Ухвала

від 26.11.2018 по справі 808/326/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 808/326/17

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у справі №808/326/17 за позовом Обслуговуючого кооперативу Корсар 2012 до Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Запорізькій області, (третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий комплекс яхт-клуб КОРСАР ) про визнання протиправним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з необхідністю подання до апеляційного суду:

- оформленого належним чином документа про повноваження особи, яка підписала апеляційну скаргу;

- документа про сплату судового збору у розмірі 2400 гривень.

Зазначеною ухвалою встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Копія ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху надіслана апелянту поштою та отримана нею 06.11.2018 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

20.11.2018 року до суду від апелянта надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору.

В обґрунтування клопотання зазначається, що на даний час рахунки Державної архітектурно-будівельної інспекції арештовані.

Також апелянт посилається на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендацію щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81) 7, прийнятої Кабінетом ОСОБА_1 Європи 14.05.1981 року, практику Європейського суду з прав людини та зазначає, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. У зв'язку із цим суд повинен вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами, у чіткій відповідності до відповідного процесуального законодавства, Закону України Про судовий збір , а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з іншого боку.

Суд вважає, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеної норми вбачається, що єдиною підставою для відстрочення сплати судового збору є майновий стан сторони.

Разом з тим, арешт рахунків бюджетної установи, яка діє як суб'єкт владних повноважень, не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору.

Суд також враховує висновки Європейського суду з прав людини, які викладені ним в рішенні від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі та полягають в тому, що сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні та чи мала розгляд судом . Враховуючи ці чинники, далі суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду (п. 60, 61).

Крім того, суд у пунктах 62, 66 та 67 вказаного рішення дійшов висновку, що судовий збір у розмірі середнього річного заробітку в країні є значним та надмірним, що становить непропорційне обмеження права доступу до суду.

Вказані висновки Європейського суду з прав людини кореспондуються з положеннями статті 8 КАС України, відповідно до яких усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Застосовуючи вказані положення КАС України та висновки Європейського суду з прав людини до конкретних обставин справи, суд зазначає, що сума судового збору, яка підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги в розмірі 2400 грн., не є значною або надмірною, не становить непропорційного обмеження права юридичної особи доступу до суду.

Відстрочення відповідачеві сплати судових витрат без достатніх підстав буде наданням йому переваги, чим, в свою чергу, буде порушено право позивача.

З огляду на зміст та правову конструкцію частини першої статті 133 КАС України, суд вважає, що прийняття рішення про відстрочення сплати судового збору є дискреційною функцією суду.

Щодо документа про повноваження особи, яка підписала апеляційну скаргу, апелянт в клопотанні зазначає, що відповідно до довіреності, доданої до апеляційної скарги, ОСОБА_2 надано право засвідчувати копії такої довіреності.

Проте, суд вважає, що представник не має права засвідчувати копії довіреності, яка видана на його ім'я, з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частин першої, третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність може бути видана як на укладення правочину, так і на здійснення інших юридично значимих дій. Довіреність є правочином і, як будь-який правочин, повинна відповідати всім вимогам, встановленим діючим законодавством до правочинів. Так, довіреність може бути видана тільки на виконання правомірних юридичних дій. Воля довірителя повинна відповідати його волевиявленню.

Отже, суд виходить з потреби перевірки саме наявності волевиявлення особи, що видала довіреність.

Додана до апеляційної скарги копія довіреності, яка завірена представником, не може бути належним доказом дійсної волі особи, що видала довіреність, на уповноваження іншої представляти її інтереси. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, засвідченої у визначеному законом порядку), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому довірителем.

Отже, апелянтом до апеляційної скарги додано копію довіреності, з якої неможливо встановити дійсне волевиявлення довірителя, та не є копією, засвідченою у встановленому законом порядку (відповідно до частини третьої статті 55 та частини шостої статті 59 КАС України).

Стосовно посилань апелянта на те, що питання щодо повноважень ОСОБА_2 як представника відповідача, вже досліджувалося у суді першої інстанції, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявні копії довіреностей Державної архітектурно-будівельної інспекції України на ім'я ОСОБА_2.

Однак, копії цих довіреностей або не завірені жодним чином (а.с.79, 109 т.2), або завірені особистим підписом ОСОБА_2 (а.с.146 т.2).

Матеріали справи не містять оригіналів довіреностей відповідача на ім'я ОСОБА_2, або їх копії, засвідчених суддею, або копій, засвідчених у визначеному законом порядку, що суперечить вимогам частини шостої статті 59 КАС України.

Встановлення судом першої інстанції повноважень представника відповідача не позбавляє суд апеляційної інстанції обов'язку самостійно перевіряти такі повноваження.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в матеріалах справи відсутній оформлений належним чином документ про повноваження особи, яка підписала апеляційну скаргу.

Таким чином, станом на час постановлення цієї ухвали строк для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою суду від 26 жовтня 2018 року, сплинув, і апелянтом такі недоліки не усунуті.

Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 169, 298 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Запорізькій області в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у справі №808/326/17 за позовом Обслуговуючого кооперативу Корсар 2012 до Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Запорізькій області, (третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий комплекс яхт-клуб КОРСАР ) про визнання протиправним та скасування припису повернути особі, яка її подала.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак