Постанова

від 03.04.2019 по справі 826/5800/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5800/18 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Укр Ойл до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Укр Ойл (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточненого адміністративного позову просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 листопада 2017 року №9612615140103, №9632615140103, №9622615140103.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21 листопада 2017 року №9622615140103 та №9612615140103. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2018 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду необхідно частково скасувати, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 03 жовтня 2017 року №1090/26-15-14-01-03, №1091/26-15-14-01-03, №1092/26-15-14-03-02, №2336/26-15-14-06-01 та наказів ГУ ДФС у м. Києві від 27 квітня 2017 року №3205, від 29 вересня 2017 року №9987 проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Укр Ойл з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24 липня 2014 року по 31 березня 2017 року, валютного законодавства за період з 24 липня 2014 року по 31 березня 2017 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 24 липня 2014 року по 31 березня 2017 року.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено, зокрема:

- ст.4 Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності , ст.9 Первинні облікові документи та регістри Закону України №996-ХІV, п.5, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 12858882 грн., у тому числі по періодах: у 2016 році на суму 11902360 грн., у 1 кв. 2017 року на суму 956522 грн.; завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток всього на суму 129400 грн., у тому числі по періодах: за 1 кв. 2017 року на суму 129400 грн.;

- п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України в частині реєстрації податкових накладних з порушенням встановленого терміну реєстрації на загальну суму 508599,96 грн., в т.ч. ПДВ 84766,66 грн.;

- п.46.1 ст.46,п.п.47.1.1 п.47.1 ст.47, ст.51, п.п.176.2 б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, п.1.2, п.3.3 Наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за №4 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку щодо неподання у повному обсязі відомостей, податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків за 3 кв. 2014 року, 4 кв. 2014 року, 1 кв. 2015 року, 2 кв. 2015 року, 3кв. 2015 року, 1 кв. 2016 року, 2 кв. 2016 року, 3 кв. 2016 року, 4 кв.2016 року, 1 кв. 2017 року.

Результати перевірки оформлені Актом №471/26-15-14-01-03/39317635 від 31 жовтня 2017 року.

21 листопада 2017 року на підставі висновків Акта перевірки відповідачем було прийнято, зокрема податкові повідомлення - рішення:

- №962615140103, яким позивачу за порушення ст.4 Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності , ст.9 Первинні облікові документи та регістри Закону України №996-ХІV, п.5, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 16073603,00 грн., у тому числі за основним платежем - 12858882,00 грн. та за штрафними санкціями - 3214721,00 грн.;

- №9632615140103, яким до позивача за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст.201 та згідно зі ст.201-1.1 Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 84766,66 грн. застосовано штраф у розмірі 8476,66 грн.;

- №9622615140103, яким позивачу за порушення ст.4 Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності , ст.9 Первинні облікові документи та регістри Закону України №996-ХІV, п.5, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 129400,00 грн. за 1 квартал 2017 року згідно декларації від 25 квітня 2017 року №9074313713.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Колегія суддів зазначає, що вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (ч. 1 ст.8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Відповідно до ч.1,2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно п. 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно п. 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, що за перевіряємий період відбулися господарські відносини між позивачем та його контрагентами, а саме: ТОВ Аквіанс , ТОВ Золгарс , ТОВ Бізнес Консепшен , ТОВ Омега Гранд Лайн , ТОВ Нью Білдінг , ТОВ Гокс Консалтинг , ТОВ Прогресо , ТОВ Торней , ТОВ Ремарс , ТОВ Зебізнес , ТОВ Велорс , ТОВ Миренерго , ТОВ Українськабудівельна компанія , ТОВ Мегаімекс , ТОВ Юверол , ТОВ БК Платінум , ТОВ Степфорс , ТОВ Еспадон Сворд (попередня назва до 01 червня 2017року ТОВ Пріма Білд ), ТОВ Флорес Груп , ТОВ Бромелінг , ТОВ Чакберрі , ТОВ Кротос Констракшн , ТОВ Лікітум , ТОВ Дейкерс .

У зв'язку з тим, що в рамках кримінального провадження №12015040030000292, а саме на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 03 березня 2017 року, 14 березня 2017 року було проведено обшук в приміщенні ТОВ Укр Ойл за адресою м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 26-Ж та вилучено всі фінансово-господарські документи, ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2018 року та від 21 серпня 2018 року було витребувано у ГУ ДФС у м. Києві копії всіх вилучених первинних бухгалтерських документів ТОВ Укр Ойл .

На виконання вимог ухвал суду першої інстанції відповідачем було надано до суду копії первинних бухгалтерських документів щодо господарських взаємовідносин позивача з наступними контрагентами:

- ТОВ Флорес Груп , а саме договір про відступлення права вимоги, яким відступлено як первісним кредитором новому кредитору ТОВ Золгарс право вимоги до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги;

- ТОВ Золгарс , а саме договір про відступлення права вимоги, яким відступлено право вимоги новому кредитору ТОВ Прогресо , ТОВ Кротос Констракшн до позивача, видаткові накладні на поставку газу від позивача;

- ТОВ Кротос Констракшн , а саме договір про відступлення права вимоги, яким як новому кредитору відступлено право вимоги за договором, видаткові накладні;

- ТОВ Аквіанс , а саме додатки до договору поставки №Г/20/09.07 від 09 липня 2016 року; - ТОВ Бізнес Консепшен , а саме договір поставки від 05 грудня 2016 року №Г/60/05.12, за яким позивач зобов'язується поставити покупцеві в погоджені строки скраплений вуглеводневий газ узгодженими партіями, а покупець зобов'язується їх оплатити та прийняти у кількості та згідно з додатками до договору. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій в матеріалах справи містяться рахунки-фактури та видаткові накладні; ТОВ Омега Гранд Лайн - договір №2 про відступлення права вимоги від 23 серпня 2016 року відступлено право вимоги до позивача як новому кредитору поставки скрапленого газу №Г/36/19.08 від 19 серпня 2016 року. Крім того, договорами про відступлення права вимоги ТОВ Омега Гранд Лайн відступало право вимоги до позивача ТОВ Юверол , ТОВ Степфорс , за договорами поставки скрапленого газу. Між позивачем (постачальник) та ТОВ Омега Гранд Лайн укладено договір поставки скрапленого газу від 19 серпня 2016 року №Г/36-1/19.08. В матеріалах справи містяться рахунки-фактури на поставку скрапленого газу;

- ТОВ Юверол , а саме договір про відступлення право вимоги;

- ТОВ Нью Білдінг , а саме договір поставки №Г/54/04.11 від 04 листопада 2016 року, рахунки-фактури, видаткові, додатки до угоди;

- ТОВ Гокс Консалтинг , а саме договір поставки №Г/61/09.12 від 09 грудня 2016 року, рахунки-фактури;

- ТОВ Торней , а саме листи про повернення надмірно сплачених коштів;

- ТОВ Ремарс , а саме додатки до договору поставки №Г/08/01.16 від 21 січня 2016 року;

- ТОВ Зебізнес , а саме додаткові угоди до договору №Г/13/28.03 від 28 березня 2016 року; - ТОВ Миренерго , а саме додатки до договору поставки №Г/01.16 від 04 січня 2016 року, листи про повернення надміру сплачених коштів;

- ТОВ Українськабудівельна компанія , а саме додатки до договору поставки №Г/10/01.16 від 25 січня 2016 року, договір про відступлення права вимоги;

- ТОВ Мегаімекс , а саме договір поставки №Г/15-1/15.04 від 15 квітня 2016 року, договір про відступлення права вимоги, лист про повернення надміру сплачених коштів;

- ТОВ Степфорс , а саме договір про відступлення права вимоги, яким відступлено право вимоги новому кредитору;

- ТОВ Еспадон Сворд (попередня назва до 01 червня 2017року ТОВ Пріма Білд ), а саме додатки до договору поставки №Г/63/16.12 від 16 грудня 2016 року на поставку скрапленого газу, видаткові накладні;

- ТОВ Бромелінг , а саме договір поставки №25/10 від 25 жовтня 2016 року, видаткові накладні;

- ТОВ Чакберрі , а саме додатки до договору поставки №Г/56/04.11 від 04 листопада 2016 року, видаткові накладні на поставку газу від позивача;

- ТОВ Дейкерс , а саме договір поставки №Г/64/27.12 від 27 грудня 2016 року, додаток до договору, видаткові накладні, рахунки-фактури;

- ТОВ Лікітум , а саме договір поставки від 28 листопада 2016 року №Г/59/28.11, за яким позивач зобов'язується поставити покупцеві в погоджені строки скраплений вуглеводневий газ узгодженими партіями, а покупець зобов'язується їх оплатити та прийняти у кількості та згідно з додатками до договору.

Також, контролюючим органом у додатку 10 до акту перевірки зазначено, проте не надано на вимогу суду, про наявність виписаних ТОВ Укр Ойл на адресу контрагентів-покупців ТОВ Аквіанс , ТОВ Золгарс , ТОВ Бізнес Консепшен , ТОВ Омега Гранд Лайн , ТОВ Нью Білдінг , ТОВ Гокс Консалтинг , ТОВ Прогресо , ТОВ Торней , ТОВ Ремарс , ТОВ Зебізнес , ТОВ Велорс , ТОВ Миренерго , ТОВ Українськабудівельна компанія , ТОВ Мегаімекс , ТОВ Юверол , ТОВ БК Платінум , ТОВ Степфорс , ТОВ Еспадон Сворд (попередня назва до 01 червня 2017року ТОВ Пріма Білд ), ТОВ Флорес Груп , ТОВ Бромелінг , ТОВ Чакберрі , ТОВ Кротос Констракшн , ТОВ Лікітум , ТОВ Дейкерс видаткових та податкових накладних.

У бухгалтерському обліку позивачем зазначені операції відображено проводками Дт361, К-т 702, Дт 702, К-т 64, Дт 311, К-т 361.

Водночас, відповідач зазначає про те, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між ТОВ УКР ОЙЛ та його контрагентами.

Зокрема, в Акті перевірки вказано про дефектність використаних в ході перевірки первинних документів ТОВ УКР ОЙЛ , оскільки останні не містять у собі інформацію щодо фактичного отримання ТМЦ (у видаткових накладних не зазначено біля підпису особи - отримувача посаду та прізвище, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, накладні не містять інформацію щодо реквізитів довіреностей на отримання ТМЦ).

Колегія суддів здійснила аналіз умов договорів та оцінку наданих до суду первинних документів податкового та бухгалтерського обліку за вказаними господарськими операціями (договорів, рахунків-фактур, видаткових накладних тощо) на відповідність вимогам, передбаченим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704) (далі - Положення № 88).

Так, статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV встановлено, що первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, апеляційний суд дійшов висновку, що більшість з наявних у матеріалах справи документів податкового та бухгалтерського обліку дійсно мають дефект форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості,зокрема:

- у договорі поставки №Г/59/28.11 від 28 листопада 2016 року (т 3 а.с. 50-51), відсутні підписи відповідальних осіб та печатки підприємств;

- у рахунках фактури та видаткових накладних не зазначено біля підпису особи виписав та отримувач посаду та прізвище, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, накладні не містять інформацію щодо реквізитів довіреностей на отримання ТМЦ (т.3 а.с.60-61, 72-83, 93-96);

- у додатках №6,5,4,3,2,1 до Договору поставки №Г/63/16.12 від 16.12.2016 року на вказано прізвище та ініціали особи, яка діє в інтересах ТОВ Пріма Білд та яка підписувала вказані документи, у п.3 вказаних додатків не вказано місто поставки Продукції, у п.4 - не проставлено строк доставки (т.3 а.с.87-92);

- видаткові накладні виписані ТОВ Пріма Білд від 05.01.2017 року №РН-0000009, №РН-0000010, №РН-0000011,№РН-0000012,№РН-0000018 взагалі не підписані та без печаток підприємств (т.3, а.с.97-102);

- у договорі поставки, укладеному між позивачем та ТОВ Золгарс відсутні дата та номер договору (т.3 а.с. 103-109);

- у додатках до Договору поставки №Г/13/28.03 від 28.03.2016 року не вказано прізвище та ініціали особи, яка діє в інтересах ТОВ Зебізнес та яка підписувала вказані документи, у п.3 вказаних додатків не вказано місто поставки Продукції, у п.4 - не проставлено строк доставки (т.3 а.с.143,146-151);

- у договорі про відступлення права вимоги №12 від 12 грудня 2016 року відсутні підпис відповідальної особи ТОВ БФ ЕЛІт та печатка підприємства (т.3 а.с.155);

- у договорі поставки, укладеному між позивачем та ТОВ Степфорс відсутні дата та номер договору, а також остання сторінка договору з підписами та печатками сторін (т.3 а.с. 171-177);

- у договорах поставки та додатках до договорів, укладених між позивачем та ТОВ Ремакс відсутні підпис відповідальної особи ТОВ Ремакс та печатка товариства (т.3 а.с.182-188);

- додатки до Договору поставки №Г/01/16 від 22.11.2016 року взагалі не заповнені та на підписані сторонами договору, а саме позивачем та ТОВ Миренерго , у п.3 вказаних додатків не вказано місто поставки Продукції, у п.4 - не проставлено строк доставки (т.3 а.с.206-207, 214);

- видаткові накладні виписані ТОВ Гокс Консалтінг взагалі не підписані та без печатки отримувача (т.4, а.с.50-51,72,84.);

- у договорі поставки, укладеному між позивачем та ТОВ Гокс Консалтінг відсутні дата та номер договору, а також підпис відповідальної особи та печатка ТОВ Гокс Консалтінг (т.4 а.с. 52-61,73-82);

- додатки до Договору поставки №Г/64/27.12 від 27.12.2016 року, видаткові накладні, рахунки-фактури, не заповнені та на підписані сторонами договору, а саме позивачем та ТОВ Дейрекс (т.4 а.с.138,143-151);

- додатки до Договору поставки №Г/10/01.16 від 25.01.2016 року не заповнені та на підписані сторонами договору, а саме позивачем та ТОВ Українська будівельна компанія (т.4 а.с.186-192).

Також, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання податкового органу на неможливість визначення реальних контрагентів-покупців товарів по ланцюгу постачання. Зокрема, ТОВ УКР ОЙЛ на адресу підприємств покупців поставлено товар з номенклатурою: Газ вуглеводневий скраплений, Газ вуглеводневий, зріджений, паливний. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних підприємствами - покупцями виписано податкові накладні із зазначенням у графі 3 Номенклатура товарів (послуг) продавця іншої номенклатури: маршрутизатор, точка доступу, відеокамера, промисловий подрібнювач, рекламні послуги, гайка, стрічка, агентська винагорода за розміщення туристів в готелі, транспортні послуги, дріт, бурова установка. Послуги технічного обслуговування, конвеєр для завантаження ТПВ, монтаж мереж зовнішнього освітлення, уборка лифтов, проектні та вишукувальні роботи з електропостачання об'єктів зовнішньої реклами, ремонтні роботи та інш. В результаті аналізу податкових накладних встановлено, що вищезазначені контрагенти - покупці ТОВ УКР ОЙЛ відображали придбання товарів, які в подальшому не були реалізовані та продаж товарів (послуг), які ними не придбавались та з урахуванням відсутності трудових ресурсів та основних засобів не могли бути відображені власними силами. Отже встановлено розрив ланцюга постачання товару, що свідчить лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки товарів (послуг).

Щодо твердження податкового органу про наявність інформації щодо опитування засновників та директорів контрагентів позивача, а саме ТОВ АКВІАНС , ТОВ Золгарс , ТОВ Бізнес Консепшен , ТОВ Омега Гранд Лайн , ТОВ Нью Білдінг , ТОВ Гокс Консалтинг , ТОВ Торней , ТОВ Прогресо , які дали покази про непричетність до створення та здійснення фінансово-господарської діяльності даних підприємств, а також на наявність кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), ст.209 ККУ (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом), ч.1 ст.258-5 ККУ (фінансування тероризму), ст.212 ККУ (ухвалення від сплати податків), в яких фігурують покупці ТОВ УКР ОЙЛ , колегія суддів зазначає настпуне.

Так, у матеріалах справи наявні протоколи допитів свідків, а саме: ОСОБА_3 (керівника та головного бухгалтера ТОВ Торней ), ОСОБА_4 (керівника та головного бухгалтера ТОВ ЗОЛГАРС ), ОСОБА_5(керівника та головного бухгалтера ТОВ Нью Білдінг ), ОСОБА_6(керівника та головного бухгалтера ТОВ Прогресо ), ОСОБА_7(керівника та головного бухгалтера ТОВ Аквіанс ), ОСОБА_8.( керівника та головного бухгалтера ТОВ Омега Гранд Лайн ), ОСОБА_9.(керівника та головного бухгалтера ТОВ Бізнес Консепшн ), ОСОБА_10(керівника та головного бухгалтера ТОВ Гокс Консалтінг ), в яких останні зокрема зазначили, що вони не мають жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств.( т.2 а.с.155-209).

Також у матеріалах справи наявний вирок Шевченківського районного суду м.Києва від 08 листопада 2017 року у справі №761/22395/17, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 26.06.2016 року, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 (керівником ТОВ ЗОЛГАРС ), та визнано винним зазначену особу у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Відповідно до пункту 201.11 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

За змістом вказаної правової норми, податкова накладна, виписана від імені платника податку - постачальника товарів (послуг) особою, яка не уповноважена здійснювати господарську діяльність, не має значення звітного податкового документу як підстави для декларування платником податків - покупцем товарів (послуг) суми податкового кредиту та витрат відповідних податкових періодів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 року у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Колегія суддів вказує, що згідно правового висновку Верховного суду України, податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами.

Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як встановлено приписами Податкового кодексу України, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Платнику необхідно проявляти розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Колегія суддів вважає, що первинні документи, які стали підставою для формування витрат ТОВ Укр Ойл по операціям з контрагентами, підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у господарській діяльності товариств і у складанні та підписанні будь-яких бухгалтерських документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, є лише формально складеними і не надають належних та необхідних правових підстав для легалізації відображених у них господарських операцій.

Враховуючи вище викладене у сукупності, колегія суддів вважає, що відповідач при винесені спірних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно та своєчасно, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21 листопада 2017 року №9612615140103, №9622615140103 є такими, що не підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2017 року №9632615140103, яким до позивача за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст.201 та згідно зі ст.201-1.1 Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 84766,66 грн. застосовано штраф у розмірі 8476,66 грн., суд зазначає наступне.

За змістом пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.1 ст.120-1 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених ст.201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог ст.192 та ст.201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

З матеріалів справи вбачається,що позивачем зареєстровано податкові накладні в ЄРПН з порушенням встановленого терміну реєстрації, а саме: податкова накладна №52 від 15 березня 2016 року, виписана ТОВ Індустрія Олив зареєстрована 01 квітня 2016 року з затримкою 17 днів; податкова накладна №50 від 11 березня 2016 року, виписана ТОВ Індустрія Олив зареєстрована 31 березня 2016 року з затримкою 20 днів; податкова накладна №49 від 10 березня 2016 року, виписана ТОВ Індустрія Олив зареєстрована 31 березня 2016 року з затримкою 21 днів; податкова накладна №47 від 09 березня 2016 року, виписана ТОВ Миренерго зареєстрована 30 березня 2016 року з затримкою 21 днів; податкова накладна №51 від 14 березня 2016 року, виписана ТОВ Октан зареєстрована 30 березня 2016 року з затримкою 16 днів; податкова накладна №48 від 09 березня 2016 року, виписана ТОВ Миренерго зареєстрована 30 березня 2016 року з затримкою 21 днів.

Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги посилання позивача на вилучення комп'ютерів та електронних ключів протоколом обшуку від 14 березня 2017 року, з огляду на те, що зазначені вище податкові накладні виписані та зареєстровані (з порушенням граничних термінів реєстрації) у березні 2016 року, а комп'ютерну техніку та електронні ключі вилучено у березні 2017 року.

Оскільки позивачем у позовній заяві не наведено переконливих доводів на спростування висновків контролюючого органу, а також не надано достатніх, належних та допустимих доказів, на підставі яких суд міг би прийти до висновку щодо помилковості тверджень відповідача в цій частині, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2017 року №9632615140103.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції частково порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення незаконного рішення, що є підставою для часткового скасування оскаржуваного рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 листопада 2017 року №9612615140103, №9622615140103 та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 03.04.2019 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І.Мєзєнцев