Рішення

від 20.11.2018 по справі 686/15494/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/15494/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року Хмельницький міськрайонний суд

в складі: головуючого судді Палінчака О.М.

при секретарях Козельській Г.В. та

ОСОБА_1

за участю позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Дубово» про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, зміну формулювання підстав звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати під час роботи та за затримку остаточного розрахунку при зві-льненні, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

В липні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ТзОВ «Ринок Дубово» про визнання незаконним наказу № 4-к від 04.06.2018 року, яким її звільнено з посади касира ТзОВ «Ринок Дубово» , зміну дати та формулювання причини звільнення з посади касира ТзОВ «Ринок Дубово» з 02.06.2018 року за власним бажанням у зв'язку з необхідністю доглядати за ди-тиною інвалідом (ст. 38 КзпП України), стягнення невиплаченої заробітної пла-ти під час роботи та за затримку остаточного розрахунку при звільненні, від-шкодування 5 000 грн. моральної шкоди.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 14 листопада 2017 року її було прийнято на посаду касира ТзОВ «Ринок Дубово» за сумісництвом. У зв'язку із необхідністю догляду за дитиною інвалідом, позивач вирішила зві-льнитись із займаної посади, про що 02.06.2018 року написала відповідну заяву. Оскільки адміністрація підприємства відмовилась прийняти відповідну заяву, позивач 04.06.2018 року направила її рекомендованим листом. Відповідно до наказу №4-к від 04.06.2018 року позивача звільнено із займаної посади на під-ставі п.4 ч.1 ст. 40 КзпП України та актів про відсутність працівника на роботі 04.06.2018 з 09:00 до 13:00 та 04.06.2018 з 14:00 до 17:00. Позивач вважає, що таке звільнення є незаконним, оскільки вона знаходилася на робочому місці протягом усього робочого часу за адресою Гагаріна, 5 м. Хмельницький в офісі ТзОВ «Уніком» . Оскільки порушення відповідачем права позивача на звільнення у вказаний ним строк за власним бажанням, а також незаконне зві-льнення з підстав прогулу без поважних причин призвело до її моральних страждань, унеможливлює подальше працевлаштування, втрату нормальних життєвих зв'язків та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя, просить стягнути з відповідача 5 000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимо-ги.

Представник відповідача у поданому відзиві на позовну заяву від 21.08.2018 року та в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаю-чись на їх необґрунтованість, а також те, що позивача звільнено з дотриманням чинного законодавства, оскільки, в ході проведеного службового розслідування (протокол Загальних зборів учасників ТзОВ «Ринок Дубово» №2/18 від 31.05.2018 року), було виявлено відсутність ОСОБА_2 на робочо-му місці 04.06.2018 року, про що складено відповідні акти та відібрані усні по-яснення від працівника стосовно небажання виходити на роботу в подальшому, у зв'язку із чим позивача було звільнено за п.4 ч.1 ст.40 КзпП України.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Судом об'єктивно встановлено, що з 27 квітня 2018 року ОСОБА_2 перебувала на посаді касира Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Дубово» за сумісництвом. Вказані обставини підтверджуються відповідним за-писом у трудовій книжці позивача - серія АВ №263478, не заперечувались сто-ронами по справі, а тому не доказуються в порядку ч.1 ст.82 ЦПК України.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Згідно вимог ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи, у зв'язку з тимчасовою непра-цездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Як роз'яснюється п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» , прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього ро-бочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робо-чого дня без поважних причин.

Згідно зі ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що після виявлення дисциплінарного проступку і до звільнення працівника відповідачем було запропоновано ОСОБА_2 надати письмові пояснення з приводу допущеного прогулу, оскільки самі повідомлення про необхідність надання пояснень про відсутність на робочому місці від 04.06.2018 року, акт про результати проведення службового розслідування від 04.06.2018 року, а та-кож акт про відмову надання пояснень від 04.06.2018 року не свідчать про на-лежне направлення відповідачем позивачу пропозиції надати відповідні пояс-нення.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідачем не було дотримано процедуру притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарного стягнення, передбачену 149 КЗпП України. Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення по-рушених прав працівника, а отже вимоги позивача про визнання незаконним наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Дубово» № 4-к від 04.06.2018 року підлягають задоволенню.

З огляду на скасування судом наказу про звільнення, ОСОБА_2 не вважається такою, що припинила трудові відносини з відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, при цьому у поданому позові позивач просить застосувати положення ч. 3 ст. 235 КЗпП України, якою встановлено, що у разі визнання звільнення таким, що не узгоджується із чинним законодавством, суд на прохання працівника, який у зв'язку з допущеними щодо нього порушеннями законодавства про працю не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем, може визнати звільнення незаконним і, не поновлюючи працівника на роботі, змінити дату звільнення та формулювання його причини з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це влас-ника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможли-вістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закла-ду; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним ви-сновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічно-го віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; при-йняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Позивач вказує, що заява про звільнення була нею написана 03.06.2018 року та направлена поштовим зв'язком 04.06.2018 року, однак доказів цього су-ду не надано, зазначені обставини відповідач не визнає. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 до її звільнен-ня, що мало місце 04.06.2018 року зверталася до відповідача із заявою про її звільнення за ст. 38 КЗпП України.

У зв'язку із встановленням випадку незаконності звільнення позивача, її небажанням перебувати з відповідачем у трудових відносинах, суд вважає, що дані обставини є підставою для зміни формулювання звільнення із зазначеної власником чи уповноваженим ним органом підстави, яка визнана незаконною, на звільнення працівника за власним бажанням у зв'язку із необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю (ст. 38 КзпП України) без зміни дати звіль-нення. Одночасно суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог по-зивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із їх недоведеністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для ор-ганізації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. За змі-стом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді грошової виплати або в іншій матеріальній формі. Як роз'-яснив Пленум Верховного Суду України у п. 13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (не-майнової) шкоди» , судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (не-законного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки в ході розгляду справи судом встановлено факт порушення відповідачем прав позивача у сфері трудових відносин, а відтак наявні правові підстави покладення на відповідача обов'язку відшкодувати позивачу моральну шкоду відповідно до принципів розумності та справедливості, в розмірі 500 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 81, 141, 258-273 ЦПК України, ст.ст. 38, 40, 147-149, 235, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» , суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Дубово» № 4-к від 04.06.2018 року про звільнення ОСОБА_2, касира Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Дубово» , з 04 червня 2018 року за прогул, згідно п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_2 та вважати її звільненою з посади касира Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Дубово» за власним бажанням у зв'язку із необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю (ст. 38 КзпП України).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Дубово« (код. ЄДРПОУ 41982751, місце знаходження: м. Хмельницький, вул. Гагаріна,5) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) 500 грн. моральної шкоди.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Дубово« (код. ЄДРПОУ 41982751, місце знаходження: м. Хмельницький, вул. Гагаріна,5) на користь держави судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути по-дана апеляційна скарга протягом 30 днів до Хмельницького апеляційного суду.

Суддя: О.М. Палінчак