Постанова

від 03.12.2018 по справі 814/1502/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 814/1502/14

адміністративне провадження № К/9901/5114/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 814/1502/14

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла до Реєстраційної служби Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області, треті особи: відділ Держземагенства в Арбузинському районі Миколаївської області, ОСОБА_2, фермерське господарство Коваль С. О. про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду (суддя Лісовська Н. В.) від 29 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Золотніков О. С., Осіпов Ю. В., Скрипченко В. О.) від 24 червня 2015 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла (далі - ТОВ Агрофірма Вісла ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області (далі - Реєстраційна служба Арбузинського РУЮ), третя особа - відділ Держземагенства в Арбузинському районі Миколаївської області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 29 жовтня 2014 року просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме права оренди землі - індексний номер 9893101 від 14 січня 2014 року, як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства;

- зобов'язати Реєстраційну службу Реєстраційної служби Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи щодо реєстрації договору оренди землі, серія та номер: б/у, виданий 18 січня 2011 року, видавник сторони по договору: ОСОБА_2 та Фермерське господарство Коваль С. О. .

2. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що між ОСОБА_5 та ТОВ Агрофірма Вісла укладено договір оренди землі, який зареєстровано у книзі державної реєстрації договорів оренди землі в Миколаївській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру 29 травня 2006 року за № 040600500420.

22 серпня 2007 року між вказаним сторонами укладено додаткову угоду, яку зареєстровано у Арбузинському реєстраційному секторі № 5 за № 040700500137, яка передбачає строк дії договору 15 років.

24 грудня 2013 року, у зв'язку із смертю ОСОБА_5, між позивачем та ОСОБА_2, яка є спадкоємцем ОСОБА_5, укладено додатковий договір № 2 до договору оренди землі від 29 травня 2006 року № 040600500420, яким змінено орендодавця ОСОБА_5 на спадкоємницю ОСОБА_2

Рішенням Реєстраційної служби Арбузинського РУЮ Миколаївської області від 14 січня 2014 року проведено реєстрацію договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Коваль С. О. (далі - ФГ Коваль С. О. ), строком дії договору 10 років з моменту державної реєстрації з правом пролонгації.

На думку позивача, відповідачем здійснено подвійну реєстрацію прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами, чим порушено права ТОВ Агрофірма Вісла .

3. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 та Фермерське господарство Коваль С. О. .

4. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ Агрофірма Вісла у липні 2015 року звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просило скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 жовтня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. 26 жовтня 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення Реєстраційної служби Арбузинського РУЮ, в яких відповідач просить залишити без задоволення касаційна скаргу, а рішення судів попередніх інстанції - без змін. Крім цього, відповідачем порушено питання щодо дотримання судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції.

8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалась.

9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 17 січня 2018 року касаційну скаргу ТОВ Агрофірма Вісла на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі № 814/1502/14 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2018 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ОСОБА_5 та ТОВ Агрофірма Вісла укладено договір оренди землі площею 7,12 га, який зареєстровано у книзі державної реєстрації договорів оренди землі в Миколаївській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру 29 травня 2006 року за № 040600500420.

13. У серпні 2007 року між вказаними сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 29 травня 2006 року, яку зареєстровано у Арбузинському реєстраційному секторі № 5 Миколаївської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру 22 серпня 2007 року за № 040700500137. Вказаним додатковим договором змінено строк оренди земельної ділянки до 15 років.

14. 13 лютого 2012 року ОСОБА_2 (спадкоємниця померлої ОСОБА_5.) отримала державний акт НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 7,1197 га в межах території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом від 17 січня 2011 року.

15. 18 січня 2011 року між ФГ Коваль С. О. та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі площею 7,12 га строком на 10 років.

16. Рішенням Реєстраційної служби Арбузинського РУЮ Миколаївської області від 14 січня 2014 року проведено реєстрацію договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 та ФГ Коваль С. О. , строком дії договору 10 років з моменту державної реєстрації з правом пролонгації.

17. Вважаючи дії та рішення відповідача протиправними, ТОВ Агрофірма Вісла звернулося до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходили з того, що Реєстраційна служба Арбузинського РУЮ Миколаївської області при виконанні реєстраційних дій діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

19. Суди, покликаючись на норми Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зазначили, що для проведення оскаржуваної реєстрації був наданий повний перелік документів. З реєстраційної справи та інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформації з державного земельного кадастру не вбачалось підстав для запиту будь-яких документів від відповідних органів на підставі п. 8-1 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій у зазначених судових рішеннях неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

21. Зокрема зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховані обставини, які свідчать, що дії відповідача призвели до того, що на один об'єкт оренди зареєстровано два договори оренди землі, що є подвійною реєстрацією прав оренди на земельну ділянку за різними право набувачами.

22. Крім цього, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку обставинам, що мають значення для справи, а саме, що договір оренди землі між позивачем та померлою ОСОБА_5 не розірваний та не припинений, оскільки перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни або розірвання договору.

Крім цього, скаржник ставить під сумнів правомірність набуття права користування ФГ Коваль С. О. спірною земельною ділянкою, оскільки право власності на спірну земельну ділянку у ОСОБА_2 виникло 30 січня 2012 року, а договір оренди між ОСОБА_2 та ФГ Коваль С. О. укладено 18 січня 2011 року, тобто на момент укладення вказаного договору, ОСОБА_2 не мала права власності на земельну ділянку, що є предметом договорів оренди землі у цій справі. Отже, на думку скаржника, вказане виключає можливість визнання ФГ Коваль С. О. належним користувачем спірної земельної ділянки.

23. Також, скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відповідно до якої, під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Отже, саме відповідач зобов'язаний перевірити інформацію щодо відсутності іншої реєстрації права оренди земельної ділянки, з метою недопущення одночасного існування подвійної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

25. Предметом оцінки у справі є рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди на земельну ділянку, як таке, що прийняте посадовою особою суб'єкта владних повноважень. Водночас, підставою його скасування є наявність державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за іншою особою, тобто наявність подвійної державної реєстрації прав на один і той самий об'єкт нерухомості за двома різними юридичними особами.

26. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

27. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін суд, встановлений законом у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

28. Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

29. На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

30. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

31. Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

32. Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

33. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

34. При цьому, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

35. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

36. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального Кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

37. Спір у цій справі фактично стосується прав та інтересів позивача ТОВ Агрофірма Вісла та третіх осіб - ФГ Коваль С. О. та ОСОБА_2 на земельну ділянку згідно договору оренди землі, що підтверджується встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та матеріалами справи.

38. Отже, цей спір не може бути вирішено в порядку адміністративного судочинства, оскільки адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності (користування) на земельні ділянки між юридичними та/або фізичними особами.

Тому саме розгляд справи у порядку цивільного судочинства: встановлення особи, яка є власником спірної земельної ділянки, дослідження обставин укладення кожного з договорів оренди, прав та обов'язків сторін договору є визначальним для захисту прав та інтересів сторін та третіх осіб, які беруть участь у цій справі.

39. Аналогічна правова позиція, щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах, висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16 (№ 11-289апп18).

40. Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

41. Згідно ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

42. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у адміністративній справі № 814/1502/14 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб