Рішення

від 28.11.2018 по справі 2040/6056/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

28 листопада 2018 р. справа № 2040/6056/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Єрьомкіна К.І.,

за участі:

представника позивача - Хоменко Є.О.,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Клич" (код ЄДРПОУ 21184174, 61052, м. Харків, вул. Конєва, буд. 4, кв. 405-А) про накладення арешту на кошти платника податків, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Клич", в якому просить суд:

- накласти арешт на кошти платника податків шляхом зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Клич".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ "Фірма "Клич" не були дотриманні положення законодавства що унеможливило реалізацію контролюючим органом функції по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки платника податків. 27.07.2018 року на підставі п. п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПКУ заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ "Фірма "Клич" у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. З огляду на викладене та на підставі п.п.94.6.2 пункту 94.6 ст.94 ПК України, просив задовольнити позов про накладення арешту на кошти платника податків шляхом зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах.

Представник позивача в судове засідання прибув, надав аналогічні викладеним у адміністративному позові пояснення, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся повістками з поштовими повідомленнями. У відповідності до ст.126 КАС України відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Відповідач відзив на позов не надав, правом участі в судовому засіданні не скористався. Таким чином, суд вважає, що відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, його відсутність в судовому засідання не перешкоджає розгляду справи, слід розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 21.12.2017 №8000 та направлення на перевірку від 22.12.2017 №11539 здійснено вихід за податковою адресою підприємства ТОВ "Фірма "Клич" (код ЄДРПОУ 21184174), з метою проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Фірма "Клич" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "Кріон Плас" (код ЄДРПОУ 41375675) за серпень 2017, з ТОВ "Аскалія" (код ЄДРПОУ 41461837) за вересень 2017 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів - постачальників, відображення здійснених фінансово - господарських операцій у податковій звітності.

Представник підприємства за довіреністю від 28.02.2017 року ОСОБА_2 відмовився отримати копію наказу ГУ ДФС у харківській області від 21.12.2017 року №8000 та розписатися в направленні на перевірку ТОВ "Фірма "Клич" від 22.12.2017 року №11539, про що складено відповідний акт від 27.12.2017 року №5540/20-40-14-11-11/21184174.

Крім того, представником ТОВ "Фірма "Клич" за довіреністю від 28.02.2017 року ОСОБА_2 відмовлено в допуску до перевірки без зазначення причин.

З урахуванням приписів п.81.2 ст.81 ПК України посадовими особами контролюючого органу був складений акт від 27.12.2017 №5541/20-40-14-11-11/2118474 в якому зафіксовано відмову платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Один примірник акту було вручено представнику ТОВ "Фірма Клич" за довіреністю ОСОБА_2

27.07.2018 року на підставі п.94.1, п.п.94.2.3. п.94.2, п.п.94.6.2. п.94.6 ст.94 ПКУ заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ "Фірма Клич" у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 року по справі №820/106/18, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 року, в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Фірма Клич" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено.

Підпунктом 20.1.4. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів, до яких належить заявник, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.п.19-1.1.1 п.19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Статтею 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Згідно з положеннями п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 78.5 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Відповідно до приписів п.п. 16.1.9 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік обов'язків платників податків, зокрема, платник податків зобов'язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Згідно з положеннями пп.16.1.13 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.(п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що відповідачем було відмовлено в допуску до перевірки представникам ДФС, про що контролюючим органом складено акти від 27.12.2017 №5541/20-40-14-11-11/2118474 та №5540/20-40-14-11-11/21184174.

27.07.2018 року на підставі п.94.1, п.п.94.2.3. п.94.2, п.п.94.6.2. п.94.6 ст.94 ПКУ заступником начальника ГУ ДФС прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ "Фірма "Клич", у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПК України винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом є адміністративний арешт майна платника податків.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відповідно до п.94.4 ст. 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з п. 94.6 ст. 94 ПК України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках платника податку на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Вказане положення кореспондується з розділом 4 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 14 липня 2017 року N 632, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2017 р. за N 948/30816, відповідно до якого керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 2). Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин. У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.

Згідно з пп. 94.19.1 п. 94.1 ст. 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Враховуючи вимоги ст. 94 ПК України, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з п. 94.2 ст. 94 ПК України.

При цьому, накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежено сумою податкового боргу такого платника.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів звернення позивача до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Фірма "Клич", застосованого на підставі рішення від 27.07.2018 року.

При цьому, особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків, що є предметом позову у межах даної справи, визначені розділом VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 14 липня 2017 року N 632, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2017 р. за N 948/30816, а саме, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду. Для звільнення коштів з-під арешту контролюючий орган звертається до суду протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли контролюючому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення такого арешту. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Пунктом 2.1 розділу VIII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків передбачено, що припинення арешту майна здійснюється, зокрема, у разі відсутності протягом строку, зазначеного у пункті 2 розділу IV цього Порядку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

З аналізу норм законодавства слідує, що адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом, отже обов'язок податкового органу звернутися до суду за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах цього строку.

Недотримання вищезазначеного строку, який в силу абзацу 2 пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України не може бути продовжений, унеможливлює правозастосування цієї норми в силу законодавчих приписів та унеможливлює вирішення судом питання про визнання арешту обґрунтованим.

Отже, Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 27.07.2018 року є припиненим в силу закону.

Враховуючи те, що арешт майна платника податків - ТОВ "Фірма "Клич", застосований на підставі рішення від 27.07.2018 року не підтверджено судом та порушення позивачем вимог п.3 розділу VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки такий арешт є складовою загального арешту майна.

При вирішенні та наданні оцінки правовідносинам в частині заявлених вимог про накладення арешту на кошти, шляхом зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника, з підстав не допуску до перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями п. 94.6 ст.94 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, суд дійшов висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках платника податків.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.05.2018 року у справах №820/2312/17 та №820/4710/16.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Клич" (код ЄДРПОУ 21184174, 61052, м. Харків, вул. Конєва, буд. 4, кв. 405-А) про накладення арешту на кошти платника податків - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 05 грудня 2018 року.

Суддя Біленський О.О.