Постанова

від 16.04.2019 по справі 910/10297/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/10297/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

позивача - Тарасова С. О. (адвокат),

відповідача - Гонди О. Ю. (адвокат), Щиглова Є. О. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і Ко" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 (головуючий - Михальська Ю. Б., судді: Тищенко А. І., Чорногуз М. Г.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і Ко"

до Автогаражного кооперативу "Чайка"

про зобов'язання вчинити дії

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і Ко" (далі - ТОВ "Сітіінвестбуд і Ко", Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Автогаражного кооперативу "Чайка" (далі - АГК "Чайка", Кооператив) про: 1) зобов'язання АГК "Чайка" надавати безперешкодний доступ Товариству до приміщення загальною площею 30,4кв.м., що розташоване за адресою: вул. Кирилівська, 82 у Подільському районі міста Києва; 2)зобов'язання Кооперативу припинити будь-яким чином перешкоджати ТОВ "Сітіінвестбуд і Ко" здійснювати право власності на приміщення загальною площею 30,4кв.м. (далі - спірне приміщення), що розташоване за адресою: вул. Кирилівська, 82 у Подільському районі міста Києва, з посиланням на статті 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що відповідач перешкоджає Товариству користуватися належним йому нерухомим майном.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 (суддя Зеленіна Н.І.) позов задоволено частково. Зобов'язано АГК "Чайка" надавати безперешкодний доступ ТОВ "Сітіінвестбуд і Ко" до приміщення загальною площею 30,4кв.м., розташованого за адресою: вул. Кирилівська, 82 у Подільському районі міста Києва. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Рішення мотивоване тим, що після набуття права власності на нерухоме майно Товариство в силу закону набуло право користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване, тому у відповідача відсутні будь-які підстави для перешкоджання позивачу в користуванні майном шляхом недопущення представників та працівників останнього до спірного приміщення. При цьому заявлена вимога про зобов'язання Кооперативу припинити будь-яким чином перешкоджати позивачу здійснювати право власності на приміщення не відповідає способам захисту цивільних прав, передбаченим статтею 16 ЦК України.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання АГК "Чайка" надавати безперешкодний доступ ТОВ "Сітіінвестбуд і Ко" до спірного приміщення та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

6. Постанова мотивована положеннями статей 12, 13, 15, 16, 179, 317, 319, 321, 377, 391 ЦК України, статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 27 Закону України "Про оренду землі" та статей 74, 86, 269, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на недоведеність належними і допустимими доказами чинення відповідачем перешкод позивачу в користуванні саме спірним нежитловим приміщення як новоствореним нерухомим майном, а також на те, що обраний Товариством спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання АГК "Чайка" надавати безперешкодний доступ йому до приміщення, який (спосіб) фактично полягає у наданні позивачу права безперешкодно користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:85:281:0016, належною Кооперативу на праві оренди згідно з договором оренди від 19.05.2004, укладеним з Київською міською радою, не відповідає змісту суб'єктивного права позивача, з метою захисту якого він звернувся до суду. При цьому апеляційним судом зазначено, що позивач не позбавлений можливості звернутися до відповідача з пропозицією щодо врегулювання питання доступу позивача до приміщення іншим способом, наприклад, шляхом встановлення земельного сервітуту, оскільки усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном не повинно передбачати виникнення у власника речового права на майно іншого власника (користувача), зокрема права користування орендованою відповідачем земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Сітіінвестбуд і Ко" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 317, 377, 391 ЦК України, статей 120, 141 ЗК України, статті 7 Закону України "Про оренду землі" та статей 12, 73, 75, 236, 269 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) апеляційним судом не спростовано та відповідачем не заперечуються встановлені місцевим судом фактичні обставини про те, що вся земельна ділянка, на якій розташоване спірне приміщення, огороджена парканом, стоїть охоронюваний пропускний пункт, через який не пропускають представників та найманих працівників позивача до приміщення; 2) підставами звернення позивача за судовим захистом порушених прав стали протиправні дії відповідача щодо невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2010 у справі №32/124, яким було зобов'язано Кооператив не чинити перешкоди у здійсненні ТОВ "Сітіінвестбуд і Ко" права власності на приміщення загальною площею 30,4кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82, тоді як судом апеляційної інстанції залишено поза увагою та без надання оцінки протокол прийняття заяви від 18.07.2018 про вчинене кримінальне правопорушення щодо невиконання зазначеного судового рішення, а також акти про перешкоджання доступу до нерухомого майна від 26.06.2017 та від 20.11.2017, складені службовими особами Товариства; 3) в порушення норм процесуального закону апеляційний суд розглядав позовні вимоги про встановлення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:85:281:0016, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції; 4) судом апеляційної інстанції при вирішенні спору безпідставно не враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України та статті 7 Закону України "Про оренду землі", викладені у постановах від 06.02.2018 у справі №917/242/17, від 03.03.2018 у справі №904/6296/17, від 10.04.2018 у справі №915/672/17 та від 04.05.2018 у справі №910/14212/17, наслідком врахування яких мав стати висновок про те, що право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:85:281:0016 з 28.07.2010 автоматично припинилося у АГК "Чайка" в силу вимог закону та перейшло до позивача.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. На виконання пункту 36 рішення Київської міської ради від 25.09.2003 №31/905, 19.05.2004 між Київською міською радою як орендодавцем та АГК "Чайка" як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами пунктів 1.1, 2.1 та 3.1 якого Кооперативу передано за актом приймання-передачі в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Фрунзе, 82 у Подільському районі м. Києва; розмір - 0,4514га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів; кадастровий номер - 8000000000:85:281:0016. Договір укладено на 25 років.

11. З 27.08.2010 ТОВ "Сітіінвестбуд і Ко" є власником приміщення загальною площею 30,4кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Фрунзе (Обол., Поділ., Шевч. р-ни), будинок 82, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

12. Право власності на вказане приміщення набуто Товариством на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 у справі №32/124, яке набрало законної сили, та яким встановлено, що ТОВ "Сітіінвестбуд і Ко" на виконання інвестиційного договору від 27.10.2005 вчинено дії щодо зведення нежитлового приміщення площею 30,4кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82, що є об'єктом інвестування.

13. Спірне приміщення розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:85:281:0016, орендарем якої наразі є Кооператив.

Позиція Верховного Суду

14. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

15. Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

16. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

17. Статтею 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

18. Згідно з частиною 1 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

19. Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

20. Колегія суддів вважає, що за змістом наведених положень цивільного і земельного законодавства у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Таким чином передумовою для застосування зазначених правових норм до спірних правовідносин є факт переходу права власності на будівлю (споруду) від однієї особи до іншої, тобто право власності повинне перейти від первісного власника нерухомості до нового власника.

21. Судом апеляційної інстанції достеменно встановлено та скаржником не спростовано той факт, що право власності ТОВ "Сітіінвестбуд і Ко" на приміщення загальною площею 30,4кв.м., розташоване за адресою: вул. Кирилівска, 82 у Подільському районі міста Києва, було зареєстровано за Товариством на підставі судового рішення як на новостворене нерухоме майно. Тобто позивач є первинним власником такого нерухомого майна та у цьому випадку не відбулося переходу права власності на об'єкт нерухомості і, як наслідок, права користування земельною ділянкою, на якій такий об'єкт знаходиться , від АГК "Чайка" до ТОВ "Сітіінвестбуд і Ко", що виключає підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 377 ЦК України, частини 1 статті 120 ЗК України та частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі".

22. Наведеним повністю спростовується безпідставне твердження скаржника про те, що право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:85:281:0016 з 28.07.2010 автоматично припинилося у АГК "Чайка" в силу вимог закону та перейшло до позивача.

23. Колегія суддів не приймає до уваги передчасні аргументи позивача щодо необхідності врахування апеляційним судом у спірних правовідносинах правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України та статті 7 Закону України "Про оренду землі", викладених у постановах від 06.02.2018 у справі №917/242/17, від 03.03.2018 у справі №904/6296/17, від 10.04.2018 у справі №915/672/17 та від 04.05.2018 у справі №910/14212/17, оскільки хоча за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, однак, слід зауважити, що подібність правовідносин означає, зокрема, однаковість предмета та підстав позову, схожість суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин. При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

24. Натомість зі змісту постанов Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №917/242/17, від 03.03.2018 у справі №904/6296/17, від 10.04.2018 у справі №915/672/17 та від 04.05.2018 у справі №910/14212/17 вбачається, що предмет і підстави позовів у зазначених справах, фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, в порівнянні з розглядуваною справою є зовсім різними, що виключає як подібність правовідносин у вказаних вище справах та цій справі, так і підстави застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених у згаданих постановах Верховного Суду.

25. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

26. Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності , що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є належне позивачу право користування і розпорядження майном, а також обставини, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей. Усунення цих перешкод не передбачає виникнення у власника речового права на майно іншого власника, зокрема права користування цим майном.

27. Водночас апеляційним судом достовірно встановлено той факт, що укладений 19.05.2004 між Київською міською радою та Кооперативом договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:281:0016, на якій розташований належний позивачу об'єкт нерухомості, наразі є чинним, не визнано недійсним та не припинено, що свідчить про збереження АГК "Чайка" статусу законного користувача цієї земельної ділянки.

28. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

29. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

30. У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що обраний Товариством спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання АГК "Чайка" надавати безперешкодний доступ до приміщення, який (спосіб) фактично полягає у наданні позивачу права безперешкодно користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:85:281:0016, належною Кооперативу на праві оренди, не відповідає змісту суб'єктивного права позивача, з метою захисту якого він звернувся до суду. Надання такого доступу передбачає користування позивачем щонайменше земельною ділянкою відповідача для проходу та (або) проїзду через цю ділянку до спірного приміщення, тобто встановлення сервітуту.

31. Колегія суддів зазначає, що Товариство звернулося з позовом, який не відповідає законодавчо визначеному механізму користування чужим нерухомим майном, передбаченому частиною 1 статті 401 та частинам 1, 3 статті 402 ЦК України, відповідно до якої право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №912/4425/16 і врахована апеляційним судом при вирішенні цього спору).

32. Отже, касаційна інстанція вважає, що подавши позов про усунення перешкод у користуванні спірним приміщенням, Товариство помилково обрало неефективний спосіб судового захисту своїх прав, оскільки, як правильно зауважив апеляційний суд, правова природа спору, який ініційовано ТОВ "Сітіінвестбуд і Ко" у даній справі, фактично полягає у вирішенні питання користування позивачем належною Кооперативу на законних підставах (на праві оренди) земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:85:281:0016, на якій розташовано належний позивачу об'єкт нерухомості, не врахувавши того, що частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

33. З огляду на вищенаведене, касаційна інстанція не приймає до уваги бездоказове твердження скаржника про те, що в порушення норм процесуального закону апеляційний суд розглядав позовні вимоги про встановлення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:85:281:0016, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

34. Водночас Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що підставами звернення позивача за судовим захистом порушених прав стали протиправні дії відповідача щодо невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2010 у справі №32/124, яким було зобов'язано Кооператив не чинити перешкоди у здійсненні ТОВ "Сітіінвестбуд і Ко" права власності на приміщення загальною площею 30,4кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82, тоді як судом апеляційної інстанції залишено поза увагою та без надання оцінки протокол прийняття заяви від 18.07.2018 про вчинене кримінальне правопорушення щодо невиконання зазначеного судового рішення, а також акти про перешкоджання доступу до нерухомого майна від 26.06.2017 та від 20.11.2017, складені службовими особами Товариства, оскільки, по-перше, питання невиконання особою судового рішення у іншій справі можуть бути предметом та мають розглядатися в порядку кримінального судочинства, що й було ініціювано позивачем. По-друге, зазначаючи про недоведеність належними і допустимими доказами чинення відповідачем перешкод позивачу в користуванні саме спірним нежитловим приміщення як новоствореним нерухомим майном, апеляційний суд вірно не взяв до уваги акти про перешкоджання доступу до нерухомого майна від 26.06.2017 та від 20.11.2017, складені безпосередньо службовими особами Товариства. Крім того, ці доводи колегія суддів не приймає до уваги як такі, що зводяться виключно до заперечень щодо оцінки судами доказів по справі, що виходить за межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України.

35. Також не заслуговують на увагу недоречні посилання скаржника на те, що апеляційним судом не спростовано та відповідачем не заперечуються встановлені місцевим судом фактичні обставини про те, що вся земельна ділянка, на якій розташоване спірне приміщення, огороджена парканом, стоїть охоронюваний пропускний пункт, через який не пропускають представників та найманих працівників позивача до приміщення , оскільки з мотивувальної частини оскаржуваної постанови чітко вбачається не констатація судом вказаних обставин як фактів, а передусім в якості доводів Товариства в обґрунтування заявлених позовних вимог.

36. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про необґрунтованість позовних вимог.

37. В свою чергу касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами відповідача, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

39. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Щодо судових витрат

40. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і Ко" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі №910/10297/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді: Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков