Рішення

від 20.11.2018 по справі 826/1158/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2018 року № 826/1158/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Молавто доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, За участі представника позивача: Легенький М.А.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Молавто звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування ППР №0064731404 від 13.12.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року відкрито спрощене провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 06.03.2018, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту є хибними , базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечує, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке на думку контролюючого органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочин, що укладений між позивачем та контрагентом є таки, що не мав на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до відповідних показників податкової звітності з податку на додану вартість.

За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2017 року відповідачем на підставі акту перевірки №833/26-15-04-05/38998981 від 24.11.2017, прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме:

- 0064731404, яким позивачу за порушення п.п.44.1, 185.1, 198.1, 198.3, 198.6, 200.1, 201.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 345 854 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 276 683 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 69 171 грн.

Як вбачається з акту перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових), ґрунтується на обставинах безтоварності господарським операцій між позивачем і СВК Велика рідня .

Безтоварність господарських операцій вбачається контролюючому органу з огляду на не надання позивачем до перевірки сертифікатів якості товару, специфікацій до договору, рахунків-фактур, з урахуванням того, що необхідність надання вказаних документів передбачена договором поставки.

Також контролюючий орган посилається на те, що відповідно до умов договору поставки, перевізником є сам постачальник, в той час як фактично товар перевозився нібито власними силами позивача, з урахуванням того, що автомобіль ТОВ Молавто не забезпечує перевезення швидкопсувних продуктів на значні відстані (Харків-Київ).

Підсумовуючи власну позицію, контролюючий орган відзначає, що згідно наданих в рамках відповідної кримінальної справи пояснень директора ТОВ Велика рідня - ОСОБА_2, остання не має жодного відношення до діяльності очолюваного нею товариства.

Не погоджуючись з обґрунтованістю і правомірністю зазначених доводів контролюючого органу, представник позивача посилається на те, що молочна продукція дійсно перевозилась власним автотранспортом позивача на підставі додаткової угоди до договору поставки; автомобіль обладнаний необхідними технічними засобами для перевезення подібного виду продукції, а посилання відповідача по покази ОСОБА_2, є недоречними, оскільки відповідно до наданої до матеріалів справи нотаріальної заяви, остання підтверджує обставини провадження нею господарської діяльності.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

15 лютого 2017 року між позивачем (покупець) і СВК Велика Рідня (постачальник) укладено договір поставки №1502-1/ВР, за яким постачальник зобов'язується передати у власність (поставити), а покупець зобов'язується приймати і оплачувати молочну та кисломолочну продукцію, асортимент, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна вартість яких визначається у видаткових документах, що є невід'ємною частиною даного договору.

Якість товару повинна відповідати вимогам ДС / ТУ, які діють на території України та підтверджуватись сертифікатом відповідності (якості) товару.

В даному випадку посилання відповідача на не надання позивачем до перевірки сертифікатів якості, судом відхиляються, адже масло вершкове, код УКТЗЕД 0405; сири кисломолочні, код УКТЗЕД 0406; сметана, код УКТЗЕД 0403, не підлягають обов'язковій сертифікації у зв'язку з тим, що згідно наказу Мінекономрозвитку України від 06.05.2015 р. № 451 Про внесення змін до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні та визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації було скорочено Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, а саме пункти 12.1-12.5 розділу 12 Харчова продукція та продовольча сировина .

Дійсно, суд не ставить під сумнів той факт, що наявність сертифікату якості позитивним чином впливає на подальшу реалізацію продукції кінцевому споживачу, а сертифікат якості одночасно може бути опосередкованим доказом товарності досліджуваних господарських операцій, втім, оскільки відповідно до ст.44 Податкового кодексу України, сертифікат якості не є первинним документом, обов'язок зберігання якого протягом 1095 днів покладено на платника податків, то не надання позивачем до перевірки сертифікатів якості, на переконання суду, не може бути підставою для позбавлення платника податків права на податкові вигоди у формі податкового кредиту.

В той же час, оскільки п.5.3 Договору передбачено право покупця, у випадку поставки товару неналежної якості, на складення відповідного акту, а таких актів, як зазначає представник позивача, між сторонами не складалось, суд вбачає відсутність спору в цій частині та одночасно відсутність у контролюючого органу повноважень на перевірки якості продукції.

Пунктами 3.1, 4.1 Договору визначено, що розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі; поставка товару здійснюється постачальником окремим партіями автомобільним чи іншим транспортом за домовленістю сторін.

Обставини здійснення розрахунків між позивачем і СВК Велика Рідня відповідачем не заперечуються.

Посилання контролюючого органу на те, що відповідно до умов договору поставки, перевізником є сам постачальник, в той час як фактично товар перевозився власними силами позивача, судом відхиляються, адже відповідно до Додаткової угоди до Договору поставки (а.с.117 том 2), п.4.1 Договору викладено в новій редакції: Поставка товару здійснюється покупцем окремими партіями автомобільним чи іншим транспортом .

Дійсно, до перевірки позивачем не надавалась вказана додаткова угода, а відповідно до п.44.6 Податкового кодексу України, не надання посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документів (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), свідчить про відсутні у платника податків на час складення такої звітності.

Втім, враховуючи сталу судову практику судів вищих інстанцій з приводу необхідності офіційного з'ясування всіх обставин по справі, суд приймає до уваги зміну сторонами умов поставки товару, внаслідок чого доводи контролюючого органу в цій частині не можуть бути беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій.

Разом з цим, на підтвердження правомірності формування спірних показників податкової звітності та одночасно товарності договору поставки №1502-1/ВР, представником позивача долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії видаткових накладних (а.с. 51-110 том 1), ТТН (а.с.111-168 том 1), платіжних доручень (а.с.169-207 том 1), податкових накладних (а.с.208-287 том 1).

Проаналізувавши зазначені документи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Так, сам по собі документ під назвою видаткова накладна , навіть за умови його складення у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , не може бути безумовним та виключно-достатнім доказом фактичності вчинення господарської операції, як то постачання товару, адже обставина руху товару між суб'єктами господарювання тягне за собою наслідком внесення змін до відповідних регістрів бухгалтерського обліку, на підставі яких власне і формуються в подальшому відповідні показники податкової звітності.

Тобто, в разі фактичного виконання господарської операції у формі поставки товару, вбачається за можливе прийти до висновку про обов'язковість причинно-наслідкового зв'язку між оформленням видаткової накладної, змінами в бухгалтерському обліку підприємства на підставі такої видаткової накладної та подальшим відображенням матеріальних показників господарської діяльності підприємства в його (підприємства) податковій звітності.

Наполягаючи на фактичності виконання поставок товару з боку зазначеного вище контрагента, позивач до матеріалів справи не надає жодного належного та допустимого письмового доказу відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку підприємства станом на дати, зазначені в видаткових накладних.

Надходження товарів, як і інших запасів, оформлюється первинними документами: накладна, рахунок-фактура, прибутковий ордер, платіжна вимога-доручення, податкова накладна тощо. При цьому, відповідальною на підприємстві особою здійснюється приймання товарів за кількістю і якістю.

Регістром аналітичного обліку з обліку товарів на складі є картка складського обліку.

В підтвердження фактичності оприбуткування товарів на складі, позивач до матеріалів справи не надав роздруківок по рахунку 28/відповідних субрахунках. Не надав також позивач і карток складського обліку, що в сукупності свідчить про не підтвердження документально наявності товарів на складі позивача на дати, що вказані у видаткових накладних.

Представник позивача не пояснив суду, яким чином обліковувалось надходження та подальший рух придбаного товару виключно на підставі видаткових накладних.

Разом з цим, із ТТН, що надані безпосередньо позивачем до матеріалів справи (а.с.111-168 том 1), судом встановлено, що поставка товару відбувалась на пункт розвантаження: м. Київ, вул. Б Хмельницького, 50В, літ.В, оф.49 .

Як передбачено п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 27.01.2016 року № 26), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Пунктами 11.4-11.9 вказаних Правил, які врегульовують питання оформлення документів на перевезення, визначено, що Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що всі чотири екземпляри ТТН мають бути ідентичними за змістом та підтверджувати обставини перевезення товару в розрізі, в тому числі місця навантаження товару та пункту розвантаження.

В контексті наведеного, проаналізувавши належним чином засвідчені копії ТТН, що долучені постачальником позивача - СВК Велика рідня до матеріалів справи (а.с.11-68 том 3) в підтвердження фактичності поставки товару позивачу, судом встановлено, що у всіх без виключення ТТН, які мають бути ідентичні за змістом до ТТН, що надані позивачем до матеріалів справи, зазначено інший пункт розвантаження - м. Київ, вул. Сновська, 20.

Оскільки фізично поставка одного й того самого товару не може відбуватись одночасно за двома різними адресами, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про дефектність ТТН, яким позивач в рамках досліджуваних правовідносин обґрунтовує фактичність виконання умов договору, внаслідок чого факт поставки товару документально не підтверджується.

Підсумовуючи вищевикладене, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, зокрема, на підставі первинних документів.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею ч.2 ст.74 КАС України, якою передбачено, що обставини, які за закономповинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У даній справі в основу складу податкових правопорушень покладені взаємовідносини позивача з його контрагентом.

Враховуючи положення Закону № 996-XIV, а також приведені норми податкового законодавства, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Оцінивни долучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи судом встановлено, що вони складені та підписані від імені директора (голови) СВК Велика Рідня - ОСОБА_2.

Під час проведення контрольного заходу посадовими особами контролюючого органу зазначено, що відповідно до протоколу допиту ОСОБА_2, остання надала покази щодо непричетності до господарської діяльності СВК Велика рідня

Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що сам факт допиту ОСОБА_2 в якості свідка в рамках відповідного кримінального провадження, не вказує на наявність обставин, які не потребують доказування.

Разом з тим, на переконання суду, зазначені обставини підлягають врахуванню з огляду на те, що в податкових накладних, прийнятих до обліку, зазначене прізвище саме цієї особи.

Надана до матеріалів справи нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2 (а.с.2 том 3) про те, що діяльність очолюваного нею кооперативу є реальною, відхиляється судом як належний доказ повідомлених в ній обставин, адже, по перше, нотаріус лише посвідчив справжність підпису ОСОБА_2 в тексті заяви, не маючи при цьому повноважень на перевірку достовірності повідомленої ОСОБА_2 інформації, а по друге, викликана в судове засідання в якості свідка по даній справі ОСОБА_2 до суду не прибула та одночасно не надала належних доказів неможливості прибуття в судове засідання.

Посилання сторін на технічну можливість/неможливість перевезення автомобілем, що зазначений в ТТН, молочних продуктів, судом відхиляються, адже жодною зі сторін не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість власних доводів в цій частині.

Відтак, приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом доведено обставини протиправного формування позивачем показників податкової звітності на підставі зазначених вище досліджених судом господарських операцій.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю МОЛАВТО (ідентифікаційний код 38998981, адреса: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 50-Б, літ.В, кв.49).

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст складено 30.11.2018.

Суддя П.О. Григорович