Постанова

від 27.11.2018 по справі 826/27860/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2018 року

Київ

справа №826/27860/15

адміністративне провадження №К/9901/7923/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 (головуючий суддя Безименна Н.В., судді: Аліменко В.О., Кучма А.Ю.)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроелектрокомплект" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроелектрокомплект" звернулося до суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби України від 10.11.2015 №100270001/2015/000087/2;

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в прийнятті митної декларації митному оформленні, випуску чи пропуску товарів та транспортних засобів комерційного призначення від 10.11.2015 № 100270001/2015/00242.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нове судове рішення про задоволення позову.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції Київська міська митниця ДФС оскаржила їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права. Митний орган звертає увагу на те, що Київська міська митниця ДФС при виконанні своїх обов'язків діяла у спосіб, передбачений нормами чинного законодавства через наявні розбіжності у документах, поданих декларантом до митного оформлення, а також відсутність документально підтверджених складових митної вартості. Відповідач вважає, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування спірного рішення є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

В свою чергу, позивач надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу, у яких зазначив, що з доводами касаційної скарги не погоджується, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Позивач наголошує, що митний орган не наводить жодної норми процесуального чи матеріального права, яка була порушена судом при прийнятті оскаржуваного рішення. Підсумовуючи, ТОВ Євроелектрокомплект просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2018 визнано за можливе проведення попереднього розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроелектрокомплект" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними рішень, призначено попередній розгляд справи на 27.11.2018.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між HELUKABEL GmbH (Німеччина) (продавець) та ТОВ Євроелектрокомплект (Україна) (покупець) 03.02.2014 укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № 2, згідно умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар (кабель та кабельні аксесуари), кількість та вартість кожної партії якого вказані в Специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов контракту від 03.02.2014 на підставі інвойсу від 05.11.2015 №32236413-414 була здійснена поставка товару. Позивачем через митного брокера в порядку електронного декларування 10.11.2015 було подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію №100270001/2015/226394 з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, за вказаним контрактом.

Одночасно, з митною декларацією позивачем було подано до органу доходів і зборів перелік документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, а саме: міжнародну автомобільну накладну (CMR), книжку МПД ХХ.79218580, прейскурант (прайс-лист) виробника товару, рахунок-фактуру (інвойс), додаткову угоду до контракту, специфікацію, зовнішньоекономічний договір (контракт), декларацію про відповідність, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, фітосанітарного та радіологічного контролю товару, декларацію про походження товару, інші некласифіковані документи.

За наслідками опрацювання наданих ТОВ Євроелектрокомплект документів Київською міською митницею ДФС виявлено наявність у них розбіжностей та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим відповідачем було запропоновано декларанту електронним повідомленням надати додаткові документи для її підтвердження: якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару або сировини, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, виписку з бухгалтерської документації, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач, в свою чергу, листом від 10.11.2015 повідомив митницю про неможливість надання додатково витребуваних документів.

Київською міською митницею ДФС було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270001/2015/00242. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 10.11.2015 №100270001/2015/000087/2.

Відповідно до прийнятого рішення митна вартість товару визначена на рівні 5,7139 EUR/одиницю із застосуванням другорядного методу - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

В подальшому відповідачем надано згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом в повному обсязі, та щодо надання протягом 80 днів з дня випуску товарів відповідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Під час розгляду справи, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 09.03.2016, судами встановлено, що позивачем допущена технічна помилка в частині найменування оскаржуваного рішення. Предметом позову, у тому числі, є саме картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270001/2015/00242.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вказані рішення Київською міською митницею Державної фіскальної служби України прийняті правомірно.

За результатами апеляційного розгляду суд, скасовуючи попереднє судове рішення, дійшов висновку, що митним органом не надано достатніх, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації щодо заявленої ціни на товар, а тому витребування митним органом переліку додаткових документів, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність дій відповідача щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товару.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно частини третьої статті 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

При цьому, частиною другою статті 64 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з пункту 3 контракту від 03.02.2014 №2, укладеного між HELUKABEL GmbH та позивачем, постачання товару відбувається на умовах CIP. Продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення, при цьому продавець бере на себе всі ризики і будь-які додаткові витрати після доставки в такий спосіб товару.

Колегія суддів апеляційної інстанції вірно наголосила, що за умовами поставки CIP на продавця також покладається обов'язок по забезпеченню страхування від ризиків втрати й ушкодження товару під час перевезення на користь покупця.

З матеріалів справи вбачається та підтверджено судом попередньої інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

В тому числі, відповідачу при митному оформленні надавався контракт, з якого вбачалося, що товар постачається на умовах CIP, що нівелює вимоги митного органу про надання документів про страхування товару,

Згідно пункту 5 частини двадцять другої статті 58 Митного кодексу України документи для підтвердження витрат на ввезення та страхування подаються лише у випадках, якщо за умовами поставки такі витрати не включено у вартість товару.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Верховний Суд погоджується з суду апеляційної інстанції, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Згідно з частиною третьою статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судом апеляційної інстанції на підставі доказів, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, суд погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних рішень відповідача.

Частиною першою-другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як визначено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду