Рішення

від 22.11.2018 по справі 910/7622/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.11.2018Справа № 910/7622/18

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Бабаджанян М. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65044, м. Одеса, пр-т Шевченка, б. 2)

До Аудиторської палати України (04053, м. Київ, вул. Стрітенська, 10)

Про стягнення 640 000,00 грн. збитків

За участю представників сторін:

від позивача: Кисельов О. К., довіреність № б/н від 17.09.18;

Кисельова Л.Р., керівник

від відповідача: Семенихіна Н.І., довіреність № б/н від 03.07.18.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "Ідеал" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Аудиторської палати України (далі - відповідач) про стягнення 360 000,00 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015 в рамках розгляду адміністративної справи №815/4779/13-а встановлений факт протиправного позбавлення позивача права здійснювати діяльність по наданню аудиторських послуг шляхом прийняття рішення Аудиторською палатою України від 31.01.2013 про виключення з реєстру аудиторських фірм та аудиторів, яке було скасовано судом, що потягло за собою на думку позивача збитки в сумі 360000,00 грн у вигляді упущеної вигоди через неправомірні дії відповідача у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "Ідеал" залишено без руху, відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом: подання письмової заяви із зазначенням відомої офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача або зауваження, що такі відомості позивачу не відомі або відсутні; подання доказів направлення відповідачеві позовної заяви з додатками, з описом вкладення із конкретизованим переліком всіх документів, що направляються стороні та касовий чек або розрахункову квитанцію в оригіналі; подання письмової заяви із зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; заяву з попереднім орієнтовним розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи; докази сплати судового збору в сумі 5 400,00 грн, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

09.07.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла "Позовна заява про стягнення збитків у вигляді упущеної вимоги" з документами на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, якими останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою суду.

Разом з тим, суд зазначає, що у прохальній частині вищезазначеної заяви, поданої на усунення недоліків, позивач просить стягнути з відповідача 540 000, 00 грн збитків, тобто більшу суму, ніж зазначену у первісно поданому позові. За таких обставин, судом у даному судовому засіданні буде вирішено питання про прийняття даної заяви до розгляду, після з`ясування, яку ж саме позовну заяву було скеровано відповідачеві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи №910/7622/18 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.09.2018.

08.08.2018 від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності, клопотання про надання строку для подання відзиву та відкладення розгляду справи.

У підготовчому судовому засіданні 09.08.2018 оголошено перерву до 18.09.2018.

28.08.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав їх безпідставності та необґрунтованості.

18.09.2018 від позивача до суду надійшла заява про зміну предмету позову, в якій останній просить стягнути з відповідача суму збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 540 000, 00 грн (за двома контрактами) та моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн; судові витрати у розмірі 8 100, 00 грн та 1 841, 00 грн; 13 000, 00 витрат на адвокатські послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову № б/н від 17.09.2018, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні на 27.09.2018. В подальшому розгляд справи здійснюється судом з врахуванням заяви позивача про зміну предмета позову № б/н від 17.09.2018.

26.09.2018 від відповідача до суду надійшов відзив до заяви про зміну предмету позову, (в частині вимоги відшкодувати моральну шкоду).

27.09.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні 27.09.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/7622/18 до судового розгляду по суті на 06.11.2018, про що постановив відповідну ухвалу.

01.11.2018 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшли пояснення щодо обставин, викладених у відповіді на відзив.

В судовому засіданні 06.11.2018 суд оголосив перерву на 22.11.2018 та зобов'язав сторін подати документи по справі.

22.11.2018 через відділ канцелярії господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення.

В судове засідання 22.11.2018 учасники справи прибули. Позивач надав в судовому засіданні клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Заслухавши сторін, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши в порядку, визначеному судом, докази, якими вони обґрунтовуються, Суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено, що Аудиторська фірма Ідеал у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, зареєстрована 13.09.1995, була включена до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, відповідно до Свідоцтва про включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів №1036, згідно рішення Аудиторської палати України від 26.01.2001 №98. Термін дії Свідоцтва був продовжений до 27.01.2016 згідно рішення Аудиторської палати України від 27.01.2011 №227/3.

31.01.2013 Аудиторською палатою України прийняте рішення №264/7.3, відповідно до якого за неналежне виконання професійних обов'язків, а саме: недотримання рішень Аудиторської палати України, вчинення перешкод при здійсненні Аудиторською палатою України контролю за дотриманням вимог Закону України Про аудиторську діяльність , стандартів аудиту та норм професійної етики аудиторів, застосовано до Аудиторської фірми Ідеал у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (м. Одеса, код ЄДРПОУ 21037007) стягнення у вигляді виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Свідоцтво № 1036, видане рішенням Аудиторської палати України від 26.01.2001 № 98, вважати анульованим.

На погодившись із рішенням Аудиторської палати України від 31.01.2013, позивач зазначене рішення оскаржив до Одеського окружного адміністративного суду. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 у справі №815/4779/13-а адміністративний позов Аудиторської фірми Ідеал у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Аудиторської палати України про скасування Рішення від 31.01.2013 №264/7.3 та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасоване Рішення Аудиторської палати України від 31.01.2013 №264/7.3 про застосування до Аудиторської фірми Ідеал у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (м. Одеса, код ЄДРПОУ 21037007) стягнення у вигляді виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів; та відповідно до якого вважається анульованим Свідоцтво № 1036, видане рішенням Аудиторської палати України від 26.01.2001 №98.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 апеляційну скаргу Аудиторської палати України залишено без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 по справі за позовом Аудиторської фірми Ідеал у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Аудиторської палати України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без змін.

Не погодившись із ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 та постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 Аудиторською палатою України до Вищого адміністративного суду України подана касаційна скарга. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2014 зупинено виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 у справі за позовом Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді ТОВ до Аудиторської палати України про скасування рішення, - до закінчення касаційного провадження № К/800/31483/14. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015 касаційну скаргу Аудиторської палати України залишено без задоволення. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 у справі №815/4779/13-а залишено без змін.

За твердженням позивача, внаслідок протиправних дій Аудиторської палати України, яка неправомірно виключила Аудиторську фірму Ідеал з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, у зв'язку із неможливістю на підставі цього здійснювати господарську діяльність із надання послуг аудиту протягом більше ніж двох років та чотирьох місяців, позивачу були спричинені збитки, які виявилися у неотриманні доходів, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода), в розмірі 540000, 00 грн.

Розмір упущеної вигоди позивач обґрунтовує наступним. Між позивачем, як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Іллічівський судноремонтний завод , як замовником 31.12.2012 укладений договір №445 на надання консультаційних послуг, предметом якого є надання консультаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку. Договір був укладений строком до 31.12.2015, однак з огляду на виключення позивача з реєстру підприємств, що мають право надавати послуги аудиту, договір було достроково розірвано, а позивач отримав збитки у вигляді упущеної вигоди на суму договору, а саме - 360 000 грн (відповідно до п. 2.1 договору сторони домовилися проводити оплату щоквартально у розмірі 30 000, 00 грн, загальна вартість послуг за цим договором становить 120 000 грн в рік). Також між позивачем, як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю АВА , як замовником 25.12.2012 був укладений договір №444 на надання консультаційних послуг, предметом якого є надання консультаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку. Договір повинен був діяти в період з 01.01.2013 по 31.12.2015, однак з огляду на виключення позивача з реєстру підприємств, що мають право надавати послуги аудиту, договір було достроково розірвано, а позивач отримав збитки у вигляді упущеної вигоди на суму договору, а саме - 180000, 00 грн (відповідно до п. 2.1 договору сторони домовилися проводити оплату щоквартально у розмірі 15 000, 00 грн без врахування ПДВ, загальна вартість послуг за цим договором в рік, яку зобов'язаний сплатити замовник виконавцю, становить 60000, 00 грн, загальна сума за три роки за договором складає 180 000, 00 грн). Отже, за розрахунком позивача сума завданих йому збитків (упущеної вигоди) становить 540000, 00 грн.

Позивач також зазначає, що внаслідок протиправного позбавлення товариства можливості займатися господарською діяльністю - надавати послуги із аудиту, постраждала ділова репутація позивача, працівники звільнилися та усі клієнти, яким ставало відомо про позбавлення підприємства свідоцтва на право зайняття аудиторською діяльністю, вже більше не зверталися до нього із намірами про укладення договору про надання аудиторських послуг. На даний час позивачу необхідні значні зусилля для відновлення попередньої репутації фірми. У зв'язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача 100000, 00 грн моральної шкоди.

Отже, предметом позову у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 540000, 00 грн матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди та 100 000, 00 грн моральної шкоди, завданих протиправними діями відповідача щодо виключення позивача з реєстру аудиторських фірм та позбавлення позивача свідоцтва.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) внормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода , завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди (збитків) та її розмір ; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою , який є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якби право позивача не було порушене. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті для їх одержання.

Отже, з огляду на обставини встановлені судом у даній справі, зокрема обставини неправомірності дій відповідача щодо анулювання свідоцтва позивача, позивачу, для задоволення позовних вимог в частині стягнення упущеної вигоди, необхідно довести наявність упущеної вигоди, її розмір та причинний зв'язок між анулюванням свідоцтва позивача та упущеною вигодою (доходами, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби свідоцтво позивача не було анульовано).

Наявність упущеної вигоди та її розмір позивач обґрунтовує та доводить укладеними між ним та третіми особами на строк до 31.12.2015 (три роки) договорами на надання консультаційних послуг № 445 від 31.12.2012 та № 444 від 25.12.2012. Зазначені договори передбачали щоквартальну оплату позивачу, як виконавцю послуг, в розмірі 30 000, 00 грн та 15 000, 00 грн відповідно. Розмір упущеної вигоди в сумі 540 000, 00 грн обрахований позивачем виходячи із щоквартальних платежів за вказаними договорами та терміну їх дії (15 000, 00 +30 000, 00) * 4*3 = 540 000, 00). Отже, позивач стверджує, що на підставі договорів № 445 від 31.12.2012 та № 444 від 25.12.2012 впродовж терміну їх дії він міг реально отримати 540000, 00 грн доходів, якби свідоцтво позивача не було анульовано відповідачем.

Проте, суд не погоджується з відповідними доводами позивача щодо розміру упущеної вигоди, враховуючи нижчевикладене.

Статтею 142 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування.

В законодавстві про бухгалтерський облік та звітність прибуток розуміється як сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати, а дохід - як збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Що стосується доходу, то він визначається як "збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників)" (п. 3 Розд. I Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності").

Таким чином, при визначенні розміру неодержаного доходу (прибутку) необхідно застосовувати положення ст. 142 ГК України та Податкового кодексу України.

Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження його потенційних валових витрат та амортизаційних відрахувань при виконанні відповідних договорів, а відтак відсутні підстави для визнання доведеним розміру неодержаного позивачем за такими договорами доходу (прибутку) саме в сумі 540000, 00 грн. Відсутність в матеріалах справи будь - яких доказів на підтвердження потенційних валових витрат та амортизаційних відрахувань позивача при виконанні відповідних договорів позбавляє суд можливості самостійно визначити розмір упущеної вигоди позивача.

Дослідивши матеріали справи суд також дійшов висновку про недоведеність позивачем причинно - наслідкового зв'язку між анулюванням свідоцтва позивача та упущеною вигодою.

Статтею 362 ГК України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин сторін) було визначено, що аудиторською діяльністю визнається діяльність громадян та організацій, предметом якої є здійснення аудиту, організаційне і методичне забезпечення аудиту та надання інших аудиторських послуг. Аудиторська діяльність регулюється цим Кодексом, законом про аудиторську діяльність та іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності законодавству та встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими організаціями, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення ст. 363 ГК України).

Згідно зі ст. 364 ГК України аудиторською організацією є господарська організація, створена відповідно до вимог закону. Умови та порядок здійснення аудиторської діяльності, права та обов'язки аудиторів та аудиторських організацій визначаються законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про аудиторську діяльність аудиторська діяльність - це підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов'язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб'єктів господарювання. Аудитори (аудиторські фірми) можуть проводити перевірку іпотечного покриття відповідно до Закону України "Про іпотечні облігації". Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми), визначається Аудиторською палатою України відповідно до стандартів аудиту (ч. 6, 7 ст. 3 Закону України Про аудиторську діяльність ).

Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми), затверджений рішенням Аудиторської палати України від 22.12.2011 N 244/14. Згідно зазначеного переліку аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати послуги у сфері аудиту, супутні послуги, визначені Міжнародними стандартами супутніх послуг та інші послуги, пов'язані з професійною діяльністю, визначені Законом України "Про аудиторську діяльність", зокрема: консультації з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності та консультації з питань оподаткування, у тому числі з організації податкового обліку та податкової звітності.

Статтею 5 Закону України Про аудиторську діяльність визначено, що право на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські фірми, включені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України Про аудиторську діяльність проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг здійснюється аудиторами, аудиторськими фірмами, які набули права на здійснення аудиторської діяльності відповідно до цього Закону.

Водночас право надавати консультаційні послуги з питань бухгалтерського та податкового обліку, мають будь-які суб'єкти господарювання, у разі обрання ними такого виду діяльності, в тому числі аудиторські фірми.

При цьому, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єктам господарювання бути включеними до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів для здійснення такого виду діяльності, як надання консультаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку.

Предметом договорів № 445 від 31.12.2012 та № 444 від 25.12.2012 є надання позивачем третім особам саме консультаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку, тобто надання інших послуг, пов'язаних з професійною діяльністю, визначених Законом України "Про аудиторську діяльність" ніж послуги у сфері аудиту. Відтак позивач не був позбавлений можливості надавати консультаційні послуги без включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що позивач листами повідомив своїх контрагентів за договорами № 445 від 31.12.2012 та № 444 від 25.12.2012 про призупинення надання консультаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку із виключенням із Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. У відповідь на лист позивача Іллічівський судноремонтний завод у формі Товариства з обмеженою відповідальністю розірвав договір № 445 від 31.12.2012, що слідує із змісту його листа від 12.02.2013 вих. № 79/18-051, копія якого наявна в матеріалах справи.

Зазначене свідчить, що фактично надання послуг за договором № 445 від 31.12.2012 та № 444 від 25.12.2012 було припинене самим позивачем не зважаючи на юридичну можливість надання консультаційних послуг без включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності причинно - наслідкового зв'язку між анулюванням свідоцтва позивача та упущеною вигодою. При цьому доводи позивача щодо того, що надання інших аудиторських послуг відноситься до аудиторської діяльності не спростовують доводів відповідача про наявність у позивача юридичної можливості надавати за договорами № 445 від 31.12.2012 та № 444 від 25.12.2012 консультаційні послуги без включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, а також вчинити інші дії, які могли б свідчити про те, що позивач вживав всіх дій, щоб запобігти спричиненню збитків.

З огляду на недоведеність позивачем таких елементів цивільного правовопрушення, як розмір упущеної вигоди та причинно - наслідкового зв'язку, в даному випадку відсутні правові підстави для настання для відповідача цивільно - правової відповідальності за допущену з його боку протиправну поведінку у вигляді відшкодування позивачу упущеної вигоди в розмірі 540 000, 00 грн, та відповідно у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, компенсація моральної шкоди також здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 N 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ).

Протиправність поведінки відповідача щодо анулювання свідоцтва позивача встановлена постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 у справі 815/4779/13-а та не потребує доказування у даній справі.

Вказаною постановою також встановлено, що АФ Ідеал здійснює діяльність в Україні по наданню аудиторських послуг з 1995 року, тобто більш 17 років, фактів неналежного виконання фірмою професійних обов'язків не встановлено, скарг на дії фірми не надходило, також не надходило скарг на якість аудиторських послуг при проведенні обов'язкового аудиту.

Прийняття рішення відповідачем про виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів фактично є позбавленням позивача права здійснювати аудиторську діяльність, адже в силу чинного законодавства така діяльність може здійснюватися суб'єктом господарювання лише за умови включення його в Реєстр аудиторських фірм та аудиторів. За умови виключення суб'єкта господарювання з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів логічною та послідовною є відмова клієнтів, яким стає відомо про такий факт, від намірів на укладання договорів про надання послуг з таким суб'єктом господарювання щодо надання аудиту.

Позивач з метою відновлення своїх прав, порушених відповідачем був змушений звертатися до суду з позовом про оскарження дій відповідача та нести судові витрати. Розгляд відповідної адміністративної справи загалом тривав з червня 2013 року по червень 2015 року (2 роки).

Враховуючи час, який довелося позивачу витрати на відновлення його порушених прав та безумовне позбавлення його можливості надавати послуги аудиту, приймаючи до уваги, що позивач до цього здійснював діяльність в Україні по наданню аудиторських послуг з 1995 року, і не мав скарг щодо своєї діяльності, суд дійшов висновку, що ступінь зниження престижу, ділової репутації позивача внаслідок протиправних дій відповідача є значним.

Також суд погоджується з позивачем, що для відновлення попереднього стану ділової репутації позивача необхідні значні час та зусилля.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку що в даному випадку мало місце завдання моральної шкоди позивачу, оскільки позивач дійсно зазнав втрат немайнового характеру.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 N 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ).

Враховуючи ступінь зниження престижу та ділової репутації позивача, тривалість неможливості здійснювати діяльність щодо надання послуг аудиту, час та зусилля необхідні для відновлення репутації позивача суд дійшов висновку, виходячи із засад розумності та справедливості, що обґрунтованим є розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, що становить 10000, 00 грн. Відповідно позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Судом відхиляються заперечення відповідача щодо відсутності з його боку приниження ділової репутації позивача та посилання на положення постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , оскільки предметом даної справи є вимоги про стягнення майнової та немайнової шкоди, а не вимоги щодо захисту ділової репутації юридичної особи.

Доводи відповідача щодо того, що чине законодавством не містить заборони повторного включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, а відтак позивач не був позбавлений можливості звернутися до відповідача із заявою щодо включення його до відповідного реєстру відхиляються судом, оскільки такі доводи не спростовують факту завдання протиправними діями відповідача моральної шкоди позивачу.

Відхиляє суд і доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для стягнення з нього моральної шкоди, оскільки Закон України Про аудиторську діяльність не передбачає відшкодування моральної шкоди, з підстав спростування відповідних доводів положеннями ст. 23 ЦК України, якою визначено право особи (фізичної або юридичної) вимагати компенсації завданої їй моральної шкоди в будь-якому випадку порушення її прав незалежно від того, чи передбачене таке право договором або законом.

Щодо вини відповідача у заподіянні шкоди, то у відповідності до положень ст. 1167 ЦК України наявність вини заподіювача шкоди презюмується. За загальною презумпцією вини в цивільному праві, встановленою, зокрема ст. 614 ЦК України, відсутність вини доводиться заподіювачем шкоди.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач не довів розміру упущеної вигоди та причинно - наслідкового зв'язку між анулюванням свідоцтва та неотриманням ним доходів за договорами № 445 від 31.12.2012 та № 444 від 25.12.2012, водночас відповідач не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду у визначеному судом розмірі.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідач вважає, що строк позовної давності за спором обчислюється з 13.11.2014, тобто з моменту набрання законної сили постановою Одеського окружного адміністративного суду, та заявляє про застосування стрів позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду після спливу трирічного строку позовної давності.

Як встановлено судом, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2014 зупинено виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 у справі за позовом Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді ТОВ до Аудиторської палати України про скасування рішення, - до закінчення касаційного провадження у справі № К/800/31483/14.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015 касаційну скаргу Аудиторської палати України залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 у справі №815/4779/13-а - без змін.

