Рішення

від 20.11.2018 по справі 826/5800/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2018 року 13:12 № 826/5800/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В. при секретарі судового засідання Чуб Н.С.

за участі представників сторін:

від позивача - Кузик Т.С.

від відповідача - Зайцева О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укр Ойл" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 листопада 2018 року №9632615140103, №9622615140103 та №9612615140103, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укр Ойл (далі по тексту - позивач) звернулося Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить, з урахуванням уточненого адміністративного позову, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 листопада 2017 року №9612615140103, №9632615140103, №9622615140103.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що строки реєстрації податкових накладних пропущені позивачем з об'єктивних причин, оскільки під час обшуку на підприємстві вилучено всі фінансово-господарські документи та техніку; висновки щодо відсутності реального характеру здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами за перевіряємий період є необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

26 квітня 2018 року позивачем подано через канцелярію суду клопотання про усунення недоліків на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року у зв'язку з наявністю недоліків в доданих до клопотання про усунення недоліків документах судом повторно залишено без руху позовну заяву та надано позивачу строк для усунення недоліків.

21 травня 2018 року позивачем подано через канцелярію суду клопотання про усунення недоліків на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, відстрочено за клопотанням позивача сплату судового збору та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 12 червня 2018 року

07 червня 2018 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки вважає, що контрагенти позивача є транзитно-конвертаційними підприємствами, щодо яких позивач відображає реалізацію ТМЦ та які зареєстровані на підставних осіб з метою прикриття незаконної діяльності, мають ознаки фіктивності , невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів, використовуються підприємствами реально діючого сектору економіки з метою мінімізації податкових зобов'язань, формування штучного податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків у великих розмірах. Також посилається на відсутність у відповідних підприємств необхідних умов для повноцінного здійснення господарської діяльності в частині купівлі, зберігання, продажу та відвантаження ТМЦ та надання послуг чи виконання робіт в силу відсутності необхідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та інших матеріальних ресурсів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року закрито підготовче провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27 червня 2018 року, яке відкладалося до 18 липня 2018 року, до 14 серпня 2018 року та до 05 вересня 2018 року для витребування додаткових письмових доказів.

22 червня 2018 року відповідачем подано через канцелярію суду додаткові пояснення стосовно процедури призначення та проведення перевірки з відповідними доказами та клопотання від 26 червня 2018 року про залучення доказів до матеріалів справи.

27 червня 2018 року позивачем подано письмові пояснення стосовно проведення перевірки та висновків, викладених в акті перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2018 року судом витребувано у Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві належним чином засвідчені копії документів щодо господарських взаємовідносин ТОВ Укр Ойл з наступними підприємствами: ТОВ Аквіанс , ТОВ Золгарс , ТОВ Бізнес Консепшен , ТОВ Омега Гранд Лайн , ТОВ Нью Білдінг , ТОВ Гокс Консалтинг , ТОВ Прогресо , ТОВ Торней , ТОВ Ремарс , ТОВ Зебізнес , ТОВ Велорс , ТОВ Миренерго , ТОВ Українськабудівельна компанія , ТОВ Мегаімекс , ТОВ Юверол , ТОВ БК Платінум , ТОВ Степфорс , ТОВ Еспадон Сворд (попередня назва до 01 червня 2017 року ТОВ Пріма Білд ), ТОВ Флорес Груп , ТОВ Бромелінг , ТОВ Чакберрі , ТОВ Кротос Констракшн , ТОВ Лікітум , ТОВ Дейкерс .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року судом повторно витребувано у Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві зазначені вище документи.

