Рішення

від 27.11.2018 по справі 826/6964/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2018 року 11:02 № 826/6964/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.П., розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства Укртрансгаз доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2014 року №0000424102 та №0000414102,-

за участю представників учасників справи:

від позивача - Глущенко В.В.

від відповідача - Демченко С.В.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз (далі по тексту - позивач, ПАТ Укртрансгаз ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 15 квітня 2014 року №0000424102, яким було зобов'язано Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз сплатити штраф у сумі 6 145 469,30 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 15 квітня 2014 року №0000414102, яким було зобов'язано Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз сплатити штраф у сумі 270 145,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки актів перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що на момент виникнення податкового боргу зі сплати податку на додану вартість за січень 2014 року та авансового внеску з податку на прибуток, який підлягав сплаті у лютому 2014 року, у Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз існувало 162 569 418,39 грн суми надміру сплачених платежів з податку на прибуток.

Позивач в установленому законом порядку подав до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків заяву про перерахування частини суми надміру сплачених платежів з податку на прибуток в рахунок сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2014 року в сумі 62 222 932,00 грн та заяву про перерахування частини суми надміру сплачених платежів з податку на прибуток, що була наявна у позивача на момент подання такої заяви, у розмірі 42 003 526,00 грн на поточний рахунок позивача для наступної сплати за рахунок таких коштів грошових зобов'язань позивача по авансових внесках з податку на прибуток за лютий 2014 року.

При цьому, як стверджує представник позивача, відповідачем в ході перевірки зазначені вище обставини та документи не досліджувалися та не перевірялися взагалі, що свідчить про неповноту проведеної перевірки та суб'єктивність її висновків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України при сплаті грошового зобов'язання щодо сплати авансового платежу з податку на прибуток за лютий 2014 року в розмірі 2 704 452,00 грн та сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2014 року у сумі 62 222 932,00 грн, у зв'язку з чим, він не міг бути притягнений до відповідальності, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України, у вигляді штрафу.

Постановою Верховного Суду від 31 липня 2018 року касаційна скарга Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач) задоволена частково, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року скасовані, а справа №826/6964/14 направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанції від 16 червня 2014 року та 25 вересня 2014 року відповідно, Верховний Суд виходив з того, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось встановлення, на момент виникнення спірних відносин - лютий 2014 року, факту переплати грошових зобов'язань з інших платежів, зважаючи на посилання судів, як на доказ наявності такої, на акт звірки розрахунків позивача з Центральним офісом датований 30 грудня 2012 року.

Крім того, на думку суду касаційної інстанції, звернення позивача з заявами від 21 лютого 2014 року №1272/8-001 та від 24 лютого 2014 року №1301/8-001 про повернення надміру сплачених коштів, які отримані контролюючим органом 25 лютого 2014 року, для погашення грошових зобов'язань за січень 2014 року (граничний термін сплати 28 лютого 2014 року), вказує на несвоєчасність такого звернення, зважаючи на встановлений пунктом 43.5 статті 43 Податкового кодексу України 20-денний термін, протягом якого може бути здійснене відповідне перезарахування коштів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року адміністративна справа №826/6964/14 прийнята до провадження суддею Кузьменко А.І. та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.

В ході нового судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням обставин, викладених в актах перевірки.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

04 березня 2014 року на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 розділу ІІ Податкового кодексу України, враховуючи підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, службового посвідчення від 25 вересня 2012 року серії ГО №124018, наказу від 19 лютого 2014 року №328, проведено в приміщенні Центрального офісу документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ Укртрансгаз (код ЄДРПОУ 30019801) з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету з податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року з додатками від 20 лютого 2014 року №9008808504 з граничним терміном сплати 28 лютого 2014 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 04 квітня 2014 року №369/28-10-41-20/30019801.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ Укртрансгаз встановлено порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що ПАТ Укртрансгаз відповідно до наданих документів, в порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України погасив суму податкового боргу щодо сплати податку на додану вартість за січень 2014 року у розмірі 61 454 693,00 грн не в граничний строк сплати такого боргу до 28 лютого 2014 року, а вже після спливу такого строку відповідно до платіжних доручень № 2026 від 04 квітня 2014 року на суму 1 500 000,00 грн, № 2009 від 04 березня 2014 року на суму 6 500 000,00 грн, № 2093 від 06 березня 2014 року на суму 1 000 000,00 грн, № 2080 від 06 березня 2014 року на суму 19 980 000,00 грн, № 2092 від 06 березня 2014 року на суму 3 650 000,00 грн, № 2091 від 06 березня 2014 року на суму 18 970 000,00 грн, № 2123 від 07 березня 2014 року на суму 10 622 932,00 грн (загальна сума 61 454 693,00 грн).

На підставі наведених висновків акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2014 року № 0000424102, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 2, 4, 5 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 61 454 693,00 грн позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 відсотків у сумі 6 145 469,30 грн.

Також, з наявних матеріалів справи вбачається, що на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 розділу ІІ Податкового кодексу України та враховуючи підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.2 статті 79 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, службового посвідчення від 25 вересня 2012 року серії ГО №124018, наказу 31 березня 2014 року №327, в приміщенні Центрального офісу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ Укртрансгаз з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету з податку на прибуток згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік з додатками від 05 лютого 2013 року №9086546454 з граничним терміном сплати 28 лютого 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04 квітня 2014 року №368/28-10-41-20/30019801.

Перевіркою встановлено порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено, що ПАТ Укртрансгаз відповідно наданих документів в порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України погасив суму податкового боргу щодо сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств з граничним терміном сплати 28 лютого 2014 року у розмірі 2 701 452,00 грн не в граничний строк сплати такого боргу до 28 лютого 2014 року, а вже після спливу такого строку відповідно до платіжних доручень від 05 березня 2014 року №2049 на суму 2 501 452,00 грн та №2052 на суму 200 000,00 грн (загальна сума 2 701 452,00 грн).

На підставі висновків зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2014 року №0000414102, яким за затримку на 3 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 2 701 452,00 грн позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 відсотків у сумі 270 145,20 грн за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень останні залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Незгода позивача із податковими повідомленнями-рішеннями від 15 квітня 2014 року зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз надало відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2014 року з додатками від 20 лютого 2014 року №9008808504, згідно якої за результатами звітного місяця задекларовано до сплати суму 62 222 932,00 грн.

При цьому, позивач подав відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток за 2012 рік з додатками від 05 лютого 2013 року №9086546454, за результатами якої задекларовано авансові внески (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний (податковий рік), що підлягає сплаті щомісячно у березні-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року в розмірі 2 704 452,00 грн, відповідно до якої авансовий внесок, який підлягав сплаті у лютому 2014 року складав 2 704 452,00 грн та підлягав сплаті в граничний термін до 28 лютого 2014 року.

Позивач стверджує, що на момент виникнення податкового боргу у нього існувало 162 569 418,39 грн суми надміру сплачених платежів з податку на прибуток, що підтверджується актом звірки розрахунків позивача з Центральним офісом від 30 грудня 2012 року.

На виконання вимог постанови Верховного Суду від 31 липня 2018 року судом встановлено, що переплата з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 162 553 298,59 грн існувала не лише у 2012 році, що підтверджується актом звірки розрахунків позивача з Центральним офісом від 30 грудня 2012 року, але і станом на 2013 рік.

З листа Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 01 жовтня 2013 року №8035/10/20-337 вбачається, що зарахування коштів (переплати), яку сплачено Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз буде проведено в лютому 2014 року відповідно до податкових зобов'язань декларації по податку на прибуток за 2013 рік. У разі декларування суми меншої, ніж сплати авансу після зазначеного терміну, може виникнути у трактуванні статті 43 Податкового кодексу України надмірно сплачена сума.

Вказаним листом також повідомлено, що забезпечення податкових надходжень на необхідному рівні можливо шляхом співпраці на партнерських умовах, спрямованої на розвиток бізнесу, добровільну сплату податків внаслідок підвищення податкової культури платників, сумлінного дотримання податкового законодавства. Нерівномірний рівень сплати податку на прибуток призводить до зменшення надходжень до Державного бюджету України та відповідно обумовлює зменшення субвенцій, які направлені на реалізацію багатьох соціальних програм. У зв'язку з наведеним, Публічному акціонерному товариству Укртрансгаз запропоновано розглянути питання щодо можливості зарахування переплати з податку на прибуток приватних підприємств в рахунок майбутніх платежів.

Згідно підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Статтею 43 Податкового кодексу України встановлені порядок та умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Так, згідно пунктів 43.4-43.5 зазначеної статті Податкового кодексу України, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно пункту 5 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30 грудня 2013 року №882/1188, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Пункт 6 вказаного Порядку передбачає, що обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені: на поточний рахунок платника податку в банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Міндоходів, незалежно від виду бюджету; готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку; готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в банку; поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку; для подальших розрахунків у якості авансових платежів (передоплати) або грошової застави: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу Міндоходів у відповідному уповноваженому банку (у разі коли кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Відповідно до пункту 7 зазначеного Порядку, орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи Міндоходів, місцеві фінансові органи, органи Казначейства проводять шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242.

За платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку (пункт 10 Порядку).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі наведених вище норм чинного законодавства звернувся до відповідача із заявою від 21 лютого 2014 року №1272/8-001 про перерахування частини надміру сплачених платежів з податку на прибуток, що була наявна у Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз на момент звернення із такою заявою у сумі 62 222 932,00 грн (та про що зазначав відповідач у листі від 01 жовтня 2013 року №8035/10/20-337), в рахунок сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2014 року в сумі 2 222 932,00 грн.

При цьому, наявними матеріалами справи підтверджується, що податковим органом вказана заява позивача отримана 25 лютого 2014 року, тобто за 3 дні до настання граничного строку сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2014 року.

Водночас, чинним законодавством контролюючому органу надано повноваження щодо підготовки висновку у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви, тобто податковий орган міг розглянути заяву позивача до 10 березня 2014 року включно, а отже позивачем при зверненні до контролюючого органу не враховано законодавчо передбаченого 20-денного терміну, протягом якого може бути здійснене відповідне перезарахування коштів.

Крім того, матеріали справи не містять доказів оскарження бездіяльності податкового органу щодо нездійснення розгляду останнім поданих позивачем заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, адже, як вбачається з актів перевірки, сплата податкового боргу відбулась на підставі самостійно внесених грошових коштів, а не внаслідок перезарахування коштів за наслідками розгляду заяв позивача.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач надав Публічному акціонерному товариству Дельта Банк , в якому він має рахунок відповідно до умов договору банківського рахунку №01/2016254-15482 від 10 січня 2013 року, розрахунковий документ на здійснення платежу, а саме: платіжне доручення №1891 від 27 лютого 2014 року про перерахування з його рахунку суми в розмірі 62 222 932,00 грн для сплати податку на додану вартість за січень 2014 року.

Однак, Публічне акціонерне товариство Дельта Банк відмовилось приймати платіжне доручення та заповнити на ньому відмітки Одержано банком чи Проведено банком , що підтверджується актом про відмову банку прийняти розрахунковий документ клієнта від 27 лютого 2014 року.

На думку позивача, Публічне акціонерне товариства Дельта Банк не здійснило операцію за вказаним розрахунковим документом Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз , що призвело до несплати позивачем податку на додану вартість за січень 2014 року у сумі 62 222 932,00 грн в строк до 28 лютого 2014 року саме з вини вказаного банку.

В матеріалах справи міститься лист позивача від 28 лютого 2014 року №1493/8-001, який адресований податковому органу, в якому повідомлялось про несплату позивачем податку на додану вартість за січень 2014 року у сумі 62 222 932,00 грн в строк до 28 лютого 2014 року з вини банку.

Водночас, відповідно до пунктів 3.1, 3.7 договору банківського рахунку №01/2016254-15482 банк має право відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом законодавства України та умов цього договору щодо вимог до проведення розрахункових та/або касових операцій, оформлення розрахункових та/або касових документів та строків їх подання до банку; протягом двох робочих днів після прийняття платіжних доручень, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти повернути їх без виконання у разі: не заповнення клієнтом хоча б одного із обов'язкових реквізитів або неправильного їх заповнення згідно з вимогами законодавства України; відсутності документів, які потрібні для купівлі та обміну іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України, або на міжнародних валютних ринках, а також для здійснення Банком валютного контролю за правомірністю перерахування іноземної валюти з рахунку Клієнта згідно з вимогами законодавства України; недостатності грошових коштів на рахунку Клієнта для виконання переказу в іноземній валюті та/або продажу іноземної валюти на МВРУ.

Суд також зазначає, що відповідно до вимог пункту 8.1 договору банківського рахунку №01/2016254-15482 всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні цього договору чи у зв'язку з ним або випливають з нього (включаючи, але не обмежуючись - визнання цього договору недійсним або дійсним, укладеним або неукладеним) вирішуються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків.

Водночас, матеріали справи не містять доказів звернення до суду з метою врегулювання питання щодо повернення Банком без виконання платіжного доручення №1891 від 27 лютого 2014 року про перерахування з його рахунку суми в розмірі 62 222 932,00 грн для сплати податку на додану вартість за січень 2014 року.

Так, підпунктом 4 глави 2 Розділу І Інструкції Про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті , затвердженої постановою Правління Національного банку України від 16 серпня 2006 року за №320 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 вересня 2006 року за №1035/12909 (далі по тексту - Інструкція №320, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що міжбанківський переказ виконується банками в строк, визначений правилами платіжної системи, який не може перевищувати трьох операційних днів відповідно до Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05 квітня 2001 року №2346-ІІІ (далі по тексту - Закон України від 05 квітня 2001 року №2346-III, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 1.21 статті 1 Закону України від 05 квітня 2001 року №2346-ІІІ передбачено, що операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Згідно з пунктом 32.1 статті 32 Закону України від 05 квітня 2001 року №2346-ІІІ, банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Відповідно до підпункту 32.2 статті 32 Закону України від 05 квітня 2001 року №2346-ІІІ у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Разом тим, у пункті 129.6 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відтак, визначальним фактором для пред'явлення письмової вимоги контролюючим органом до платника податків щодо погашення суми податкового боргу є несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі податків, зборів та інших платежів до бюджетів, саме з вини такого платника податків.

Аналіз наведених норм свідчить, що про вину банку щодо несвоєчасності перерахування грошових коштів можна стверджувати, у разі прийняття банком платіжного доручення позивача, однак не проведення платежу в передбачений строк. В даному ж випадку має місце відмова банку від прийняття такого платіжного доручення для виконання. При цьому, право такої відмови передбачено умовами договору банківського рахунку від 10 січня 2013 року №01/2016254-15482, однак позивачем протиправність такої відмови не оскаржувалась. За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача, що порушення строків сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2014 року відбулось з вини банку.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відтак, суд приходить до висновку, що саме звернення платника податків до контролюючого органу щодо повернення надміру сплачених податкових зобов'язань шляхом погашення грошових зобов'язань (податкового боргу) з інших платежів не може розцінюватись як виконання таким платником податків обов'язку сплати в повному обсязі узгоджених сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк та не є підставою для звільнення платника податків від відповідальності, встановленої статтею 126 Податкового кодексу України.

Оскільки позивачем не заперечується факт порушення строку сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2014 року, суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафної санкції за порушення вимог податкового законодавства у частині своєчасності сплати податкових зобов'язань та правомірність застосування штрафної санкції за таке порушення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності своїх рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до вказаної норми.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст рішення виготовлений 30 листопада 2018 року.