Постанова

від 10.04.2019 по справі 826/6964/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6964/14 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ганечко О.М.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укртрансгаз на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018 у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків № 0000424102 від 15.04.2014, яким зобов'язано Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз сплатити штраф у сумі 6145469,30 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків № 0000414102 від 15.04.2014, яким зобов'язано Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз сплатити штраф у сумі 270145,20 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що на момент виникнення податкового боргу зі сплати податку на додану вартість за січень 2014 року та авансового внеску з податку на прибуток, який підлягав сплаті у лютому 2014 року, у Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз існувала значна сума надміру сплачених платежів з податку на прибуток, зважаючи на що, товариство, в установленому законом порядку, подало до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків заяву про перерахування частини суми надміру сплачених платежів з податку на прибуток в рахунок сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2014 року в сумі 62222 932,00 грн та заяву про перерахування частини суми надміру сплачених платежів з податку на прибуток, що була наявна у позивача на момент подання такої заяви, у розмірі 42003526,00 грн на поточний рахунок позивача для наступної сплати за рахунок таких коштів грошових зобов'язань позивача по авансових внесках з податку на прибуток за лютий 2014 року.

Проте, податковим органом в ході перевірки такі обставини та документи не досліджувались та не перевірялись взагалі, що свідчить про неповноту проведеної перевірки та суб'єктивність її висновків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз задоволено повністю.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України при сплаті грошового зобов'язання щодо сплати авансового платежу з податку на прибуток за лютий 2014 року в розмірі 2704452,00 грн та сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2014 року у сумі 62222932,00 грн, у зв'язку з чим, він не міг бути притягнений до відповідальності, передбаченої ст. 126 Податкового кодексу України, у вигляді штрафу.

Надалі, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 касаційна скарга Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволена частково, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2014 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив з того, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось необхідність встановлення, на момент виникнення спірних відносин - лютий 2014 року, факту наявності переплати у позивача грошових зобов'язань з інших платежів, зважаючи на посилання судів, як на доказ наявності такої, на акт звірки розрахунків позивача з Центральним офісом датований 30.12.2012.

Крім того, наголошено на тій обставині, що звернення позивача з заявами від 21.02.2014 № 1272/8-001 та від 24.02.2014 № 1301/8-001 про повернення надміру сплачених коштів, які отримані контролюючим органом 25.02.2014, для погашення грошових зобов'язань за січень 2014 року (граничний термін сплати 28.02.2014), вказує на несвоєчасність такого звернення, зважаючи на встановлений п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України 20-денний термін, протягом якого може бути здійснене відповідне перезарахування коштів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. (а. с. 211-216)

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог звернув увагу на те, що позивач, звертаючись із заявою про перерахування частини надміру сплачених коштів з податку на прибуток в рахунок сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2014 року, не врахував того, що податковим органом вона отримана за 3 дні до настання граничного строку сплати грошових зобов'язань, а, зважаючи на приписи ПК України, контролюючому органу надано право розгляду заяви товариства до 10.03.2014 включно. Також матеріали справи не містять доказів оскарження бездіяльності відповідача щодо нездійснення розгляду останнім заяв товариства про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань.

З приводу посилання позивача на те, що порушення строків сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2014 року відбулось з вини банку, внаслідок відмови в прийнятті платіжного доручення, суд в оскаржуваному рішенні наголосив, що про вину банку щодо несвоєчасності перерахування грошових коштів позивача можливо стверджувати, у разі прийняття банком такого платіжного доручення та не перерахування коштів за ним. У даному випадку, банк відмовився приймати платіжне доручення, що передбачено договором банківського рахунку, а доказів оскарження протиправності такої відмови у встановленому порядку суду не надано.

Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд залишити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2014 року з додатками № 9008808504 від 20.02.2014, згідно якої, за результатами звітного місяця, задекларовано до сплати суму 62222932,00 грн.

Крім цього, позивач подав відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток за 2012 рік з додатками № 9086546454 від 05.02.2013, за результатами якої задекларовано авансові внески (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний (податковий рік), що підлягає сплаті щомісячно у березні-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року в розмірі 2704452,00 грн., відповідно до якої авансовий внесок, який підлягав сплаті у лютому 2014 року складав 2704452,00 грн та підлягав сплаті в граничний термін до 28.02.2014.

04.03.2014, на підставі п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 р. ІІ Податкового кодексу України, враховуючи п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, службового посвідчення від 25.09.2012 серії ГО № 124018, наказу від 19.02.2014 № 328, в приміщенні Центрального офісу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ Укртрансгаз з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету з податку на додану вартість, згідно податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року з додатками від 20.02.2014 № 9008808504 з граничним терміном сплати 28.02.2014, за результатами якої складено відповідний акт перевірки № 369/28-10-41-20/30019801 від 04.04.2014. (а. с. 17-22)

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ Укртрансгаз встановлено порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Так, вищевказані висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що платник податків, відповідно до наданих документів, в порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, погасив суму податкового боргу щодо сплати податку на додану вартість за січень 2014 року у розмірі 61454 693,00 грн не в граничний строк сплати такого боргу до 28.02.2014, а вже після спливу такого строку відповідно до платіжних доручень № 2026 від 04.04.2014 на суму 1500000,00 грн, № 2009 від 04.03.2014 на суму 6500000,00 грн, № 2093 від 06.03.2014 на суму 1000000,00 грн, № 2080 від 06.03.2014 на суму 19980000,00 грн, № 2092 від 06.03.2014 на суму 3650000,00 грн, № 2091 від 06.03.2014 на суму 18970000,00 грн, № 2123 від 07.03.2014 на суму 10622932,00 грн. (загальна сума 61454693,00 грн).

На підставі наведених висновків акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000424102 від 15.04.2014, яким, на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, за затримку на 2, 4, 5 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 61454 693,00 грн позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 відсотків у сумі 6145469,30 грн. (а. с. 14-15)

Крім того, на підставі п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 р. ІІ Податкового кодексу України та враховуючи п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 гл. 8 р. ІІ Податкового кодексу України, службового посвідчення від 25.09.2012 серії ГО № 124018, наказу від 31.03.2014 № 327, в приміщенні Центрального офісу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ Укртрансгаз з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету з податку на прибуток згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік з додатками від 05.02.2013 № 9086546454 з граничним терміном сплати 28.02.2014, за результатами якої складено акт перевірки № 368/28-10-41-20/30019801 від 04.04.2014. (а. с. 35-39)

Перевіркою встановлено порушення товариством граничного строку сплати суми грошового зобов'язання авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме, ПАТ Укртрансгаз погасив суму податкового боргу щодо сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств з граничним терміном сплати 28.02.2014 у розмірі 2701452,00 грн. не в граничний строк сплати такого боргу, а вже після спливу такого строку відповідно до платіжних доручень від 05.03.2014 № 2049 на суму 2501452,00 грн. та № 2052 на суму 200000,00 грн (загальна сума 2701452,00 грн).

На підставі висновків зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000414102 від 15.04.2014, яким за затримку на 3 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 2701452,00 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 відсотків у сумі 270145,20 грн. за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств. (а. с. 32-33)

За результатами адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень, останні залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Незгода позивача із податковими повідомленнями-рішеннями від 15.04.2014 зумовила звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018, після скасування Верховним Судом постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2014 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. (п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України)

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (п. 57.1 ст. 57 ПК України)

У свою чергу, п. 87.1 ст. 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань, у встановлений податковим законодавством строк. (п. 38.1 ст. 38 ПК України)

Положеннями п. п. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Приписами ст. 43 ПК України, встановлені порядок та умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, а саме, згідно п. п. 43.4 - 43.5 зазначеної статті Податкового кодексу України, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

У п. 5 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013 № 882/1188, визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Так, згідно з п. 6 Порядку передбачено, що обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені: на поточний рахунок платника податку в банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Міндоходів, незалежно від виду бюджету; готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку; готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в банку; поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку; для подальших розрахунків у якості авансових платежів (передоплати) або грошової застави: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу Міндоходів у відповідному уповноваженому банку (у разі коли кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Орган Міндоходів, на підставі даних особових рахунків платників, готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи Міндоходів, місцеві фінансові органи, органи Казначейства проводять шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242. (п. 7 Порядку)

За платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

На підставі отриманих висновків, відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку. (п. 10 Порядку)

На переконання позивача, на момент виникнення податкового боргу, у товариства існувало 162569418,39 грн. надміру сплачених платежів з податку на прибуток та підтверджено актом звірки розрахунків ПАТ Укртрансгаз з Центральним офісом від 30.12.2012, а, отже, позивач міг скористатись передбаченими ПК України положеннями щодо перерахування частини надміру сплачених платежів в рахунок сплати грошового зобов'язання з іншого податку.

Скасовуючи попередні судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 31.07.2018 наголосив на необхідності встановлення факту наявності переплати у товариства грошових зобов'язань з інших платежів (станом на лютий 2014 року), оскільки у попередніх судових рішеннях, суди посилались на акт звірки розрахунків від 30.12.2012.

Так, на виконання вимог постанови Верховного Суду від 31.07.2018, судом першої інстанції було встановлено, що переплата з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 162553298,59 грн. існувала не лише у 2012 році, але і станом на 2013 рік, що підтверджується актом звірки розрахунків позивача з Центральним офісом від 30 грудня 2012 року.

У листі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 8035/10/20-337 від 01.10.2013 зазначено, що зарахування коштів (переплати), яку сплачено ПАТ Укртрансгаз буде проведено в лютому 2014 року, відповідно до податкових зобов'язань декларації по податку на прибуток за 2013 рік. У разі декларування суми меншої, ніж сплати авансу після зазначеного терміну, може виникнути у трактуванні статті 43 Податкового кодексу України надмірно сплачена сума. Ззабезпечення податкових надходжень на необхідному рівні можливо шляхом співпраці на партнерських умовах, спрямованої на розвиток бізнесу, добровільну сплату податків внаслідок підвищення податкової культури платників, сумлінного дотримання податкового законодавства. Нерівномірний рівень сплати податку на прибуток призводить до зменшення надходжень до Державного бюджету України та відповідно обумовлює зменшення субвенцій, які направлені на реалізацію багатьох соціальних програм. У зв'язку з наведеним, ПАТ Укртрансгаз запропоновано розглянути питання щодо можливості зарахування переплати з податку на прибуток приватних підприємств в рахунок майбутніх платежів. (а. с. 42-43)

Отже, судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення було враховано висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що викладені у постанові від 31.07.2018 у частині необхідності дослідження наявності/відсутності факту переплати грошових зобов'язань з інших платежів.

З матеріалів справи слідує, що ПАТ Укртрансгаз звертався до відповідача із заявами від 21.02.2014 № 1272/8-001 та від 24.02.2014 № 1301/8-001 про необхідність перерахування частини надміру сплачених платежів з податку на прибуток, що була наявна у Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз , на момент звернення із такою заявою, у сумі 62222932,00 грн. (та про що зазначав відповідач у листі від 01.10.2013 № 8035/10/20-337), в рахунок сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2014 року в сумі 62222932,00 грн. (а. с. 23, 40, 41, 42)

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що податковим органом вказані вище заяви позивача отримані 25.02.2014, тобто за 3 дні до настання граничного строку сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2014 року (28.02.2014), що у свою чергу дає підстави стверджувати, що, зважаючи на передбачений п. 43.5 ст. 43 ПК України 20-денний термін здійснення перезарахування коштів, в податкового органу спливав зазначений строк лише 10.03.2014 (ураховуючи 5 робочих днів для підготовки висновку за наслідками розгляду заяви).

Колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав стверджувати про бездіяльність та або протиправність дій податкового органу, зважаючи, що дана обставина не є предметом розгляду даної справи, а позивач не надав доказів оскарження таких дій/бездіяльності.

Щодо посилання позивача на те, що несплата товариством грошового зобов'язання з ПДВ за січень 2014 року в сумі 62222932,00 грн., у встановлений строк до 28.02.2014, відбулась з вини банківської установи (ПАТ Дельта Банк ) внаслідок відмови в прийнятті платіжного доручення № 1891 від 27.02.2014, колегія суддів зауважує таке.

ПАТ Укртрансгаз надало до ПАТ Дельта Банк , в якому має рахунок відповідно до умов договору банківського рахунку № 01/2016254-15482 від 10.01.2013, платіжне доручення № 1891 від 27.02.2014 про перерахування з його рахунку суми коштів в розмірі 62222932,00 грн для сплати податку на додану вартість за січень 2014 року. (а. с. 24-28)

Проте, ПАТ Дельта Банк відмовилось приймати платіжне доручення № 1891 від 27.02.2014 та заповнити на ньому відмітки Одержано банком чи Проведено банком , що підтверджується актом про відмову банку прийняти розрахунковий документ клієнта. (а. с. 29)

Крім того, товариство листом № 1493/8-001 від 28.02.2014 повідомило податковий орган, про неможливість несплати податку на додану вартість за січень 2014 року у сумі 62222932,00 грн. в строк до 28.02.2014 саме з вини банку. (а. с. 30)

Згідно з п. п. 3.1, 3.7 договору банківського рахунку № 01/2016254-15482, банк має право відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом законодавства України та умов цього договору щодо вимог до проведення розрахункових та/або касових операцій, оформлення розрахункових та/або касових документів та строків їх подання до банку; протягом двох робочих днів після прийняття платіжних доручень, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти повернути їх без виконання у разі: не заповнення клієнтом хоча б одного із обов'язкових реквізитів або неправильного їх заповнення згідно з вимогами законодавства України; відсутності документів, які потрібні для купівлі та обміну іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України, або на міжнародних валютних ринках, а також для здійснення Банком валютного контролю за правомірністю перерахування іноземної валюти з рахунку Клієнта згідно з вимогами законодавства України; недостатності грошових коштів на рахунку Клієнта для виконання переказу в іноземній валюті та/або продажу іноземної валюти на МВРУ.

Відповідно до вимог п. 8.1 (Порядок вирішення спорів) договору банківського рахунку № 01/2016254-15482, всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні цього договору чи у зв'язку з ним або випливають з нього (включаючи, але не обмежуючись - визнання цього договору недійсним або дійсним, укладеним або неукладеним) вирішуються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків.

Тобто, у разі наявності певних спорів з питань дії (виконання) договору, вони мають вирішуватись у встановленому договором порядку.

Суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що матеріали справи не містять доказів врегулювання, згідно п. 8.1 договору, питання щодо повернення банком без виконання платіжного доручення № 1891 від 27.02.2014 про перерахування з його рахунку суми в розмірі 62222932,00 грн. для сплати податку на додану вартість за січень 2014 року.

Підставою для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу, на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, є несплата узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, а для підтвердження самого факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у передбачений строк платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету або встановлення обставин, які перешкоджали платнику податків здійснити таку сплату без наявності його вини.

За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. (п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України)

Дійсно, нормами ПК України передбачено механізм звільнення платника податків від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції за умови, якщо це сталось з вини банку (органу, що здійснює обслуговування), проте

вина банка щодо несвоєчасності перерахування грошових коштів настає, у разі прийняття платіжного доручення платника податків, однак не проведення зазначеного платежу в передбачений строк на визначених умовах.

Таким чином, з урахуванням висновків Верховного Суду в постанові від 31.07.2018, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що саме по собі звернення платника податків до контролюючого органу щодо повернення надміру сплачених податкових зобов'язань шляхом погашення грошових зобов'язань (податкового боргу) з інших платежів не може розцінюватись як виконання таким платником податків обов'язку сплати в повному обсязі узгоджених сум податкових зобов'язань, у встановлений податковим законодавством строк, та не є підставою для звільнення платника податків від відповідальності, встановленої ст. 126 Податкового кодексу України. (а. с. 183, абз. 2)

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем не заперечується факт порушення строку сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2014 року, колегія суддів підтримує висновок Окружного адміністративного суду міста Києва про правомірність застосування до ПАТ Укртрансгаз відповідальності у вигляді штрафної санкції за порушення вимог податкового законодавства у частині своєчасності сплати податкових зобов'язань та правомірність застосування штрафної санкції за таке порушення.

Посилання апелянта на те, що 25.02.2014 ПАТ Укртрансгаз сплатило суму грошового зобов'язання щодо сплати ПДВ за січень 2014 року у розмірі 62222932,00 грн. шляхом вказівки податковому органу про перерахування частини суми надміру сплачених платежів з податку на прибуток у розмірі 62222932,00 грн., наявних у позивача, станом на 25.02.2014, в рахунок погашення податкового зобов'язання з ПДВ за січень 2014 року, відхиляються судом апеляційної інстанції, зважаючи на відсутність, станом на 28.02.2014 (граничний термін сплати грошового зобов'язання), відповідного рішення (висновку) податкового органу та не оскарження дій/бездіяльності щодо невирішення заяв позивача.

Принагідно зазначити, Верховний Суд, у постанові від 31.07.2018 також звертав увагу, що невирішення відповідачем поданих позивачем заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань могло бути предметом судового розгляду щодо протиправності бездіяльності контролюючого органу та зобов'язання вчинити певні дії, однак, позивачем такі не оскаржувались. Предметом даного спору є виключно правомірність застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафної санкції за порушення вимог податкового законодавства у частині своєчасності сплати податкових зобов'язань. (а. с. 183 абз. 3)

Щодо твердження апелянта, з посиланням на відповідну практику Верховного Суду, про відсутність підстав для притягнення платника податків до відповідальності за дії банківської установи, у разі якщо таким платником виконано всі умови зі сплати грошового зобов'язання, вони оцінюються судом критично, оскільки ПАТ Дельта Банк відразу відмовив у прийнятті платіжного доручення № 1891 від 27.02.2014, а не вчиняв дій по неперерахуванню коштів (затримка, блокування, інші причини), що не є тотожним.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010, № 4241/03 (п. 54) зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (див. рішення у справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32), зокрема у п. 58 рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, 4909/04 зазначив, що згідно з його усталеною практикою, що відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а обгрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укртрансгаз - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді А.Ю. Коротких

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 10.04.2019.