В порядку статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 20 листопада 2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 03 жовтня 2017 року №1090/26-15-14-01-03, №1091/26-15-14-01-03, №1092/26-15-14-03-02, №2336/26-15-14-06-01 посадовими особами відповідача відповідно до ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних перевірок платників податків за 2 квартал 2017 року, на підставі наказів ГУ ДФС у м. Києві від 27 квітня 2017 року №3205, від 29 вересня 2017 року №9987 проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Укр Ойл з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24 липня 2014 по 31 березня 2017 року, валютного законодавства за період з 24 липня 2014 по 31 березня 2017 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 24 липня 2014 по 31 березня 2017 року, результати якої оформлені актом перевірки від 31 жовтня 2017 року №471/26-15-14-01-03/39317635 (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення:

- ст.4 Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності , ст.9 Первинні облікові документи та регістри Закону України №996-ХІV, п.5, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 12858882 грн., у тому числі по періодах: у 2016 році на суму 11902360 грн., у 1 кв. 2017 року на суму 956522 грн.; завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток всього на суму 129400 грн., у тому числі по періодах: за 1 кв. 2017 року на суму 129400 грн.;

- п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України в частині реєстрації податкових накладних з порушенням встановленого терміну реєстрації на загальну суму 508599,96 грн., в т.ч. ПДВ 84766,66 грн.;

- п.46.1 ст.46,п.п.47.1.1 п.47.1 ст.47, ст.51, п.п.176.2 б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, п.1.2, п.3.3 Наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за №4 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку щодо неподання у повному обсязі відомостей, податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків за 3 кв. 2014 року, 4 кв. 2014 року, 1 кв. 2015 року, 2 кв. 2015 року, 3кв. 2015 року, 1 кв. 2016 року, 2 кв. 2016 року, 3 кв. 2016 року, 4 кв.2016 року, 1 кв. 2017 року.

На підставі акту перевірки відповідачем 21 листопада 2017 року винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- №962615140103, яким позивачу за порушення ст.4 Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності , ст.9 Первинні облікові документи та регістри Закону України №996-ХІV, п.5, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 16073603,00 грн., у тому числі за основним платежем - 12858882,00 грн. та за штрафними санкціями - 3214721,00 грн.;

- №9632615140103, яким до позивача за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст.201 та згідно зі ст.201-1.1 Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 84766,66 грн. застосовано штраф у розмірі 8476,66 грн.;

- №2102140302, яким до позивача за порушення п.п.176.2 б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку) , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за №4 та на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати;

- №9622615140103, яким позивачу за порушення ст.4 Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності , ст.9 Первинні облікові документи та регістри Закону України №996-ХІV, п.5, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 129400,00 грн. за 1 квартал 2017 року згідно декларації від 25 квітня 2017 року №9074313713.

ТОВ Укр Ойл , не погоджуючись зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулося з відповідним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 21 листопада 2017 року №9612615140103 та №9622615140103, суд зазначає наступне.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним заниженням податку на прибуток та завищенням від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2017 року по відносинам з контрагентами позивача з ТОВ Укр Ойл з наступними підприємствами: ТОВ Аквіанс , ТОВ Золгарс , ТОВ Бізнес Консепшен , ТОВ Омега Гранд Лайн , ТОВ Нью Білдінг , ТОВ Гокс Консалтинг , ТОВ Прогресо , ТОВ Торней , ТОВ Ремарс , ТОВ Зебізнес , ТОВ Велорс , ТОВ Миренерго , ТОВ Українськабудівельна компанія , ТОВ Мегаімекс , ТОВ Юверол , ТОВ БК Платінум , ТОВ Степфорс , ТОВ Еспадон Сворд (попередня назва до 01 червня 2017року ТОВ Пріма Білд ), ТОВ Флорес Груп , ТОВ Бромелінг , ТОВ Чакберрі , ТОВ Кротос Констракшн , ТОВ Лікітум , ТОВ Дейкерс .

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 листопада 2017 року №9612615140103 та №9622615140103 слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ Укр Ойл з наступними підприємствами: ТОВ Аквіанс , ТОВ Золгарс , ТОВ Бізнес Консепшен , ТОВ Омега Гранд Лайн , ТОВ Нью Білдінг , ТОВ Гокс Консалтинг , ТОВ Прогресо , ТОВ Торней , ТОВ Ремарс , ТОВ Зебізнес , ТОВ Велорс , ТОВ Миренерго , ТОВ Українськабудівельна компанія , ТОВ Мегаімекс , ТОВ Юверол , ТОВ БК Платінум , ТОВ Степфорс , ТОВ Еспадон Сворд (попередня назва до 01 червня 2017року ТОВ Пріма Білд ), ТОВ Флорес Груп , ТОВ Бромелінг , ТОВ Чакберрі , ТОВ Кротос Констракшн , ТОВ Лікітум , ТОВ Дейкерс , мету придбання та обставини використання придбаних послуг (робіт) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Судом встановлено, що в провадженні ГСУФР ДФС України перебуває кримінальне провадження №12015040030000292 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.1 ст.192, ч.4 ст.190, ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України.

14 березня 2017 року в приміщенні ТОВ Укр Ойл за адресою м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 26-Ж в рамках зазначеного кримінального провадження проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 03 березня 2017 року, про що складено протокол обшуку від 14 березня 2017 року. Так, з протоколу обшуку вбачається, що виявлені у ході обшуку, зокрема, фінансово-господарські документи, вилучено та перевезено до ТСУ ГУДФС України за адресою м. Київ, вул. Львівська площа, 8.

На виконання вимог ухвал Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2018 року та від 21 серпня 2018 року про витребування документів ГУ ДФС у м. Києві супровідним листом від 08 жовтня 2018 року №30799/9/26-15-23-0228 надано наступні копії первинних документів щодо господарських операцій позивача з контрагентами: ТОВ Флорес Груп - договір про відступлення права вимоги, яким відступлено як первісним кредитором новому кредитору ТОВ Золгарс право вимоги до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги; ТОВ Золгарс - договір про відступлення права вимоги, яким відступлено право вимоги новому кредитору ТОВ Прогресо , ТОВ Кротос Констракшн до позивача, видаткові накладні на поставку газу від позивача; ТОВ Кротос Констракшн - договір про відступлення права вимоги, яким як новому кредитору відступлено право вимоги за договором, видаткові накладні; ТОВ Аквіанс - додатки до договору поставки №Г/20/09.07 від 09 липня 2016 року; ТОВ Бізнес Консепшен - договір поставки від 05 грудня 2016 року №Г/60/05.12, за яким позивач зобов'язується поставити покупцеві в погоджені строки скраплений вуглеводневий газ узгодженими партіями, а покупець зобов'язується їх оплатити та прийняти у кількості та згідно з додатками до договору. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій в матеріалах справи містяться рахунки-фактури та видаткові накладні; ТОВ Омега Гранд Лайн - договір №2 про відступлення права вимоги від 23 серпня 2016 року відступлено право вимоги до позивача як новому кредитору поставки скрапленого газу №Г/36/19.08 від 19 серпня 2016 року. Крім того, договорами про відступлення права вимоги ТОВ Омега Гранд Лайн відступало право вимоги до позивача ТОВ Юверол , ТОВ Степфорс , за договорами поставки скрапленого газу. Між позивачем (постачальник) та ТОВ Омега Гранд Лайн укладено договір поставки скрапленого газу від 19 серпня 2016 року №Г/36-1/19.08. В матеріалах справи містяться рахунки-фактури на поставку скрапленого газу; ТОВ Юверол - договір про відступлення право вимоги; ТОВ Нью Білдінг - договір поставки №Г/54/04.11 від 04 листопада 2016 року, рахунки-фактури, видаткові, додатки до угоди; ТОВ Гокс Консалтинг - договір поставки №Г/61/09.12 від 09 грудня 2016 року, рахунки-фактури; ТОВ Торней - листи про повернення надмірно сплачених коштів; ТОВ Ремарс - додатки до договору поставки №Г/08/01.16 від 21 січня 2016 року; ТОВ Зебізнес - додаткові угоди до договору №Г/13/28.03 від 28 березня 2016 року; ТОВ Миренерго - додатки до договору поставки №Г/01.16 від 04 січня 2016 року, листи про повернення надміру сплачених коштів; ТОВ Українськабудівельна компанія - додатки до договору поставки №Г/10/01.16 від 25 січня 2016 року, договір про відступлення права вимоги; ТОВ Мегаімекс - договір поставки №Г/15-1/15.04 від 15 квітня 2016 року, договір про відступлення право вимоги, лист про повернення надміру сплачених коштів; ТОВ Степфорс - договір про відступлення права вимоги, яким відступлено право вимоги новому кредитору; ТОВ Еспадон Сворд (попередня назва до 01 червня 2017року ТОВ Пріма Білд ) - додатки до договору поставки №Г/63/16.12 від 16 грудня 2016 року на поставку скрапленого газу, видаткові накладні; ТОВ Бромелінг - договір поставки №25/10 від 25 жовтня 2016 року, видаткові накладні; ТОВ Чакберрі - додатки до договору поставки №Г/56/04.11 від 04 листопада 2016 року, видаткові накладні на поставку газу від позивача; ТОВ Дейкерс - договір поставки №Г/64/27.12 від 27 грудня 2016 року, додаток до договору, видаткові накладні, рахунки-фактури; ТОВ Лікітум - договір поставки від 28 листопада 2016 року №Г/59/28.11, за яким позивач зобов'язується поставити покупцеві в погоджені строки скраплений вуглеводневий газ узгодженими партіями, а покупець зобов'язується їх оплатити та прийняти у кількості та згідно з додатками до договору.

