємства згідно з додатком використовується найвищий із максимально допустимих розмірів посадових окладів; 2) розмір посадового окладу керівників об'єднань державних підприємств на рівні посадового окладу керівника найбільшого за чисельністю працюючих підприємства, що входить до складу цього об'єднання, який може підвищуватись до 10 відсотків; 3) умови, диференційовані показники та розміри преміювання за підсумками роботи за: квартал - у розмірі до трьох місячних посадових окладів керівника підприємства; рік - у розмірі до двадцяти чотирьох місячних посадових окладів керівника підприємства. При цьому у разі: наявності заборгованості підприємства з виплати заробітної плати у відповідному квартальному або річному звітному періоді розмір премії за такий період повинен становити не більше 20 відсотків максимально дозволеного розміру премії відповідно до цієї постанови; збільшення розміру заборгованості підприємства з виплати заробітної плати у поточному квартальному або річному звітному періоді порівняно з попереднім аналогічним звітним періодом премія за такий поточний звітний період не нараховується; погіршення якості роботи, невиконання умов контракту, порушення трудової дисципліни премія зменшується або не нараховується у тому звітному періоді, коли виявлено відповідне порушення (за окремим рішенням); незатвердження (непогодження) в установленому законодавством порядку річного фінансового плану винагорода (премія) не нараховується; 4) доплати до посадового окладу за науковий ступінь кандидата або доктора наук у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків і за вчене звання старшого наукового співробітника у розмірі 25 відсотків та професора 33 відсотки, якщо підприємство здійснює науково-дослідну, науково-виробничу та науково-технічну діяльність. Доплати провадяться у разі, коли діяльність керівника за профілем збігається з наявним науковим ступенем, вченим званням; 5 -1 ) щомісячну надбавку за стаж наукової діяльності для працівників, робота яких пов'язана з науковою, науково-технічною діяльністю, у таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків; 6) керівникові підприємства (об'єднання державних підприємств) можуть виплачуватися також: грошова допомога у розмірі не більш як шість посадових окладів у разі виходу на пенсію; матеріальна винагорода за ефективне управління державним майном за рахунок частини чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства (об'єднання державних підприємств), згідно з умовами, затвердженими суб'єктом управління, який виконує функції з управління таким підприємством. Інші заохочувальні виплати, що не відносяться до оплати праці, керівнику підприємства не надаються. Установити, що керівники центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також керівник уповноваженого суб'єкта господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі несуть персональну відповідальність за встановлення розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, в тому числі казенних, об'єднань державних підприємств, утворених центральними органами виконавчої влади відповідно до законодавства, з якими укладаються контракти, згідно з цією постановою.

Зі змісту наведених норм вбачається, що встановлена процедура укладення контрактної форми трудового договору для всіх керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності, на підставі укладеного контракту виникають трудові правовідносини між керівником, як працівником, та відповідним підприємством, установою та організацією, що належать до комунальної власності, а не з органом, уповноваженим на укладання такого контракту.

За змістом статті 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Комунальне підприємство „Туристичний комплекс „Дрогобич» є правонаступником КП готель „Тустань» , що не заперечувалося сторонами у справі (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про стягнення з ОСОБА_2 підприємства „Туристичний комплекс „Дрогобич» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.12.2008 по 24.09.2018 в сумі 318 012 грн 72 к., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 321 401 грн 31 к.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України „Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У постанові Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 6-1121цс16 зроблено висновок, що починаючи з 01.09.2015, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Оскільки позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та 3% річних, то він не є звільненим від сплати судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, із позивача підлягає стягненню 4 280 грн 40 к., а з ОСОБА_2 підприємства „Туристичний комплекс „Дрогобич» 4 529 грн 60 к. судового збору в дохід спеціального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 193, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства „Туристичний комплекс „Дрогобич» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.12.2008 по 24.09.2018 в сумі 318 012 (триста вісімнадцять тисяч дванадцять) грн 72 к., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 321 401 (триста двадцять одна тисяча чотириста одна) грн 31 к.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 4 280 (чотири тисячі двісті вісімдесят) грн 40 к. судового збору в дохід спеціального фонду Державного бюджету України.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства „Туристичний комплекс „Дрогобич» 4 529 (чотири тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн 60 к. судового збору в дохід спеціального фонду Державного бюджету України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (82100, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

Відповідач 1: Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код 26307196).

Відповідач 2: Комунальне підприємство „Туристичний комплекс „Дрогобич» (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, майдан Шевченка, 1, ідентифікаційний код 36527548).

Повний текст судового рішення виготовлений 30.11.2018.

Суддя Ю.С. Кучаковський