Рішення

від 30.11.2018 по справі 725/2923/18

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/2923/18

Номер провадження 2/725/448/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2018 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді - Галичанського О.І.,

при секретарі - Симик І.М.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2 ОСОБА_3

представника третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1, Чернівецька область, Кіцманський район , с. Оршівці) до Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області ( ЄДРПОУ - 40231939, м. Чернівці , вул. Руська, 183) треті особи без самостійних вимог - Управління державної казначейської служби України в м.Чернівці, ( ЄДРПОУ- 37978173, м. Чернівці, вул. Руська, 11 ), Державна казначейська служба України ( м. Київ , вул. Бастіона, 6) про визнання дій та бездіяльності Чернівецького МВ ДВС незаконним та відшкодування матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці з вищевказаним позовом і посилався на те, що у провадженні Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області з 2008 року по даний час, тобто на протязі 10 років перебувало і перебуває виконавче провадження по виконанню виконавчого листа Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13. 10.2008 року № 2-1194/08 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 матеріальної шкоди-16644,09 грн., моральної шкоди -5000,00 грн., судових витрат -763,00 грн., а всього -22407,09 грн.

Даний виконавчий лист перебував у провадженні різних державних виконавців: Карпюка Ю.М., Клімчука Є.В., Кирстюка Р.В., Ткача В.І., Душенка В.В., Чумаченко А.О.

Стверджує, що бездіяльність Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби в особі державних виконавців, призвела не лише до порушення строків виконання судових рішень, а й до спричинення шкоди, оскільки невідшкодовані збитки в сумі 22407.09 грн. на даний час знецінились в 5 разів в порівнянні з офіційним курсом одного долара США в 2008 р.-5.00грн.,а в 2018 р. -26.00 грн.

На підставі вищевикладених обставин , уточнюючи позовні вимоги , просить суд стягнути з Державного казначейства України шляхом безспірного списання з Єдиного рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_5 збитки, завдані бездіяльністю Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби в особі державних виконавців Кирстюка Р.В., Ткача В.І,, ОСОБА_7, ОСОБА_3 щодо не виконання виконавчого листа - та з урахуванням індексу інфляції з 01.04.2009 року по 31.08.18 рік в розмірі 287,4 відсотки на суму 64397,98 гривень , а тому просить стягнути загальну суму заборгованості у розмірі 86805,07 гривень .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача- Осух В.О. та ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_5 Також вказали, що підтримують доводи , викладені у відзиві на позовну заяву , згідно якого: Наказом Міністерства юстиції України від 04.08.2017 № 2492/5 Чернівецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області реорганізовано шляхом поділу на Перший відділ державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, Другий відділ державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області та Третій відділ державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.

Постановою заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальником Управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_8 від 20.10.2017 року , зобов'язано передати виконавчі провадження які перебувають на примусовому виконанні у Чернівецькому міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області для подальшого виконання Першому відділу виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, відповідно до територіальної підвідомчості вказаних відділів затвердженої наказом Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 20.10.2017р. №157/5. Отже правонаступником Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби міста Чернівці ГТУЮ в Чернівецькій області є Перший відділ державної виконавчої служби міста Чернівці ГТУЮ в Чернівецькій області.

Стверджують, що позовна заява ОСОБА_5 є необ'єктивною, необгрунтованою, задоволення якої порушуватиме норми матеріального та процесуального законодавства, нівелюватиме принцип законності та об'єктивності виконання судових рішень , оскільки сума боргу, нестягнутої Першим ВДВС у місті Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області при примусовому виконанні рішення суду не є матеріальною шкодою у цивільно-правовому понятті та не може вважатися збитками в розумінні статті 22 ЦК України.

У судовому засіданні представники третіх осіб підтримали доводи , викладені у відзиві на позовну заяву. Крім того, пояснили , що позов ОСОБА_5 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають , виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише уразі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України, ч.1 ст.4 ЦПК України).

Судом встановлено, що 13.10.2008 року Першотравнем районним судом м. Чернівці видано виконавчий лист № 2-1194/08 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 16644,09 грн., 5000 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, 763 грн. - судових витрат, що разом складає заборгованість у розмірі 22407,09 грн.

Виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа неодноразово перебувало на примусовому виконанні в органах примусового виконання рішень.

07.02.2013 старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ ОСОБА_9 було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого документа від 13.10.2008 року.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20.09.2013 року за поданням державного виконавця ,оголошено розшук боржника ОСОБА_6, а виконавче провадження зупинено до розшуку боржника.

13.05.2015 р. до відділу надійшла заява ОСОБА_5 про примусове виконання виконавчого листа № 2-1194/08, у зв'язку з чим 18.05.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, надіслано сторонам. В той же день державним виконавцем для забезпечення виконання рішення суду направлено запит до Адресно-довідкового підрозділу управління ДМС України у Чернівецькій області відносно місця проживання боржника.

Виїздом за останнім відомим місцем проживання боржника вул. Гайдара,9 а м. Чернівці, державним виконавцем встановлено, що ОСОБА_6 за вказаною адресою не проживає та належного йому майна не виявлено, про що складено відповідний акт.

04.06.2015 року державним виконавцем направлено запит до органів про зареєстровані за боржником транспортні засоби. Згідно отриманої відповіді транспортні засоби за боржником не значаться.

08.06.2015 надіслано запит до Садгірського РВ УМВС України у Чернівецькій області відносно надання відомостей про місце проживання ОСОБА_6, що є стороною кримінальній справі.

Також, 17.06.2015 року стягувачу ОСОБА_5 надіслано запит щодо надання відомостей про ідентифікаційний код боржника.

Крім того 23.07.2015 року надіслано запит до Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області відносно надання відомостей про результати розшуку ОСОБА_6

23.07.2015 року повторно надіслано запит до Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області відносно надання відомостей про місце проживання ОСОБА_6, що є стороною у кримінальній справі.

У відповідності до ст. 20 ЗУ Про виконавче провадження державним виконавцем винесено постанову про доручення Першотравневому відділу ДВС ЧМУЮ провести перевірку, опис і арешт майна боржника за адресою вул. Барбюса, 6. м. Чернівці та по вул.Головна, 169, м. Чернівці.

21.08.2015 держаним виконавцем Першотравневого ВДВС ЧМУЮ проведено відповідну перевірку та встановлено, що за вказаними адресами боржник не проживає та майна на яке за Законом можливо звернути стягнення не виявлено, про що складено відповідний акт.

04.12.2015 державним виконавцем для забезпечення виконання рішення суду повторно направлено запит до адресно-довідкового підрозділу управління ДМС України у Чернівецькій області відносно місця проживання боржника.

27.07.2016 року старшим державним виконавцем Душенко В.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві згідно п. 7. ч. 1. ст.47 Закону України Про виконавче провадження в редакції від 01.07.1999 року.

30.11.2017 року Апеляційним судом Чернівецької області скасовано вищезазначену постанову про повернення виконавчого листа. На адресу відділу надійшла заява стягувана про відновлення виконавчого провадження від 18.12.2017 року, але не пред'явлено оригінал виконавчого листа, оскільки стягувач стверджував, що оригінал виконавчого листа на його адресу не направлявся.

Згідно реєстру відправки рекомендованої кореспонденції №209 МУЮ ВДВС ЧМУЮ оригінал виконавчого листа разом з постановою про завершення виконавчого провадження 19.08.2016 року надсилався на ім'я ОСОБА_5 в с.Оршівці, Кіцманського району листом №5802301662286.

Проте, на виконання Ухвали Апеляційного суду від 28.11.2017 року Чернівецьким міським відділом державної виконавчої служби міста Чернівці ГТУЮ в Чернівецькій області направлена заява про видачу дубліката виконавчого листа до Першотравневого районного суду міста Чернівці.

10.04.2018 року на адресу виконавчої служби надійшла постанова Апеляційного суду Чернівецької області від 06.04.2018 року про задоволення заяви ОСОБА_5 про видачу дублікату виконавчого листа № 2-1194/08, у зв'язку з чим державним виконавцем направлено заяву до Першотравневого суду міста Чернівці для отримання зазначеною виконавчого документу.

13.07.2018 року до відділу надійшов лист Першотравневого районного суду м.Чернівці про те, що цивільна справа № 2-1194/08 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 була надіслана до Верховного Суду, що унеможливлює видачу згаданого виконавчого документу.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміються визначені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Пунктом третім частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, як юридичний факт, є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами стст.1166, 1167 ЦК, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені стст.1173 та 1174 ЦК відповідно.

При цьому з урахуванням положень п.10 ч.2 ст.16, ст.ст.21, 1173 , 1174 ЦК шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій чи бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі законів Про державну виконавчу службу та Про виконавче провадження від 21.04.99 (чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 8 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Основи організації та діяльності Державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів Державної виконавчої служби визначаються Законом України Про державну виконавчу службу

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, безпосередньо визначаються Законом України Про виконавче провадження .

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу та здійснюється державними виконавцями на підставі виконавчих документів, у тому числі й виконавчих листів, що видаються судами.

Таким чином виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, тобто заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи враховується період із надходження до суду позовної заяви й до виконання рішення суду.

Наведене узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд..

Відповідно до частини 1 статті 12 ЗУ Про виконавче провадження ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до даного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

У процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець наділений широким спектром повноважень,

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України Про державну виконавчу службу , якою регламентована відповідальність державних виконавців, шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Як роз'яснено в п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07 лютого 2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах , при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону Про державну виконавчу службу , частини другої статті 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України підставою для застосування відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 1174 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою.

У п. 28 Постанови Вищого спеціалізованого суду України № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах від 07.02.2014 , роз яснено, що підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Також у постанові Верховного суду України від 08.11.2017 року у справі № 761/13921/15-ц зазначено, що з урахуванням положень п.10 ч.2 ст.16, ст.ст.21, 1173 та 1174 ЦК шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій чи бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Сам факт невиконання рішення суду не свідчить про бездіяльність державного виконавця. З наданих суду для огляду документів вбачається, що державним виконавцем були здійснені необхідні заходи в рамках вищевказаного виконавчого провадження, направлені на виявлення майна боржника та його зобов'язання виконати рішення суду.

Крім того, слід зазначити, що згідно правової позиції Верховного суду України від 08.11.2017 року у справі №761/13921/15-ц у справах за позовами фізичних і юридичних осіб про відшкодування, зокрема, моральної шкоди, заподіяної рішеннями, діями (бездіяльністю) державних виконавців, відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Судом встановлено, що у процесі виконання виконавчого листа № 2-1194/08, дії державних виконавців неодноразово визнавались неправомірними , згідно ухвал апеляційного суду Чернівецької області від 25.07.2012 року , 29.04.2015 року , 28.11.2017 року ,06.04.2018 року. ( а.с.10-22).

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (бюджетних установ) визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою КМУ від 3 серпня 2011 року № 845, у редакції постанови КМУ № 45 від 30 січня 2013 р.(далі - Порядок).

Згідно з п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пунктів 36-38 Порядку № 845 виконання зазначених судових рішень здійснюється Казначейством України. Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок за бюджетною програмою.

Додатком № 3 до Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік визначено розподіл видатків Державного бюджету України на 2017 рік, які закріплені за Державною казначейською службою України, в тому числі по коду програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 3504030 - відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Отже, стягнення зазначеної шкоди здійснюється з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за бюджетною програмою 3504030.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003р. № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження судам роз'яснено, що при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону України Про державну виконавчу службу ,ст. 86 Закону України Про виконавче провадження і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В пункті 2 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року №6 судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Судом встановлено , що позивач звернувся з позовом до ВДВС про відшкодування шкоди в розмірі 22407,09 гривень , яку йому спричинив ОСОБА_6 Тобто в даному випадку ВДВС є неналаженим відповідачем.

Аналогічних правових висновків дійшов Вищий арбітражний суд України у п.п. 6, 9 Роз'яснення "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994 № 02-5/215 в редакції від 29.12.2007.

Держава не може нести відповідальності щодо стягнення за виконавчим документом, якщо виконати рішення було об'єктивно не можливо через відсутність чи недостатність у боржника майна.

Отже, хоча матеріалами справи і підтверджується часткова бездіяльність відповідача при виконанні вищезазначеного виконавчого документа, проте між поведінкою органу ДВС та наслідками, що настали у вигляді заподіяної громадянину шкоди відсутній причинно-наслідковий зв'язок, як один із обов'язкових елементів складу правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,19,56 Конституції України та керуючись ст.ст. 81-89, 258-259,264, 354,ЦПК України, суд. -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці О. І. Галичанський