Рішення

від 14.11.2018 по справі 910/10297/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2018 р.Справа № 910/10297/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІІНВЕСТБУД

І КО"

до Автогаражного кооперативу "Чайка"

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІІНВЕСТБУД І КО" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Автогаражного кооперативу "Чайка" (надалі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перешкоджає позивачу користуватись власним нерухомим майном.

Ухвалою суду від 08.08.2018 р. відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 05.09.2018 р.

20.08.2018 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позову та зазначає, що майно позивача знаходиться на земельній ділянці, орендованій відповідачем; позивачем неналежно виконувались умови Інвестиційного договору від 27.10.2005 р.

Протокольною ухвалою від 05.09.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 10.10.2018 р.

У підготовчому засіданні 10.10.2018 р. представник відповідача подав письмові пояснення по справі.

Представник позивача у підготовчому засіданні 10.10.2018 р. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 10.10.2018 р. долучено до матеріалів справи подані позивачем документи та пояснення відповідача; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.10.2018р.

У судовому засіданні 31.10.2018 р. оголошувалась перерва до 14.11.2018р.

01.11.2018 р. від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.11.2018 р. представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке задоволено судом.

У судовому засіданні 14.11.2018 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 14.11.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІІНВЕСТБУД І КО" являється власником об'єкта нерухомого майна: приміщення загальною площею 30,40 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Фрунзе (Обол., Поділ., Шевч. р-ни), будинок 82. Вказане підтверджується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.16-17), та не заперечується відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, зазначене вище нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:85:281:0016, яка належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.

19.05.2004 р. між Київською міською радою, як орендодавцем, та Автогаражним кооперативом "Чайка", як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки.

За умовами вказаного договору оренди, Автогаражному кооперативу "Чайка" передано в орендне користування земельну ділянку: місце розташування - вул. Фрунзе, 82 (вісімдесят два) у Подільському районі м. Києва; розмір - 0,4514 (нуль цілих і чотири тисячі п'ятсот чотирнадцять десятитисячних) га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів; кадастровий номер 8000000000:85:281:0016 (п. 2.1. Договору оренди).

Договір укладено на 25 (двадцять п'ять) років (п. 3.1. Договору оренди).

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що відповідач перешкоджає позивачу здійснювати користування нерухомим майном - приміщенням загальною площею 30,40 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Фрунзе (Кирилівська), будинок 82.

Як вказує позивач, вся земельна ділянка, на якій розміщене приміщення, огороджена парканом, стоїть охоронюваний пропускний пункт, який не пускає представників та найманих працівників позивача до приміщення.

На підтвердження факту перешкоджання відповідачем у користуванні приміщенням, позивач надав до матеріалів справи копії актів про перешкоджання доступу до нерухомого майна від 26.06.2017 р. та від 20.11.2017 р. (а.с.18-19), складені Генеральним директором позивача ОСОБА_1 у присутності громадян ОСОБА_2 і ОСОБА_3; копію протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 18.07.2018 р. (а.с.20-22).

З урахуванням викладеного, позивач просить суд:

- зобов'язати Автогаражний кооператив Чайка надавати безперешкодний доступ Товариству з обмеженою відповідальністю "СІТІІНВЕСТБУД І КО" до приміщення загальною площею 30,4 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Кирилівська, 82 у Подільському районі м. Києва;

- зобов'язати Автогаражний кооператив Чайка припинити будь-яким чином перешкоджати Товариству з обмеженою відповідальністю "СІТИНВЕСТБУД І КО" здійснювати право власності на приміщення загальною площею 30,4 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Кирилівська, 82 у Подільському районі м. Києва.

Відповідач не заперечує обмеження позивачу доступу до приміщення, проте зазначає, що ТОВ "СІТІІНВЕСТБУД І КО" не має права користування земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:85:281:0016), на якій розташоване нерухоме майно, та яка орендується відповідачем за договором оренди від 19.05.2004 р.; позивачем неналежно виконувались умови Інвестиційного договору від 27.10.2005 р.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто, дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 316 Цивільного кодексу України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК).

Як передбачено ст. 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Статтею 13 цього ж Кодексу визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Як визначено ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частинами 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, суд встановив, що після набуття права власності на нерухоме майно позивач в силу закону набув право користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване.

Отже, у відповідача відсутні будь-які підстави для перешкоджання позивачу у користуванні майном, шляхом недопущення представників та працівників останнього до приміщення площею 30,4 кв.м., що розташоване на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:85:281:0016) за адресою: м. Київ, вулиця Фрунзе (Кирилівська), будинок 82.

При цьому, суд відхиляє всі доводи відповідача, що стосуються обставин виконання сторонами умов Інвестиційного договору від 27.10.2005 р. як такі, ще не мають відношення до предмета доказування у даному спорі.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, суд встановив, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача надавати безперешкодний доступ позивачу до приміщення загальною площею 30,4 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Кирилівська, 82 у Подільському районі м. Києва, являються обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги про зобов'язання відповідача припинити будь-яким чином перешкоджати позивачу здійснювати право власності на приміщення загальною площею 30,4 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Кирилівська, 82 у Подільському районі м. Києва, не підлягають задоволенню з підстав їх невизначеності та необґрунтованості, враховуючи наступне.

Суд звертає увагу позивача на те, що позовні вимоги мають узгоджуватись із способами захисту прав (ст. 16 ЦК України). Предмет позову, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, повинен бути чітко визначений позивачем у прохальній частині позовної заяви, оскільки резолютивна рішення суду, по суті, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, та повинна викладатися чітко й безумовно.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача припинити будь-яким чином перешкоджати позивачу здійснювати право власності на приміщення не містять конкретизованого переліку дій, від яких має утриматись відповідач, у разі задоволенні позову; не відповідають способами захисту прав відповідно до ст. 16 ЦК України; та не можуть бути задоволені судом.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Автогаражний кооператив "Чайка" (34080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82; код ЄДРПОУ 26189578) надавати безперешкодний доступ Товариству з обмеженою відповідальністю "СІТІІНВЕСТБУД І КО" (02183, м. Київ, вул. Кибальчича, 13A; код ЄДРПОУ 35059917) до приміщення загальною площею 30,4 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Кирилівска, 82 у Подільському районі м. Києва.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Автогаражного кооперативу "Чайка" (34080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82; код ЄДРПОУ 26189578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІІНВЕСТБУД І КО" (02183, м. Київ, вул. Кибальчича, 13A; код ЄДРПОУ 35059917) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.12.2018 р.

Суддя Н.І. Зеленіна