Рішення

від 22.11.2018 по справі 137/768/18

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 137/768/18

Провадження № 2/132/657/18

РІШЕННЯ

Іменем України

22.11.2018 Калинівський районний суд Вінницької області

в складі:головуючого Павленко І. В.

при секретарі Олійник Т.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Калинівка в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Приватного підприємства АДЛЄР до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди заподіяної злочином,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Адлєр" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди заподіяної злочином.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що між підприємством Адлєр та СТОВ Перемога був укладений договір поставки №225/3 від 25.06.2013 року. Приватне підприємство Адлєр зазначений у договорі товар в кількості 2500 літрів препарату Самум 150 в.р. на загальну суму 218010 грн. поставило, натомість отримало лише 43600 гривень передоплати, решту 174410 гривень підприємство не отримало. Тому просить стягнути дану суму. У вересні 2013 року ПП Адлєр звернулося до господарського суду Вінницької області, відповідно до рішення на користь ПП Адлєр стягнуто 174410 гривень заборгованості із СТОВ Перемога . Однак, на час звернення до суду керівництву підприємства не було відомо, що договір укладався із використанням підроблених документів. На даний час, шкода підприємству не відшкодована, виконавчий лист повернутий без виконання через відсутність майна у СТОВ Перемога . Оскільки дана шкода заподіяна злочином вчиненим ОСОБА_3, вона підлягає стягненню з останнього. Крім того, відповідно до умов договору, за порушення виконання зобов'язань нараховується 20% річних, що становить 79511,85 грн., також передбачена пеня в сумі 121891,08 грн. та штраф в сумі 34882 грн. Додатково у договорі передбачено, що якщо курс долара США на день оплати вищий ніж був на день підписання договору, то підлягає стягненню також курсова різниця, яка становить 319170,30 грн. З огляду на викладене ПП Адлєр просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 шкоду заподіяну злочином з урахуванням, зобов'язань, передбачених договором поставки.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позові.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти стягнення з нього шкоди, завданої злочином в розмірі 174410 грн. В іншій частині заявлених вимог просив відмовити в зв'язку з їх безпідставністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що є достатньо доказів, які свідчать про права та взаємовідносини сторін. Позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, 25.06.2013 року між Приватним підприємством "Адлєр" (продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога" (покупець) укладено договір поставки № 225/З.

Відповідно до п.1.1 договору його предметом є товар, який належить продавцю на момент укладання договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору (п.2.1 договору).

Згідно п.5.3 договору оплата вартості товару проводиться наступним чином: 20 % вартості товару оплачується покупцем в строк до 25.06.2013 року; 80 % вартості товару оплачується покупцем в строк до 25.07.2013 року без виставлення рахунку-фактури.

Пунктом 6.1 договору, крім іншого, встановлено, що покупець зобов'язаний провести оплату за товар в строк і на умовах, вказаних в ст.5 цього Договору.

Крім того, 25.06.2013 року між сторонами підписано додаток №1 до договору поставки № 225/З від 25.06.2013 року в якому сторони, зокрема визначили: найменування товару (самум 150 в.р. (20 л.); кількість (2500 л.); ціну та загальну вартість товару (87,20 грн. за 1 л., 218 010,00 грн.) тощо.

Згідно видаткової накладної від 25.06.2013 року №РН-0000692 за довіреністю №22 від 25.06.2013 року продавець передав покупцю товар (самум 150, в.р. (20 л.) на загальну суму 218010,00 грн.

СТОВ Перемога здійснило лише часткову оплату за доставлений товар в розмірі 43 600,00 грн.

Таким чином розмір боргу СТОВ Перемога становить 174 410,00 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.09.2013 року по справі №902/1106/13 стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога", вул.Леніна,4, с.Уладівка Літинський район Вінницька область, 22320 (ідентифікаційний код - 03731649) на користь Приватного підприємства "Адлєр", вул.Авіаторів,9, м.Житомир, 10007 (ідентифікаційний код - 35954742)-174 410 грн. 00 грн.- боргу.

СТОВ Перемога зобов'язалось у повному обсязі оплатити вартість отриманого товару по 04.11.2015 року.

На виконання вищенаведеного рішення судом видано наказ, який ПП "Адлєр" пред'явило на виконання до Відділу державної виконавчої служби Літинського районного управління юстиції.

У процесі здійснення виконавчого провадження було встановлено, що за боржником СТОВ Перемога зареєстровано транспортні засоби в кількості 13 одиниць.

На вказані транспортні засоби, було накладено арешт та оголошено розшук.

У процесі здійснення виконавчого провадження, ПАТ Зернопродукт МХП звернулось до суду з позовом про визнання права власності на транспортні засоби зареєстровані за СТОВ Перемога .

Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.09.2014 року по справі №902/904/14 визнано за Приватним акціонерним товариством "Зернопродукт МХП", вул.Елеваторна, 1, м.Миронівка, Київська область (ідентифікаційний код-32547211) право власності на транспортні засоби:автомобіль марки ВАЗ, модель 212140, 2008 р. випуску, червоного кольору, кузов № НОМЕР_1, ДНЗ НОМЕР_4; автомобіль марки ГАЗ, модель 31029, 1995р. випуску, сірого кольору, кузов НОМЕР_5, шасі НОМЕР_6, ДНЗ НОМЕР_7; автомобіль марки УАЗ 31514, 1995 р. випуску, зеленого кольору, кузов № НОМЕР_2, шасі № НОМЕР_3, ДНЗ НОМЕР_8; автомобіль марки ЗИЛ ММЗ 4505, 1992 р. випуску зеленого кольору, шасі № НОМЕР_9, ДНЗ НОМЕР_10; автомобіль марки КАМАЗ, модель 55111, 1990 р. випуску, жовтого кольору, шасі НОМЕР_11, ДНЗ НОМЕР_12 та знято арешт із вказаних транспортних засобів.

В процесі розгляду справи №902/904/14, а саме 31.07.2014 року до суду надійшла заява (вх.№08-46/7345/14 від 31.07.2014 року), згідно якої СТОВ Перемога визнає заявлений позов ПАТ Зернопродукт МХП та повідомляє, що оплата за сільськогосподарську техніку ПАТ Зернопродукт МХП була здійснена в повному обсязі і покупцю було передано свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.

Згідно договору поставки №225/3 від 25.06.2013 року та додатку до нього, видаткової накладної №РН-0000692 від 25.06.2013 року, на суму 218010,00 грн., довіреності №122 від 25.06.2013 року, акту №рн-0000692 приймання-передачі продукції від 25.06.2013 року їх підписантом є ОСОБА_4.

Згідно вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 07.05.2015 року по справі №127/2949/15-к ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 та ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання:- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 1700 (однієї тисячі сімсот) грн.; - за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.;- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі. Відповідно до ч. 1 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК України визначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі зі сплатою штрафу, допустивши покарання у виді штрафу до самостійного виконання. Згідно з п. в ст. 1 Закону України Про амністію в 2014 році звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання.

Вказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_3 у період часу з липня 2012 року по липень 2013 року, точну дату та час не встановлено, діючи умисно, з метою використання підробленого документу, який складається та видається уповноваженими органами державної влади, з паспорта громадянина України серії АЕ№874108, виданого Ленінським РВ УМВС України у Дніпропетровській області 06.11.1997 р. на ім'я ОСОБА_4, видалив фотокартку останнього, замість якої вклеїв власну. Таким чином, ОСОБА_3 підробив офіційний документ-паспорт громадянина України.

Після цього, 13.07.2012 р. ОСОБА_3, використовуючи підроблений паспорт громадянина України, придбав у директора СТОВ Перемога ОСОБА_5 100% статутного капіталу СТОВ Перемога (код ЄДРПОУ 03731649), розташованого за адресою: вул. Леніна, 4 в с. Уладівка Літинського району Вінницької області.

В подальшому 19.07.2012 р. ОСОБА_3, використовуючи підроблений ним паспорт, виданий на ім'я ОСОБА_4, в реєстраційній службі Літинського районного управління юстиції Вінницької області засвідчив підписом від імені останнього Статут СТОВ Перемога в новій редакції, реєстраційні картки (форми 3, 4, 6) про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин договір поставки №225/3 від 25.06.2013 року з ПП Адлєр від імені СТОВ Перемога укладено ОСОБА_3, який свідомо, використавши підроблений паспорт ОСОБА_4, як належний керівник СТОВ Перемога , придбав засоби захисту рослин.

Вироком Літинського районного суду Вінницької області від 22 травня 2017 року по справі №137/2191/15-к визнано винуватим ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, та призначено йому покарання у виді двох років обмеження волі. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства Адлєр (код ЄДРПОУ 35954742) шкоду заподіяну злочином в розмірі 126 400 (сто двадцять шість тисяч чотириста) гривень.

Вироком апеляційного суду Вінницької області від 19.04.2018 року по справі №137/2191/15-к вирок Літинського районного суду Вінницької області від 22 травня 2017 року скасовано в частині призначеного покарання ОСОБА_3 та в частині вирішення циивільного позову. Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_3 визнано виним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та призначено покарання у виді двох років позбавлення волі. Матеріали кримінального провадження в частині вирішення цивільного позову приватного підприємства Адлєр до ОСОБА_3І, про стягнення шкоди заподіяної злочином, виділено в окреме провадження та направлено до суду першої інстанції для вирішення в порядку цивільного судочинства.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 31.10.2018 року по справі №137/2191/15-к вирок апеляційного суду Вінницької області від 19.04.2018 року щодо ОСОБА_3 змінено. ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі п. в ст.1 Закону України Про амністію у 2014 році звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного йому покарання. В решті вирок апеляційного суду залишено без змін.

З огляду на вищевикладене та у відповідності до вимог ч.6 ст.82 ЦПК України, обставини щодо заподіяння ПП Адлєр збитків ОСОБА_3, завданих кримінальним правопорушенням в розмірі 174 410 грн., встановлені вироками суду, які набрали законної сили та є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій (бездіяльності) особи, стосовно якої ухвалено вирок.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору від 25.06.2013 року № 225/3 між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище умовами п.5.3 договору встановлено кінцевий строк оплати отриманої продукції 25.07.2013 року.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 174 410,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Статтею 611 ЦК України визначаються правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема сплату неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 8.2 договору поставки №225/3 від 26.06.2013 року (надалі договору) за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Сторони згідно ч.2 ст.625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 20% річних (п.8.6 договору поставки №225/3 від 26.06.2013 року)

Крім того, п.8.3 договору поставки №225/3 від 26.06.2013 року на підставі ч.1 ст.259 ЦК України, за домовленістю сторін, збільшено позовну давність щодо стягнення та нарахування штрафних санкцій та становить 5 років.

Таким чином, нарахування 20% річних та пені здійснюється за період з 26.07.2013 року (з наступного дня після того, як СТОВ Перемога зобов'язалося у повному обсязі оплатити вартість отриманого товару) по 04.11.2015 року та сума нарахованих 20% річних становить 79511,85 грн., а пені 121891,08 грн.

Також покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару сплачує на користь продавця, штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару (п.8.4 договору).

Враховуючи, що загальна вартість неоплаченого товару становить 174410,00 грн., розмір 20 % неоплаченої вартості товару становитиме 34882,00 грн.

В статті 99 Конституції України зазначено, що грошовою одиницею України є гривня, у зв'язку з чим грошове зобов'язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України.

Згідно ч.1 ст.192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до ч.1 ст.524 ЦК України зобов'язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Іноземна валюта, як засіб платежу може використовуватися лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що закріплено частиною 2 статті 192 ЦК України.

Згідно ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У відповідності до вимог ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно Наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000 року №193 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку Вплив змін валютних курсів , валютний курс- це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Пункт 5.1 договору зазначає, що покупець здійснює оплати партії товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до ч.2 ст. 524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначається у додатках і визначені у національній валюті України в сумі, еквівалентні курсу долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання даного договору.

Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті. Згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору, скорегованих пропорційно змін долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару (п.5.2 договору).

З додатку № 1 до договору, вбачається, що у випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу:

S = ( А1/А2) * В, де:

S-ціна товару на момент проплати;

В- ціна товару на момент підписання;

А2- курс долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на тень підписання договору;

А1- курс долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день перерахування грошей.

Згідно додатку №1 курс долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні, на день його підписання, становив 8,150 грн. за 1 долар США.

Станом на 04.11.2015р. курс долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні становить 23,10.

Таким чином, розмір курсової різниці становить 319170,30 грн.

Розрахунок курсової різниці: 23.10/8,150=2,83Х 174410,00=493580,30-174410,00= 319170,30

Суд звертає увагу, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування річних, пені, штрафу, на суму боргу і сума курсової різниці виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, та нараховуються за порушення виконання зобов'язання в силу прямої дії ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В пункті 2 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 року із подальшими змінами, вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до вимог ч.ч.1,5,6,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведених правових норм, виходячи із встановлених судом обставин справи, суд вважає, що до правовідносин сторін слід застосувати правила договірних правовідносин і позов задовольнити.

Питання щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору, суд вважає за необхідне вирішити у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.

З огляду на прийняте судом рішення та у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 10947,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 192, 509, 524, 525, 526, 527, 530, 533, 625, 632, 655, 692, 712, 1166, 1192 ЦК України, ст.ст.81, 89, 141, 259, 268, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства АДЛЄР (код ЄДРПОУ 35954742) суму заборгованості за договором поставки у розмірі 174410 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства АДЛЄР (код ЄДРПОУ 35954742) суму нарахованих 20% річних у розмірі 79511,85 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства АДЛЄР (код ЄДРПОУ 35954742) суму нарахованої пені у розмірі 121891,08 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства АДЛЄР (код ЄДРПОУ 35954742) суму нарахованого штрафу у розмірі 34882 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства АДЛЄР (код ЄДРПОУ 35954742) суму курсової різниці у розмірі 319170,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 10947,96 грн.

Повний текст рішення складено 30 листопада 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

СУДДЯ: