Постанова

від 26.03.2019 по справі 2040/6056/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 р.Справа № 2040/6056/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання - Струкової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Біленський О.О., м. Харків) від 28.11.2018 року (повний текст рішення складено 05.12.2018 р.) по справі № 2040/6056/18 за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "КЛИЧ" про накладення арешту на кошти платника податків,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Клич", в якому просить суд накласти арешт на кошти платника податків шляхом зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Клич".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ "Фірма "Клич" не були дотриманні положення законодавства що унеможливило реалізацію контролюючим органом функції по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки платника податків. 27.07.2018 року на підставі п. п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПКУ заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ "Фірма "Клич" у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. З огляду на викладене та на підставі п.п.94.6.2 пункту 94.6 ст.94 ПК України, просив задовольнити позов про накладення арешту на кошти платника податків шляхом зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 року було відмовлено у задоволенні позову Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "КЛИЧ" про накладення арешту на кошти платника податків.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 21.12.2017 №8000 та направлення на перевірку від 22.12.2017 №11539 здійснено вихід за податковою адресою підприємства ТОВ "Фірма "Клич" (код ЄДРПОУ 21184174), з метою проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Фірма "Клич" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "Кріон Плас" (код ЄДРПОУ 41375675) за серпень 2017, з ТОВ "Аскалія" (код ЄДРПОУ 41461837) за вересень 2017 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів - постачальників, відображення здійснених фінансово - господарських операцій у податковій звітності.

Представник підприємства за довіреністю від 28.02.2017 року ОСОБА_1 відмовився отримати копію наказу ГУ ДФС у харківській області від 21.12.2017 року №8000 та розписатися в направленні на перевірку ТОВ "Фірма "Клич" від 22.12.2017 року №11539, про що складено відповідний акт від 27.12.2017 року №5540/20-40-14-11-11/21184174.

Крім того, представником ТОВ "Фірма "Клич" за довіреністю від 28.02.2017 року ОСОБА_1 відмовлено в допуску до перевірки без зазначення причин.

З урахуванням приписів п.81.2 ст.81 ПК України посадовими особами контролюючого органу був складений акт від 27.12.2017 №5541/20-40-14-11-11/2118474, в якому зафіксовано відмову платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Один примірник акту було вручено представнику ТОВ "Фірма Клич" за довіреністю ОСОБА_1

27.07.2018 року на підставі п.94.1, п.п.94.2.3. п.94.2, п.п.94.6.2. п.94.6 ст.94 ПКУ заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ "Фірма Клич" у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 року по справі №820/106/18, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 року, в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Фірма Клич" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено.

Головне управління ДФС у Харківській області звернулося з даним позовом про накладення арешту на кошти платника податків шляхом зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Клич".

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої виходив з того, що позивач не довів правомірність позовних вимог.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що платник податків допустив неналежне виконання податкового обов'язку при здійсненні контролю за податковою дисципліною, створивши перешкоди у проведенні перевірки у спосіб не допуску працівників контролюючого органу, а тому вказана обставина є визначеною законом підставою для накладення арешту на кошти платника у банківській установі.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Так, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом п.п.19-1.1.1 п.19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Статтею 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В силу п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Разом з тим, згідно абз. 5 п.81.1 ст.81 ПК України, непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

У відповідності до положень пп.16.1.13 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків (п.81.2 ст.81 ПК України).

Відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом є адміністративний арешт майна платника податків.

Згідно з п.п. 94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано у разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Підпунктом 94.5 статті 94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Пунктом 94.10 ст.94 ПК України визначено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків визначено Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 р. №632 (далі - Порядок).

Пунктами 1-2 розділу IV Порядку передбачено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин. У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Заявник у своїй заяві просить накласти арешт на кошти платника податків шляхом зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах.

Слід зазначити, що накладення адміністративного арешту та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків є різними за своєю правовою суттю та не можуть підмінятися одне одним.

Підстави застосування зазначених заходів не є тотожними та передбачені різними нормами ПК України.

Саме з огляду на нетотожність вказаних інструментів податкового законодавства в ст. 283 КАС України заяви щодо здійснення органом доходів і зборів вказаних повноважень визначені в різних підпунктах ч. 1 ст. 283 КАС України, як заяви з різним предметом звернення. Відтак предмет позову є законодавчо визначеним, та свідомо закріпленим законодавцем в різних підпунктах ч. 1 ст. 283 КАС України.

Згідно Рішення податкового органу про застосування арешту майна підставою для прийняття такого рішення слугувало саме п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, тобто якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Вимогами п. 94.6 цієї статті встановлено, що керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у п. 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

За змістом п. 94.10 ст.94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

При цьому п.п. 94.4 ст. 94 ПК України визначено, що арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Отже, кошти платника податку виключені з категорії майна, на яке може бути накладено арешт в порядку, визначеному ст. 94 ПК України.

Отже, накладення арешту в порядку ст. 94 ПК України не може стосуватися коштів платника податку.

Поряд з цим, прийняте заявником рішення не стосується зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, та суд не вбачає будь-яких підстав, передбачених ПК України для зупинення таких операцій або трактування рішення податкового органу про арешт майна та коштів на рахунках платника податків як рішення про зупинення видаткових операцій на рахунках такого платника.

Також слід врахувати висновки Верховного Суду, зазначені в рішенні у справі №820/2312/17, в якому зокрема зазначено, що на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв'язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах. Тобто, законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У відповідності до п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 року у справі №820/2312/17 вказує, що ч. 4 ст. 5 КАС України, встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відтак, звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти платника податків шляхом зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не передбачено чинним законодавством. Щодо наявності податкового боргу у відповідача доказів заявником до суду не подано.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з вимогами законодавства та відповідають дійсним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 року по справі № 2040/6056/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 01.04.2019 року