Рішення

від 29.11.2018 по справі 520/8822/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

29.11.2018 р. справа №520/8822/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

представника позивача - не прибув, подав заяву про слухання у відсутність,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Приватного підприємства "Мерефянское мотороремонтное предприятие №2" до Головного управління ДФС у Харківській області про 1) визнання протиправним та скасування наказу №7538 від 08.10.2018р., 2) визнання протиправним і скасування рішення ГУ ДФС від 11.10.2018р. про застосування адміністративного арешту майна платника податків - ПП Мереф'янське моторемонтне предприятие №2 , -

встановив:

Позивач, Приватне підприємство Мереф'янське моторемонтне підприємство №2 , у порядку адміністративного судочинства (з урахуванням уточнень) заявив вимоги про 1) скасування наказу Головного управління ДФС у Харківській області №7538 від 08.10.2018 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП Мереф'янське моторемонтне предприятие №2 , 2) скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 11.10.2018 р. про застосування адміністративного арешту майна платника податків, 3) визнання протиправними дій з приводу видання наказу №7538 від 08.10.2018 р., прийняття рішення від 11.10.2018 р., проведення перевірки.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що одержані від контролюючого органу запити про надання інформації та пояснень є безпідставними, вимоги запитів виконанню не підлягали, а відтак і прийнятий через невиконання цих запитів наказ є протиправним.

Відповідач, Головне управління ДФС у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що з інформаційних база даних, Єдиного реєстру податкових накладних та Узагальнених податкових інформацій відносно контрагентів - постачальників платника податків були виявлені факти порушення п. 198.1 ст. 198 Податкового код емку України. Стверджував, що з метою перевірки наявної інформації склав та належно оформив запити про надання пояснень і документів. Після одержання цих запитів платник податків відмовив у виконанні їх приписів. Невиконання вимог запитів і спричинило прийняття спірного наказу. Наполягав на відповідності закону спірного наказу. Оскільки платник вчинив відмову у допуску працівника контролюючого органу до проведення перевірки, то відповідач наполягав на обґрунтованості та правомірності прийнятого рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов'язок з офіційного з'ясування обставин спору, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 08.10.2018 р. владний суб'єкт, ГУ ДФС у Харківській області, прийняв наказ №7538 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП Мереф'янське моторемонтне предприятие №2

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття цього рішення суб'єкт владних повноважень обрав положення п.п. 20.1.4 ст.20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1 ст. 61, п. 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 ст. 62, п.п. 75.1.2 ст. 75, п.п. 78.1.1 ст. 78, п. 82 ст. 82 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугували судження суб'єкта про ненадання платником податків пояснень та документів на запити контролюючого органу від 12.09.2017 р. №16554/10/20-40-14-11-18, від 02.11.2017 р. №22657/10/20-40-14-11-18, від 08.06.2018 р. №24011/10/20-40-14-11-18.

Перевіряючи відповідність закону оскарженого наказу владного суб'єкта, суд відзначає, що правовідносини з приводу реалізації контролюючими органами повноважень на витребування у платників податків інформації та документів до початку проведення заходів податкового контролю у формі перевірки чи зустрічної звірки з 01.01.2011 р. унормовані приписами Податкового кодексу України, зокрема, п. 20.1.2 ст. 20, п. 73.3 ст. 73, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Згаданим повноваженням кореспондує закріплений п. 16.1.5 ст. 16 та п. 16.1.7 ст. 16 Податкового кодексу України обов'язок платника податків з надання не лише первинних документів, а також і інших документів, перелік яких законом не обмежений.

Водночас з цим, суд зауважує, що повноваження контролюючого органу на одержання інформації (як у формі пояснень, так і у формі документів) не є абсолютним, адже чітко і безумовно обмежено п. 16.1.5 ст. 16, ст. 73, п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України вимогою про конкретний перелік документів та конкретизацію підстави надання.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючий орган складав запити від 12.09.2017 р. №16554/10/20-40-14-11-18, від 02.11.2017 р. №22657/10/20-40-14-11-18, від 08.06.2018 р. №24011/10/20-40-14-11-18.

Усі перелічені запити містять тотожні підстави складання, а саме: опрацювання відомостей баз даних ДФС України, Єдиного реєстру податкових накладних, Узагальнених податкових інформацій стосовно контрагентів - постачальників.

При цьому, жодної достатньої поза розумним сумнівом конкретизації суті виявленого податкового правопорушення тексти перелічених запитів не містять.

Вирішуючи спір, суд вважає необґрунтованим посилання владного суб'єкта у даному конкретному випадку на складені контролюючим органом Узагальнення податкової інформації стосовно контрагентів - постачальників позивача.

По-перше, складання таких офіційних письмових документів нормами Податкового кодексу України взагалі не передбачено, а відтак, ці документи не можуть мати жодного юридичного значення, адже створені поза межами ч.2 ст.19 Конституції України.

По-друге, у даному конкретному випадку має місце ситуація, у якій один і той же контролюючий орган спочатку складає офіційний письмовий документ - Узагальнену податкову інформацію від 07.09.2017 р. №807/20-40-14-12-12 відносно ТОВ Спраер , від 13.09.2017 р. №821/20-40-14-12-12 відносно ТОВ Спраер , від 13.06.2017 р. №614/20/40-14-12-12 відносно ТОВ Спраер , від 12.12.2016 р. №795/20-38-14-02-14 відносно ТОВ Спаер , від 26.07.2017 р. №442/7/20-38-14-02-04 відносно ТОВ Гленд-А , від 07.09.2017 р. №808/20-40-14-01-06 відносно ПФ Променерго , а потім використовує цей власно складений документ для легалізації претензій з приводу дотримання особою податкової дисципліни.

Суд вважає, що такий спосіб реалізації управлінської функції контролю не узгоджується з правилом юридичної визначеності як невід'ємним складовим елементом запровадженого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

Посилання владного суб'єкта на відомості Єдиного реєстру податкових накладних у даному конкретному випадку суд також вважає безпідставними, позаяк маючи повний доступ до усіх без виключення відомостей цього Реєстру контролюючий орган не навів у тексті запиту реквізитів конкретної податкової накладної, котра безпідставно всупереч закону була складена контрагентом- постачальником, безперешкодно пройшла процедуру реєстрації та була включена отримувачем до складу податкового кредиту з ПДВ.

Наведені у тексті запитів посилання контролюючого органу на відомості інформаційних баз ДФС України взагалі не вмотивовані жодними конкретними відомостями.

Отже, сумнів контролюючого органу у дотриманні особою податкової дисципліни у спірних правовідносинах не підтверджений змістом запитів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що законом не обмежено джерел, інформація з яких може зумовити виникнення у контролюючого органу сумніву у дотриманні платником податкової дисципліни, але з приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України випливає, що і такі джерела, і така інформація повинні мати легальний характер походження, тобто створені особою у межах компетенції та з дотриманням запроваджених законом процедур.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що відповідач як владний суб'єкт у ході розгляду справи за правилами ч. 2 ст. 77 КАС України не довів наявності обґрунтованих та достатніх сумнівів у вчиненні платником податків податкового правопорушення у розумінні ст. 109 Податкового кодексу України за даним епізодом.

Продовжуючи розгляд справи, суд бере до уваги, що правовий висновок з приводу застосування п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України (тобто вимог до запиту контролюючого органу) викладений Верховним Судом у постанові від 30.01.2018 р. по справі №806/4826/14 (адміністративне провадження №К/9901/8063/18) і полягає у тому, що у силу цієї норм кодексу запити органу доходів і зборів повинні містити конкретні факти порушення законодавства.

Системно проаналізувавши положення ст.ст. 77-81 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що вимоги до змісту наказу про призначення як планової документальної перевірки, так і позапланової документальної перевірки, документальної невиїзної перевірки, фактичної перевірки сформульовані законодавцем лише в абз. 3 п. 81.1 ст. 81 згаданого кодексу, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Суд звертає увагу, що спірний наказ містить посилання виключно на п. 20.1.4 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1 ст. 61, п. 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 ст. 62, п.п. 75.1.2 ст. 75, п.п. 78.1.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, але, як і запити від 12.09.2017 р. №16554/10/20-40-14-11-18, від 02.11.2017 р. №22657/10/20-40-14-11-18, від 08.06.2018 р. №24011/10/20-40-14-11-18, не містить викладення підстав в частині виявлених у встановлений законом спосіб та підтверджених фактів вчинення платником податкових правопорушень.

Саме лише нормативне обґрунтування рішення контролюючого органу без достатньої конкретизації приводів для реалізації управлінської функції контролю, на думку суду, не задовольняє правилу юридичної визначеності як невід'ємної складової запровадженого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

До того ж суд ураховує, що викладені в отриманих Головним управлінням документах у вигляді Результатів опрацювання зібраної податкової інформації чи Узагальненої податкової інформації відомості мають стосунок виключно до діяльності контрагентів платника податків.

У той же час, у силу приписів п.п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України підставою для прийняття контролюючим органом рішення з приводу призначення перевірки є отримання інформації про порушення закону саме платником, а не будь-якими іншими особами.

Належних та допустимих у розумінні ст. 70 КАС України доказів одержання інформації про допущені платником податкові правопорушення контролюючий орган до суду не подав.

Відтак, спірний наказ не може бути визнаний таким, що узгоджується з положеннями п.п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а тому підлягає скасуванню.

Неправомірність рішення контролюючого органу про призначення податкової перевірки зумовлює невідповідність дій з приводу подальшого проведення такої податкової перевірки та відсутність підстав для реалізації заходів податкового примусу у вигляді застосування адміністративного арешту майна платника у випадку не допуску до перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Проведеним судовим розглядом виявлено, що під час реалізації владної управлінської функції контролю у спірних правовідносинах владним суб'єктом не забезпечено додержання ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи знайшов підтвердження у ході розгляду справи, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення заявлених вимог.

Задоволення вимоги про скасування рішень контролюючого органу повністю поглинає собою вимоги про визнання неправомірними дій з приводу винесення цих рішень, позаяк такі дії є виключно невід'ємними структурними елементами процедури створення рішення владного суб'єкта.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 241-243, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №7538 від 08.10.2018 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП Мереф'янське моторемонтне предприятие №2 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 11.10.2018 р. про застосування адміністративного арешту майна платника податків - ПП Мереф'янське моторемонтне предприятие №2 .

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 30 листопада 2018 року.

Суддя Сліденко А.В.