Постанова

від 29.11.2018 по справі 6/2-859/11

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

29.11.18

22-ц/812/449/18

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

Головуючого: судді Прокопчук Л.М.

Суддів Самчишиної Н.В., Царюк Л.М.

Із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.

За участю представника відповідача - адвоката Островського С.Б.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2017 року про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення його на виконання, постановлену в приміщенні того ж суду у складі судді Черенкової Н.П., у цивільній справі (єдиний унікальний номер 6/2-859/11, номер провадження 22-ц/812/449/18) за заявою Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль про поновлення строків пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату виконавчого документу,

В С Т А Н О В И Л А :

02 вересня 2016 року ПАТ Райффайзен Банк Аваль звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання, посилаючись на те, що 30.05.2012 року Центральний районний суд м. Миколаєва ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь банку заборгованості за кредитним договором в розмірі 280919,49 грн. та судових витрат 1820,00 грн.

10.07.2012 року банк отримав виконавчий лист за вказаним судовим рішенням та 09.02.2013 року направив його на примусове виконання до Центрального районного відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції.

13.02.2013 року старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС Миколаївського МУЮ за даним виконавчим листом було відкрито виконавче провадження № 36536977.

21.06.2013 року вказаним вище органом виконавчої служби виконавчий лист було направлено до виконання до Заводського відділу ДВС Миколаївського МУЮ - за місцезнаходженням майна боржника.

19.09.2013 року державним виконавцем Заводського ДВС було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, про яку стягувач дізнався у лютому 2014 року, отримавши копію вказаної постанови.

У жовтні 2015 року заявник звернувся до Центрального відділу ДВС Миколаївського МУЮ із запитом про хід виконання судового рішення, але відповіді не отримав. Після повторного звернення у травні 2016 року отримав у серпні 2016 року відповідь про те, що після винесення 21.06.2013 року постанови про закінчення виконавчого провадження виконавчий лист про стягнення з боржника на користь стягувача заборгованості за кредитним договором на виконання до Центрального відділу ДВС не надходив.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що у стягувача оригінал виконавчого листа відсутній, зазначаючи, що він був втрачений під час пересилання між відділами ДВС, просив видати дублікат виконавчого листа, визнати поважними причини пропуску строку пред'явлення до виконання виконавчого листа та поновити строк для його пред'явлення, посилаючись на те, що строк на його пред'явлення пропущений з поважних причин (а.с.101-102).

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2017 року заява задоволена. Ухвалено видати дублікат виконавчого листа № 2-859/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованості за кредитним договором № 014/08-112/38798 від 17.04.2006 року у загальній сумі 280919,49 грн. та судових витрат у сумі 1820,00 грн. Поновлено банку строк для пред'явлення до виконання вказаного виконавчого листа.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції послався на обставини, викладені в заяві (а.с. 125).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та відмовити в задоволенні заяви, посилаючись на те, що його не було належним чином повідомлено про дату судового засідання, суд не направляв, а він не отримував судових повісток, чим були порушені його права; факт втрати виконавчого листа не доведений, ніяких доказів з цього приводу суду не надано (а.с. 137-138).

У відзиві на апеляційну скаргу стягувач просить ухвалу суду залишити без змін, вважаючи її законною та обгрунтованою.

В судовому засіданні апеляційного суду представник боржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник стягувача, належно повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, просив розглянути скаргу у його відсутність.

Заслухавши доповідача, пояснення представника боржника, дослідивши наявні в справі докази, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до такого.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України N 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України)) того ж ЦПК справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п.17.4 розділу ХIII "Перехідні положення" того ж ЦПК у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою та третьою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обгрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.

Згідно з ч. 2 ст. 370 ЦПК (в редакції, яка діяла на час розгляду заяви судом першої інстанції) заява про видачу дубліката розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката. Тобто під час розгляду питань про видачу дубліката виконавчого листа чи судового наказу явка сторін виконавчого провадження є їх правом, а не обов'язком.

Проте вони повинні бути належним чином повідомлені про дату судового засідання (ст. 74 ЦПК) і лише за наявності таких даних суд може розглянути заяву без них.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції боржнику ОСОБА_2 виклик в судове засідання не направлявся.

За правилами п.1 ч.1 ст. 169 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час розгляду заяви) (аналогічні приписи містить п.1 ч.2 ст. 223 діючого ЦПК) суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України в чинній редакції).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді "Верховенство права", схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25 - 26 березня 2011 року).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно зі статтею 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішенням суду першої інстанції у цій справі порушені принципи рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів" ("Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands") від 27 жовтня 1993 року, заява N 14448/88, § 33).

Суд першої інстанції, не повідомивши боржника належним чином про час і місце розгляду заяви, фактично позбавив його права на участь в судовому засіданні, надання доказів та заперечень проти поданої заяви. Внаслідок цього суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.

Зазначених вимог закону судом не було дотримано, на наведені вище обставини не було звернуто увагу, що призвело до порушення норм процесуального права, прав боржника ОСОБА_2, на що він посилається в апеляційній скарзі, тому відповідно до вимог п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України ухвалу суду слід скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Ухвалюючи нове судове рішення колегія суддів виходить з такого.

Встановлено, що заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2012 року позовні вимоги ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_2 задоволені та стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку суму заборгованості за кредитним договором № 014/08-112/38798 від 17 квітня 2006 року в розмірі 280910,49 грн. та судовий збір у розмірі 1820,00 грн. Кредитний договір розірвано (а.с. 97-98). Рішення суду є чинним.

З копії виконавчого листа вбачається, що його було видано 10.07.2012 року (а.с. 107). та 09.02.2013 року пред'явлено до виконання (а.с. 108).

13.02.2013 року старшим державним виконавцем Центрального ВДВС Миколаївського МУЮ за даним виконавчим листом було відкрито виконавче провадження (а.с. 109).

21.06.2013 року вказаним органом виконавче провадження було закінчено, виконавчий лист було направлено до Заводського ВДВС Миколаївського МУЮ за місцем знаходження майна, що належить боржнику, з підстав, передбачених п.10 ч.1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606-XIV (в редакції, яка діяла станом на зазначений час) (а.с. 110).

19.09.2013 року головним державним виконавцем ВДВС Заводського РУЮ Миколаївського МУЮ була винесена постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) з підстав, передбачених п.8 ч.1 ст. 26 вищевказаного Закону (а.с. 125).

Інші дані про хід виконання судового рішення у справі відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 370 ЦПК 2004 року підставами для видачі дубліката виконавчого листа чи судового наказу є:

втрата виконавчого листа чи судового наказу;

встановлення кількох місць роботи чи отримання доходів боржника у разі стягнення аліментів.

Аналіз наведеної норми дає підстави зробити висновок про те, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази, а суд має обов'язково перевірити, чи не було виконано судове рішення, а також факт втрати виконавчого листа.

Матеріали справи, що переглядається, не містять інформації про будь-які дані щодо виконання судового рішення, крім того свідчать про те, що обставини втрати виконавчого листа судом не з'ясовувались, в справі відсутні посилання на докази, якими підтверджувалась би втрата оригіналу виконавчого листа.

До заяви про видачу дубліката виконавчого листа стягувач додав копію листа Центрального районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області від 10.08.2016 року, з якого вбачається, що після винесення вказаним органом постанови від 21.06.2013 року про направлення виконавчого листа до Заводського відділу ДВС повторно виконавчий лист до Центрального відділу ДВС не надходив (а.с. 115).

Посилаючись на зазначені обставини, суд першої інстанції зробив висновок про те, що виконавчий лист втрачено.

Але такий висновок суду є безпідставним з огляду на таке.

За текстами ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (в редакції, яка діяла на час винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження) та п.3.18. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюста від 02.04.2012 року № 512/5" ( в редакції на той же час), при відмові у відкритті виконавчого провадження державний виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначається причина відмови у відкритті виконавчого провадження, тобто оригінал виконавчого листа повертається стягувачу.

Відповідно до частини першої та частини третьої статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (в редакції, яка діяла на вказаний час) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження , про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За письмовою заявою учасників виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв'язку або електронною поштою. Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв'язку або електронною поштою, вважаються врученими за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України 2004 року та ч.1 ст. 81 діючого ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 діючого ЦПК).

Отримавши у лютому 2014 року від Заводського відділу ДВС копію постанови від 19.09.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) з підстав, передбачених п.8 ч.1 ст. 26 вищевказаного Закону, стягувач не цікавився і суду не надав доказів з приводу того, якою поштовою кореспонденцією (простою чи рекомендованою) та якому адресату і на яку адресу була відправлена копія постанови про відмову у відкриті виконавчого провадження і оригінал виконавчого документа та чи вручений він адресату (за умови направлення рекомендованою кореспонденцією). Запит про хід виконання судового рішення стягувач направив до Центрального відділу ДВС тільки у жовтні 2015 року . Тому посилання як в заяві, так і в ухвалі суду на те, що оригінал виконавчого листа був втрачений при пересиланні між відділами ДВС, є припущенням.

Відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК 2004 року та ч.6 ст. 81 діючого ЦПК доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Будь-яких документів внутрішнього службового розслідування з приводу втрати виконавчого листа заявник також не надав.

Інші докази з цього приводу в справі відсутні.

Крім того, звертає на себе увагу той факт, що на наданій заявником суду копії виконавчого листа, як і на інших документах, доданих до заяви, поставлено штамп з оригіналом згідно (а.с.107). Доказів того, що вказаний штамп поставлено не заявником, в справі немає.

За таких обставин посилання стягувача на втрату виконавчого документу є необґрунтованим, оскільки не підтверджено належними та допустимими доказами.

Сама по собі наявність у банку права на отримання дублікату виконавчого листа без надання доказів його втрати, не є достатньою підставою для задоволення вимог в частині видачі дублікату виконавчого листа.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, заявник не довів факту втрати оригіналу виконавчого документа, тому підстави для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа відсутні.

Щодо пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа на виконання слід зазначити таке.

Зі змісту статті 22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на момент набрання судовим рішенням законної сили) слідує, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Заочне рішення суду ухвалено 30.05.2012 року, набрало законної сили 12.06.2012 року.

Вище зазначалося про те, що виконавчий лист пред'являвся до виконання у строки, визначені законом, - 13.02.2013 року. З листа Центрального районного відділу ДВС м. Миколаєва від 10.08.2015 року та постанови Заводського відділу ДВС від 19.09.2013 року вбачається, що державним виконавцем винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження, тобто із цієї дати почався перебіг нового річного строку для пред'явлення виконавчого листа на виконання.

Таким чином, строк давності для пред'явлення виконавчого листа до виконання після його переривання по даній справі відповідно до ст. 23 Закону N 606-XIV сплинув у вересні 2014 року.

Стаття 371 ЦПК України 2004 року (аналогічно - ст. 433 діючого ЦПК) надає право на звернення із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання.

Виконавчі документи повинні бути пред'явлені до виконання в строки, встановлені ст. 22 Закону N 606-XIV, тобто один рік.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону N 606-XIV державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону N 606-XIV (аналогічно ч.6 ст. 12 діючого Закону України Про виконавче провадження) стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду. Таке право стягувача передбачено також ч. 1 ст. 371 ЦПК.

Згідно з ч. 2 ст. 371 ЦПК заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Тобто заява може бути розглянута судом без сторін, які беруть участь у справі, але лише у разі їх попереднього повідомлення.

Отже, повідомлення сторін, які беруть участь у справі, про час і місце розгляду заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання повинні здійснюватися відповідно до статей 74-76 ЦПК. Вище вказувалось на те, що таке повідомлення в матеріалах справи відсутнє.

Як зазначалося вище підставою для поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є поважність причин пропуску такого строку.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст. 212 ЦПК України 2004 року (аналогічно ст. 89 діючого ЦПК) дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.

Як в заяві стягувача, так і в ухвалі суду взагалі не зазначені причини, які суд визнав поважними.

Щодо посилань у відзиві стягувача на апеляційну скаргу про те, що Конституцією України (ст. 129-1) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачене обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, колегія суддів погоджується з наведеними нормами.

Але з урахуванням вищевикладеного, посилання стягувача в заяві на норми Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є загальними, в той час як по справі, що переглядається, слід було зазначити конкретні причини та докази як втрати оригіналу виконавчого листа, так і поважні причини пропуску строку давності для пред'явлення виконавчого листа до виконання після його переривання, чого зроблено не було.

Враховуючи наведене, ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви як необгрунтованої.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2017 року скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль про поновлення строків пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату виконавчого документу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в частині відмови у видачі дубліката виконавчого листа протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Прокопчук

Суддя Н.В. Самчишина

Суддя Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 30.11.2018 року