Постанова

від 26.02.2019 по справі 686/15494/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Копія

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/15494/18

Провадження № 22-ц/4820/289/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю позивача ОСОБА_4,

представника відповідача Мартинкової О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ринок Дубово про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, зміну формулювання підстав звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Ринок Дубово на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2018 року,

встановив:

У липні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ринок Дубово (далі - ТОВ Ринок Дубово ) про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, зміну формулювання підстав звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_4 зазначила, що вона працювала на посаді касира ТОВ Ринок Дубово за сумісництвом. У зв'язку з необхідністю догляду за дитиною-інвалідом позивач звернулася до ТОВ Ринок Дубово з заявою про звільнення з роботи за власним бажанням, однак, наказом №4-к від 4 червня 2018 року її звільнено з займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Це звільнення є незаконними, оскільки 4 червня 2018 року позивач перебувала на робочому місці, внаслідок чого ТОВ Ринок Дубово не мало правових підстав для розірвання трудового договору з власної ініціативи. Неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню позивача, тому ТОВ Ринок Дубово має виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 4 червня до 9 липня 2018 року, а неправомірними діями відповідача їй завдано моральних страждань.

За таких обставин ОСОБА_4 просила суд визнати наказ ТОВ Ринок Дубово №4-к від 4 червня 2018 року про звільнення незаконним, змінити дату та формулювання причини звільнення і вважати її звільненою з посади касира ТОВ Ринок Дубово з 2 червня 2018 року на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з необхідністю догляду за дитиною-інвалідом, стягнути з ТОВ Ринок Дубово на свою корить середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5 000 грн моральної шкоди.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2018 року позов задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано наказ ТОВ Ринок Дубово №4-к від 4 червня 2018 року про звільнення ОСОБА_4, касира ТОВ Ринок Дубово , з 4 червня 2018 року за прогул, згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_4 та визнано, що її звільненою з роботи за власним бажанням у зв'язку з необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю (ст. 38 КЗпП України). Стягнуто з ТОВ Ринок Дубово на користь ОСОБА_4 500 грн моральної шкоди. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ Ринок Дубово на користь держави 704 грн 80 коп. судового збору.

Суд керувався тим, що відповідачем не було дотримано процедури притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності, передбаченої ст. 149 КЗпП України, зокрема їй не було запропоновано надати письмові пояснення з приводу допущеного прогулу, тому наказ про звільнення останньої є незаконним. У справі відсутні докази про те, що ОСОБА_4 зверталася до відповідача з заявою про звільнення з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України, разом із тим, оскільки позивач не бажає перебувати з ТОВ Ринок Дубово у трудових відносинах, то мають місце підстави для зміни формулювання причини її звільнення (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) на звільнення працівника за власним бажанням у зв'язку з необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю. Вимоги ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є недоведеними, а неправомірними діями ТОВ Ринок Дубово позивачеві завдано моральної шкоди, розмір якої з урахуванням принципу розумності та справедливості слід визначити у сумі 500 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ Ринок Дубово просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 вчинила прогул і відмовилася надати письмові пояснення щодо причини відсутності на робочому місці, натомість, суд не дав належної оцінки доказам у справі та дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ Ринок Дубово порядку застосування до позивача дисциплінарного стягнення. Звільнення ОСОБА_4 відповідає вимогам чинного законодавства, внаслідок чого необхідність зміни формулювання причини її звільнення відсутня, а оскільки трудові права позивача не порушені, то немає правових підстав для відшкодування їй моральної шкоди.

ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що вона не вчиняла прогулу, а мала намір звільнитися з роботи за власним бажанням, однак відповідач не прийняв від неї заяву про розірвання трудового договору.

Доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду в частині відмови в позові ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині воно не переглядається.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, неправильно витлумачив норми ст.ст. 38, 40, 149, 235, 237-1 ЦК України та не дотримався приписів ст.ст. 81, 89 ЦПК України.

У зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права оскаржуване рішення суду в частині визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи, зміни формулювання причини звільнення та відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині вимог нового судового рішення.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлено, що наказом №2-к від 26 квітня 2018 року ОСОБА_4 прийнято на роботу на посаду касира ТОВ Ринок Дубово за сумісництвом.

4 червня 2018 року ОСОБА_4 була відсутня на роботі впродовж усього робочого дня.

Наказом №4-к від 4 червня 2018 року ОСОБА_4 звільнено з роботи відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Зазначені обставини визнані учасниками справи та підтверджуються письмовими доказами у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Із положень ч. 3 ст. 235 КЗпП України слідує, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Згідно з ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналіз положень ст. 38 КЗпП України дає підстави для висновку, що розірвання трудового договору з ініціативи працівника може відбутися лише на підставі письмової заяви останнього, яка подається працівником власнику або уповноваженому ним органу завчасно, тобто за два тижні.

Звернення працівника до роботодавця із заявою про звільнення має бути підтвердженим належними та допустимими доказами.

У справі такі докази відсутні, а ТОВ Ринок Дубово заперечує факт надходження від ОСОБА_4 вказаної заяви (а.с. 37).

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_4 не довела повідомлення нею роботодавця про звільнення з роботи відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ Ринок Дубово №1к/18 від 5 березня 2018 року (а.с. 81) встановлено фактичне місцезнаходження товариства за адресою: 29000, м. Хмельницький, вул. Купріна, 54/1. В суді ОСОБА_4 визнала, що її робоче місце також знаходилося за вказаною адресою.

Цим же рішенням учасників ТОВ Ринок Дубово встановлено режим роботи товариства: з 9 до 18 години, вихідні дні - субота, неділя.

Письмові докази, зокрема, табель обліку робочого часу за червень 2018 року (а.с.87-88) та акти про відсутність працівника на роботі (а.с. 29, 30) достовірно вказують на те, що 4 червня 2018 року позивач була відсутня на роботі протягом усього робочого дня, тобто з 9 до 13 години та з 14 до 17 години.

Факт відсутності на робочому місці фактично підтвердила й сама ОСОБА_4, яка пояснила, що в той день до обіду вона перебула в офісі ТОВ Ринок Дубово по вул. Гагаріна, 5, у м. Хмельницькому. Натомість, цю обставину заперечив відповідач.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Отже невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Згідно акта про відмову від надання пояснень від 4 червня 2018 року (а.с. 38) у той день близько 13 години ОСОБА_4 з'явилася за юридичною адресою товариства по вул. Гагаріна, 5, у м. Хмельницькому, після чого їй було запропоновано надати письмові пояснення з приводу відсутності на роботі. Не зважаючи на це, позивач відмовилася від будь-яких пояснень і від виходу на роботу.

ОСОБА_4 не спростувала вказані обставини належними та допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що 4 червня 2018 року ОСОБА_4 вчинила прогул без поважних причин, а тому до неї правомірно застосовано захід дисциплінарного стягнення у виді звільнення з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Висновок суду першої інстанції про порушення ТОВ Ринок Дубово порядку застосування до ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення та незаконність наказу про звільнення позивача не ґрунтується на досліджених доказах.

Оскільки звільнення ОСОБА_4 відповідає вимогам чинного законодавства, а позивач не зверталася до ТОВ Ринок Дубово з заявою про звільнення з роботи за власним бажанням, то у суду першої інстанції були відсутні підстави для зміни формулювання причини її звільнення з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України.

Як передбачено ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом указаної норми працівник має право на відшкодування моральної шкоди, якщо порушення його трудових прав призвело до моральних страждань.

ОСОБА_4 не довела порушення своїх трудових прав, у зв'язку з чим їй було завдано моральної шкоди, внаслідок чого суд першої інстанції безпідставно поклав це відшкодування на відповідача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов ОСОБА_4 є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються законні представники дітей з інвалідністю.

ОСОБА_4 має дитину з інвалідністю - сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому вона користується пільгами щодо сплати судового збору.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно звільнив її від сплати судових витрат за подання позову.

Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових втрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

В позові ОСОБА_4, яка звільнена від оплати судових витрат, відмовлено, внаслідок чого сплачений ТОВ Ринок Дубово судовий збір за подання апеляційної скарги має бути відшкодований відповідачеві з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ринок Дубово задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2018 року в частині визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи, зміну формулювання причини звільнення та відшкодування моральної шкоди скасувати та в цій частині вимог ухвалити нове судове рішення, змінити розподіл судових витрат.

В позові ОСОБА_4 відмовити.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ринок Дубово (місцезнаходження - 29013, місто Хмельницький, вулиця Гагаріна, 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 41982751) 2 114 гривень 40 копійок судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2019 року.

Судді: /підпис/ О.І. Ярмолюк

/підпис/ А.В. Купельський

/підпис/ Т.О. Янчук

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції - Палінчак О.М.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 53