Рішення

від 30.11.2018 по справі 756/15932/17

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

30.11.2018 Справа № 756/15932/17

Ун.№756/15932/17

Пр.№2/756/2244/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2018 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Майбоженко А.М. секретаря Ковган О.І. за участю представника позивача за первісним позовом представників відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

та за зустрічним позовом

ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року представник позивача ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_3, діючи в її інтересах, звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_7 про поділ спільного сумісного майна подружжя. Позовні вимоги обгрунтовані наступним.

З 08.11.2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі було придбано квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Дана квартира на праві власності оформлена на відповідача на підставі договору міни (з відкладувальною умовою) від 01.04.2011 року. Згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка №101388632) вартість квартири становить 372953,00 гривень(а.с. 6). Виходячи із вищевикладеного, позивач вважає, що квартира була придбана під час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає розподілу між ними. Просив визнати вказану квартиру об'єктом спільної сумісної власності подружжя в рівних частинах та визнати право власності за позивачем на 1/2 частку квартири.

02.03.2018 р. представник відповідача подав до Оболонського районного суду м. Києва відзив на позовну заяву, та просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6 з мотивів недоведеності позивачем, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя(а.с. 29-30).

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02.03.2018 року цивільну справу за унікальним №756/16731/17 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про поділ спільного сумісного майна подружжя, а також цивільну справу за унікальним №756/15932/17 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про поділ спільного сумісного майна подружжя, об'єднано в одне провадження та присвоєно єдиний унікальний номер №756/15932/17 (а.с. 95).

Обєднані позовні вимоги ОСОБА_7 обґрунтовано тим, що під час шлюбу з ОСОБА_6, за власні кошти у розмірі 372953,00 гривень придбав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка є його приватною власністю. Крім цього, позивачем за об'єднаним позовом та відповідачем у шлюбі було придбано кондиціонер вартістю 3000 грн., кухонні меблі італійського виробництва з вбудованою технікою вартістю 150 000 грн., телевізор Sony вартістю 10 000 грн., пральну машину Bosch вартістю 10 000 грн. і це є об'єктом права спільної сумісної власності майно (а.с. 46-48). З цих підстав, просив визнати квартиру особистою приватною власністю ОСОБА_7, інше вищезазначене майно визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя та виділити ОСОБА_7 у власність його 1/2 частку.

28.03.2018 р. представник відповідача за об'єднаним позовом подав до Оболонського районного суду м. Києва відзив на позовну заяву, та просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_7 (а.с. 70-73).

Представник позивача в судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 просив відмовити з підстав, зазначених у відзиві.

Відповідач ОСОБА_7 та його представники в судовому засідання позовні вимоги за первісним позовом не визнали, просили у їх задоволенні відмовити, задовольнивши об'єднані позовні вимоги повному обсязі.

Заслухавши учасників справи, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши та дослідивши у сукупності усі надані сторонами докази суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 08.11.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2, виданого Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї (а.с. 70-73).

Згідно договору міни (з відкладувальною умовою) від 01.04.2011 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_7 придбав квартиру АДРЕСА_1.

Зі змісту даного договору вбачається, що він укладений між ТОВ ОБІО (Сторона-1) та ТОВ Традекс-Трейд як повіреного ОСОБА_7 (Сторона-2). Згідно умов договору Сторона-1 передає у власність Сторони-2 вищевказану квартиру, а Сторона-2 передає у власність Стороні-1 Облігації підприємства ТОВ Гранд Інвест , іменні цільові, у бездокументарній формі, код ISIN НОМЕР_1, реєстраційний номер випуску 792/2/08 від 02.10.2008 року, серії А кількістю 2 801 шт. (а.с.53-54)

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За загальним правилом ст.60 СК, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина й чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч.1 ст.69 СК). У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 СК). Майно, яке належить до особистої приватної власності дружини, чоловіка, визначено в ст.57 цього кодексу.

Виходячи з аналізу наведених вище норм законодавства, обов'язок довести ті обставини, що майно, придбане в шлюбі, є особистою власністю одного з подружжя, покладено на останнього.

Позивачем за первісним позовом пред'явлено вимоги про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя Кузан.

Відповідач, заявляючи об'єднані позовні вимоги зазначає, що дана квартира не підлягає поділу, оскільки є особистою приватною власністю. Обґрунтовуючи даний довод, відповідач за первісним позовом зазначає, що спірна квартира набута ним у власність в період шлюбу, однак за рахунок облігацій, які придбані ним до шлюбу, аргументуючи це тим, що у договорі міни зазначено про те, що датою реєстрації випуску облігацій є 02.10.2008 року, дані облігації є іменними.

Аналізуючи доводи позивача за об'єднаним позовом, суд виходить з наступного.

Згідно даних реєстру випуску цінних паперів, що розміщені на офіційному сайті Національної комісії по цінним паперам та фондовому ринку https://www.nssmc.gov.ua/issues/, випуск облігацій ТОВ Гранд Інвест (код ЄДРПОУ 33550712) зареєстровано 02.10.2008 року. Датою початку розміщення облігацій є 14.10.2008 року, датою кінця - 30.01.2009 року.

Відповідно до ст.1 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок , емісія - сукупність дій емітента, що провадяться в установленій законодавством послідовності і спрямовані на розміщення емісійних цінних паперів серед їх перших власників; розміщення цінних паперів - відчуження цінних паперів у процесі їх емісії у порядку, встановленому законодавством, та з урахуванням положень проспекту;

Згідно з ст.28 цього ж Закону, емісія цінних паперів - сукупність дій емітента, що спрямовані на реєстрацію випуску цінних паперів у Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх розміщення серед інвесторів в цінні папери та здійснюються в послідовності, встановленій статтею 29 цього Закону.

Статтею 29 Закону визначено етапи емісії цінних паперів.

Системний аналіз вказаних положень Закону дає змогу дійти висновку про те, що дата випуску цінних паперів не може вважатись датою їх придбання інвестором, оскільки таке придбання можливо лише в період розміщення (первинний ринок) або згодом на вторинному ринку.

Відповідачем та його представниками не надано суду доказів, які б вказували на дату придбання цінних паперів, посилаючись на їх втрату. При цьому вони просили використовувати в якості такої дати - дату випуску цінних паперів, зазначену серед характеристик Облігацій, зазначених у договорі.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідачем за первісним позовом - ОСОБА_7 не доведено факт придбання цінних паперів, на які згодом здійснено обмін та набуто у власність спірну квартиру, за особисті кошти чи не в період шлюбу.

З цих підстав, суд вважає правильним визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1, здійснити її поділ шляхом визнання за кожним з подружжя права власності на 1/2 її частину, задовольнивши в повному обсязі первісний позов ОСОБА_6 В задоволенні об'єднаних позовних вимог ОСОБА_7 в частині визнання спірної квартири його особистою власністю суд вважає правильним з зазначених підстав відмовити.

Також суд не вбачає підстав для задоволення об'єднаних позовних вимог ОСОБА_7 щодо поділу іншого майна, а саме кондиціонера, кухонних меблів італійського виробництва з вбудованою технікою вартістю, телевізора Sony , пральної машини Bosch , оскільки позивачем за об'єднаним позовом не надано доказів, які б вказували на придбання цього майна в період шлюбу або за спільні кошти сторін.

Отже, у задоволенні об'єднаних позовних вимог суд відмовляє в повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_7 є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому в силу положень Закону України Про судовий збір має пільги по сплаті судового збору, звільнений від його сплати, у відповідності до положень ч6 ст.141 ЦПК України, суд вважає правильним судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_6 компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити.

Визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1.

Провести поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у наступний спосіб:

-визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1;

-визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Судові витрати, понесені ОСОБА_6 компенсувати за рахунок держави.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ спільного сумісного майна подружжя - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м.Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М.Майбоженко