Постанова

від 13.11.2018 по справі 810/701/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2018 року

м. Київ

справа №810/701/17

касаційне провадження №К/9901/4874/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

за участю секретаря Жидецької В.В.

представника відповідача - Федотової К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 (суддя Виноградова О.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 (головуючий суддя - Безименна Н.В., судді: Аліменко В.О., Кучма А.Ю.) у справі № 810/701/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСТОРАН КОНЕВЛАСНИК до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю РЕСТОРАН КОНЕВЛАСНИК звернулось до суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2016 № 0002761406 та від 29.08.2016 № 0002751406.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 10.04.2017 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 № 0002751406. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.06.2017 постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 залишив без змін.

Броварська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 в частині задоволення адміністративного позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому наголошує, що зміст цієї норми податкового законодавства свідчить про обов'язок платника податків зберігати первинні документи та надавити їх під час здійснення контрольного заходу посадовим особам органу державної фіскальної служби. Ненадання таких документів прирівнюється до їх відсутності.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку ресторану, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю РЕСТОРАН КОНЕВЛАСНИК та розташований за адресою: с. Проців, вул. Комсомольська, 17-б, результати якої оформлено актом від 12.08.2016 № 2077/1000/14/35319953.

За її наслідками орган доходів і зборів дійшов, зокрема, висновку про порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на здійснення реалізації товарів, які необліковані у встановленому законом порядку за місцем реалізації та зберігання, на загальну суму 93620,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем, у тому числі прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 № 0002751406, згідно з яким до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСТОРАН КОНЕВЛАСНИК застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 187240,00 грн.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Статтею 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) полягає в неведенні в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійсненні продажу товарів (послуг), що не відображені в такому обліку.

Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, яка відповідно до статті 1 цього закону уособлює сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Частинами першою, другою статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

За змістом статей 1, 4, абзацу п'ятого частини четвертої статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства, яка уособлює сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Одним з принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.

Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

В порушення наведених процесуальних приписів судові інстанції достеменно не з'ясували, чи ведеться позивачем облік товару за місцем його реалізації і зберігання за адресою: с. Проців, вул. Комсомольська, 17-б, що також є юридичною адресою (місцезнаходженням) Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСТОРАН КОНЕВЛАСНИК .

Не перевірено судами й обставини щодо ведення позивачем обліку товарів в іншому місці, ніж за місцем їх реалізації та зберігання, не запропоновано стороні у справі подати докази на підтвердження облікової політики підприємства.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позову підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявленої частини позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 у справі № 810/701/17 скасувати в частині задоволення позову.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 у справі № 810/701/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк