Постанова

від 29.11.2018 по справі 826/5056/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5056/18 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Ісаєнко Ю.А., Мельничука В.П., при секретарі - Бродацькій І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного агентства рибного господарства України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Акцепт Плюс до Державного агентства рибного господарства України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Акцепт Плюс звернулось до суду з позовом у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення у вигляді листа №3-4.4-17/1614-18 від 15.03.2018 року Держрибагентства про відкликання погодження виконання робіт в період дії весняно-літньої заборони на лов водних біоресурсів у 2018 році за проектом Розчищення акваторії Канівського водосховища на території Бориспільського району Київської області , наданого листом відповідача від 06.03.2018 року №3-4.4-17/1468-18;

- визнати протиправними дії Державного агентства рибного господарства України про скасування рішення у вигляді листа №3-4.4-17/1614-18 від 15.03.2018 року Держрибагентства про відкликання погодження виконання робіт в період дії весняно-літньої заборони на лов водних біоресурсів у 2018 році за проектом Розчищення акваторії Канівського водосховища на території Бориспільського району Київської області , виданого листом відповідача від 06.03.2018 року №3-4.4-17/1468-18;

- зобов'язати Державне агентство рибного господарства України утриматись в майбутньому в період дії весняно-літньої заборони на лов водних біоресурсів у 2018 році від прийняття рішення щодо відкликання раніше наданого позивачу погодження у вигляді листа від 06.03.2018 року №3-4.4-17/1468-18.

Також позивачем подано клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення Держрибагентства у вигляді листа №3-4.4-17/1614-18 від 15.03.2018 року та заборони Держрибагентству до ухвалення рішення у даній справі приймати рішення про відкликання погодження на виконання робіт в період дії весняно-літньої заборони на лов водних біоресурсів у 2018 році за проектом Розчищення акваторії Канівського водосховища на території Бориспільського району Київської області , наданого раніше Держрибагентством позивачу листом від 06.03.2018 року №3-4.4-17/1468-18.

Назване клопотання вмотивовано тим, що виконання оскаржуваного рішення призведе до порушення прав та законних інтересів позивача на виконання робіт у період з 01.04.2018 (весняно-літньої заборони на лов риби та інших водних біоресурсів).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію рішення Державного агентства рибного господарства України у вигляді листа №3-4.4-17/1614-18 від 15.03.2018 року про відкликання погодження виконання робіт в період дії весняно-літньої заборони на лов водних біоресурсів у 2018 році за проектом Розчищення акваторії Канівського водосховища на території Бориспільського району Київської області , наданого листом Державного агентства рибного господарства України від 06.03.2018 року №3-4.4-17/1468-18. Заборонено Державному агентству рибного господарства України до ухвалення рішення у даній справі приймати рішення про відкликання погодження на виконання робіт в період дії весняно-літньої заборони на лов водних біоресурсів у 2018 році за проектом Розчищення акваторії Канівського водосховища на території Бориспільського району Київської області , наданого раніше Державним агентством рибного господарства України товариству з обмеженою відповідальністю Акцепт Плюс листом №3-4.4-17/1468-18 від 06.03.2018 року.

В апеляційній скарзі Державне агентство рибного господарства України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні клопотання відмовити у повному обсязі.

Так, відповідач зазначає, що робочим проектом не визначено строки проведення відповідних робіт саме в період весняно-літньої заборони на лов водних ресурс, а тому посилання позивача на те, що роботи мають розпочатися вже з 01.04.2018 року та можуть бути здійснені тільки в період весняно-літньої заборони на лов водних біоресурсів у 2018 році не є дійсними.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки оскаржувана ухвала прийнята у відповідності до норм законодавства, без порушення прав та законних інтересів відповідача.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання про забезпечення адміністративного позову, дійшов висновку що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, оскільки після спливу зазначеного часу у позивача буде відсутня можливість виконати передбачені проектом роботи.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.

Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ , при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Позивачем оскаржується рішення у вигляді листа №3-4.4-17/1614-18 від 15.03.2018 року Держрибагентства про відкликання погодження виконання робіт в період дії весняно-літньої заборони на лов водних біоресурсів у 2018 році за проектом Розчищення акваторії Канівського водосховища на території Бориспільського району Київської області , наданого листом відповідача від 06.03.2018 року №3-4.4-17/1468-18.

Оскільки предметом спору є погодження виконання робіт у період дії весняно-літньої заборони на лов водних біоресурсів, тобто у період часу який визначається декількома місяцями, суд, забезпечивши позов, фактично вирішив справу по суті без її розгляду, що не відповідає меті процесуального інституту забезпечення позову.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись статтями 150, 312, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Державного агентства рибного господарства України задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 04 грудня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Ю.А.Ісаєнко

суддя В.П. Мельничук