Таким чином, тільки 09.06.2015 остаточно неправомірність рішення відповідача встановлена судом, і відповідно тільки з 09.06.2015 позивач набув права звертатись до відповідача з вимогами про відновлення порушених прав.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи вище викладене, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності, оскільки перебіг позовної давності обчислюється з 09.06.2015, останній день строку позовної давності 09.06.2018 - вихідний день (субота), а позивач звернувся до господарського суду 11.06.2018, в перший за вихідним робочий день, в понеділок .

Відтак у суду відсутні підстави для застосування строків позовної давності за заявою відповідача, оскільки строк позовної давності позивачем не пропущено.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач просив суд стягнути з відповідача витрати про надання правової допомоги у розмірі 13 000, 00 грн.

На підтвердження здійснення позивачем витрат на правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правової допомоги від 11.09.2018, ордер серії ОД № 397407 від 03.07.2018, акт прийому - передачі виконаних робіт по справі № 910/7622/18 від 25.09.2018.

Договір про надання правової допомоги від 11.06.2018 укладений між позивачем, як клієнтом та Адвокатським об'єднанням Юридична група України , як адвокатським об'єднанням, адвокатом. Згідно з п. 1.1. договору адвокатське об'єднання зобов'язується за дорученням клієнта здійснювати захист прав та законних інтересів клієнта у цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських справах, справах про адміністративні правопорушення, в усіх органах державної влади та органах місцевого самоврядування та у правовідносинах з фізичними і юридичними особами, а клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар за надані послуги відповідно до акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.1. договору виплати за цим договором складаються з: а) суми гонорару, що виплачується клієнтом адвокату, складає 13 000, 00 за представництво інтересів клієнта у суду першої інстанції та включає у себе усі необхідні дії, пов'язані із підготовкою, поданням позовної заяви до Господарського суду м. Києва та представництвом інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва; б) сум, що виплачуються клієнтом адвокату як покриття фактичних видатків, пов'язаних з наданням правової допомоги за договором.

Пунктом 3.4. договору визначено, що факт надання правової допомоги, а також її оплати, засвідчується актом прийому - передачі виконаних робіт, який підписується сторонами.

Згідно акту прийому - передачі виконаних робіт по справі № 910/7622/18 від 25.09.2018 адвокатом надані послуги: підготовка та направлення адвокатського запиту до Аудиторської палати України; підготовка, подання заяви про отримання копій судових рішень в Одеському окружному адміністративному суді, отримання цих копій; аналіз спеціального законодавства та судової практики; підготовка та складання позовної заяви, їх копій з доданими документами та направлення їх до суду. Всього на 7000, 00 грн, до сплати - 5 000, 00 грн.

На підставі зазначених доказі судом встановлено, що позивачем на правничу допомогу по справі понесені витрати в сумі 5 000, 00 грн.

Позивачем також понесені витрати на сплату судового збору за розгляд справи в загальному розмірі 9 941,00 грн, що підтверджено матеріалами справи. При цьому, позивачем внесено судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом на 341, 00 грн.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті судового збору та витрати на правничу допомогу покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з огляду на часткове задоволення позовних вимог.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" внормовано, що зайво сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких підстав, позивачу слід повернути зайво сплачений судовий збір, але оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору, зайво сплачений судовий збір не повертається судом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Аудиторської палати України про стягнення 640 000,00 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Аудиторської палати України (04053, м. Київ, вул. Стрітенська, 10; ідентифікаційний код 00049972) на користь Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65044, м. Одеса, пр-т Шевченка, б. 2; ідентифікаційний код 21037007) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. моральної шкоди, 78 (сімдесят вісім) грн 13 коп. витрат на правничу допомогу та 150 (сто п'ятдесят) грн 00 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог, щодо стягнення 540000, 00 грн упущеної вигоди та 90 000, 00 грн моральної шкоди - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04.12.2018.

Суддя Г. П. Бондаренко