Постанова

від 30.11.2018 по справі 904/990/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 904/990/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 (у складі колегії суддів: Дармін М.О. (головуючий), Антонік С.Г., Іванов О.Г.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2018 (суддя Татарчук В.О.)

у справі № 904/990/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Дочірнього підприємства "Петриківкатепломережа" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради

про стягнення заборгованості у розмірі 716 516,30 грн,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Петриківкатепломережа" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (далі - ДП "Петриківкатепломережа") про стягнення заборгованості у розмірі 716 516,30 грн, з яких: 393 437,76 грн - пені, 20 290,73 грн - 3% річних, 302 787,81 грн - інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 29.12.2014 № 1373/15-БО-3 (далі - Договір).

ДП "Петриківкатепломережа" частково заперечило проти позову і просило суд стягнути із ДП "Петриківкатепломережа" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 0,05 грн - пені, 0,01 грн - 3% річних .

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018, позов задоволено частково. Стягнуто із ДП "Петриківкатепломережа" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 0,05 грн - пені, 0,01 грн - 3% річних . Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 393 437,71 грн - пені, 20 290,72 грн - 3% річних, 302 787,81 грн - інфляційних втрат.

Судові рішення мотивовано тим, що заявлені до стягнення з ДП "Петриківкатепломережа" пеню, 3 % річних та інфляційні втрати було нараховано на заборгованість, яку відповідачем погашено до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), крім боргу у розмірі 0,27 грн, а тому наявні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини 3 статті 7 Закону , в силу яких може бути стягнуто штрафні санкції, нараховані на суму заборгованості, непогашеної станом на 30.11.2016 (дата набрання чинності Законом).

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2018 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" обґрунтовує тим, що учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до приписів Закону є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а оскільки відповідача до цього реєстру включено не було, то застосування судами до спірних правовідносин приписів частини 3 статті 7 Закону є неправомірним.

На підтвердження зазначених доводів скаржник посилається на висновок Верховного Суду у справі № 908/3211/16, викладений у постанові від 14.02.2018.

Передбаченим процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу відповідач у справі не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 29.12.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ДП "Петриківкатеплоенерго" (покупець) укладено Договір, згідно з яким продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 758 тис. мі.

За змістом підпунктів 3.3., 3.4. Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актами приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю три примірники Акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та газотранспортного підприємства, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків.

Відповідно до підпункту 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов Договору позивачем за період із січня по грудень 2015 року було поставлено відповідачеві газ на загальну суму 4 336 788,46 грн, що підтверджується щомісячними актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами без зауважень (а.с. 35-41).

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості поставленого газу здійснював із порушенням строків.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "Петриківкатеплоенерго" до 30.11.2016 було погашено заборгованість перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на суму 4 336 788,19 грн, а станом на 30.11.2016 сума заборгованості становила 0,27 грн (а.с.43-44, 63).

За змістом підпунктів 7.1., 7.2. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках. Передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі не виконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років.

У зв'язку із порушенням строків оплати за поставлений природний газ позивач нарахував і просив суд стягнути із відповідача: 393 437,76 грн - пені, нарахованої на підставі підпункту 7.2. Договору, 20 290,73 грн - 3% річних, 302 787,81 грн - інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

За змістом статей 598, 590 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

30.11.2016 набрав чинності Закон, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 статті 7 Закону є нормою прямої дії і застосування цієї норми не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання.

Встановивши, що позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати на основну заборгованість за спожитий природний газ за січень-грудень 2015 року, яку було погашено відповідачем у розмірі 4 336 788,19 грн до набрання чинності Законом, з урахуванням частини 3 статті 7 Закону, суди дійшли правомірних висновків про відсутність підстав для задоволення позовної заяви в цій частині, а сума заборгованості, яку не було погашено відповідачем станом на 30.11.2016 і на яку має бути нараховано штрафні санкції, складає лише 0,27 грн, а відповідно задоволенню підлягає позовна заява в частині стягнення пені у розмірі 0,05 грн, 3% річних - 0,01 грн.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 15.03.2018 у справі № 904/10736/16.

Висновок судів попередніх інстанцій щодо застосування норми частини 3 статті 7 Закону, викладений в оскаржених судових рішеннях у справі № 904/990/18, не суперечить і висновку Верховного Суду у справі № 908/3211/16 (постанова від 14.02.2018), на який ПАТ "НАК "Нафтогаз України" посилається у своїй касаційній скарзі, оскільки у справі № 908/3211/16 судами було розглянуто спір за інших встановлених обставин.

Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При вирішенні справи № 904/990/18 суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки цих судів про наявність підстав для часткового задоволення позову є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2018 залишити без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2018 у справі №904/990/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий