Постанова

від 05.03.2019 по справі 725/2923/18

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 березня 2019 року м. Чернівці

справа № 725/2923/18

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіна Н. Ю.

суддів Кулянди М.І.,Одинака О.О.

секретаря Вовкун Н.Ю.

за участю представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державної казначейської служби України Василик Ірини Сергіївни, представника відповідача Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Чумаченко Анастасії Олегівни

учасники справи:

позивач ОСОБА_4

відповідач Чернівецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державна казначейська служба України, Управління Державної казначейської служба України в м.Чернівці

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 30 листопада 2018 року, головуючий у 1-й інстанції Галичанський О.І.,

встановила:

ОСОБА_4 у червні 2018 року звернувся до суду з позовом до Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служба

Справа №725/2923/18 Головуючий у 1 інстанції Галичанський О.І.

Провадження №22-ц/882/206/19 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

України в м.Чернівці про стягнення майнової шкоди

Зазначав, що у провадженні Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 жовтня 2008 року № 2-1194/08 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальної шкоди в сумі 16644 грн. 09 коп., моральної шкоди в сумі 5000 грн., судових витрат в сумі 763 грн.

Посилався на те, що бездіяльністю Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області в особі державних виконавців Кирстюка Р.В., Ткача В.І., Душенка В.В., Чумаченко А.О. спричинено шкоду, що дорівнює грошовим коштам в сумі 22407 грн. 09 коп., стягнення яких не виконано.

Просив суд стягнути з Державного казначейства України шляхом безспірного списання з Єдиного рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_4 збитки в сумі 22407 грн. 09 коп. та інфляційні за період з 01 квітня 2009 року по 31серпня 2018 року в сумі 64397 грн. 98 коп.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 листопада 2018 року у позові відмовлено.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 листопада 2018 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким стягнути з Державного казначейства України шляхом безспірного списання з Єдиного рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_4 збитки в сумі 22407 грн. 09 коп. та інфляційні в сумі 64397 грн. 98 коп., посилаючись на неповне з ясування обставин, що мають значення для справи, тривалу бездіяльність Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області з виконання виконавчого листа Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 жовтня 2008 року № 2-1194/08.

У відзиві Чернівецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області просить апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1 ст.22, ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1167 ЦК України, ч.3 ст.11 Закону України Про державну виконавчу службу та дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на Чернівецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області обов язку з відшкодування ОСОБА_4 майнової шкоди.

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції послався на недоведеність факту заподіяння ОСОБА_4 бездіяльністю Чернівецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам не відповідає.

Судом встановлено, що у провадженні Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 жовтня 2008 року № 2-1194/08 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальної шкоди в сумі 16644 грн. 09 коп., моральної шкоди в сумі 5000 грн., судових витрат в сумі 763 грн.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, було б ілюзорним, якби органи Державної виконавчої служби України допускали, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

За правилами статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу.

Здійснивши аналіз, указаних норм законодавства, можна зробити висновок, що в справах за позовами фізичних і юридичних осіб про відшкодування, зокрема, моральної шкоди, заподіяної, рішеннями, діями (бездіяльністю) державного виконавця відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 6-99цс17.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Згідно пункту 35 Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин, яка у цих правовідносинах бере участь через орган Державної виконавчої служби України (протиправність дій, бездіяльності посадових осіб якого доводиться позивачем) та орган Казначейської служби (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету).

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).

Згідно з п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах , при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону України Про державну виконавчу службу , частини другої статті 87 Закону України Про виконавче провадження , а також з положень статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

З огляду на наведене судом першої інстанції не враховано, що належним відповідачем у цих правовідносинах є і Казначейська служба, яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Управління державної казначейської служби України в м.Чернівці, Державна казначейська служба України залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Натомість, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не наділені процесуальними правами позивача чи відповідача.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у абз.2 п.11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Пунктом 4 ч.2 ст.197 ЦПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Відповідно до пункту 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом,запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

За змістом частини першої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

На підставі ч.2 наведеної норми якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Суд на зазначене вище уваги не звернув, не визначився зі складом осіб, які беруть участь у справі.

Суд першої інстанції, розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди не вирішив питання про залучення до участі у справі співвідповідачем Державної казначейської служби України.

У такому разі суд першої інстанції дійшов висновку про те, що не підлягає захисту право ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди за відсутності відповідача Державної казначейської служби України. на порушення норм матеріального.

Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду (п. п. 11, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі ).

Апеляційний суд не має повноважень щодо розширення кола осіб, які беруть участь у справі (заміни неналежного відповідача, залучення до участі у справі співвідповідачів чи третіх осіб).

Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 листопада 2018 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 листопада 2018 року скасувати.

У позові ОСОБА_4 до Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служба України в м.Чернівці про стягнення майнової шкоди відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 15 березня 2019 року.

Головуючий - підпис (Половінкіна Н.Ю.)

Судді - підписи (Кулянда М.І., Одинак О.О.)

З оригіналом згідно: