Постанова

від 02.04.2019 по справі 756/15932/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/15932/17 Головуючий у І інстанції Майбоженко А.М.

Провадження №22-ц/824/3426/2019 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Журби С.О.,Приходька К.П.

за участі секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

УСТАНОВИВ:

у листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що 08.11.2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі було придбано квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3. Дана квартира на праві власності оформлена на відповідача на підставі договору міни (з відкладувальною умовою) від 01.04.2011 року. Згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка №101388632) вартість квартири становить 372 953,00 гривень.

Оскільки, квартира була придбана під час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає розподілу між ними, тому ОСОБА_3 просила визнати вказану квартиру об'єктом спільної сумісної власності подружжя в рівних частинах та визнати право власності за позивачем на 1/2 частку квартири.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду, з позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя, посилаючись на те, що під час шлюбу з ОСОБА_3, за власні кошти у розмірі 372 953,00 гривень придбав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, яка є його приватною власністю.

Крім цього, ОСОБА_2 та відповідачем у шлюбі було придбано кондиціонер вартістю 3000 грн., кухонні меблі італійського виробництва з вбудованою технікою вартістю 150 000 грн., телевізор Sony вартістю 10 000 грн., пральну машину Bosch вартістю 10 000 грн. і це є об'єктом права спільної сумісної власності майно.

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_2 просив визнати квартиру його особистою приватною власністю, інше вказане майно визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя та виділити останньому у власність його 1/2 частку.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02 березня 2018 року цивільну справу за унікальним №756/16731/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна подружжя, а також цивільну справу за унікальним №756/15932/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, об'єднано в одне провадження та присвоєно єдиний унікальний номер №756/15932/17.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3.

Проведено поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у наступний спосіб:

- визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3;

- визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3.

Судові витрати, понесені ОСОБА_3, компенсовано за рахунок держави.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення по справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, задовольнивши його позовні вимоги у повному обсязі.

Зокрема, серед доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції не взяв до уваги положення чинного законодавства, які регулюють правовідносини щодо участі у господарському товаристві. Вважає, що апелянт став володільцем корпоративних прав ТОВ ОБІО , а отже його частка є особистою власністю. Крім того, зазначає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції в порушення вимог п. 7 ст. 81 ЦПК України, використав інформацію про дату початку розміщення облігацій з реєстру випуску цінних паперів, що розміщена на офіційному сайті Національної комісії по цінним паперам та фондовому ринку. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ні представник позивача, ні позивач, не повідомляли суду таку інформацію усно чи письмово.

07 березня 2019 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_3 - Котомана Г.М., в якому останній просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Котоман Г.В. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, підтримав доводи, викладені ним у відзиві.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник Мазуренко С.С. у судове засідання по розгляду апеляційної скарги не з'явились.

01 квітня 2019 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Мазуренка С.С. про відкладення розгляду справи. В обґрунтування клопотання адвокат зазначив, що не може бути присутнім в судовому засіданні в Київському апеляційному суді у зв'язку з тим, що 02.04.2019р. о 14 год. 00 хв. він повинен прийняти участь у судовому засіданні в Сихівському районному суді м. Львова в якості представника позивача в іншій цивільній справі. Крім того, вказав, що апелянт ОСОБА_2 госпіталізований до Київської міської клінічної лікарні № 8, докази чого будуть надані в наступне судове засідання.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши думку представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Котомана Г.М., у відповідності до положень ст. 372 ЦПК України, дійшла висновку про визнання причин неявки відповідача ОСОБА_2 та його представника - адвоката МазуренкаС.С. не поважними та розгляд справи у їх відсутності, з огляду на те, що це повторна неявка належним чином повідомлених відповідача та його представника в судове засідання, а також за відсутності доказів, підтверджуючих госпіталізацію відповідача.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Котомана Г.М., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Вирішуючи даний спір та визнаючи квартиру АДРЕСА_3 об'єктом спільної сумісної власності подружжя, суд першої інстанції, виходив із того, що ОСОБА_2 не доведено факт придбанняцінних паперів, на які згодом здійснено обмін та набуто у власність спірну квартиру, за особисті кошти чи не в період шлюбу.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими та відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 08 листопада 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-БК №101243, виданогоЦентральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї (а.с. 70-73).

Згідно договору міни (з відкладувальною умовою) від 01.04.2011 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_3.

Зі змісту даного договору вбачається, що він укладений між ТОВ ОБІО (Сторона-1) та ТОВ Традекс-Трейд , як повіреного ОСОБА_2 (Сторона-2).

Згідно умов договору Сторона-1 передає у власність Сторони-2 вищевказану квартиру, а Сторона-2 передає у власність Стороні-1 Облігації підприємства ТОВ Гранд Інвест , іменні цільові, у бездокументарній формі, код ISIN НОМЕР_1, реєстраційний номер випуску 792/2/08 від 02.10.2008 року, серії А кількістю 2 801 шт. (а.с.53-54) .

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірна квартира не підлягає поділу, оскільки є особистою приватною власністю та набута ОСОБА_2 у власність в період шлюбу за рахунок облігацій, які придбані ним до шлюбу, що підтверджується договором міни, не заслуговують на увагу.

Згідно п.1.3. Договору міни, предметом договору є цінні папери - облігації, емітентом яких є ТОВ ГРАД ІНВЕСТ , тобто юридична особа, яка відповідно до положень вищевказаного Закону від свого імені розмістила емісійні цінні папери та взяла на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

Правовідносини щодо обігу цінних папір регулюються Законом України про цінні папери та фондовий ринок .

Відповідно до ст.1 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок , емісія - сукупність дій емітента, що провадяться в установленій законодавством послідовності і спрямовані на розміщення емісійних цінних паперів серед їх перших власників; розміщення цінних паперів - відчуження цінних паперів у процесі їх емісії у порядку, встановленому законодавством, та з урахуванням положень проспекту.

Згідно з Законом емісія - це установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів. Випуском цінних паперів є сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і розміщення на фондовому ринку.

Згідно даних реєстру випуску цінних паперів, що розміщені на офіційному сайті Національної комісії по цінним паперам та фондовому ринку https://www.nssmc.gov.ua/issues/ , випуск облігацій ТОВ Гранд Інвест (код ЄДРПОУ 33550712) зареєстровано 02.10.2008 року. Датою початку розміщення облігацій є 14.10.2008 року, датою кінця - 30.01.2009 року.

Таким чином, емісія (випуск) цінних паперів ТОВ ГРАД ІНВЕСТ відбулась ще до укладення відповідачем Договору міни спірної квартири.

Зокрема, це свідчить про те, що відповідач не набув права власності на цінні папери 02.10.2008 року, тобто до укладення шлюбу з позивачкою.

Право власності відповідача на облігації підтверджується випискою про залишки рахунку в цінних паперах №013347 від 31.03.2011 року у зберігача КБ Київська Русь , що свідчить про придбання ним цінних паперів в період проживання у шлюбі з позивачем.(а.с. 53-54)

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести тіобставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини 3 статті 82 ЦПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування, зважаючи на їх очевидність.

Водночас законодавством не визначається перелік обставин, які з тих чи інших причин можуть бути визнані загальновідомими. Як наслідок, це питання вирішується судом, який розглядає справу, в кожному випадку індивідуально. Загальновідомі факти - це обставини, які відомі широкому колу осіб, в тому числі і складу суду.

До подібних відомостей українська судова практика відносить інформацію, розміщену на веб-сайтах Національного банку України

З огляду на вказані обставини, пошук суддею інформації у загальнодоступних та надійних джерелах для отримання даних про очевидні факти не свідчить про порушення вимог процесуального законодавства.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони не містять жодних доказів, щодо спростування висновків суду про законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції судового рішення, саме тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367 , 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 06 листопада 2018 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 04 квітня 2019 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: С.О. Журба

К.П.Приходько