Постанова

від 19.03.2019 по справі 826/1158/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1158/18 Суддя першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Кузьмишиної О.М. та Степанюка А.Г.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

представника позивача: - Присенко О.О.,

представника відповідача: - Грицаєнка Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МОЛАВТО на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МОЛАВТО до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0064731404,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю МОЛАВТО звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0064731404, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0064731404 від 13 грудня 2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю МОЛАВТО звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю МОЛАВТО первинні документи не доводять реальності здійснених ним господарських операцій з СВК Велика рідня у зв'язку з тим, що надані ТТН є дефектними (містять різні адреси пункту розвантаження), крім того, позивачем не надано письмових доказів відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку підприємством станом на дати, зазначені в видаткових накладних.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, на підставі направлення від 13.11.2017 року № 1232/26-15-14-04-05 виданого Головним управлінням ДФС у м. Києві, на підставі п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 10.11.2017 року № 12183 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю МОЛАВТО з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з СВК Велика рідня (код ЄДРПОУ 40709593) за період з 01.02.2017 року по 30.06.2017 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено Акту перевірки №833/26-15-04-05/38998981 від 24.11.2017 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення, а саме:

- 0064731404, яким позивачу за порушення п.п.44.1, 185.1, 198.1, 198.3, 198.6, 200.1, 201.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 345 854 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 276 683 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 69 171 грн.

Як вбачається з акту перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових), ґрунтується на обставинах безтоварності господарським операцій між позивачем і СВК Велика рідня .

Вважаючи податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 статті 14 ПК України).

Пункт 44.1 статті 44 ПК України передбачає, зокрема, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а відповідно до пункту 44.2 вказаної статті для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзац перший пункту 198.2 цієї статті передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, а згідно абзацу третього цього пункту податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.4 вказаної статті визначає, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, ст.4 Закону України №996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 15 лютого 2017 року між позивачем (покупець) і СВК Велика Рідня (постачальник) укладено договір поставки №1502-1/ВР, за яким постачальник зобов'язується передати у власність (поставити), а покупець зобов'язується приймати і оплачувати молочну та кисломолочну продукцію, асортимент, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна вартість яких визначається у видаткових документах, що є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження правомірності формування спірних показників податкової звітності та одночасно товарності договору поставки №1502-1/ВР, представником позивача долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії видаткових накладних (а.с. 51-110 том 1), ТТН (а.с.111-168 том 1), платіжних доручень (а.с.169-207 том 1), податкових накладних (а.с.208-287 том 1).

Разом з тим, висновок контролюючого органу щодо безтоварності господарської операції з СВК Велика рідня ґрунтується на тому факті, що відповідно до протоколу допиту ОСОБА_5 (директор контрагента позивача), остання надала покази щодо непричетності до господарської діяльності СВК Велика рідня , крім того, відповідачем зазначено, що позивачем не надано документів, що підтверджують якість придбаної продукції, до перевірки надано ТТН де не зазначено автомобільного перевізника, водія, який здійснював перевезення, не вказано замовника, не вказано чи вантаж відповідає правилам перевезення.

Як правомірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до умов договору № 1502-1/ВР, якість товару повинна відповідати вимогам ДС / ТУ, які діють на території України та підтверджуватись сертифікатом відповідності (якості) товару.

Разом з тим, масло вершкове, код УКТЗЕД 0405; сири кисломолочні, код УКТЗЕД 0406; сметана, код УКТЗЕД 0403, не підлягають обов'язковій сертифікації у зв'язку з тим, що згідно наказу Мінекономрозвитку України від 06.05.2015 року № 451 Про внесення змін до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні та визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації було скорочено Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, а саме пункти 12.1-12.5 розділу 12 Харчова продукція та продовольча сировина .

Крім того, сертифікат якості не є первинним документом, обов'язок зберігання якого протягом 1095 днів покладено на платника податків, у зв'язку з чим, не надання позивачем до перевірки сертифікатів якості, не може бути підставою для позбавлення платника податків права на податкові вигоди у формі податкового кредиту.

У той же час, оскільки п.5.3 Договору передбачено право покупця, у випадку поставки товару неналежної якості, на складення відповідного акту, а таких актів між сторонами не складалось, висновок контролюючого органу щодо необхідності надання документів, що підтверджують якість придбаної продукції є необґрунтованими.

Дана позиція викладена також у листі ДП Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості № 5-10/04-09-1018 від 10.05.2018 року, в якому позивачу було повідомлено, що молочна та кисломолочна продукції не підлягає обов'язковій сертифікації.

Варто також зазначити, що п. 3.1, 4.1 Договору визначено, що розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі; поставка товару здійснюється постачальником окремим партіями автомобільним чи іншим транспортом за домовленістю сторін.

Обставини здійснення розрахунків між позивачем і СВК Велика Рідня відповідачем не заперечуються.

Посилання контролюючого органу на те, що відповідно до умов договору поставки, перевізником є сам постачальник, в той час як фактично товар перевозився власними силами позивача, є необґрунтованими, адже відповідно до Додаткової угоди до Договору поставки (а.с.117 том 2), п.4.1 Договору викладено в новій редакції: Поставка товару здійснюється покупцем окремими партіями автомобільним чи іншим транспортом .

Щодо дефектності наданих позивачем ТТН, колегія суддів зазначає наступне.

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, наведено у додатку до постанови Кабміну від 25.02.2009 року №207 (далі - Перелік №207).

Відповідно до цього Переліку наявність ТТН є необхідною для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. Тобто, коли надаються послуги з перевезення вантажів іншим особам.

У п. 1 Правил №363 ТТН визначена як документ, на підставі якого здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ТТН не є обов'язковою у випадку, якщо суб'єктом господарювання доставка продукції здійснюється власними силами (на власному транспорті та за власний рахунок).

Аналогічна позиція викладена також у листі Мінінфраструктури від 28.05.2014 року № 5615/25/10-14.

Щодо посилання суду першої інстанції на той факт, що у вказаних ТТН, які надані позивачем (а.с. 11-68 т. 3), вказано різні пункти розвантаження - м. Київ, вул. Соснівська, 20, інший пункт розвантаження - м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 50-В, оф. 49 (а.с. 111-168 т. 1), колегія суддів зазначає, що обидві адреси, вказані у ТТН є фактичною та юридичною адресами позивача, про що самим відповідачем зазначено в Акті перевірки та в додатку № 1 до Акту перевірки, відповідно до якого позивач на підставі договорів оренди з ТОВ Компанія АЛЛАРІС , ТОВ Дует , ТОВ Будінвест-9 орендує складські та офісні приміщення за вищевказаними адресами.

Варто також наголосити, що факт придбання та фактичної наявності товару, який було придбано позивачем у СВК Велика Рідня , підтверджується його подальшою реалізацією позивачем та договорами, укладеними з наступними покупцями: приватним підприємцем Громік В.В. згідно договору № 22/17 від 04.05.2017 року (а.с. № 41-43 т.2), приватним підприємцем ОСОБА_4 згідно договору № 20-17 від 05.04.2017 року (а.с. №43-44 т.2), ТОВ Понтем Експрес. УА згідно договору № 16/17 від 10.03.2017 року (а.с. №45-46 т.2), ТОВ Фірма Дарина згідно договору № 5-17 від 20.01.2017 року (а.с. №47-48 т.2), ТОВ Торгпродсервіс згідно договору № 13-17 від 20.01.2017 року (а.с. №49-52 т.2), ТОВ Європрод ЛТД згідно договору № 6-17 від 20.01.2017 року (а.с. №53-54 т.2), а також видатковими накладними на відпуск продукції відповідно до даних договорів та товарно-транспортними накладними на доставку даної продукції покупцям (а.с.55-97 т.2).

Долучені позивачем первинні та розрахункові документи не мають дефектів форми та змісту, а тому, в силу приписів ст.. 9 Закону У країни Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України є належним підтвердженням реальності укладеного господарського договору.

Посилання відповідача на протокол допиту ОСОБА_5 (керівник СВК Велика рідня ), відповідно до якого остання зазначала щодо непричетності до господарської діяльності СВК Велика рідня , не вказує на наявність обставин, які не потребують доказування, зазначені обставини підлягають врахуванню з огляду на те, що в податкових накладних, прийнятих до обліку, зазначене прізвище саме цієї особи.

Разом з тим, із огляду наявність у матеріалах справи належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність укладеного договору поставки, оплати за отриманий товар, факт транспортування та зберігання його, подальшу реалізацію придбаної продукції, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Більше того, варто звернути увагу на той факт, що відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення рішення у графі збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (прописом) зазначено суму двадцять тисяч двісті тринадцять гривень в той час як в графі сума грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням зазначено 276 683 грн. , що є порушенням оформлення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, передбаченого Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень - рішень платникам податків , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204.

Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Так, відповідно до матеріалів справи, позивачем за звернення до суду із адміністративним позовом та апеляційною скаргою було сплачено судовий збір у розмірі 5187,82 грн., відповідно до платіжного доручення № 345 від 28.12.2017 року та 7781,73 грн., відповідно до квитанції № 577 від 28.12.2018 року.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МОЛАВТО - задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МОЛАВТО задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МОЛАВТО - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МОЛАВТО - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення року Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0064731404 від 13 грудня 2017.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МОЛАВТО (код ЄДРПОУ 38998981, адреса: 01030, м. Київ, вул..Б.Хмельницького 50-б, оф. 49) судові витрати у розмірі 12 969,55 гривень (дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень п'ятдесят п'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: О.М.Кузьмишина

А.Г.Степанюк

Постанова складена в повному обсязі 19 березня 2019 року.