Щодо контрагентів, по яким ТСУ ГУДФС України не надано первинних документів на виконання ухвал суду, з тексту акту перевірки вбачається, що при проведенні перевірки відповідачем було встановлено взаємовідносини з контрагентами, перелік яких міститься у таблиці (т.1, а.с. 78-79), на підставі відповідних договорів поставки. При цьому зазначено, що договори, укладені позивачем з контрагентами є типовими, істотні умоми за договорами співпадають за виключенням умов поставки товару.

ТОВ Укр Ойл виписало на адресу контрагентів-покупців ТОВ Аквіанс , ТОВ Золгарс , ТОВ Бізнес Консепшен , ТОВ Омега Гранд Лайн , ТОВ Нью Білдінг , ТОВ Гокс Консалтинг , ТОВ Прогресо , ТОВ Торней , ТОВ Ремарс , ТОВ Зебізнес , ТОВ Велорс , ТОВ Миренерго , ТОВ Українськабудівельна компанія , ТОВ Мегаімекс , ТОВ Юверол , ТОВ БК Платінум , ТОВ Степфорс , ТОВ Еспадон Сворд (попередня назва до 01 червня 2017року ТОВ Пріма Білд ), ТОВ Флорес Груп , ТОВ Бромелінг , ТОВ Чакберрі , ТОВ Кротос Констракшн , ТОВ Лікітум , ТОВ Дейкерс видаткові та податкові накладні, перелік яких міститься у додатку 10 до акту перевірки. У бухгалтерському обліку позивачем зазначені операції відображено проводками Дт361, К-т 702, Дт 702, К-т 64, Дт 311, К-т 361.

В свою чергу, відповідачем зазначено, що зазначені вище контрагенти-покупці є транзитно-конвертаційними підприємствами, в адресу яких позивач відображає реалізацію ТМЦ та які зареєстровані на підставних осіб з метою прикриття незаконної діяльності, мають ознаки фіктивності , невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів, використовуються підприємствами реально діючого сектору економіки з метою мінімізації податкових зобов'язань, формування штучного податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків у великих розмірах. Також встановлено відсутність у відповідних підприємств необхідних умов для повноцінного здійснення господарської діяльності в частині купівлі, зберігання, продажу та відвантаження ТМЦ та надання послуг чи виконання робіт в силу відсутності необхідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та інших матеріальних ресурсів.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК Украйни визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних планових перевірок визначено статтею 77 ПК України.

У пункті 83.1 статті 83 ПК України зазначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи. Визначені цим Кодексом, податкова інформації, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є, зокрема: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1. статті 138 ПК України передбачено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. 138.2. Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Відповідно до пункту 138.2. статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Підпунктом 138.10.2 пункту 138.10 статі 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат включаються, зокрема: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення; витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат, зокрема: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування витрат для цілей оподаткування податком на прибуток виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т. ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Крім того, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2 Закону).

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, бухгалтерський облік є обов'язковими видом обліку, який ведеться підприємством.

Статтею 4 Закону передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Відповідно до статті 8 Закону відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Таким чином, господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено також підпунктом 1.2 пункту 1 та підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення).

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксуються та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи. Від імені яких складений документи, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На підтвердження реальності господарських операцій позивача з його контрагентами в матеріалах справи містяться перелічені вище первинні документи в частині, наданих на виконання вимог ухвал Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2018 року та від 21 серпня 2018 року про витребування документів ГУ ДФС у м. Києві супровідним листом від 08 жовтня 2018 року №30799/9/26-15-23-0228, оскільки згідно протоколу обшуку від 14 березня 2017 року виявлені у ході обшуку, зокрема, фінансово-господарські документи у позивача вилучено та перевезено до ТСУ ГУДФС України за адресою м. Київ, вул. Львівська площа, 8.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, відповідачем не заперечується наявність у позивача укладених з контрагентами-покупцями ТОВ Аквіанс , ТОВ Золгарс , ТОВ Бізнес Консепшен , ТОВ Омега Гранд Лайн , ТОВ Нью Білдінг , ТОВ Гокс Консалтинг , ТОВ Прогресо , ТОВ Торней , ТОВ Ремарс , ТОВ Зебізнес , ТОВ Велорс , ТОВ Миренерго , ТОВ Українськабудівельна компанія , ТОВ Мегаімекс , ТОВ Юверол , ТОВ БК Платінум , ТОВ Степфорс , ТОВ Еспадон Сворд (попередня назва до 01 червня 2017року ТОВ Пріма Білд ), ТОВ Флорес Груп , ТОВ Бромелінг , ТОВ Чакберрі , ТОВ Кротос Констракшн , ТОВ Лікітум , ТОВ Дейкерс договорів поставки, як і не заперечується наявність податкових та видаткових накладних. Крім того, перевіркою встановлено, що між позивачем та контрагентами-покупцями, крім ТОВ Золгарс повністю проведено розрахунки.

Відповідачем згідно акту перевірки зроблено висновки про: дефектність використаних під час перевірки первинних документів ТОВ Укр Ойл ; відсутність у контрагентів-покупців будь-яких основних фондів, виробничих потужностей та трудових ресурсів, короткотривалий період здійснення господарської діяльності, часта зміна керівників; невідповідність основного виду діяльності позивача та номенклатури поставленого ним товару основному виду діяльності контрагентів-покупців; наявність інформації щодо опитування засновників та директорів ТОВ Аквіанс , ТОВ Золгарс , ТОВ Бізнес Консепшен , ТОВ Омега Гранд Лайн , ТОВ Нью Білдінг , ТОВ Торней , ТОВ Гокс Консалтинг , ТОВ Прогрессо , які дали покази про непричетність до створення та здійснення фінансово-господарської діяльності даних підприємств; неможливість визначення реальних контрагентів-покупців по ланцюгу постачання; наявність інформації щодо причетності підприємств по ланцюгу постачання до діяльності конвертаційних центрів , які діяли з метою мінімізації податкового навантаження; наявність інформації щодо кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 205, 209, ч.1 ст.258-5, ст.212 Кримінального кодексу України, в яких фігурують контрагенти-покупці ТОВ Укр Ойл .

Проте, суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, адміністративне провадження №К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що при виконанні договорів між позивачем та контрагентами було складено всі необхідні і передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні бухгалтерські документи на підтвердження здійсненних господарських операцій. Таким чином, реальність здійснених господарських операцій підтверджується первинними документами.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17 квітня 2018 року по справі №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).

Висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податку на прибуток за рахунок фінансово-господарських операцій з його контрагентами ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів, про що йдеться у акті перевірки з посиланням також на проведення досудового розслідування та матеріали кримінального провадження.

Однак наявна у відповідача інформація щодо контрагентів позивача не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів та реальності господарських операцій за умови наявності первинних документів.

Законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

У пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року Європейським судом з прав людини зазначено: враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Оформлення договірних відносин між суб'єктами господарювання регламентується Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року зі змінами та доповненнями (далі - ЦК).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

В даному випадку, відповідачем не надано суду доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків та не надано належних доказів, які свідчили б про невідповідність первинних документів.

При цьому, мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Матеріали справи містять відомості лише про проведення досудових розслідувань.

Згідно зі статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Матеріали справи не містять інформації про наявність вироків суду відносно позивача чи його контрагентів за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем недійсними в судовому порядку не визнавались.

Крім того, відповідачем не доведено того, що контрагенти позивача на момент укладення договорів не мали відповідної правосуб'єктності.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Також, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Окрім того, встановлення факту взаємовідносин контрагента позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності позивача, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах.

Визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Підтвердження зазначеного підходу знайшло, зокрема, відображення в постанові Верховного Суду України № 40/11 від 21 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІБ до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 06 лютого 2018 року у справі 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 р. по справі № 2а/1770/3360/12, від 19 червня 2018 року у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Суд звертає увагу, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються на аналізі господарської діяльності контрагентів, та не містять жодного доказу щодо встановлення наявності умислу посадових осіб позивача на ухилення від оподаткування.

Отже, доводи відповідача щодо відсутності факту реальності здійснення господарських операцій, сприймаються судом критично та до уваги не беруться.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Викладені відповідачем доводи та аргументи для збільшення позивачу податкового зобов'язання податку на прибуток, позбавлення платника податку права на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у випадку, коли він виконав передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має усі необхідні документальні підтвердження розміру витрат є безпідставними та відхиляються судом.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в даній частині та наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 21 листопада 2017 року №9612615140103 та №9622615140103.

Відповідачем під час судового розгляду не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності прийнятих ним рішень 21 листопада 2017 року №9612615140103 та №9622615140103, що є підставою для задоволення позовних вимог у даній частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2017 року №9632615140103, яким до позивача за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст.201 та згідно зі ст.201-1.1 Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 84766,66 грн. застосовано штраф у розмірі 8476,66 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

У разі реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог цього Кодексу щодо своєчасності реєстрації таких документів в Єдиному реєстрі податкових накладних, штрафні санкції, передбачені пунктом 120-1.2 цієї статті, не застосовуються.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем зареєстровано податкові накладні в ЄРПН з порушенням встановленого терміну реєстрації, а саме: податкова накладна №52 від 15 березня 2016 року, виписана ТОВ Індустрія Олив зареєстрована 01 квітня 2016 року з затримкою 17 днів; податкова накладна №50 від 11 березня 2016 року, виписана ТОВ Індустрія Олив зареєстрована 31 березня 2016 року з затримкою 20 днів; податкова накладна №49 від 10 березня 2016 року, виписана ТОВ Індустрія Олив зареєстрована 31 березня 2016 року з затримкою 21 днів; податкова накладна №47 від 09 березня 2016 року, виписана ТОВ Миренерго зареєстрована 30 березня 2016 року з затримкою 21 днів; податкова накладна №51 від 14 березня 2016 року, виписана ТОВ Октан зареєстрована 30 березня 2016 року з затримкою 16 днів; податкова накладна №48 від 09 березня 2016 року, виписана ТОВ Миренерго зареєстрована 30 березня 2016 року з затримкою 21 днів.

При цьому, позивач як на підставу для скасування для скасування штрафних санкцій за затримку реєстрації податкових накладних посилається на вилучення у тому числі комп'ютерів та електронних ключів протоколом обшуку від 14 березня 2017 року.

Проте, судом не приймаються до уваги вказані посилання позивача, оскільки зазначені вище податкові накладні виписані та зареєстровані (з порушенням граничних термінів реєстрації) у березня 2016 року, а комп'ютерну техніку та електронні ключі вилучено у березні 2017 року.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст.201 та згідно зі ст.201-1.1 Податкового кодексу України з урахуванням чого позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2017 року №9632615140103 задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 листопада 2017 року №9612615140103 та № 9622615140103, оскільки відповідачем не доведено їх правомірність. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись вимогами статей 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Ойл" (02132, м. Київ, Дніпровська набережна, 26-Ж, код ЄДРПОУ 39317635) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 21 листопада 2017 року №9622615140103.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 21 листопада 2017 року №9612615140103.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 394399810) на користь Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України, р/р 31218206784007, отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, код за ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір у розмірі 243 045,04 грн (двісті сорок три тисячі гривень 04 коп.).

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Ойл" (02132, м. Київ, Дніпровська набережна, 26-Ж, код ЄДРПОУ 39317635) на користь Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України, р/р 31218206784007, отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, код за ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір у розмірі 127,15 грн (сто двадцять сім гривень 15 коп.).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова