Рішення

від 09.07.2019 по справі 810/701/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2019 року справа № 810/701/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ресторан Коневласник до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Ресторан Коневласник (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України в Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2016 №№0002751406, 0002761406.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 (суддя Виноградова О.І.) позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 29 серпня 2016 року №0002751406.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ресторан Коневласник судовий збір у сумі 2808 (дві тисячі вісімсот вісім) грн. 60 коп.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 апеляційну скаргу Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Київській області - залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13.11.2018 касаційну скаргу Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Київській області задоволено частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 у справі №810/701/17 скасовано в частині задоволення позову.

Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 у справі №810/701/17 залишено без змін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 справу №810/701/17 прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що покладений на суб`єкта господарювання обов`язок ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не включає в себе ведення та зберігання документів обліку, за якими такі товари придбавались, саме в місці реалізації товарів. Тому, висновок, викладений в акті перевірки стосовно порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є безпідставним, а винесене податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 №0002751406 протиправним.

Заперечуючи проти позову відповідач виходить із того, що в акті перевірки від 12.08.2016 №2077/1000/14/35319953 зафіксовано порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а саме: не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх реалізації/зберігання. На момент проведення фактичної перевірки первинні документи (прибуткові накладні) на алкогольні напої були відсутні за місцем їх реалізації. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 повторно витребувані докази по справі, продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів, відкладено підготовче засідання на 14.03.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2019, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті одразу після закінчення підготовчого судового засідання.

В судових засіданнях по справі 14.03.2019, 09.04.2019 та 16.04.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.02.2019, 14.03.2019, 09.04.2019 та 16.04.2019 проти позову заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову.

16.04.2019 від представників сторін до канцелярії суду подані клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з надходженням до суду клопотань всіх учасників справи про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження, ухвалою суду від 16.04.2019 постановлено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що позивачем в якості відповідача по справі у позовній заяві вказано Броварську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС України в Київській області, в той час як згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, правильним найменуванням відповідача є Броварська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Київській області.

Приймаючи до уваги відсутність потреби заміни відповідача, суд вважає необхідним змінити найменування відповідача та вважати правильним найменуванням відповідача - Броварська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Київській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ресторан Коневласник як юридична особа зареєстроване 23.11.2007 (ідентифікаційний код 35319953; місцезнаходження: 08344, Київська область, Бориспільський район, село Проців, вулиця Комсомольська, будинок 12-А), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрації серії А00 в„–759580 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.01.2019 №1004853142 (том 1 а.с.13, том 2 а.с.92-94).

З 10.08.2016 по 12.08.2016 посадовими особами Головного управління ДФС України у Київській області проведено фактичну перевірку ресторану, що належить ТОВ Ресторан Коневласник та розташований за адресою: с. Проців , вул. Комсомольська, 12-Б, за результатами якої складено акт перевірки від 12.08.2016, який зареєстровано в органі ДФС за місцем здійснення діяльності суб`єкта господарювання 15.08.2016 за №2077/1000/14/35319953 (том 1, а.с.17-18).

Відповідно до змісту акту перевірки від 12.08.2016 №2077/1000/14/35319953 контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №265/95-ВР від 06.01.1995 в частині не ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

За результатами виявлених порушень та на підставі акту перевірки від 12.08.2016 №2077/1000/14/35319953 Броварською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС України у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми С від 29.08.2016 №0002751406, яким до позивача за порушення пункту 12 статі 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №265/95-ВР від 06.01.1995 в частині не ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 187240,00 грн. як за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку (том 1 а.с.11).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем у адміністративному порядку та рішенням Державної фіскальної служби України від 16.01.2017 №751/6/99-99-11-03-01-25 податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 №0002751406 залишено без змін, а скаргу - без задоволення. (том 1, а.с.86-88).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Статтею 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) полягає в неведенні в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійсненні продажу товарів (послуг), що не відображені в такому обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, яка відповідно до статті 1 цього закону уособлює сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Частинами першою, другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

За змістом статей 1, 4, абзацу п`ятого частини четвертої статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства, яка уособлює сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Одним з принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.

Відповідно до п. 6.1, 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995, первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов`язковій передачі до архіву. Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Верховний Суд, скасовуючи судові рішення в частині задоволення позову та направляючи справу в цій частині на новий розгляд, у постанові від 13.11.2018 зазначив, що судові інстанції достеменно не з`ясували, чи ведеться позивачем облік товару за місцем його реалізації і зберігання за адресою: с. Проців , вул. Комсомольська, 17-б , що також є юридичною адресою (місцезнаходженням) Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТОРАН КОНЕВЛАСНИК".

Також в постанові Верховного Суду вказано, що судами не перевірено й обставини щодо ведення позивачем обліку товарів в іншому місці, ніж за місцем їх реалізації та зберігання, не запропоновано стороні у справі подати докази на підтвердження облікової політики підприємства.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Суд під час нового розгляду справи з`ясував, що адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Ресторан Коневласник з моменту його державної реєстрації як юридичної особи є: Київська область, Бориспільський район, село Проців, вулиця Комсомольська, будинок 12-А, а фактична перевірка ресторану, що належить ТОВ Ресторан Коневласник , проводилась посадовими особами Головного управління ДФС України у Київській області в період з 10.08.2016 по 12.08.2016 за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проців, вул. Комсомольська, 12-Б .

Отже, місцем реалізації і зберігання товару, щодо якого перевіркою встановлення факт не ведення його обліку є: Київська область, Бориспільський район, с. Проців, вул. Комсомольська, 12-Б .

З метою з`ясування обставин справи ухвалами суду від 07.02.2019, 14.03.2019 були витребувані від позивача: копія наказу про облікову політику підприємства на 2016 рік; копію Статуту, протоколу про призначення директора; копії документів, які підтверджують право власності/оренди на будівлю за місцезнаходженням позивача за адресою: Бориспільський район, с. Проців, вул. Комсомольська, буд. 12-а ; копії документів, які підтверджують право власності/оренди на приміщення за місцезнаходженням ресторану за адресою: Бориспільський район, с. Проців, вул. Комсомольська, буд. 12-б ; копії дозвільних документів на ресторан за адресою: Бориспільський район, с. Проців, вул. Комсомольська, буд. 12-б (дозвіл на торгівлю, патенти, ліцензії тощо).

З наданих суду документів встановлено, що згідно з рішенням виконавчого комітету Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 13.02.2008 №21 Про надання дозволу ТОВ Ресторан Коневласник на розміщення об`єкту торгівлі в с.Проців по вул. Комсомольській, 12-б, Бориспільського району Київської області надано дозвіл ТОВ Ресторан Коневласник на розміщення об`єкту торгівлі в с .Проців по вул . Комсомольській , 12-б, Бориспільського району Київської області , загальна площа - 749,3 кв.м., торгівельна площа - 384,07 кв.м. (том 2, а.с.134).

13.02.2008 виконавчим комітетом Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області видано дозвіл за №22, відповідно до якого ТОВ Ресторан Коневласник надано дозвіл на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами в приміщенні с. Проців, вул. Комсомольська, 12-б , торгівельна площа якого складає 384,07 кв.м. (том 2, а.с.135).

Судом встановлено, що на час проведення фактичної перевірки в період з 10.08.2016 по 12.08.2016 позивачем отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, терміном дії з 24.03.2016 по 23.03.2017 на місце торгівлі: Бориспільський район, с. Проців, вул. Комсомольська, 12-Б , ресторан (том 1, а.с.15).

Приміщення ресторану, в якому позивач на період перевірки здійснював господарську діяльність за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проців, вул. Комсомольська, 12-Б , знаходиться у користуванні позивача відповідно до договору оренди від 15.10.2009, укладеного між фізичною особою-підприємцем Бутенком Олексієм Миколайовичем (орендодавець) та ТОВ Ресторан Коневласник (орендар), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає орендарю у строкове платне користування частину будівлі кінно-спортивного комплексу, розташованого за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проців, вул. Комсомольська , 12-Б, для організації закладу громадського харчування, загальною площею 749,3 кв.м., в тому числі торгівельна площа 384,07 кв.м. (том 2, а.с.139-144).

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 договору оренди від 15.10.2009 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 договору та закінчується в момент остаточного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

15.10.2009 відповідно до договору оренди від 15.10.2009 сторонами складено акт приймання-передачі об`єкта оренди (том 2, а.с.145).

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 № 0002751406 прийнято у зв`язку з порушенням позивачем на думку відповідача пункту 12 статті 3 Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а саме: здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 93620,00 грн., до перевірки не надані накладні, ТТН, роздруковані документи з відповідного програмного забезпечення та інші первинні документи, які підтверджують рух ТМЦ, за місцем їх реалізації та зберігання згідно відомості на 3 аркушах.

Суд зазначає, що перелік названих товарів зазначено у Відомості, яка є додатком до акту перевірки та містить найменування товару на 3 аркушах, на загальну суму 93620,00 грн.

З аналізу викладеного вбачається, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було неподання позивачем під час перевірки первинних документів на товар, перелічений у цій Відомості.

На підтвердження обліку названих товарів позивачем було надано видаткові накладні з відміткою про отримання позивачем товару, в яких зазначено адресу доставки -адресу місцезнаходження позивача (с. Проців, вул. Комсомольська, 12-А).

Матеріалами справи підтверджується, що місцезнаходженням ТОВ Ресторан Коневласник є: Бориспільський район, с. Проців, вул. Комсомольська, 12-А, тоді як фактична перевірка ТОВ Ресторан Коневласник проводилась за адресою місця розташування ресторану, що належить юридичній особі, тобто за місцем провадження господарської діяльності: Бориспільський район, с. Проців, вул. Комсомольська, 12-Б .

Як вже встановлено судом, приміщення за адресою: Бориспільський район, с. Проців, вул. Комсомольська, 12-Б позивач орендує, що підтверджується договором оренди від 15.10.2009 та актом приймання-передачі об`єкта оренди.

У судовому засіданні судом з`ясовано, що на момент перевірки всі наявні у позивача первинні документи щодо товару, перелік якого вказаний у відомості до акту перевірки, знаходились в офісі товариства за адресою: Бориспільський район, с. Проців, вул. Комсомольська, 12-А .

Відповідно до наказу ТОВ Ресторан Коневласник від 02.01.2016 №01 Про облікову політику ТОВ Ресторан Коневласник у 2016 році затверджено Положення про облікову політику ТОВ Ресторан Коневласник та введено його в дію з 01 січня 2016 року.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1.1 Положення про облікову політику ТОВ Ресторан Коневласник бухгалтерський облік здійснюється керівником підприємства. Посада головного бухгалтера не входить до штатного розкладу підприємства.

Відповідно до п.4.3 Положення про облікову політику ТОВ Ресторан Коневласник інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Пункт 9.7 Положення про облікову політику ТОВ Ресторан Коневласник передбачає використовування на підприємстві автоматизованої форми ведення обліку із застосуванням бухгалтерської програми 1С:Бухгалтерія .

Згідно з пунктом 10.1. Статуту ТОВ Ресторан Коневласник , затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ Ресторан Коневласник (протокол №23/09 від 23.09.2011), виконавчим одноособовим органом Товариства, який здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства, є директор.

Відповідно до п.10.5 Статуту ТОВ Ресторан Коневласник директор та головний бухгалтер (в разі наявності відповідної посади) несуть відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом трьох років, а також за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати податків та зборів (обов`язкових платежів).

Під час проведення перевірки в період з 10.08.2010 по 12.08.2016 директор Товариства присутній не був, перевірка проводилась у присутності ОСОБА_2 , який є офіціантом-касиром та прийнятий на посаду офіціанта з 01 серпня 2016 року згідно з наказом ТОВ Ресторан Коневласник від 01.08.2016 №10 (том 1, а.с.109).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 від підписання акту перевірки відмовився, про що був складений акт №36 від 12.08.2016 (том 1, а.с.117).

Судом встановлено, що під час перевірки ОСОБА_2 підписав письмові пояснення від 10.08.2016, які є додатком до акту перевірки, в яких зазначено, що у зв`язку з тим, що облік товарів по місцю реалізації та зберігання в ресторані не ведеться, не можливо надати накладні на товари згідно переліку, що склали перевіряючі. Зазначив, що працює офіціантом-касиром з 01.07.2016 (том 1, а.с.99).

При цьому позивачем у письмових поясненнях від 22.03.2017 на заперечення відповідача проти позов вказано, що згідно пояснень працівника ОСОБА_2 від 22.03.2017 слідує, що пояснення від 10.08.2016 він написав під диктовку перевіряючих, що перевіряючі йому не роз`яснювали його прав та обов`язків під час проведення фактичної перевірки, порядок обліку товару в ресторані не з`ясовували, протягом двох днів перевірки відмовлялись одержувати та враховувати в акті фактичної перевірки завірені копії прибуткових накладних позивача на товар, що фігурує у відомості на 3 аркушах. Звертає увагу, що відповідно до п.4.5 акту фактичної перевірки від 10.08.2016-12.08.2016 акт відмови позивача від надання документів відсутній (том 1, а.с.139-141).

Текст письмових пояснень ОСОБА_2 від 22.03.2017 аналогічного змісту долучений до матеріалів справи (том 1, а.с.142).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що особи, відповідальної за видачу первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів та балансів із бухгалтерії підприємства, із архіву підприємства на час перевірки, якою є директор Товариства, не було.

Таким чином, позивач не мав можливості надати на вимогу працівників контролюючого органу документів, пов`язаних з обліком товарних запасів, а офіціант-касир ОСОБА_2 не є уповноваженою особою Товариства.

Суд зазначає, що для вирішення спору по суті, необхідно визначити чи існували у позивача оригінали документів на товар, що підтверджують їх відображення в бухгалтерському обліку Товариства у сумі 93620,00 грн., що знаходився в ресторані по вул. Комсомольській, 12-Б в с.Проців Бориспільського району, перелік якого вказаний у відомості, яка є додатком до акту перевірки.

В матеріалах справи наявні видаткові накладні на підтвердження отримання та обліку товару, перелік якого вказаний у відомості, яка є додатком до акту перевірки, в яких проставлена відмітка про отримання позивачем товару із зазначенням адреси доставки, яка є адресою місцезнаходження позивача (с. Проців, вул. Комсомольська, 12-А).

Представником позивача під час судового розгляду в судовому засіданні підтверджено, що оригінали видаткових накладних щодо товару, відносно якого під час перевірки встановлено порушення обліку товару за місцем його реалізації, знаходяться в приміщенні офісу Товариства, яке є окремим від ресторану приміщенням.

Таким чином, на думку суду, залучені до справи документи підтверджують наявність належних документів про бухгалтерський облік товарних запасів, що виключає вчинення позивачем порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування, торгівлі та послуг".

Отже, судом під час нового розгляду справи встановлено, що облік позивачем товарних запасів ведеться за адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Ресторан Коневласник : Бориспільський район, с. Проців, вул. Комсомольська, 12-А, отже, в іншому місці, ніж за місцем реалізації та зберігання товару, перелік якого вказаний у відомості до акту перевірки, що підтверджується сукупністю доказів по справі щодо облікової політики підприємства.

Таким чином, сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Посилання відповідача на пояснення офіціанта-касира ОСОБА_2 про відсутність здійснення обліку товарів по місцю реалізації та зберігання суд відхиляє, оскільки така особа не є відповідальною за ведення обліку товарів.

Суд зазначає, що податковим законодавством не передбачено норми, яка зобов`язує суб`єкта господарювання зберігати документи, які підтверджують походження товару, у місці реалізації товарів (послуг), закон допускає ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації та не містить чіткого та однозначного визначення місця знаходження (зберігання) первинних облікових документів на товар, а відсутність видаткових накладних на місці реалізації товарів не підтверджує відсутності обліку товарів загалом.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позивачем належними доказами підтверджено облік товарних запасів на підставі первинних документів, а тому висновки податкового органу про допущення позивачем порушення пункту 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є необґрунтованими та безпідставними.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 №0002751406 є протиправним, а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 29.08.2016 №0002751406 належить задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3614,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.02.2017 №27 (том 1 а.с.3).

Предметом позову в частині, що оскаржується, є вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача шляхом безпідставного накладення штрафних санкцій у розмірі 187240,00 грн.

Таким чином, під час звернення до суду з адміністративним позовом за вказану вимогу позивачеві належало сплатити судовий збір у розмірі 2808,60 грн.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у розмірі 2808,60 грн. за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 29.08.2016 №0002751406.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ресторан Коневласник (ідентифікаційний код 35319953; місцезнаходження: 08344, Київська область, Бориспільський район, село Проців, вулиця Комсомольська, будинок 12-А) за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код: 39463945, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд.286) судовий збір у розмірі 2208,60 грн. (дві тисячі двісті вісім грн. 60 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду 09.07.2019.

Суддя Кушнова А.О.