Постанова

від 28.11.2018 по справі 817/942/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/1574/18 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.

з участю секретаря судового засідання: Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року (ухвалене головуючим-суддею Недашківською К.М., час ухвалення судового рішення 16 год 50 хв у м.Рівне, повне судове рішення складено 05 червня 2018 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області, відповідач) № 618-50 від 15.06.2017, яким йому було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 2 783,56 грн.

Позов мотивований тим, що прийняте відповідачем оспорюване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що нерухоме майно, яке належить позивачу, необхідно відносити до будівель промисловості в розумінні п.п. є п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а тому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на нього не повинен нараховуватись та сплачуватись.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 адміністративний позов було задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів якої зазначає, що оспорюване рішення застосоване до позивача правомірно та в межах норм чинного законодавства, оскільки з урахуванням п.п. є п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, позивач є власником нежитлового приміщення, що не належить до об'єктів промисловості, а податковим органом правильно віднесено належні йому нежитлові будівлі до категорії об'єктів оподаткування зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Тому просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що в порушення ст.4 та п.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків повинне бути прийняте та оприлюднене до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків. В іншому випадку норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. У зв'язку з цим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 22.10.1999.

Згідно свідоцтва про право власності від 08.12.2014, позивачу належить об'єкт нерухомого майна - будівля, виробничо-сервісний центр літ. А-2, АДРЕСА_1, площа - 890,1 кв.м., що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

05.12.2017 на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення форми Ф №618-50, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в розмірі 6 132,79 грн за податковий період 2016.

Задовольняючи адміністративний позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що належний позивачу комплекс будівель і споруд, як будівлі промисловості не є об'єктом оподаткування в контексті положень п.п. є п.266.2 ст.266 ПК України, а тому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на них не нараховується та не сплачується.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст.265 ПК України, податок на майно складається, в тому числі з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

Згідно п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до ст.10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

Як видно з матеріалів справи, позивач є власником нерухомого майна, а саме : виробничо-сервісний центру літ. А-2, АДРЕСА_1, площа - 890,1 кв.м.

У п.п. є п.266.2 ст.266 ПК України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

В силу вимог п.п.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України, у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Водночас, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом № 507 від 17.08.2000 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до зазначеного Державного класифікатора, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові (група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості ).

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості , що включає підкласи : 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості ; 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії ; 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості ; 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості ; 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості ; 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості ; 1251.7 Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості ; 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро - фаянсової промисловості ; 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне .

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) Будівлі промислові та склади належить клас (код 1251) Будівлі промислові , який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) Резервуари, силоси та склади належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з метою правильного застосування положень п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України при визначені будівель промисловості в розрізі об'єкта оподаткування, необхідно керуватись вимогами Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 31.01.2018 по справі К/9901/1438/17 (822/2624/16).

Судом встановлено та слідує з матеріалів справи, що згідно витягу до Технічної документації із землеустрою від 07.04.2013, така стосувалася документів, що посвідчують право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) підприємця ОСОБА_1 саме для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для будівництва та експлуатації споруди Виробничо-сервісний центр в м.Рівне по вул.Будівельників, 1а).

Відповідно до Декларації від 20.11.2014 визнано готовність об'єкта до експлуатації. Відповідно до наказу Про присвоєння адреси №290 від 01.12.2014 об'єкту нерухомого майна, що належить позивачу, присвоєно адресу : АДРЕСА_1.

Водночас, основними видами діяльності позивача, зокрема є : код КВЕД 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; код КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції вірно встановив, що належне позивачу нерухоме майно - комплекс будівель і споруд, в розумінні положень п.п. є п.266.2 ст.266 ПК України необхідно відносити до будівель промисловості, а тому зазначений комплекс будівель і споруд підпадає під визначення будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств та відповідно належний позивачу комплекс будівель і споруд, як будівлі промисловості не є об'єктом оподаткування відповідно до вказаної норми ПК України, а тому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на них не нараховується та не сплачується.

Крім цього, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно п.п.266.7.1 п.266.7 цієї статті та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідач оспорюване рішення прийняв 05.12.2017, тобто без дотримання вимог п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, оскільки воно не було надіслано (вручено) позивачу до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року по справі № 817/942/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 03.12.2018.