Рішення

від 26.11.2018 по справі 442/5912/18

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/5912/18

Провадження №2/442/2012/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Крамара О.В.

з участю секретаря - Лютик Х.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобич цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Дрогобицький машинобудівний завод до Публічного акціонерного товариства Укрінком , Товариства з обмеженою відповідальністю Оптимум Фактор , ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Рент за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Укрінбанк ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними та скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд із вказаним вище позовом, в якому просить: визнати недійсним ОСОБА_3 факторингу № 01/03-2017 від 01.03.2017 року, який укладено між Публічним акціонерним товариством Укрінком (код ЄДРПОУ 05839888, адреса реєстрації: 93404, м.Сєверодонецьк, вул. Сметаніа, 3-а, Луганська область) та Товариством з обмеженою відповідальністю Оптимум Фактор (код ЄДРПОУ 37194782, адреса реєстрації: м.Київ. вул. Архітектора Городецького, 11, офіс 27); визнати недійсним ОСОБА_3 відступлення права вимоги від 22.03.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 314, який укладено між Публічним акціонерним товариством Укрінком (код ЄДРПОУ 05839888, адреса реєстрації: 93404, м.Сєверодонецьк, вул. Сметаніа, 3-а, Луганська область) та Товариством з обмеженою відповідальністю Оптимум Фактор (код ЄДРПОУ 37144782, адреса реєстрації: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 11, офіс 27); визнати недійсним ОСОБА_3 відступлення права вимоги № 05/04-2017 за Кредитним договором від 05.04.2017 року, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю Оптимум Фактор (код ЄДРПОУ 37194782, адреса реєстрації: м.Київ, вул. Архітектора Городецького, 11, офіс 27) та ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 82100, м.Дрогобич, вул.Сагайдачного, 58, Львівська область); визнати недійсним ОСОБА_3 відступлення права вимоги за Іпотечним договором посвідченим приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_6 від 14.02.2008 року, реєстровий № 125, від 20.04.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 863, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю Оптимум Фактор (код ЄДРПОУ 37194782, адреса реєстрації: м. Київ, вул. Архітектора Городецького. 11, офіс 27) та ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 82100, м. Дрогобич, вул. Сагайдачного, 58, Львівська область); визнати недійсним ОСОБА_3 купівлі-продажу 1/2 частки нерухомого майна від 10.08.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8. зареєстрованого в реєстрі за № 1807, який укладено між ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 82100, м. Дрогобич, вул. Сагайдачного, 58, Львівська область) та Товариством з обмеженою відповідальністю СІТІ РЕНТ (код ЄДРПОУ 41395953, адреса реєстрації: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, А) та скасувати державну реєстрацію в державному реєстрі речових прав на спірне майно відчужене по вказаному правочину та зареєстроване за ТзОВ СІТІ РЕНТ ; визнати недійсним ОСОБА_3 купівлі-продажу 1/2 частки нерухомого майна від 10.08.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 1808, який укладено між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю СІТІ РЕНТ та скасувати державну реєстрацію в державному реєстрі речових прав на спірне майно відчужене по вказаному правочипу та зареєстроване за ТзОВ СІТІ РЕНТ ; стягнути з відповідачів в користь позивача судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 14.02.2008 року між Акціонерним товариством Український інноваційний банк та Відкритим акціонерним товариством Дрогобицький машинобудівний завод було укладено кредитний договір № 80029, відповідно до якого АТ Укрінбанк відкрив позичальнику кредитну лінію з лімітом одномоментної заборгованості перед банком у розмірі 1 220 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17% річних, строком до 13.02.2009 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором, 14.02.2008 року між Акціонерним товариством Український інноваційний банк та Відкритим акціонерним товариством Дрогобицький машинобудівний завод було укладено Іпотечний договір, несвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_6 1.Б.. зареєстрований за реєстровим № 125 та 19.08.2008 року було укладено ОСОБА_3 про внесення змін і доповнень до Іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований за реєстровим № 1151, відповідно до яких в іпотеку АТ Укрінбанк передано нежитлову будівлю будівлю транспортної дільниці з побутовими приміщеннями, позначену на плані літ. Б-3, загальною площею 963 кв. м, нежитлову будівлю будівлю блоку закритих складів, позначену на плані літ. Д-1, загальною площею 2 1 50 кв. м. гараж будівлі гаражу транспортного цеху № 1, позначеного на плані літ. В-1, загальною площею 964 кв. м та гараж будівлі гаражу транспортного цеху № 2, позначеного на плані лі. Г-1, загальною площею 377,2 кв. м, що розташовані по вул. Бориславській. 51/1 в м. Дрогобич Львівської області.

В подальшому ПАТ Укрінком , відповідно до Договору факторингу № 01/03-2017 від 01.03.2017 року передав Товариству з обмеженою відповідальністю Оптимум фактор право грошової вимоги до позивача за кредитним договором № 8029 від 14.02.2008 року та договорами забезпечення Іпотечним договором від 14.02.2008 року та Договором від 19.08.2008 року.

22.03.2017 року між Публічним акціонерним товариством Укрінком та Товариством з обмеженою відповідальністю Оптимум фактор було укладено ОСОБА_3 про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 14.02.2008 року, згідно якого останнього визначено новим іпотекодержателем щодо об'єктів нерухомого майна, які були власністю поз'ивача.

05.04.2017 року між ТОВ Оптимум фактор та ОСОБА_5 було укладено ОСОБА_3 відступлення права вимоги № 05/04-2017 за кредитним договором, яким ТОВ Оптимум фактор було передано відповідачу ОСОБА_5 право грошової вимоги до позивача за кредитним договором № 80029 від 14.02.2008 року, Іпотечним договором від 14.02.2008 року та Договором про внесення змін і доповнень до вищевказаного іпотечного договору від 19.08.2008 року.

На виконання вимог Договору відступлення права вимоги № 05/04-2017 від 05.04.2017 року ТОВ Оптимум фактор 20.04.2017 року уклало з ОСОБА_5 ОСОБА_3 про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_6 від 14.02.2008 року, реєстровий № 125, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та відповідно до якого ОСОБА_1 визначено новим іпотекодержателем майна позивача.

10.08.2017 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 1807 та договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 1808 ОСОБА_1 було відчужено об'єкти нерухомого майна (предмет іпотеки) на користь ТОВ Сіті Рент . Вважає, що відповідач ПАТ Укрінком укладаючи вказані вище договори, порушив права та інтереси позивача, оскільки не мав права на укладення таких договорів.

Представник позивача ОСОБА_10 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві, просить позов задоволити.

Представник Публічного акціонерного товариства Укрінком ОСОБА_11, в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову з підстав викладених в письмовому відзиві. В задоволенні позову просить відмовити.

Представник ТзОВ Оптимум Фактор та представник ТзОВ Сіті Рент в судове засідання не з явилися, в матеріалах справи є письмові відзиви, в яких відповідачі висловили свою думку щодо позову. В задоволенні позову просять відмовити.

Представник третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не з явився, в матеріалах справи є письмове пояснення, в якому зокрема вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідач ОСОБА_1 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору: Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Укрінбанк ОСОБА_2, в судове засідання не з явилися вкотре, хоча про місце та час проведення судового засідання були повідомлені вчасно та належним чином.

Вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 зазначеної статті закріплено обов'язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони.

Поряд з цим, ч. 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є безпідставним та задоволенню не підлягає, виходячи з наступних міркувань.

Вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

До загальних засад цивільного законодавства відносять, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).

Частина третя статті 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Норму статті 6 ЦК України розкриває стаття 627 цього Кодексу, в якій зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. ОСОБА_3 є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договір цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Разом з тим розділ І книги п'ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні.

Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

В судовому засіданні встановлено, що 14.02.2008 року між Акціонерним товариством „Український інноваційний банк» та Відкритим акціонерним товариством „Дрогобицький машинобудівний завод» було укладено кредитний договір № 80029, відповідно до якого АТ „Укрінбанк» відкрив позичальнику кредитну лінію з лімітом одномоментної заборгованості перед банком у розмірі 1220000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17% річних, строком до 13.02.2009 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором, 14.02.2008 року між Акціонерним товариством „Український інноваційний банк» та Відкритим акціонерним товариством „Дрогобицький машинобудівний завод» було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрований за реєстровим № 125 (том 1 а. с. 16-17) та 19.08.2008 року було укладено ОСОБА_3 про внесення змін і доповнень до Іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрований за реєстровим № 1151 (том 1 а. с. 18-19), відповідно до яких в іпотеку АТ „Укрінбанк» передано нежитлову будівлю - будівлю транспортної дільниці з побутовими приміщеннями, позначену на плані літ. Б-3, загальною площею 963 кв. м, нежитлову будівлю - будівлю блоку закритих складів, позначену на плані літ. Д-1, загальною площею 2150 кв. м, гараж - будівлі гаражу транспортного цеху № 1, позначеного на плані літ. В-1, загальною площею 964 кв. м та гараж - будівлі гаражу транспортного цеху № 2, позначеного на плані лі. Г-1, загальною площею 377,2 кв. м, що розташовані по вул. Бориславській, 51/1 в м. Дрогобич Львівської області.

В подальшому ПАТ „Укрінком» , як правонаступником АТ „Укрінбанк» відповідно до Договору факторингу № 01/03-2017 від 01.03.2017 року було передано Товариству з обмеженою відповідальністю „Оптимум фактор» право грошової вимоги до позивача за кредитним договором № 8029 від 14.02.2008 року та договорами забезпечення - Іпотечним договором від 14.02.2008 року та Договором від 19.08.2008 року (том 1 а. с. 20-24).

22.03.2017 року між Публічним акціонерним товариством „Укрінком» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Оптимум фактор» було укладено ОСОБА_3 про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 14.02.2008 року, згідно якого останнього визначено новим іпотекодержателем щодо об'єктів нерухомого майна, які були власністю позивача.

05.04.2017 року між ТОВ „Оптимум фактор» та ОСОБА_1 було укладено ОСОБА_3 відступлення права вимоги № 05/04-2017 за кредитним договором, яким ТОВ „Оптимум фактор» було передано відповідачу право грошової вимоги до позивача за кредитним договором № 80029 від 14.02.2008 року, Іпотечним договором від 14.02.2008 року та Договором про внесення змін і доповнень до вищевказаного іпотечного договору від 19.08.2008 року.

На виконання вимог Договору відступлення права вимоги № 05/04-2017 від 05.04.2017 року ТОВ „Оптимум фактор» 20.04.2017 року уклало з Лисовець ОСОБА_3 про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_12 від 14.02.2008 року, реєстровий № 125, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та, відповідно до якого ОСОБА_1 визначено новим іпотекодержателем майна позивача.

10.08.2017 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 1807 (а. с. 37-42) та договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 1808 (том 1 а. с. 43-48) ОСОБА_1 було відчужено об'єкти нерухомого майна (предмет іпотеки) на користь ТОВ „Сіті Рент» .

Як на підставу позовних вимог у своїй позовній заяві позивач посилається на те, що аналіз змісту Договору відступлення права вимоги №05/04-20117 від 05.04.2017 року свідчить про те, що останній містить ознаки договору факторингу. Зокрема, посилається на те, що Договором передбачено, що грошова вимога до боржника уступається первісним кредитором - ТОВ „Оптимум Фактор» в обмін на грошові кошти, які новий кредитор - ОСОБА_1 зобов'язується сплатити останньому, тобто за умовами Договору фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останьому грошової вимоги цієї особи до позивача ПАТ „Дрогобицький машинобудівний завод» . Вважає, вказаний вище договір відступлення договором факторингу та оскільки, ОСОБА_1 не є фінансовою установою, то відповідно просить такий договір визнати недійсним, як такий, що укладений з порушенням чинного законодавства.

Отже, з наведеного вбачається, що для того, щоб ОСОБА_3 відступлення права вимоги № 05/04-20117 від 05.04.2017 року вважати договором факторингу, оскаржуваному договору мають бути притаманні одночасно та в сукупності всі ознаки договору факторингу, тобто, предметом договору повинно бути право грошової вимоги до третьої особи, фактор повинен передати або взяти зобов'язання передати в розпорядження іншій стороні грошові засоби, разом з тим, послуга здійснюється фактором не інакше як за плату.

Щодо останньої ознаки 06.02.2014 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг України було зроблено Розпорядження № 352 „Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року № 231» , яким до фінансової послуги факторингу віднесено фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Отже, з наведеного вбачається, що перша ознака може бути характерна для будь-якого грошового зобов'язання щодо якого здійснюється відступлення права вимоги. Дві інші ознаки відсутні по факту, тобто послуга нового кредитора не оплачувалася, не дисконтувалася, а по сумам боргу не відбувався будь-який розподіл відсотків, винагороди, премії тощо. Новий кредитор в свою чергу також не сплачував ТОВ „Оптимум Фактор» будь-яких грошових коштів за передання йому грошової вимоги.

Аналогічне розуміння фактору висловлене у Постанові ВГСУ від 30.06.2011 року у справі № 35/395-10.

Як вбачається з п. 2.2 оскаржуваного договору, загальна сума права вимоги, що передається за цим договором дорівнює сумі заборгованості боржника перед первісним кредитором по кредитному договору на день набуття права новим кредитором відповідно цього договору. Загальна сума заборгованості за кредитним договором, включаючи і відсотки, на день підписання складає 3105857,62 коп. Сторони домовились, що сума фінансування (ціна договору) становить 3105857,62 грн.

Тобто, із змісту п. 2.2 Договору відступлення права вимоги № 05/04-20117 від 05.04.2017 року вбачається, що сума фінансування за вказаним договором дорівнює сумі заборгованості за кредитним договором і за оскаржуваним договором жодна із сторін не передавала кошти у розпорядження іншої сторони за плату.

Разом тим, суд звертає увагу на те, що при укладенні договору про відступлення права вимоги сторони керувалися положеннями статей 512, 513,514 ЦК України.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

До такого ж висновку дійшов Верховний суд України у Постанові №6301цс15 від 06.07.2015 року.

Так, укладення вищевказаного договору відбулося саме на підставі ст. ст. 512-519 ЦК України, про що зазначено у п. 2.5 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім зазначеного вище, як на підставу своїх позовних вимог позивач також посилається на те, що оскільки перше відступлення права вимоги за кредитним договором здійснювалось у формі факторингу за договором від 01.03.2017 року №01/03-2017 (том 1 а.с. 20-24) між ПАТ Укрінком та ТзОВ Оптимум Фактор , а відтак у відповідності до положень ч. 2 ст. 1083 ЦК України наступне відступлення права вимоги повинно було відбуватись виключно у формі факторингу, а відповідач ОСОБА_1 не є фінансовою установою, яка може надавати фінансові послуги.

Так, частиною 2 ст. 1083 ЦК України визначено, що якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

Зазначені доводи позивача не є слушними, оскільки, як зазначено вище ухвалою господарського суду Львівської області від 14.06.2017 року, винесеною у справі №20/40 (том 1 а.с. 208-213) замінено сторону у виконавчому провадженні, а саме - стягувача АТ Укрінбанк в особі ДФ АТ Укрінбанк на - ОСОБА_5Д,, який є правонаступником за кредитним договором від 14.02.2008 року №80029. При цьому, господарським судом підтверджено законність правових підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні.

Частинами 4, 5 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, оскільки господарським судом у справі №20/40 при розгляді заяви ОСОБА_5 14.06.2017 року досліджено всі обставини справи, які необхідні для заміни сторони у виконавчому провадженні, зокрема стягувача, та всі правові підстави, на яких здійснювалась ця заміна, в т.ч. і відступлення права вимоги за кредитним договором від 14.02.2008 року №80029 від ТзОВ Оптимум Фактор до ОСОБА_5, а відтак зазначені обставини доказуванню не підлягають.

Крім того, зміст положень статей 512 - 517 ЦК Україні не містить спеціальних застережень щодо можливості відступлення прав вимоги виключно на користь осіб, які є професійними учасниками ринку фінансових послуг.

До правовідносин щодо відступлення права вимоги на користь особи, що не є учасником ринку фінансових послуг, положення Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг не застосовуються. Саме тому договір про відступлення права вимоги як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи. Викладена правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 18.07.2012 року № 6-79цс12.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Проте позивач не зазначив, за захистом якого порушеного права він звернувся до суду.

Вирішуючи питання правомірності звернення позивача до суду з відповідним позовом, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права чи інтересу позивача оспорюваним правочином.

Головною умовою, яку повинен дослідити суд, є не тільки наявність недотримання норм закону при укладенні договору відступлення права вимоги, а й наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання його недійсним.

Так, посилання позивача на те, що ПАТ ДМЗ було власником відчужуваного відповідачем нерухомого майна і його відчуження порушує його права як власника є безпідставними, з огляду на таке.

Як зазначено вище, відповідно до положень ст. ст. 516-517 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Тобто, у разі неналежного повідомлення боржника новим кредитором про перехід до нього права вимоги, законодавством встановлено правовий захист боржника, проте в даному випадку не визначено, що вказана обставина є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.

Крім того, суд враховує, що оспорюваним договором ніяким чином не порушуються права позивача, оскільки обсяг зобов'язань боржника, як вказано вище, не змінено.

За таких обставин суд вважає позов безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки у позові відмолено, не може бути задоволена і вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь понесених судових витрат

Згідно п. 8 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне скасувати заходи по забезпеченню позову, встановлені ухвалою суду від 13.09.2018 року.

Керуючись ст. 3, 10, 12, 81, 82, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Дрогобицький машинобудівний завод до Публічного акціонерного товариства Укрінком , Товариства з обмеженою відповідальністю Оптимум Фактор , ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Рент за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Укрінбанк ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними та скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно - відмовити.

Скасувати заходи про забезпеченню позову, встановлені ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Справа № 442/5912/18 від 13.09.2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.12.2018 року.

Суддя О.В. Крамар