Постанова

від 29.11.2018 по справі 1-10/2009

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 1-10/2009

провадження № 51-4145км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (в режимі

відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (в режимі

відеоконференції),

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м.Рівного,

засудженого за вироком Апеляційного суду Рівненської області від 9жовтня 2009 року за пунктами 2, 6, 9 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 156 Кримінального кодексу України (далі КК),

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 10 квітня 2017 року за його заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Рівненської області від 9жовтня 2009 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Апеляційного суду Рівненської області від 9жовтня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою Верховного Суду України від 8квітня 2010 року, ОСОБА_6 засуджено:

- за пунктами 2, 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 156 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- за ч. 2 ст. 156 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом поглинення менш суворого невідбутого покарання за вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 20 травня 2004 року більш суворим ОСОБА_6 остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві особистої власності майна.

У 2016 році ОСОБА_6 звернувся із заявою про перегляд зазначених судових рішень за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 листопада 2016року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 10 квітня 2017 року, відмовлено в задоволенні вказаної заяви ОСОБА_6 .

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 вказує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Вказує на наявність нововиявлених обставин, якими вважає:

- штучне створення слідчими доказів його винуватості за пунктами 2, 6, 9 ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187 КК;

- застосування до нього недозволених методів ведення слідства, внаслідок чого його показання на досудовому слідстві мають бути визнані недопустимими доказами;

- внесення експертом ОСОБА_8 у висновок судово-медичної експертизи №100/60 від 16 березня 2009 року завідомо неправдивих даних та надання у суді завідомо неправдивих показань.

Також стверджує, що суд першої інстанції під час розгляду його заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами:

- не роз`яснив йому в порядку статей 31, 384 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК)його права на суд присяжних;

- не звернув уваги на долучені ним докази щодо наявності нововиявлених обставин;

- безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання та клопотання захисника про повторний допит свідка, експерта, проведення слідчого експерименту на місці події, повторної судово-медичної експертизи.

Апеляційний суд:

- також не роз`яснив йому права на суд присяжних;

- не розглянув наданих суду першої інстанції доказів щодо нововиявлених обставин;

- не взяв до уваги наданого захисником нового доказу консультативного висновку Житомирського бюро СМЕ № 147 від 3 січня 2017року;

- всупереч вимогам ст.404 КПК не дослідив за його клопотанням повторно обставин, встановлених під час кримінального провадження, хоча судом першої інстанції їх досліджено не повністю та з порушеннями;

- не перевірив усіх доводів його апеляційної скарги і немотивував свого рішення про залишення без зміни ухвали суду першої інстанції, чимпорушив вимоги ст. 419 КПК.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні:

- засуджений та захисник підтримали вимоги касаційної скарги;

-прокурор проти задоволення касаційної скарги заперечував.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч.2 ст.459 КПК (у редакції Закону України № 4651 від 13квітня 2012 року) нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу, висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом; 5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Такі нововиявлені обставини, як штучне створення або підроблення доказів, висновку і пояснень експерта, на яких ґрунтується вирок, повинні бути встановлені вироком суду, а за неможливості його постановлення матеріалами розслідування. Провадженню за такими нововиявленими обставинами обов`язково повинно передувати здійснення досудового розслідування щодо фактів штучного створення або підроблення доказів, завідомо неправильного висновку чи пояснень експерта під час кримінального провадження.

Засуджений у своїй заяві вказував на такі, на його думку, нововиявлені обставини, як підробка органом досудового розслідування документів кримінальної справи, завідомо неправдиві показання експерта ОСОБА_8 , отримання доказів шляхом застосування до нього фізичного і морального тиску з боку працівників міліції.

Суд першої інстанції ретельно перевірив зазначені ОСОБА_6 обставини, співставивши їх з матеріалами кримінальної справи, та обґрунтовано не визнав їх нововиявленими в розумінні ст. 459 КПК України (у редакції Закону України №4651 від 13 квітня 2012 року).

Зокрема, суд першої інстанції врахував, що ні ОСОБА_6 , ні його захисник не надали передбачених КПК документів (вироку, матеріалів розслідування) на підтвердження підроблення доказів, на чому наголошував засуджений у заяві.

Також суд першої інстанції з достатньою переконливістю обґрунтував свої висновки про те, що частина поданих ОСОБА_6 документів була долучена до матеріалів кримінальної справи та вивчалась судом при ухваленні вироку

З такими висновками погодився й апеляційний суд, дослідивши матеріали провадження та кримінальної справи й проаналізувавши доводи в апеляційній скарзі засудженого. Судом апеляційної інстанції надано належну оцінку всім доводам, наведеним в апеляційній скарзі, які аналогічні доводам у касаційній скарзі. Водночас у цьому випадку у зв`язку з невстановленням нововиявлених обставин до обов`язку апеляційного суду не входило повторне дослідження в порядку ст. 404 КПКвсіх матеріалів кримінальної справи щодо ОСОБА_6 .

Також Суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував практику Європейського суду з прав людини, який у рішеннях у справах «Михайлюк і Петров проти України», «Брумареску проти Румунії» вказав, що основним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного визначення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Цей принцип вимагає поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок, а не задля нового розгляду справи.

Не заслуговують на увагу та не ґрунтуються на вимогах закону й доводи засудженого про порушення його права на суд присяжних, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 466 КПК України (у редакції Закону України №4651 від 13 квітня 2012 року) заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядається судом протягом двох місяців з дня її надходження згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом, для кримінального провадження в суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

Водночас, для вирішення питання про те, чи має засуджений судове рішення щодо якого переглядається за нововиявленими обставинами, передбачене кримінальним процесуальним законом право на суд присяжних, слід з`ясувати наявність у даному випадку відповідних умов, за яких таке право виникає.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 384 КПК України обвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, під час підготовчого судового засідання має право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.

Тобто, для виникнення права на суд присяжних необхідна наявність таких умов:

- наявність нерозглянутого в суді першої інстанції обвинувачення;

- це обвинувачення стосується вчинення злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі.

Водночас, стадія перегляду за нововиявленими обставинами має свої спеціальні завдання - перевірка законності та обґрунтованості судових рішень, які набрали законної сили, а не розгляд обвинувачення по суті.

А тому, право на суд присяжних виникає на час розгляду по суті обвинувачення в суді першої інстанції, а не перегляду судового рішення, яке набрало законної сили.

Окрім того, провадження в суді присяжних є особливим порядком та однією із диференційованих форм провадження в суді першої інстанції. А диференціація кримінально-процесуальної форми не передбачена для контрольних стадій перегляду судових рішень, однією з яких є і стадія перегляду за нововиявленими обставинами.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що кримінальна справа щодо ОСОБА_6 розглядалась за правилами КПК 1960 року, вирок щодо нього був ухвалений 09 жовтня 2009 року.

Проте інститут присяжних з`явився лише з прийняття та введенням у дію КПК 2012року, після того, як судові рішення щодо ОСОБА_6 набрали чинності.

Даних про неправильне застосування кримінального закону або істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для зміни або скасування судових рішень, матеріали провадження щодо ОСОБА_6 не містять. Тому, беручи до уваги вищевказане, обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIIІ, Суд

ухвалив:

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 10 квітня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3