Рішення

від 20.11.2018 по справі 320/3585/18

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 20.11.2018

Справа № 320/3585/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Купавської Н.М.

за участю секретаря Діденко Т.Ю.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІА-ГРУПА про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати недостовірною та такою, що принижує його честь і гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації інформацію, поширену відповідачем в газеті Наш Город , Рекламний Кур'єр , а також стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 176 200 грн. та понесені судові витрати. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він на даний час обіймає посаду завідувача амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Новимиколаївка КЗ Центр ПМСД МРР ЗО та є депутатом Новомиколаївської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області. 11 квітня 2018 року відповідачем було опубліковано статтю у газеті Наш Город Рекламний кур'єр , № 15, у якій викладено недостовірну негативну інформацію щодо нього, чим порушено його немайнові права на честь та гідність і ділову репутацію. Інформація, викладена в статті відповідача щодо вчинення ним грубого порушення чинного законодавства по відношенню до охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб, по-перше, має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення ним вимог чинного законодавства України та прийнятих у суспільстві принципів моралі, етики тощо, та такою, що, на його переконання, порушує його немайнові права, по-друге, стосується конкретних фактів, обов'язок доказування достовірності яких покладається на відповідача. Поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідача до нього, що в свою чергу впливає на зниження цінності його особи - приниження його гідності. Також, поширенням вказаної інформації відповідач створив негативну соціальну оцінку його особи в очах оточуючих, порушивши його честь. До того ж значно знизилась оцінка його професійних якостей третіми особами, його професійні здібності були поставлені під сумнів пацієнтами, співробітниками та керівництвом. Так, після вказаної газетної публікації щодо нього постійно тривають службові розслідування, це принижує його професійний авторитет та загальну оцінку його якостей як добропорядної людини. Позивач вважає, що поширенням недостовірної інформації щодо нього відповідач завдав шкоди його немайновим інтересам, порушивши його гідність, честь та ділову репутацію. Коли він вперше прочитав статтю в газеті Наш Город Рекламний кур'єр , № 15, від 11.04.2018, то 16 квітня 2018 року увечері він страшенно перехвилювався. У нього на нервовому ґрунті підійнявся тиск та рівень цукру у крові, внаслідок чого, він був змушений звернутися до лікаря-ендокринолога за медичною допомогою наступного дня після прочитання цієї скандальної публікації. У зв'язку із тим що сталося його життєвий уклад змінився і він повинен прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, адже тепер він змушений звертатися до лікаря-ендокринолога для підтримання рівня свого здоров'я та до адвоката за допомогою у захисті своїх порушених прав. Він постійно переживає стосовно того, що трапилося. Його моральні страждання щоденно поглиблюються ще й тим, що до теперішнього часу ніхто із представників відповідача жодного разу не зустрівся з ним, не вибачився за свою статтю та ні жодного разу не намагався загладити свою провину перед ним та не компенсував йому моральної шкоди. На його думку сума компенсації моральної шкоди, заявлена ним в цьому позові у розмірі 176 200 грн., для ТОВ МЕДІА-ГРУПА є необтяжливою та не спричинить припинення діяльності цього засобу масової інформації чи іншого обмеження свободи його діяльності. Розповсюджена відповідачем інформація погіршила його репутацію серед мешканців села та в суспільстві, підриває його ділову репутацію.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позові при цьому пояснив, що 11.04.2018 у газеті Наш Город Рекламний кур'єр , № 15, відповідачем було опубліковано статтю, у якій викладено недостовірну негативну інформацію щодо дорожньо-транспортної пригоди. Було вказано, що позивач був в стані алкогольного сп'яніння, але це не так. На момент ДТП позивач був тверезий, він страждає на діабет і алкоголь не вживає. Інформація повинна бути спростована. Інформація, викладена в статті відповідача, щодо вчинення ним грубого порушення чинного законодавства по відношенню до охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб, по-перше, має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення ним вимог чинного законодавства України та прийнятих у суспільстві принципів моралі, етики тощо та такою, що, на його переконання, порушує його немайнові права, по-друге, стосується конкретних фактів, обов'язок доказування достовірності яких покладається на відповідача. Поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідача до нього, що в свою чергу впливає на зниження цінності його особи - приниження його гідності. Також, поширенням вказаної інформації відповідач створив негативну соціальну оцінку його особи в очах оточуючих, порушивши його честь. До того ж значно знизилась оцінка його професійних якостей третіми особами. Його професійні здібності були поставлені під сумнів пацієнтами, співробітниками та керівництвом. Так, після вказаної газетної публікації щодо нього постійно тривають службові розслідування, це принижує його професійний авторитет та загальну оцінку його якостей як добропорядної людини. Поширенням недостовірної інформації щодо позивача відповідач завдав шкоди його немайновим інтересам, порушивши його гідність, честь та ділову репутацію. Розповсюджена відповідачем інформація погіршила репутацію позивача серед мешканців села та в суспільстві, підриває ділову репутацію позивача.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечував, при цьому пояснив, що в статті вказано, що позивач потрапив в ДТП і зник з місця події, потім поліція його затримала і він пройшов медичне освідчення на стан алкогольного сп'яніння. На момент скоєння ДТП ніхто не знав, в якому він стані знаходився. Припущення правоохоронних органів було про стан алкогольного чи наркотичного спяніння. ОСОБА_5 Остапенко - це псевдоним творчого колективу газети Наш Город . Всі матеріали цієї статті були взяті в Єдиного реєстру. Алкогольне сп'яніння - це припущення. На момент публікації в декларації не було вказано автомобіля, а тому, вважали, що авто не було задекларовано.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 підтримав думку ОСОБА_2 та пояснив, що у них не було даних про стан сп'яніння особи. Це припущення зі слів представника правоохоронних органів. Перед публікацією статті вони перевіряли декларацію, але в ній не було вказано про автомобіль Мерседес. Згідно постанови позивач відповів за свою необережність. 28.02.2018 декларація позивачем подана, а вони перевірили 11.04.2018. Можливо на час публікації статті вказана декларація ще не була в широкому доступі.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з положеннями ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За правилами ст.ст.297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

У відповідності зі ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Судом встановлено, що 11 квітня 2018 року в газеті Наш Город Рекламний кур'єр , №15, відповідачем було опубліковано статтю, в якій викладено обставини дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 15.02.2018 за участю позивача, та про те, що депутат ОСОБА_4 користується незадекларованим автомобілем Мерседес і згідно декларації, підписаної ним, ні він, ні члени його сім'ї не мають у володінні автомобіля Мерседес .

Висловлювання відповідача були сприйняті позивачем як недостовірні та такі, що ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію, що і стало підставою для звернення до суду.

При цьому, аналізуючи зміст статті відповідача, слід зробити висновок, що вищезазначені висловлювання відповідача, були довільно інтерпретовані позивачем в позовних вимогах і в інтерпретованому вигляді вони суттєво відрізняються від оригіналу, фактично змінюючи зміст.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

На підставі ст. 47-1 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Під висловлюваннями, які не містять фактичних даних розуміються такі висловлювання, в яких відсутні посилання на конкретні дати, номери, цифри, місця подій та самі події.

За роз'ясненнями, наданими у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Свобода висловлювань гарантується ст.10 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод у наступних термінах:

« 1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цінності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідними в демократичному суспільстві.»

Свобода преси надає громадськості один з найкращих засобів отримання інформації та формування ідей та ставлення до політичних лідерів. Більш загально, свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. Межа допустимої критики щодо такої публічної особи як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об'єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (ст. 37 Закону України "Про пресу", ст. 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Зі змісту оприлюдненої інформації вбачається, що в ній не міститься жодних фактів щодо перебування позивача в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Це припущення, яке ґрунтується на висловлюваннях представника правоохоронних органів з огляду на те, що позивач покинув місце події.

Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

При цьому, зважаючи на вищезазначені вимоги закону, позивач не скористався наданим йому ч.1 ст. 277 ЦК України правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм оцінку.

Крім того, позивач ОСОБА_4 є депутатом Новомиколаївської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, а, отже, є публічним діячем.

За роз'ясненнями п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27. 02. 2009 р. № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи звернуто увагу на те, що при поширенні недостовірної інформації стосовно публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Кабінету Міністрів України, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_6 Європи про право на недоторканість приватного життя.

У вказаній резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року (заява № 72713/01) у справі "Українська Прес-Група проти України" зазначено: Хоч публікації про політичних діячів і містили критику та були образливими і навіть шокуючими, проте політичні лідери, обираючи свою професію, були відкритими для суворої критики і пильного нагляду; це є той тягар, який політики мають прийняти в демократичному суспільстві .

Отже, право на недоторканість ділової репутації та честі і гідності публічної особи підлягає захисту лише у випадках, коли позивач доведе, що інформація поширена з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що висловлювання відповідача у статті газети Наш Город Рекламний кур'єр , №15, від 11.04.2018 мали оціночні судження, не містили будь-яких фактичних даних щодо позивача та, відповідно, не були такими, що принизили його честь та гідність.

Дійсно дорожньо-транспортна пригода мала місце, позивач дійсно покинув місце події і постановою судді Мелітопольського міськрайонного суду від 30.03.2018 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст.122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Вказані обставини учасниками процесу не спростовані.

В позовній заяві, як на недостовірну інформацію, позивач посилається також на те, що відповідач у своїй статті поширив інформацію про те, що депутат ОСОБА_4 користується незадекларованим автомобілем Мерседес і згідно декларації, підписаної ним, ні він, ні члени його сім'ї не мають у володінні автомобіля Мерседес .

Зі змісту положень ст.277 ЦК України вбачається, що судовому захисту підлягають немайнові права особи внаслідок поширення недостовірної інформації саме про неї або членів її сім'ї.

Суд вважає, що у даному випадку є недостовірною, негативною інформація про те, що депутат ОСОБА_4 користується незадекларованим автомобілем Мерседес .

В цій інформації стверджується про порушення позивачем, зокрема, норм чинного законодавства, відповідно до якого він повинен задекларувати все своє майно, а інакше його буде притягнуто до відповідальності.

Але, 28.03.2018 ОСОБА_4 було подано щорічну декларацію, в якій він вказав про наявність у нього на праві власності автомобіля Мерседес . Недостовірну інформацію в газеті було надано після цього 11.04.2018.

Оскільки приниження честі та гідності, ділової репутації фізичної особи само по собі є моральною шкодою, позивач має право на її відшкодування. Але, суд вважає, що розмір моральної шкоди позивачем значно завищено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19 , 42 , 81 , 89, 141 , 263 , 264 , 265 , 268 ЦПК України, ст.ст. 94, 277, 297, 299 ЦК України, Закону України Про інформацію ,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІА-ГРУПА про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_4, інформацію, поширену в статті газети Наш город Рекламний кур'єр №15 від 11.04.2018, про те, що депутат ОСОБА_4 користується незадекларованим автомобілем Мерседес і згідно декларації, підписаної ним, ні він, ні члени його сім'ї не мають у володінні автомобіля Мерседес .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІА-ГРУПА , код ЄДРПОУ 34421455, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІА-ГРУПА , код ЄДРПОУ 34421455, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП2524615191, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1280 грн 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 грн., а всього 5 280 грн 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 листопада 2018 року.

СУДДЯ: