Рішення

від 03.12.2018 по справі 642/2179/17

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"03" грудня 2018 р.

Справа № 642/2179/17

2/642/2034/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 р. м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Гримайло А.М.

за участю секретаря Сорокіної Ю.В.

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та стягнення половини вартості внеску до статутного капіталу, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Псилогос , суд -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просила здійснити розподіл спільного майна подружжя та поділити приватний будинок по вулиці Риківській, 24 у м. Харкові та автомобіль Toyota Auris, 2007 року випуску д/н НОМЕР_4.

ОСОБА_5 подав до суду зустрічний позов, в якому просить розділити майно, придбане за час шлюбу, а саме: легковий автомобіль Toyota Auris, 2007 року випуску, д/н НОМЕР_4 та стягнути з позивача ОСОБА_4 зі ОСОБА_4 на користь відповідача - ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 3944850,00 гривень - половину вартості внеску ОСОБА_4 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Псилогос , код за ЄДРПОУ 41529334.

В процесе розгляду справи позивач ОСОБА_4 залишила свій позов без розгляду.

В судовому засіданні представники ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_2 і ОСОБА_1, у судовому засіданні просили позов задовольнити.

У судовому засіданні представник ОСОБА_4 в особі представника за довіреністю ОСОБА_6, проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі.

Представник третьої особи - ТОВ Псилогос у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, потрім в судове засідання не зявився просив відкласти розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, надавши добутому правову оцінку, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 листопада 2000 року (актовий запис №1857 Міського відділу реєстрації актів цивільного стану м. Харкова).

Від вказаного шлюбу подружжя мають малолітню дитину - ОСОБА_7, (свідоцтво про народження, видане міським відділом реєстрації актів цивільного стану №3 Харківського обласного управління юстиції 29.08.2006 р.)

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 09.01.2018 у справі №642/5739/17 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано. Рішенням встановлено, що з червня 2017 року сторони спільне господарство не вели.

Сторони не дійшли згоди щодо поділу майна подружжя та звернулися до суду із відповідними позовами. В подальшому позивач за основним позовом ОСОБА_8 залишила свій позов без розгляду.

Положеннями ст. 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя відповідно до положень ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 62 Сімейного кодексу України).

Статтею 65 Сімейного кодексу України визначено право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Так, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. 3. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до положень ст. 68 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Дружина і чоловік згідно ст. 69 СК України мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу за взаємною згодою.

Згідно ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Статтею 71 Сімейного кодексу України встановлені способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Так, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сторонами у справі заявлялись наступні об'єкти майна, які вони бажають поділити, а саме: автомобіль легковий автомобіль Toyota Auris, 2007 року випуску, д/н НОМЕР_4; житловий будинок з надвірними будівлями літ. А-2 , загальною площею 351,9 кв.м, житловою площею 144,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями літ. А-2 , загальною площею 351,9 кв.м, житловою площею 144,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який був зареєстрований на ім'я позивача ОСОБА_4 на підставі Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16.07.2007 року у справі №2-3020/07 про визнання права власності за згодою ОСОБА_3, був перереєстрований на нового власника ТОВ Псилогос 13.09.2017 року, а тому вважається об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки права власності на нього було набуто під час перебування позивача та відповідача у шлюбі. При цьому, відчуження спільного майна подружжя не є перешкодою для вирішення питання про його поділ.

Як встановлено судом, 17.08.2017 року, після подачі первісного позову про поділ майна, Позивачем разом з ОСОБА_9 було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю Псилогос , код за даними ЄДРПОУ 41529334, номер запису про державну реєстрацію №1 480 102 0000 074185 від 17.08.2017 року. Статутний фонд Товариства у розмірі 8670000,00 гривень було сформовано, в тому числі, за рахунок майнового внеску ОСОБА_4, а саме житлового будинку, який знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, вартістю 7889700,00 гривень.

13.09.2017 року на підставі Протоколу Установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Псилогос №1 від 15.08.2017 року та акту прийому - передачі №1 від 18.08.2017 року державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради було проведено державну реєстрацію права приватної власності на житловий будинок літ. А-2 по АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю Псилогос , код ЄДРПОУ 41529334.

ОСОБА_3 про передачу спільного сумісного майна до статутного капіталу товариства відомо не було, здійснення такого майнового внеску відбувалося без його згоди, що підтверджується тим, що на момент внесення до статутного капіталу та реєстрації права власності на майно сторони разом не проживали, спільного господарства не вели. Письмова згода, посвідчена в нотаріальному порядку ОСОБА_3 не надавалася.

Оскільки ОСОБА_4 розпорядилася житловим будинком на власний розсуд, без письмової згоди її чоловіка ОСОБА_3, позивача у справі, тому останній має право на отримання грошової компенсації половини вартості загальною сумою 3944850,00 гривень, що складає половину вартості внеску ОСОБА_4 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Псилогос , код за ЄДРПОУ 41529334.

Відносини стосовно майна господарського товариства регулюються нормами ЦК України, ГК України та Законом України Про господарські товариства .

За змістом ст. 113 ЦК України та ст. 1 Закону України Про господарські товариства товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Згідно зі ст. 115 ЦК України та ст.12 Закону України Про господарські товариства господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, згідно роз'яснень, які містяться в п. 28 Постанови Пленум Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ Про господарські товариства встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК України якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільного майна усупереч ст. 65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільного майна, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільне майно всупереч ст. 65 CК України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.

Подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення ст.116, 147 ЦК України є суб'єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім'ї.

Отже, у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 липня 2013 року №6-61цс13, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

За час перебування у шлюбі позивачем та відповідачем також було набуте спільне майно, а саме: автомобіль Toyota Auris, 2007 року випуску, д/н НОМЕР_4.

Вказаний транспортний засіб є об'єктом права спільної сумісної власності, а отже підлягає поділу.

Відповідно до ч.1,2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також у випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають в повному обсязі.

Понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 18, 81, 259, 263-266, 268 ЦПК України, ст. ст. 61, 63, 65 Сімейного кодексу України, ст. ст. 113, 115 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 61016, АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_4 (61015, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) - задовольнити.

Визнати легковий автомобіль марки Toyota Auris, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Визначити частки в легковому автомобілі марки Toyota Auris, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частини та ОСОБА_4 в розмірі 1/2 частини цього рухомого майна.

Із визначенням часток в легковому автомобілі марки Toyota Auris, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_4 цей транспортний засіб належить ОСОБА_3 й ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності.

Стягнути зі ОСОБА_4 (61015, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 61016, АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) половину вартості внеску ОСОБА_4 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Псилогос , код за ЄДРПОУ 41529334, в розмірі 3944850,00 (три мільйони дев'ятсот сорок чотири тисячі вісімсот п'ятдесят) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 (61015, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 61016, АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в сумі 4.800 грн. (чотири тисячі вісімсот грн.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Текс рішення виготовлений 03.12.2018.

Суддя А.М. Гримайло