Постанова

від 28.11.2018 по справі 812/538/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року справа №812/538/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Токаревої А.Г., представника позивача - адвоката - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у справі № 812/538/18 (головуючий суддя І інстанції Ірметова О.В.), складене в повному обсязі 25 травня 2018 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецьке управління екскавації до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецьке управління екскавації звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача форми Ш № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 13 лютого 2018 року (а.с. 3-7).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у справі № 812/538/18 позовні вимоги задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області №0006071205 від 13 лютого 2018 щодо застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 20 % у сумі 55 186,80 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області №0006101205 від 13 лютого 2018 щодо застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 10 % у сумі 93 408,02 грн. (а.с. 180-183).

Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління ДФС у Луганській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позиція позивача щодо відсутності правових підстав та обов'язку для сплати орендної плати є необґрунтованою, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства України.

Зазначає, що включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась АТО, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками податків своїх обов'язків.

Вважає, що позивач тільки з 03 жовтня 2016 року скористався правом, наданим йому ст. 6, 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції шляхом подання уточнених податкових декларацій за 2015 та 2016 роки.

Крім того, апелянтом зазначено, що відповідно до ст. 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції єдиним належним документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили є сертифікат Торгівельно-промислової палати, який до податкового органу не подано (а.с. 189-191).

Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецьке управління екскавації» , код ЄДРПОУ 34596469, є юридичною особою, зареєстровано за адресою: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 70 та перебуває на обліку у державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (а.с. 54-55).

Відповідно договору № 124 оренди землі від 03 вересня 2007 року, укладеного між Рубіжанською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмежено відповідальністю Сєвєродонецьке управління екскавації (орендар), орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Рубіжне, вул. Заводська, буд. 16, загальною площею 2,7618 га (а.с. 11-12).

У 2015 та 2016 роках позивачем подані до податкового органу податкові декларації з орендної плати з юридичних осіб за вищевказані роки, якими визначено податкові зобов'язання.

У жовтні, листопаді та грудні 2016 року товариством подано уточнюючі податкові декларації з орендної плати за 2015 за 2016 роки, якими зменшено податкові зобов'язання (а.с. 26-53, 56-73).

Головним управлінням ДФС у Луганській області на підставі положень Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в податкових деклараціях з плати за землю (м. Рубіжне) Товариства з обмежено відповідальністю Сєвєродонецьке управління екскавації з питань своєчасності сплати податкових зобов'язань з орендної плати за січень 2015 року - жовтень 2016 року, в ході проведення якої встановлено порушення граничних термінів сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з орендної плати за землю товариством, задекларованих у податкових деклараціях з плати за землю за податковий період січень 2015 року - жовтень 2016 року протягом строків, визначених п.57.1 ст.57, п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, що передбачає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) орендної плати передбачена ст. 126 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI про що складено акт від 22 січня 2018 року № 119/12-32-12-05/34596496 (а.с. 13-16).

Відповідачем подано до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області заперечення на вищевказаний акт перевірки (а.с. 17-21), висновком податкового органу у задоволенні скарги позивача відмовлено (а.с. 22-23).

На підставі акту перевірки від 22 січня 2018 року № 119/12-32-12-05/34596496 відповідачем складено наступні податкові повідомлення - рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № НОМЕР_1 від 13 лютого 2018 року, яким до товариства застосовано штраф за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 20 % в сумі 55 186,80 грн (а.с. 8-9);

- податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № НОМЕР_3 від 13 лютого 2018 року, яким до товариства застосовано штраф у розмірі 10% на суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб 934 080,02 грн. (а.с. 10)

Спірним питання даної справи є правомірність прийняття відповідачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Товариство зареєстровано та здійснює свою господарську діяльність та земельна ділянка також розташована у населеному пункті, на території яких здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , поширюються на відповідача як платника орендної плати за землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Також, судом першої інстанції зроблений такий висновок, що ст. 6, 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції мають пряму дію, у відповідності до чого не вимагають додаткового отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, на підставі чого, відсутні підстави для засвідчення форс-мажорних обставин. Тобто, позивач є звільненим на період проведення АТО від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку що за період з 08 червня 2016 року позивач своєчасно сплачувались узгоджені суми грошових зобов'язань з плати за землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Нормою пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до статті 59.1 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу. При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до матеріалів справи позивач знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, а саме м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Статтею 6 Закону № 1669-VII (в редакції від 08 червня 2016 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що звільнені суб'єкти господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Стаття 10 зазначеного закону передбачає, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

З аналізу зазначених норм Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України вбачається, що зазначеним Законом встановлено звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати за землю, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені Законом № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII. Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція . Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час. 2 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України . Зазначене розпорядження опубліковано 8 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал .

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 .

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час. Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Сєвєродонецьк та м. Рубіжне Луганської області.

З огляду на викладене, оскільки відповідач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Сєвєродонецьку Луганської області - у населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, земельна ділянка також розташована в м. Рубіжне Луганської області, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, поширюються на позивача як платника орендної плати за землю комунальної власності, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції за період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року.

Цієї ж думки підтримується Верховний Суд у постанові від 08 травня 2018 року по справі № 812/1188/17.

Щодо періоду сплати сум грошових зобов'язань самостійно визначених у податкових деклараціях з плати за землю з 08 червня 2016 року, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до платіжних доручень № 721 від 27 липня 2016 року, № 754 від 29 серпня 2016 року, № 775 від 28 вересня 2016 року позивачем своєчасно сплачувались суми грошових зобов'язань з плати за землю, самостійно визначених у податкових деклараціях плати за землю за період з червня 2016 року по серпень 2016 року (а.с. 162-163).

При таких обставинах, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції що податкові повідомлення-рішення за платежем земельний податок з юридичних осіб є незаконними, необґрунтованими та такими, що не відповідають критеріям правомірності, які ставляться до рішення суб'єктів владних повноважень нормами Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає скасуванню.

Посилання представника відповідача на положення ст. 10 Закону № 1669-VII, якою сертифікат Торгово-промислової палати України визначений як єдиний належний та достатній документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, як на підставу для відмови в задоволенні позову є безпідставним з таких підстав.

Статтею 10 Закону № 1669 прямо визначено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є тим документом, на підставі якого відбувається звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.

Тобто, передумовою отримання та застосування сертифікату Торгово-промислової палати України повинен бути факт наявності обов'язку виконання зобов'язання. Лише при наявності такого обов'язку та за умови його невиконання або неналежного виконання виникає необхідність отримання вказаного сертифікату.

Однак при даних спірних правовідносинах Позивач в силу приписів ст. 6 Закону № 1669, чинної на момент спірного періоду, зовсім був звільнений від такого зобов'язання, як сплата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Тобто, відсутні як такі обставини, які б обумовлювали наявність обов'язку у позивача для виконання певного зобов'язання: в даному випадку - сплати за користування земельними ділянками комунальної власності та, як наслідок, у позивача відсутні законодавчо передбачені підстави для отримання сертифікату Торгово-промислової палати України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у справі № 812/538/18 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 28 листопада 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 листопада 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_3

ОСОБА_4