Постанова

від 29.11.2018 по справі 906/1153/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 906/1153/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Берднік І.С., Кушніра І.В.

за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 (головуючий суддя Олексюк Г.Є., судді: Василишин А.Р., Гудак А.В.) та на рішення Господарського суду Житомирської області від 10.05.2018 (суддя Кравець С.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Агротех", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Персей Буд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Південінвестсервіс"

про визнання недійсним нікчемного договору про розірвання договору застави майнових прав

за участю:

від позивача: Іванов А.О. (довіреність від 23.11.2018),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило визнати недійсним нікчемний договір про розірвання договору застави майнових прав, укладений між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк", Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Агротех" (далі - відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Персей Буд" (далі - відповідач-2).

Позовні вимоги мотивовано тим, що розірвавши договір застави, банк фактично при непогашеній заборгованості за кредитним договором безпідставно відмовився від власних майнових вимог до заставодавця за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості позичальника, внаслідок чого відповідний договір про розірвання є нікчемним в силу приписів частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Рішенням Господарського суду Житомирської області 10.05.2018, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2018, в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що надані докази не можуть вказувати на наявність спірного договору про розірвання договору застави майнових прав, суду не надано спірного договору, що унеможливлює встановлення судом реальних правовідносин, що склались між сторонами.

Також встановлено, що докази державної реєстрації припинення обтяжень, за спірним договором в матеріалах справи відсутні.

Крім того, визнано, що акт перевірки правочинів на предмет нікчемності не містить обов'язкових реквізитів документа, визначених ДСТУ 4163-2003, зокрема дати його складання/підписання, реєстраційного індексу документа, місця складання. При цьому акт не підписаний усіма членами комісії, які зазначені в ньому, що не надає змоги його ідентифікувати як належно оформлений документ. Вказаний акт також не містить посилання на жоден з пунктів ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тобто позивачем не визначено конкретної підстави, за якої правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку, зокрема правочин зазначений у п.10 акта, є нікчемним.

У касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення скасувати і прийняти нове, яким позов задовольнити. Ці вимоги мотивовано порушенням судами норм процесуального і неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновкам Верховного Суду України при розгляді інших справ, не врахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 у справі №185/9180/15-ц та помилковістю висновків судів в розрізі обставин, що склались між сторонами та доказів, що обґрунтовують правову позицію позивача.

У відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить задовольнити касаційну скаргу з підстав обґрунтованості її вимог.

Однак цей відзив не може бути прийнятий до розгляду разом із касаційною скаргою виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 295 частини 2 Господарського процесуального кодексу України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Згідно статті 297 цього Кодексу учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (ч.1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч.3).

Отже оскільки поданий Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відзив не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак цим Фондом не додано документу про сплату судового збору, а Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно таких дій Фонду, поданий відзив залишається без розгляду.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

У даній справі встановлено, що 12.06.2014 між ПАТ "Імексбанк" (кредитором/позивачем) та ТОВ "Персей Буд" (позичальником/відповідач) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 27/14 (далі - кредитний договір), за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, із наданням кредиту окремими частинами або в повній сумі в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 273 800 000,00 грн. та сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 18% процентів річних, кінцевим терміном повернення не пізніше 11.06.2015 включно.

Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору сторони погодили, що у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор, не пізніше 27.06.2014, укладає з майновими поручителями:

- ТОВ "КУА "Чорноморець-Капітал" - договір застави майнових прав на частину грошових коштів в сумі 8 700 000 грн., які випливають з договору банківського вкладу № 8 ("Зручний") від 20.03.2013, який укладено ТОВ "КУА "КАПІТАЛ-ІНВЕСТ" та АТ "Імексбанк";

- ТОВ "СП "Агротех" - договір застави майнових прав на договір від 02.03.2012 із додатковою угодою до нього від 07.03.2013 на будівництво об'єкту дольової власності сторін в частині двоповерхової будівлі складу №2 із двома підземними поверхами, орієнтовною загальною площею 37733м кв., який укладено ТОВ "СП "Агротех" та ТОВ "Південінвестсервіс". Ринкова вартість об'єкту застави, згідно оцінки ТОВ "АППРАЙЗЕР", складає 176 000 000 гривень;

- ТОВ "ЄВРО ЦЕНТР" - договір застави майнових прав на договір від 06.03.2013 на будівництво об'єкту дольової власності сторін в частині двоповерхової будівлі складу №2 із двома підземними поверхами, орієнтовною загальною площею 21369 м кв., який укладено ТОВ "ЄВРО ЦЕНТР" та ТОВ "Південінвестсервіс". Ринкова вартість об'єкту застави, згідно оцінки ТОВ "АПРАЙЗЕР", складає 99 674 000 гривень;

- ТОВ "Україна" - договір іпотеки, предметами якого є майнові права на 6 апартаментів двоповерхових зблокованих дачних котеджів, розташованих за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Дальницька, масив "Золотий Бугаз", № 18 у корпусі Ж ап. №200, №201, №202, №203, №204, №205. Загальна ринкова вартість предметів іпотеки, згідно оцінки ТОВ "АППРАЙЗЕР", складає 17 640 000 грн.

До пункту 1.3. Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 27/14 від 12.06.2014 вносилися зміни на підставі укладених ПАТ "Імексбанк" (кредитором) та ТОВ "Персей Буд" (позичальником) Додаткових угод.

Додатковою угодою №2 від 29.08.2014 пункт 1.3. кредитного договору викладено в наступній редакції: у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор, укладає з майновими поручителями:

- ТОВ "СП "Агротех" - договір застави майнових прав на договір від 02.03.2012 із додатковою угодою до нього від 07.03.2013 на будівництво об'єкту дольової власності сторін в частині двоповерхової будівлі складу №2 із двома підземними поверхами, орієнтовною загальною площею 37 733 м кв., який укладено ТОВ "СП "Агротех" та ТОВ "Південінвестсервіс". Ринкова вартість об'єкту застави, згідно оцінки ТОВ "АПРАЙЗЕР", складає 176 000 000,00 гривень;

- ТОВ "ЄВРО ЦЕНТР" - договір застави майнових прав на договір від 06.03.2013 на будівництво об'єкту дольової власності сторін в частині двоповерхової будівлі складу № 2 із двома підземними поверхами, орієнтовною загальною площею 21369м кв., який укладено між ТОВ "ЄВРО ЦЕНТР" та ТОВ "Південінвестсервіс". Ринкова вартість об'єкту застави, згідно оцінки ТОВ "АПРАЙЗЕР", складає 99 674 000,00 гривень;

- ОСОБА_7 - договір іпотеки наступної черги, предметами якої є нежитлові будівлі спортивно-оздоровчого комплексу "Люстдорф", які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 7 736,2 кв.м, заставною вартістю, згідно оцінки ТОВ "АПРАЙЗЕР", 333 000 000,00 гривень.

Кредит, виданий кредитором, також забезпечується всім належним позичальнику майном і коштами.

Додатковою угодою №3 від 29.09.2014 пункт 1.3. кредитного договору про відкриття кредитної лінії №27/14 від 12.06.2014 викладено в наступній редакції: у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор укладає з майновим поручителем:

- ТОВ "СП "Агротех" - договір застави майнових прав на договір від 02.03.2012 із додатковою угодою до нього від 07.03.2013 на будівництво об'єкту дольової власності сторін в частині двоповерхової будівлі складу №2 із двома підземними поверхами, орієнтовною загальною площею 37 733 м кв., який укладено ТОВ "СП "Агротех" та ТОВ "Південінвестсервіс". Ринкова вартість об'єкту застави згідно оцінки ТОВ "АПРАЙЗЕР" складає 176 000 000,00 гривень;

- ТОВ "ЄВРО ЦЕНТР" - договір застави майнових прав на договір від 06.03.2012 на будівництво об'єкту дольової власності сторін в частині двоповерхової будівлі складу №2 із двома підземними поверхами, орієнтовною загальною площею 21369м кв., який укладено ТОВ "ЄВРО ЦЕНТР" та ТОВ "Південінвестсервіс". Ринкова вартість об'єкту застави згідно оцінки ТОВ "АПРАЙЗЕР" складає 99 674000,00 гривень;

- ОСОБА_7 - договір іпотеки наступної черги, предметами якої є нежитлові будівлі спортивно-оздоровчого комплексу "Люстдорф", які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 7 736,2 кв.м, заставною вартістю, згідно оцінки ТОВ "АППРАЙЗЕР", 333 000 000,00 гривень, який діє до моменту передачі в іпотеку наступного майна майновим поручителем;

- АТ "ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ "ЧОРНОМОРЕЦЬ" іпотечний договір наступної черги, за яким в іпотеку надаються нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80 289,0кв.м, розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Маразліївська (вулиця Енгельса), будинок 1/20, заставною вартістю 4 000 000 000,00 (чотири мільярди) гривень, згідно оцінки ТОВ "АППРАЙЗЕР".

Кредит, виданий кредитором, також забезпечується всім належним позичальнику майном і коштами.

На підставі додаткової угоди №5 від 23.12.2014 пункт 1.3. кредитного договору про відкриття кредитної лінії №27/14 від 12.06.2014 викладено в наступній редакції: у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор, не пізніше 31.12.2014 укладає з майновим поручителем АТ "ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ "ЧОРНОМОРЕЦЬ" іпотечний договір, за яким в іпотеку надаються нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80289,0 кв.м, розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Маразліївська (вулиця Енгельса), будинок 1/20, заставною вартістю 7 800 000 000,00 (сім мільярдів вісімсот мільйонів) гривень, згідно оцінки ТОВ "АППРАЙЗЕР". Кредит, виданий кредитором, також забезпечується всім належним позичальнику майном і коштами.

Разом з цим, на підставі постанови Правління Національного банку України №50 від 26.01.2015 "Про віднесення ПАТ "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення №16 від 26.01.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Імексбанк", згідно з яким з 27.01.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "Імексбанк" - Северина Ю.П.. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 27.01.2015 по 26.04.2015 включно.

Також судами встановлено, що наказом тимчасової адміністрації ПАТ "Імексбанк" №66-в від 02.03.2015 "Про додаткову перевірку правочинів" створено комісію для детальної перевірки правочинів (у тому числі договорів), укладених або розірваних в період з 27.01.2014 по 27.01.2015, які підпадають під критерії зазначені в частині 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В свою чергу комісією у складі голови - уповноваженої особою Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ "Імексбанк" Северина Ю.П. та членів комісії - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 складено Акт перевірки правочинів на предмет нікчемності (далі - акт) в якому зазначено, що в період з 27.01.2014 по 27.01.2015, протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Імексбанк", банком було укладено правочини, які з огляду на приписи частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемними та до яких мають бути застосовані наслідки їх недійсності, що зумовлює проведення відповідних дій, спрямованих на відновлення порушеного права банку.

В пункті 10 акта зазначено про укладення правочину на виконання рішень Кредитного комітету (КК) № 96/2 від 22.12.2014 та Наглядової ради №101.3 від 22.12.2014, який став підставою для припинення договору застави майнових прав, сторонами в якому виступали Банк, ТОВ "СП "Агротех" та ТОВ "Персей Буд", предметом якого було будівництво об'єкту дольової власності сторін в частині двоповерхової будівлі складу №2 із двома підземними поверхами, орієнтовною загальною площею 37 733 м кв., які належать ТОВ "СП "Агротех", що випливають з договору від 02.03.2012 із додатковою угодою до нього від 07.03.2013, укладеного між ТОВ "Південінвестсервіс" та ТОВ "СП "Агротех", та виступав в якості забезпечення зобов'язань ТОВ "Персей Буд" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №27/14 від 12.06.2014.

Також встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України №330 від 21.05.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Імексбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, прийнято рішення №105 від 27.05.2015 Про початок процедури ліквідації АТ "Імексбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Імексбанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Імексбанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Ю.П. строком на 1 рік з 27.05.2015 до 26.05.2016 включно.

Разом з цим, рішенням Господарського суду Одеської області від 23.06.2015 у іншій справі №916/1529/15-г стягнуто з ТОВ "Персей Буд" на користь ПАТ "Імексбанк" в інтересах якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 137800000 гривень строкової заборгованості за кредитом; 136000000 гривень простроченої заборгованості за кредитом; 32598557 гривень 06 коп. заборгованості за відсотками; 2554447 гривень 59 коп. пені за прострочення сплати за відсотків та 7377534 гривні 25 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту за кредитним договором №27/14 від 12.06.2014.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2017 у іншій справі №907/600/17 позовні вимоги ПАТ "Імексбанк" (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) задоволено. Застосовано наслідки недійсності договору від 27.08.2014 про розірвання іпотечного договору від 26.06.2014, укладеного ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Україна", а саме, скасовано державну реєстрацію припинення іпотеки та обтяжень щодо майна ТОВ "Україна"; змінено п.1.3 додаткових угод № 2 від 29.08.2014, №3 від 29.09.2014, №5 від 23.12.2014 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №27/14 від 12.06.2014 що стосується забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором майном іпотекодавця ТОВ "Україна".

Крім того, рішенням виконавчої дирекції Фонду №189 від 19.10.2015 "Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Імексбанк" відкликано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Імексбанк" у Северина Ю.П. з 20.10.2015 та призначено уповноваженою особою Фонду і делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Імексбанк" провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гаджиєву С.О. з 20.10.2015.

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №638 від 28.04.2016 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "Імексбанк" та делегування повноважень ліквідатора", строк здійснення процедури ліквідації банку продовжено на два роки по 26.05.2018 включно, а згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1697 від 01.09.2016 змінено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" на Матвієнка А.А. з 05.09.2016.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнко А.А. 04.12.2017 відповідно до приписів статей 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" направив Товариству з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Агротех" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Персей Буд" повідомлення від 30.11.2017 про нікчемність правочину, а саме договору про розірвання договору застави майнових прав, укладеного між ПАТ "Імексбанк", ТОВ "СП "Агротех", ТОВ "Персей Буд", предметом якого виступали - майнові права на будівництво об'єкту дольової власності сторін в частині двоповерхової будівлі складу №2 із двома підземними поверхами, орієнтовною загальною площею 37 733 м кв., які належать ТОВ "СП "Агротех", що випливають з договору від 02.03.2012 із Додатковою угодою до нього від 07.03.2013, укладеного між ТОВ "ПІВДЕНІНВЕСТСЕРВІС" та ТОВ" СП "Агротех".

Зазначені обставини у сукупності слугували підставою для звернення із даним позовом.

Розглянувши цей спір, суди у задоволенні позовних вимог відмовили з тих підстав, що надані докази не можуть вказувати на наявність спірного договору про розірвання договору застави майнових прав, суду не надано спірного договору, що унеможливлює встановлення судом реальних правовідносин, що склались між сторонами.

Також судами зазначено, що докази державної реєстрації припинення обтяжень, за спірним договором в матеріалах справи відсутні.

Крім того, визнано, що акт перевірки правочинів на предмет нікчемності не містить обов'язкових реквізитів документа, визначених ДСТУ 4163-2003, зокрема дати його складання/підписання, реєстраційного індексу документа, місця складання. При цьому акт не підписаний усіма членами комісії, які зазначені в ньому, що не надає змоги його ідентифікувати як належно оформлений документ. Вказаний акт також не містить посилання на жоден з пунктів ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тобто позивачем не визначено конкретної підстави, за якої правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку, зокрема правочин зазначений у п.10 акта, є нікчемним.

Підстави для скасування прийнятих у справі рішення та постанови відсутні з огляду на таке.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Предметом даного позову є вимога визнати недійсним нікчемний договір про розірвання договору застави майнових прав. Підставою цих вимог позивачем визначено те, що цей правочин є нікчемним в силу приписів частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до пункту 17 статті 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Відповідно до приписів частини 1 статті 4 названого Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює зокрема процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (п.8 ч.2 цієї статті).

Крім того, статтею19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, здійснення Фондом та його уповноваженими особами заходів щодо виведення будь-якого банку із ринку має здійснюватись у цілковитій відповідності із процедурою, визначеною законом.

Відповідно до приписів частин 1, 3, 4 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 24.12.2014, що була чинною на час запровадження в АТ "Імексбанк" тимчасової адміністрації рішенням від 26.01.2015) Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (ч.1). Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно (ч.3). Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути одноразово продовжені на строк до одного місяця. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду (ч.4).

Положеннями частини 1, пункту 4 частини 2, частини 3 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в наведеній вище редакції) уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку; 3) звітує за результатами здійснення тимчасової адміністрації банку перед виконавчою дирекцією Фонду.

Відповідно до частини 2 статті 38 цього Закону (в редакції, що була чинною на час запровадження в АТ "Імексбанк" тимчасової адміністрації) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 38 вказаного Закону (в редакції, що була чинною на час запровадження в АТ "Імексбанк" тимчасової адміністрації) передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

При цьому, згідно з частинами 4, 5 статті 38 Закону (в цій же редакції) уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

При цьому, у відповідності до норм статті 216 названого Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що надані докази не можуть вказувати на наявність спірного договору про розірвання договору застави майнових прав, суду не надано спірного договору, що унеможливлює встановлення судом реальних правовідносин, що склались між сторонами. Такий договір не наданий позивачем, котрий посилається на те, що цей правочин знищений внаслідок пожежі, та не надано відповідачами на витребування суду першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Пункт 1 частини 1 статті 208 цього Кодексу містить правило, згідно з яким правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Частиною 1 статті 210 цього ж Кодексу визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Стаття 572 Цивільного кодексу України визначає, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 49 Закону України "Про заставу" визначає, що заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав. Строкове право вимоги, яке належить заставодавцю-кредитору може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії. У договорі застави прав, які не мають грошової оцінки, вартість предмета застави визначається угодою сторін.

Судами встановлено, що відповідно до копії витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 29.03.2012, станом на 29.03.2012 в реєстрі зареєстровано обтяження - майнові права ТОВ "СП "Агротех", що випливають з договору від 02.03.2012 між ТОВ "Південінвестсервіс" та ТОВ "СП "Агротех", обтяжувач ПАТ "Імексбанк", боржник ТОВ "СП "Агротех".

Однак доказів державної реєстрації припинення обтяжень, зокрема за договором про розірвання договору застави майнових прав, позивачем до матеріалів справи не надано і наявності таких судами не встановлено.

Стаття 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень" визначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами частини 1 статті 4 названого Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 10 цього ж Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень (ч.3 ст.16 названого Закону).

Пунктом 7 частини 2 статті 19 цього ж Закону визначено, що державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Як вказувалось вище доказів державної реєстрації припинення обтяжень за договором про розірвання договору застави майнових прав судам також не надано і судами не встановлено.

При цьому, приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно приписів статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судами відхилено як доказ позовних вимог акт перевірки правочинів на предмет нікчемності через те, що Акт не містить дати його складання/підписання, реєстраційного індексу документа, місця складання, не підписаний усіма членами комісії, які зазначені в ньому, що не надає змоги його ідентифікувати цей акт як належно оформлений документ і з останнього не можливо зокрема ідентифікувати правочин, який в даній справі позивач просить визнати недійсними, оскільки ні в акті, ні в позовній заяві банк не зазначає конкретної дати укладення опорюваного правочину.

Слід зазначити, що суд касаційної інстанції обмежений процесуальними можливостями при розгляді касаційної скарги і не виконує функції встановлення фактів, та не має права згідно статті 300 частини 2 ГПК України встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, з огляду на встановлені у справі обставини та наді позивачем в обґрунтування своїх вимог докази, котрі не можуть бути інакше оцінені касаційним судом, підстави для скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні.

Аргументи, викладені в касаційній скарзі зводяться до невірної оцінки судами доказів у справі, що, як вважає скаржник, мало наслідком прийняття помилкових рішень, однак такі доводи з огляду на викладене, є неспроможними для скасування судових рішень в касаційному порядку з прийняттям нового рішення, як про це просить позивач.

Посилання у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 у справі №185/9180/15-ц відхиляються судом оскільки у цій справі мало місце неповне дослідження доказів у справі, що мало наслідком направлення справи на новий судовий розгляд, однак у даній справі таких підстав, як порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не вбачається і скаржником не доведено.

У постановах Верховного Суду України від 09.08.2017 зі справ №914/1315/16 та №914/1318/16, Верховного Суду від 04.04.2018 зі справи №914/1316/16, від 12.03.2018 у справі №916/1317/16, від 13.06.2018 №916/1889/17, від 01.02.2018 у справі №910/21976/16 судами встановлено обставини протилежні даним, зокрема, про доведеність укладання нікчемного правочину. Отже такі судові рішення, з огляду на відмінність встановлених судами обставин справи, не можуть бути підставою для інших правових висновків у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, а тому не можуть бути підставою для скасування судових рішень у даній справі.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності судових рішень.

За приписами статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

У рішенні у справі Нєлюбін проти Російської Федерації ЄСПЛ також дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення в питанні, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених судових актів немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 1 пункту 3 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на скаржника.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 у справі Господарського суду Житомирської області № 906/1153/17, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.С. Берднік

І.В. Кушнір