Постанова

від 01.07.2019 по справі 910/7622/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/7622/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,

учасники справи:

позивач - Аудиторська фірма "Ідеал" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

відповідач - Аудиторська палата України,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу

Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду м. Києва

від 22.11.2018

у складі судді: Бондаренко Г.П.

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 19.03.2019

у складі колегії суддів: Іоннікова І.А. (головуючий), Чорна Л.В., Разіна Т.І.,

у справі за позовом

Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

до Аудиторської палати України

про стягнення 640 000, 00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Аудиторська фірма "Ідеал" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - АФ "Ідеал" у вигляді ТОВ) звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Аудиторської палати України про стягнення 360 000,00 грн збитків.

2. 18.09.2018 від позивача до суду надійшла заява про зміну предмету позову, в якій останній просив стягнути з відповідача суму збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 540 000,00 грн (за двома контрактами) та моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн; судові витрати у розмірі 8 100,00 грн та 1 841, 00 грн; 13000,00 витрат на адвокатські послуги.

3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015 в рамках розгляду адміністративної справи № 815/4779/13-а встановлений факт протиправного позбавлення позивача права здійснювати діяльність по наданню аудиторських послуг шляхом прийняття рішення Аудиторською палатою України від 31.01.2013 про виключення з реєстру аудиторських фірм та аудиторів, яке було скасовано судом.

За твердженням позивача, внаслідок протиправних дій Аудиторської палати України, яка неправомірно виключила АФ "Ідеал" у вигляді ТОВ з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, у зв`язку із неможливістю на підставі цього здійснювати господарську діяльність із надання послуг аудиту протягом більше ніж двох років та чотирьох місяців, позивачу були спричинені збитки, які виявилися у неотриманні доходів, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода) в розмірі 540 000,00 грн.

Розмір упущеної вигоди позивач обґрунтовував наступним. Між позивачем, як виконавцем, та ТОВ "Іллічівський судноремонтний завод", як замовником, 31.12.2012 укладений договір № 445 на надання консультаційних послуг, предметом якого є надання консультаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку. Договір був укладений строком до 31.12.2015, однак з огляду на виключення позивача з реєстру підприємств, що мають право надавати послуги аудиту, договір було достроково розірвано, а позивач отримав збитки у вигляді упущеної вигоди на суму договору, а саме - 360 000 грн (відповідно до п. 2.1 договору сторони домовилися проводити оплату щоквартально у розмірі 30000,00 грн, загальна вартість послуг за цим договором становить 120000 грн в рік). Також між позивачем, як виконавцем, та ТОВ "АВА", як замовником, 25.12.2012 був укладений договір №444 на надання консультаційних послуг, предметом якого є надання консультаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку. Договір повинен був діяти в період з 01.01.2013 по 31.12.2015, однак з огляду на виключення позивача з реєстру підприємств, що мають право надавати послуги аудиту, договір було достроково розірвано, а позивач отримав збитки у вигляді упущеної вигоди на суму договору, а саме - 180 000,00 грн (відповідно до п. 2.1 договору сторони домовилися проводити оплату щоквартально у розмірі 15 000,00 грн без врахування ПДВ, загальна вартість послуг за цим договором в рік, яку зобов`язаний сплатити замовник виконавцю, становить 60 000,00 грн, загальна сума за три роки за договором складає 180 000,00 грн). Отже, за розрахунком позивача сума завданих йому збитків (упущеної вигоди) становить 540 000,00 грн.

Позивач також зазначав, що внаслідок протиправного позбавлення товариства можливості займатися господарською діяльністю - надавати послуги із аудиту, постраждала ділова репутація позивача, працівники звільнилися та усі клієнти, яким ставало відомо про позбавлення підприємства свідоцтва на право зайняття аудиторською діяльністю, вже більше не зверталися до нього із намірами про укладення договору про надання аудиторських послуг. На даний час позивачу необхідні значні зусилля для відновлення попередньої репутації фірми. У зв`язку з викладеним, позивач просив суд стягнути з відповідача 100 000,00 грн моральної шкоди.

4. 08.08.2018 до Господарського суду м. Києва від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.11.2018 у справі № 910/7622/18 позов АФ "Ідеал" у вигляді ТОВ до Аудиторської палати України про стягнення 640000,00 грн задоволено частково.

Стягнуто з Аудиторської палати України на користь АФ "Ідеал" у вигляді ТОВ 10000 (десять тисяч) грн моральної шкоди, 78 (сімдесят вісім) грн 13 коп. витрат на правничу допомогу та 150 (сто п`ятдесят) грн 00 коп. судового збору.

В задоволенні інших позовних вимог щодо стягнення 540 000,00 грн. упущеної вигоди та 90 000,00 грн. моральної шкоди відмовлено.

6. Рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення 540 000,00 грн. упущеної вигоди мотивовано тим, що позивач не довів наявності причинно - наслідкового зв`язку між анулюванням свідоцтва позивача та упущеною вигодою. Враховуючи ступінь зниження престижу та ділової репутації позивача, тривалість неможливості здійснювати діяльність щодо надання послуг аудиту, час та зусилля необхідні для відновлення репутації позивача суд дійшов висновку, виходячи із засад розумності та справедливості, що обґрунтованим є розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, що становить 10000, 00 грн.

7. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування строків позовної давності за заявою відповідача, оскільки строк позовної давності позивачем не пропущений.

8. Під час розгляду справи, господарським судом першої інстанції було встановлено:

8.1. АФ "Ідеал" у вигляді ТОВ, зареєстрована 13.09.1995, була включена до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, відповідно до Свідоцтва про включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів №1036, згідно рішення Аудиторської палати України від 26.01.2001 №98. Термін дії Свідоцтва був продовжений до 27.01.2016 згідно рішення Аудиторської палати України від 27.01.2011 №227/3.

8.2. 31.01.2013 Аудиторською палатою України прийнято рішення №264/7.3, відповідно до якого за неналежне виконання професійних обов`язків, а саме: недотримання рішень Аудиторської палати України, вчинення перешкод при здійсненні Аудиторською палатою України контролю за дотриманням вимог Закону України "Про аудиторську діяльність", стандартів аудиту та норм професійної етики аудиторів, застосовано до АФ "Ідеал" у вигляді ТОВ стягнення у вигляді виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Свідоцтво № 1036, видане рішенням Аудиторської палати України від 26.01.2001 №98, вважати анульованим.

8.3. Не погодившись із рішенням Аудиторської палати України від 31.01.2013, позивач зазначене рішення оскаржив до Одеського окружного адміністративного суду.

8.4. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 у справі №815/4779/13-а адміністративний позов АФ "Ідеал" у вигляді ТОВ до Аудиторської палати України про скасування Рішення від 31.01.2013 №264/7.3 та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Аудиторської палати України від 31.01.2013 №264/7.3 про застосування до АФ "Ідеал" у вигляді ТОВ стягнення у вигляді виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів; та відповідно до якого вважається анульованим Свідоцтво №1036, видане рішенням Аудиторської палати України від 26.01.2001 №98.

8.5. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 апеляційну скаргу Аудиторської палати України залишено без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 у справі за позовом АФ "Ідеал" у вигляді ТОВ до Аудиторської палати України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії залишено без змін.

8.6. Не погодившись із ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 та постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 Аудиторською палатою України до Вищого адміністративного суду України подана касаційна скарга.

8.7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2014 зупинено виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 у справі за позовом АФ "Ідеал" у вигляді ТОВ до Аудиторської палати України про скасування рішення, - до закінчення касаційного провадження №К/800/31483/14.

8.8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015 касаційну скаргу Аудиторської палати України залишено без задоволення. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 у справі №815/4779/13-а залишено без змін.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у справі № 910/7622/18 апеляційні скарги Аудиторської палати України та АФ "Ідеал" у вигляді ТОВ залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2018 у справі №910/7622/18 - без змін.

10. Суд апеляційної інстанції повністю погодився з висновком суду першої інстанції, що позивач не довів розміру упущеної вигоди та причинно-наслідкового зв`язку між анулюванням свідоцтва та неотриманням ним доходів за договорами № 445 від 31.12.2012 та № 444 від 25.12.2012, водночас відповідач не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди або свідчили про відсутність у відповідача обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду у визначеному судом розмірі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 22.11.2018 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у справі № 910/7622/18, АФ "Ідеал" у вигляді ТОВ звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у справі № 910/7622/18 скасувати і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позов.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/7622/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2019.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Катеринчук Л.Й., судді - Пєскова В.Г. від 22.04.2019 прийнято касаційну скаргу АФ "Ідеал" у вигляді ТОВ до провадження.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 20.05.2019.

Відповідно до наказу КГС ВС від 05.06.2019 № 33-кв суддя Пєсков В.Г. перебував у відпустці з 21.06.2019 по 27.06.2019.

14. Касаційну скаргу АФ "Ідеал" у вигляді ТОВ на рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у справі № 910/7622/18 подано безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Матеріали справи № 910/7622/18 за позовом АФ "Ідеал" у вигляді ТОВ до Аудиторської палати України про стягнення 640 000,00 грн. до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Катеринчук Л.Й., судді - Пєскова В.Г. від 25.04.2019 доручено Господарському суду м. Києва та Північному апеляційному господарському суду невідкладно надіслати матеріали справи № 910/7622/18 за позовом АФ "Ідеал" у вигляді ТОВ до Аудиторської палати України про стягнення 640 000, 00 грн. на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (АФ "Ідеал" у вигляді ТОВ)

16. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 142 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 3, 5, 17 Закону України Про аудиторську діяльність , а також на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

17. Скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що позивач був позбавлений можливості здійснювати свою діяльність тільки у зв`язку з неправомірною поведінкою відповідача. Внаслідок безспірності цього факту, не підлягає сумніву право позивача отримати від відповідача відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

18. Зазначає, що відмова судів від задоволення вимог щодо стягнення 540000,00 грн. упущеної вигоди та 90000,00 грн. моральної шкоди є незаконною.

Доводи відповідача (Аудиторської палати України)

19. Відповідач відзиву на касаційну скаргу АФ "Ідеал" у вигляді ТОВ не подав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

21. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача 540000,00 грн матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди та 100000,00 грн моральної шкоди, завданих протиправними діями відповідача щодо виключення позивача з реєстру аудиторських фірм та позбавлення позивача свідоцтва.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Виходячи зі змісту ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди (збитків) та її розмір; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди; г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якби право позивача не було порушене. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті для їх одержання.

За змістом положень ГПК України:

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 3 і 4 ст. 13);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, наявність упущеної вигоди та її розмір позивач обґрунтовує та доводить укладеними між ним та третіми особами на строк до 31.12.2015 (три роки) договорами на надання консультаційних послуг № 445 від 31.12.2012 та № 444 від 25.12.2012. Зазначені договори передбачали щоквартальну оплату позивачу, як виконавцю послуг, в розмірі 30000,00 грн та 15000,00 грн відповідно. Розмір упущеної вигоди в сумі 540000,00 грн обрахований позивачем виходячи із щоквартальних платежів за вказаними договорами та терміну їх дії (15000,00 + 30000,00) * 4*3 = 540000,00). Отже, позивач стверджує, що на підставі договорів №445 від 31.12.2012 та №444 від 25.12.2012 впродовж терміну їх дії він міг реально отримати 540000,00 грн доходів, якби свідоцтво позивача не було анульовано відповідачем.

Відповідно до ст. 142 ГК України визначено, прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Склад валового доходу та валових витрат суб`єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об`єкта оподаткування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження потенційних валових витрат та амортизаційних відрахувань позивача при виконанні відповідних договорів, що позбавляє суд можливості самостійно визначити розмір упущеної вигоди позивача.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність розміру неодержаного позивачем доходу (прибутку) саме в сумі 540000,00 грн.

Крім того, суди попередніх інстанцій вказали на недоведеність позивачем причинно-наслідкового зв`язку між анулюванням свідоцтва позивача та упущеною вигодою.

Відповідно до ст. 362 ГК України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин сторін) аудиторською діяльністю визнається діяльність громадян та організацій, предметом якої є здійснення аудиту, організаційне і методичне забезпечення аудиту та надання інших аудиторських послуг. Аудиторська діяльність регулюється цим Кодексом, законом про аудиторську діяльність та іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб`єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності законодавству та встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими організаціями, які уповноважені суб`єктами господарювання на його проведення ст. 363 ГК України).

Згідно зі ст. 364 ГК України аудиторською організацією є господарська організація, створена відповідно до вимог закону. Умови та порядок здійснення аудиторської діяльності, права та обов`язки аудиторів та аудиторських організацій визначаються законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудиторська діяльність - це підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов`язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб`єктів господарювання. Аудитори (аудиторські фірми) можуть проводити перевірку іпотечного покриття відповідно до Закону України "Про іпотечні облігації". Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми), визначається Аудиторською палатою України відповідно до стандартів аудиту (ч. ч. 6, 7 ст. 3 Закону України "Про аудиторську діяльність").

Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми), затверджений рішенням Аудиторської палати України від 22.12.2011 №244/14. Згідно зазначеного переліку аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати послуги у сфері аудиту, супутні послуги, визначені Міжнародними стандартами супутніх послуг та інші послуги, пов`язані з професійною діяльністю, визначені Законом України "Про аудиторську діяльність", зокрема: консультації з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності та консультації з питань оподаткування, у тому числі з організації податкового обліку та податкової звітності.

Ст. 5 Закону України "Про аудиторську діяльність" визначено, що право на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські фірми, включені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України "Про аудиторську діяльність" проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг здійснюється аудиторами, аудиторськими фірмами, які набули права на здійснення аудиторської діяльності відповідно до цього Закону.

Водночас право надавати консультаційні послуги з питань бухгалтерського та податкового обліку, мають будь-які суб`єкти господарювання, у разі обрання ними такого виду діяльності, в тому числі аудиторські фірми. При цьому, законодавством України не встановлено обов`язку суб`єктам господарювання бути включеними до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів для здійснення такого виду діяльності, як надання консультаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом договорів № 445 від 31.12.2012 та № 444 від 25.12.2012 є надання позивачем третім особам саме консультаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку, тобто надання інших послуг, пов`язаних з професійною діяльністю, визначених Законом України "Про аудиторську діяльність", ніж послуги у сфері аудиту.

Встановивши вказані обставини, суди попередніх обставин дійшли обґрунтованого висновку, що позивач не був позбавлений можливості надавати консультаційні послуги без включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наявних в матеріалах справи копій листів, позивач повідомив своїх контрагентів за договорами №445 від 31.12.2012 та №444 від 25.12.2012 про призупинення надання консультаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку, у зв`язку із виключенням із Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Листом від 12.02.2013 вих. №79/18-051"Іллічівський судноремонтний завод" у формі ТОВ повідомив про розірвання вищевказаних договорів.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що фактично надання послуг за договором №445 від 31.12.2012 та №444 від 25.12.2012 було припинене самим позивачем, не зважаючи на юридичну можливість надання консультаційних послуг без включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Встановивши вказані обставини, суди попередніх інстанцій вказали на те, що позивачем не доведено таких елементів цивільного правопорушення, як розміру упущеної вигоди та причинно-наслідкового зв`язку між анулюванням свідоцтва позивача та упущеною вигодою, внаслідок чого дійшли правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в даному випадку мало місце завдання моральної шкоди позивачу, оскільки позивач зазнав втрат немайнового характеру.

При цьому, виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи ступінь зниження престижу та ділової репутації позивача, час та зусилля необхідні для відновлення репутації позивача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 10000, 00 грн.

22. Щодо суті касаційної скарги

Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

23. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги АФ "Ідеал" у вигляді ТОВ та залишення рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у справі № 910/7622/18 без змін.

24. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у справі № 910/7622/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков