Рішення

від 22.11.2018 по справі 915/731/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року Справа № 915/731/18

м. Миколаїв

За позовом: Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України

до відповідачів:

1) Установи “28 Управління начальника робіт”,

2) Приватного підприємства “Агрозапчастини А В”

про: визнання договору недійсним та повернення нерухомого державного майна.

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Представники сторін:

від прокуратури: не з'явився,

від позивача: не з'явився,

від відповідача-1: не з'явився,

від відповідача-2: не з'явився.

Суть спору:

13 липня 2018 року Заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 7-2/2417вих-18 від 14.06.2018 до відповідачів: Установи “28 Управління начальника робіт” та Приватного підприємства “Агрозапчастини А В”, – про:

1) визнання недійсним договору зберігання від 02.02.2018, укладеного між Установою “28 Управління начальника робіт” та Приватним підприємством “Агрозапчастини А В”;

2) зобов'язання Приватного підприємства “Агрозапчастини А В” повернути за актом прийому-передачі державі – Міністерству оборони України – нежитлове приміщення загальною площею 40 кв.м., розташоване за адресою: м. Миколаїв. вул. Очаківська, 2/2.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов пунктів 6.1, 2.1, 1.3 договору зберігання б/н від 02.02.2018; протоколів допиту свідків в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 42018150410000019; судових актів по господарській справі № 5/214/08; інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; норм статей 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, статті 1 Закону України “Про оборону України”, статей 3, 15 Закону України “Про Збройні Сили України”, статей 3, 9, 11 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, статей 11, 203, 215, 216, 235, 509, 526, 626, 901, 936 Цивільного кодексу України, статей 179, 287 Господарського кодексу України, та мотивовані таким:

Неодержання або несвоєчасне одержання оборонним відомством коштів за договорами надання у платне користування нерухомого майна призводить до неналежного та несвоєчасного забезпечення Збройних Сил України коштами.

Установа “28 Управління начальника робіт” належить до сфери управління Міністерства оборони України. Засновником 28 УНР є Міністерство оборони України.

Відповідно до інформації КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за вих. № 508 від 02.03.2018 право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Очаківська, 2/2, зареєстровано за Державою в особі Міністерства оборони України в повному господарському віданні Установи « 28 УНР» на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2008.

Згідно відповіді Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв за вих. № 615 від 26.02.2018 на картковому обліку (ф-405) знаходиться земельна ділянка військового містечка № 96, яка використовується установою «28 УНР» та виділена відповідно до рішення Миколаївської міської ради народних депутатів № 18/14 від 20.10.1993.

Вивченням встановлено, що власне діяльність із надання послуг зберігання, що є предметом договору зберігання від 02.02.2018, з боку 28 УНР не здійснювалась, в свою чергу ПП «Агрозапчастини А » фактично користувався приміщенням, в якому зберігалось його майно, мав вільний доступ до нього, а також здійснював у приміщенні господарську діяльність.

Вищевказаний договір є удаваним правочином, який укладений між 28 УНР та ПП «Агрозапчастини А » для приховання іншого правочину, який вони вчинили, а саме – договору оренди нерухомого державного майна.

Таким чином, на думку прокурора, ПП «Агрозапчастини А » та 28 УНР були порушені загальні вимоги, додержання яких є обов'язковою умовою чинності правочину, закріпленою ст. 203 ЦК України, а саме: на порушення вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України укладений договір суперечить актам цивільного законодавства України, зокрема, ст. ст. 5, 9, 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 287 ГК України.

Відповідач-1 – Установа “28 Управління начальника робіт” у відзиві № 297 від 08.08.2018 заперечує на позов, просить суд залишити його без задоволення, мотивуючи наступним:

по-перше, заявлений заступником військового прокурора Миколаївського гарнізону позов за відсутності обставин здійснення 28 УНР своєї діяльності з порушенням встановленого правового господарського порядку є безпідставним;

по-друге, позовна вимога прокурора щодо повернення ПП «Агрозапчастини А » Міністерству оброни України нежитлового приміщення є надуманою, адже складське приміщення по вул. Очаківська, 2/2 в м. Миколаєві 28 УНР цьому підприємцю не передавалося. Нездійснення або неналежне здійснення Міністерством оборони України в особі 28 УНР захисту інтересів держави щодо охорони нерухомого майна на даний час не існує. Згідно зазначеного договору зберігання від 02.02.2018 28 УНР надаються платні послуги щодо зберігання майна підприємства;

по-третє, відповідач-1 звертає увагу суду, що на даний час не існує спірних правовідносин між органом управління майном – Міністерством оборони України та 28 УНР щодо нерухомого майна – складських приміщень по вул. Очаківська, 2/2 в м. Миколаєві.

Відповідач 2 – Приватне підприємство “Агрозапчастини А В” правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, так і не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

Водночас, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Крім того, в матеріалах справи наявні наступні документи:

- заява відповідача-1 № 298 від 08.08.2018 про розгляд справи без участі його представника;

- відповідь прокурора № 7-2/3574вих-18 від 15.08.2018 на відзив відповідача-1;

- заява відповідача-1 б/н від 04.10.2018 (вх. № 13458/18 від 17.10.2018) про приєднання доказів до матеріалів справи;

- рапорт прокурора б/н від 22.10.2018 з фото таблицею (долучений судом до матеріалів справи в судовому засіданні 23.10.2018).

За результатами проведеного судового засідання 23 жовтня 2018 року та за наслідками підготовчого провадження, враховуючи встановлені ст. 195 ГПК України межі строків розгляду справи, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 915/731/18 до судового розгляду по суті на 22 листопада 2018 року о 10 год. 15 хв.

22.11.2018 до суду від Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону надійшло клопотання № 7-2/4821вих-18 від 21.11.2018 про відкладення розгляду справи в зв'язку з участю прокурорських працівників військової прокуратури Миколаївського гарнізону в інших судових засіданнях.

Суд не знайшов підстав для відкладення розгляду даної справи з огляду на: по-перше, недоведеність вказаних прокурором в клопотанні обставин неможливості участі в даному судовому засіданні; а по-друге, на встановлені ст. 195 ГПК України межі строків розгляду справи по суті.

22.11.2018 за наслідками розгляду справи суд на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, вислухавши представників учасників справи у підготовчому провадженні, суд

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається із наданих прокуратурою суду інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 115677836; дата, час формування: 28.02.2018 14:30:16), відповіді Комунального підприємства Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації № 508 від 02.03.2018 (на запит прокуратури № 7-2/801вих-18 від 28.02.2018) та судових актів Господарського суду Миколаївської області по господарській справі № 5/214/08 (рішення від 21.05.2008 та ухвала від 28.01.2009) станом на 28 лютого 2012 року право власності на нежитловий об'єкт (виробнича база) за адресою: м. Миколаїв, вул. Очаківська, 2/2 зареєстровано за Державою в особі Міністерства оборони України (позивач у даній справі) в повному господарському віданні Установи “28 Управління начальника робіт” (відповідач-1 у даній справі).

02 лютого 2018 року між відповідачами був укладений договір зберігання (на примірнику позивача номер відсутній), згідно з предметом якого 28 УНР, як зберігач, зобов'язується зберігати та повернути майно (найменування відсутнє) поклажодавця – ПП “Агрозапчастини А В”. В порядку та на умовах, визначених цим договором, для зберігання майна поклажодавця зберігач забезпечує придатним для зазначених цілей приміщенням. Подальше переміщення майна здійснюється за узгодженням сторін. За умовами договору зберігач зберігає майно у будівлі, сховищі, відкритому майданчику (далі – будівлі), що знаходиться за адресою м. Миколаїв, вул. Очаківська, 2/2, площею 40 м2 (п. п. 1.1, 1.2, 1.3 договору).

Умовами розділу 2 договору передбачено: щомісячну до 5 числа плату за зберігання майна у розмірі (з ПДВ) 880,20 грн. на підставі наданого зберігачем рахунку (п. п. 2.1 – 2.3 договору) та оформлення актів прийому-передачі наданих послуг між сторонами (п. 2.4 договору).

Розділом 3 договору сторони визначили права та обов'язки зберігача, зокрема, пунктом 3.7 якого визначено, що приймання та видача майна, що зберігається, здійснюється комірниками (м. Одеса, м. Миколаїв), контроль за виконанням умов договору зберігання здійснює начальник бази виробничого обслуговування.

Розділ 4 договору встановлює права та обов'язки поклажодавця, в якому, зокрема, мова йде про роботи щодо навантаження/розвантаження майна за попереднім погодженням між зберігачем та поклажодавцем.

Розділ 5 договору передбачає відповідальність сторін. Так, зокрема: за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків відповідно до п. 2.1, п. 2.2 та п. 2.3 цього договору, поклажодавець зобов'язаний сплатити зберігачу штраф у розмірі 30 відсотків вартості від суми боргу за кожен факт порушення умов договору; у випадку затримання проведення грошових розрахунків зі зберігачем більше, ніж на два місяці, останній має право притримати відвантаження майна поклажодавця до повного погашення такої заборгованості та пред'явити претензію (п. п. 5.6 та 5.7 договору).

Відповідно до умов п. 6.1 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 1 січня 2018 року та діє до 31 грудня 2018 року з правом його подальшої пролонгації.

Предметом даного позову виступає майнова вимога прокурора до відповідачів про визнання недійсним, як удаваного, укладеного між ними договору зберігання та зобов'язання відповідача-2 повернути позивачу спірне нерухоме державне майно.

Підставою – договір зберігання б/н від 02.02.2018, застосування статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, статті 1 Закону України “Про оборону України”, статей 3, 15 Закону України “Про Збройні Сили України”, статей 3, 9, 11 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, статей 11, 203, 215, 216, 235, 509, 526, 626, 901, 936 Цивільного кодексу України, статей 179, 287 Господарського кодексу України.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги прокурор в якості доказів того, що вищенаведений договір є удаваним, посилається на наступні докази: протоколи допиту свідків, які були складені 12.04.2018 та 16.04.2018 в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 42018150410000019 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України (а. с. 44-59).

Також додатково прокурор надав суду рапорт від 22.10.2018 як доказ того, що прокурором військової прокуратури Миколаївського гарнізону зафіксовано факт здійснення ПП “Агрозапчастини А В” на території військового містечка № 96, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Очаківська, 2/2, підприємницької діяльності.

До рапорту додано фототаблицю (а. с. 132-134).

Саме посилаючись на наведені докази прокурор стверджує, що у сукупності викладені обставини свідчать про те, що при укладенні договору зберігання від 02.02.2018 реальне волевиявлення 28 УНР було спрямоване на виникнення у ПП “Агрозапчастини А В” строкового оплатного права володіння та користування нежитловим приміщенням загальною площею 40 кв.м., розташованим за адресою: м. Миколаїв, вул. Очаківська, 2/2.

Відповідач-1, заперечуючи на позові вимоги, посилається на п. п. 1.1, 1.4, 2.2 Положення про Установу “28 Управління начальника робіт”, норми статей 6 та 136 Господарського кодексу України, надає в обґрунтування своєї позиції: договір зберігання № 32017 від 01.01.2017 (між ПП “Агрозапчастини А В” та Установою “28 Управління начальника робіт”) разом із актами приймання-передачі майна на зберігання від 01.01.2017 та від 01.04.2017; договір зберігання № 7/м від 02.02.2018 (оспорюваний договір) та додатковою угодою від 02.02.2018 (із виправленням).

Акт приймання-передачі майна на зберігання за договором зберігання № 7/м від 02.02.2018 не надано учасниками справи до матеріалів справи.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до приписів ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За загальними правилами, суб'єкт, який вимагає застосування наслідків удаваного правочину, повинен довести, що він вчинений з метою приховати інший правочин. При цьому, обов'язок доведення тієї обставини, що сторони подібної мети не мали, не може бути перекладено на відповідача (відповідачів) у такій справі.

Так, за змістом статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд, проаналізувавши обставини даної справи в сукупності з наданими учасниками справи доказами, вважає, що зробити висновок про удаваний характер правочину тільки на тій підставі, що ПП “Агрозапчастини А В” використовує приміщення з метою здійснення господарської діяльності не можна.

Проте, доказів, які надані прокуратурою, явно не достатньо для кваліфікації оспорюваного договору про зберігання як удаваного правочину та застосування до відносин сторін правових норм про оренду і визнання укладеного договору недійсним як такого, що суперечить Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

По-перше, лише в показах однієї допитаної особи згадується про ПП, назвою якого вказано “Агрозапчасти” (протокол допиту свідка від 12.04.2018 – на а. с. 47).

Додана до рапорту б/н від 22.10.2018 фототаблиця також містить фотознімок банеру ПП “Агрозапчасти”, однак жодного зображення майна, окрім самої будівлі, на фотознімках не зафіксовано.

По-друге, відповідно до приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Порівняльний же аналіз положень оспорюваного договору з положеннями як § 1 глави 66 Цивільного кодексу України, так і статей 3, 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, в частині визначення його умов, жодним чином не дає підстави стверджувати, що між відповідачами в даній справі фактично було укладено договір оренди нерухомого державного майна, оскільки, крім іншого, в оспорюваному договорі не визначений об'єкт, фіксація якого безумовно є обов'язковим у відносинах оренди.

Крім того, відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Суд вважає слушним та доцільним зауваження відповідача-1 щодо того, що між органом управління майном – Міністерством оборони України та 28 УНР щодо нерухомого майна – складських приміщень по вул. Очаківська, 2/2 в м. Миколаєві не існує спірних правовідносин.

Отже, суд погоджується з позицією 28 УНР та не вбачає порушень інтересів Міністерства оборони України у відносинах щодо яких виник спір.

Враховуючи вищенаведені норми та обставини справи, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими у справу доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 201, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб: Військова прокуратура Миколаївського гарнізону (54030, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 18а);

позивач: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022);

відповідач 1: Установа “28 Управління начальника робіт” (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 24967480);

відповідач 2: Приватне підприємство “Агрозапчастини А В” (54036, м. Миколаїв, вул. Очаківська, 2/2; ідентифікаційний код 39223254).

Повне рішення складено 03 грудня 2018 року.

          Суддя                                                                                О.Г. Смородінова