Постанова

від 11.12.2019 по справі 756/15932/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

Мазуренко С. С.9 року

м. Київ

справа № 756/15932/17

провадження № 61-10780св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за об`єднаним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за об`єднаним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Мазуренком Сергієм Сергійовичем, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року у складі судді Майбоженко А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів Таргоній Д. О., Жерби С. О., Приходька К. П.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Позов мотивований тим, що з 08 листопада 2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого було придбано квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Дана квартира на праві власності оформлена на відповідача на підставі договору міни (з відкладувальною умовою) від 01 квітня 2011 року. Згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка №101388632) вартість квартири становить 372 953 грн.

Посилаючись на те, що квартира була придбана під час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає розподілу між ними, ОСОБА_1 просила визнати вказану квартиру об`єктом спільної сумісної власності подружжя в рівних частинах та визнати право власності за позивачем на 1/2 частку квартири.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, посилаючись на те, що під час шлюбу з ОСОБА_1 він за власні кошти у розмірі 372 953 грн придбав спірну квартиру, а тому вона є його приватною власністю.

Крім цього, сторонами під час шлюбу було придбано кондиціонер вартістю 3000 грн, кухонні меблі італійського виробництва з вбудованою технікою вартістю 150 000 грн, телевізор Sony вартістю 10 000 грн, пральну машину Bosch вартістю 10 000 грн, які є об`єктом права спільної сумісної власності майно.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 просив визнати квартиру його особистою приватною власністю, а інше вказане майно визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя та виділити йому у власність 1/2 частку цього майна.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02 березня 2018 року цивільну справу за унікальним № 756/16731/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, а також цивільну справу за унікальним № 756/15932/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, об`єднано в одне провадження та присвоєно єдиний унікальний номер № 756/15932/17.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 . Проведено поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у наступний спосіб: визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не доведено факт придбання цінних паперів, на які згодом здійснено обмін та набуто у власність спірну квартиру, за особисті кошти чи не в період шлюбу. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 щодо поділу іншого майна, а саме кондиціонера, кухонних меблів італійського виробництва з вбудованою технікою вартістю, телевізора Sony , пральної машини Bosch , суд першої інстанції виходив з того, що останнім не надано доказів, які б вказували на придбання цього майна в період шлюбу або за спільні кошти сторін.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 09 квітня 2019 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У червні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 став володільцем корпоративних прав ТОВ ОБІО , а отже його частка є особистою власністю, оскільки з моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства, вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майна) подружжя втрачають ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя. Суди відступили від вимог чинного законодавства і почали збирати докази по справі, чим порушили пункт 7 статті 81 ЦПК України. Позивачем були долучені нові докази з відзивом на апеляційну скаргу в апеляційному суді, проте апеляційний суд не надав оцінки цьому, та прийняв їх, ґрунтуючи на цьому свою постанову. Розгляд апеляційної скарги проводився без участі відповідача та його представника, при наявності поважної причини неявки та клопотання про відкладення розгляду справи. Відмова суду перенести засідання за клопотанням адвоката, що брав участь в іншому процесі, та розгляд справи без представника є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відзив до суду касаційної інстанції не надходив

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 756/15932/17 з Оболонського районного суду м. Києва. Зупинено дію рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, до закінчення касаційного провадження.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що сторони перебували у шлюбі з 08 листопада 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї.

Згідно договору міни (з відкладувальною умовою) від 01 квітня 2011 року ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_2 .

Зі змісту даного договору вбачається, що він укладений між ТОВ ОБІО (Сторона-1) та ТОВ Традекс-Трейд , як повіреного ОСОБА_2 (Сторона-2).

Згідно умов договору Сторона-1 передає у власність Сторони-2 вищевказану квартиру, а Сторона-2 передає у власність Стороні-1 облігації підприємства ТОВ Гранд Інвест , іменні цільові, у бездокументарній формі, код ISIN 4000046528, реєстраційний номер випуску 792/2/08 від 02 жовтня 2008 року, серії НОМЕР_2 кількістю 2 801 шт.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог частини третьої статті 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другої статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

При цьому, судами вмотивовано відхилено доводи ОСОБА_2 про те, що спірна квартира не підлягає поділу, оскільки є особистою приватною власністю та набута ним у власність в період шлюбу за рахунок облігацій, які придбані ним до шлюбу, що підтверджується договором міни, виходячи з наступного.

Згідно пункту 1.3. договору міни, предметом договору є цінні папери - облігації, емітентом яких є ТОВ ГРАД ІНВЕСТ , тобто юридична особа, яка відповідно до положень вищевказаного Закону від свого імені розмістила емісійні цінні папери та взяла на себе зобов`язання щодо них перед їх власниками.

Правовідносини щодо обігу цінних папір регулюються Законом України Про цінні папери та фондовий ринок .

Відповідно до статті 1 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок , емісія - сукупність дій емітента, що провадяться в установленій законодавством послідовності і спрямовані на розміщення емісійних цінних паперів серед їх перших власників; розміщення цінних паперів - відчуження цінних паперів у процесі їх емісії у порядку, встановленому законодавством, та з урахуванням положень проспекту.

Згідно з Законом емісія - це установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів. Випуском цінних паперів є сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і розміщення на фондовому ринку.

Згідно даних реєстру випуску цінних паперів, що розміщені на офіційному сайті Національної комісії по цінним паперам та фондовому ринку https://www.nssmc.gov.ua/issues/, випуск облігацій ТОВ Гранд Інвест (код ЄДРПОУ 33550712) зареєстровано 02 жовтня 2008 року. Датою початку розміщення облігацій є 14 жовтня 2008 року, датою кінця - 30 січня 2009 року.

Таким чином, 02 жовтня 2008 року зареєстровано лише випуск облігацій. Датою початку їх розміщення є 14 жовтня 2008 року, а датою кінця - 30 січня 2009 року, у зв`язку із чим суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач не міг набути права власності на цінні папери 02 жовтня 2008 року, тобто до укладення шлюбу з позивачкою.

При цьому судом враховано, що право власності відповідача на облігації підтверджується випискою про залишки рахунку в цінних паперах № 013347 від 31 березня 2011 року у зберігача КБ Київська Русь , що також свідчить про придбання ним цінних паперів в період проживання у шлюбі з позивачем.

Таким чином доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Також судами обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 щодо поділу іншого майна, а саме кондиціонера, кухонних меблів італійського виробництва з вбудованою технікою вартістю, телевізора Sony , пральної машини Bosch , оскільки останнім не надано доказів, які б вказували на придбання цього майна в період шлюбу або за спільні кошти сторін.

Доводи касаційної скарги щодо порушень норм процесуального права при розгляді апеляційної скарги без участі відповідача та його представника, при наявності поважної причини неявки та клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки колегія суддів апеляційного суду, заслухавши думку представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Котомана Г. М., у відповідності до положень статті 372 ЦПК України, дійшла висновку про визнання причин неявки відповідача ОСОБА_2 та його представника - адвоката Мазуренка С. С. не поважними та розгляд справи у їх відсутності, з огляду на те, що це повторна неявка належним чином повідомлених відповідача та його представника в судове засідання, а також за відсутності доказів, підтверджуючих госпіталізацію відповідача.

Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2019 року зупинено дію рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому дія вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Мазуренком Сергієм Сергійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов