Постанова

від 19.11.2018 по справі 927/363/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2018 р. Справа№ 927/363/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Москаленко В.М. - директор, Луєнко Ю.В. - представник за дов. № 444 від 15.05.2009;

від відповідача: Ширай К.А. - представник за дов. № 41/8214 від 26.12.2017;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Аверс - Плюс

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2018 (повний текст складено 14.08.2018)

у справі № 927/363/18 (суддя Мурашко І.Г.)

за позовом Приватного підприємства Аверс - Плюс

до Публічного акціонерного товариства Чернігівобленерго

про визнання дій незаконними та зобов'язання утриматись від певних дій

Встановив

Приватне підприємство Аверс - Плюс (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Чернігівобленерго (далі - відповідач) про:

- визнання незаконними дії ПАТ Чернігівобленерго щодо внесення до рахунку № 356_04-2018 від 17.04.2018 (за активну електроенергію) поточних показників приладу обліку ПП АверсПлюс по точці обліку 1 База (вул. Коцюбинського, 2а, м. Ніжин) станом на 17 квітня 2018 року 115 кВт, які не відповідають фактичним поточним показникам цього приладу обліку станом на 17 квітня 2018 року 46 кВт.;

- визнання незаконними дії ПАТ Чернігівобленерго щодо безпідставного нарахування ПП Аверс Плюс суми до оплати за активну електроенергію, яка цим підприємством фактично спожита не була, у розмірі 77688,39 грн.;

- визнання незаконними дії ПАТ Чернігівобленерго щодо безпідставного нарахування ПП Аверс Плюс суми підвищеної оплати за спожиту електроенергію понад договірну величину у розмірі 64271,39 грн.;

- визнання незаконними дії ПАТ Чернігівобленерго щодо направлення ПП Аверс Плюс рахунків № 356_04-2018 від 17.04.2018 за активну електроенергію на суму 91198,40 грн., № 2D356_04-2018 від 17.04.2018 на суму 64271,39 грн. та листа попередження б/н б/д про припинення електропостачання з 04.05.2018 з 08:00, у разі несплати цим підприємством 69480,74 грн. за активну електроенергію та 64271,39 грн. за перевищення договірних величин споживання;

- зобов'язання ПАТ Чернігівобленерго утриматись від вимог до ПП Аверс Плюс по оплаті рахунків № 356_04-2018 від 17.04.2018 за активну електроенергію на суму 77688,39 грн. (з урахуванням визнаної позивачем та сплаченої ним суми 13510,01 грн.) та № 2D356_04-2018 від 17.04.2018 на суму 64271,39 грн. підвищеної оплати за спожиту електроенергії понад договірну величину.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що відповідні дії відповідача суперечать умовам договору № 356 від 20.04.2007, в тому числі його додаткам №№ 3-4, є порушенням договірних зобов'язань, що в свою чергу призвело до порушення прав позивача.

Господарський суд Чернігівської області у задоволені позову Приватного підприємства Аверс - Плюс відмовив своїм рішенням від 14.08.2018 (повний текст підписано 14.08.2018).

Не погодившись з прийнятим рішенням, 05.09.2018 Приватне підприємство Аверс - Плюс звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2018 у справі №927/363/18 та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Так, скаржник зазначив, що обраний ним спосіб захисту порушеного права є ефективним і відповідає принципу верховенства права в господарському судочинстві.

Крім того, скаржник вказав, що ним не використовувалась не облікована електрична енергія, позивачем не було допущено жодного порушення ПКЕЕ, не здійснено крадіжку електричної енергії чи самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку тощо. Будь-який акт про порушення у спірних правовідносинах щодо позивача відповідачем не складався. Відтак застосування відповідної методики, зокрема, наведених у ній формул розрахунку, є безпідставними. На спірні правовідносини дія даної методики не поширюється.

Також, суд першої інстанції, як стверджує скаржник, не взяв до уваги, що позиція та доводи відповідача про те, що позивач не міг за 6 днів використати таку кількість електроенергії не підтверджена жодними належними та допустимими доказами.

При цьому, скаржник зазначив, що ні договором про постачання електроенергії №356 від 20.04.2007, ні правилами користування електричною енергією, ні будь-яким іншими нормативно- правовим актом не передбачено віднесення обсягів спожитої електричної енергії, зафіксованих у певному розрахунковому періоді, до попереднього розрахункового періоду.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями від 11.09.2018 справу № 927/363/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Михальська Ю.Б., суддів Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Приватного підприємства Аверс - Плюс на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2018 у справі №927/363/18 залишив без руху своєю ухвалою від 17.09.2018.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у встановленому розмірі згідно з чинним законодавством.

Відтак, скаржником було усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

25.06.2018 на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 17.10.2018, справу №927/363/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Аверс - Плюс на рішення Чернігівської області від 14.08.2018 у справі № 927/363/18.

У судовому засіданні 19.11.2018 апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скарги без задоволення.

Крім того, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що його дії були правомірними та відповідали умовам укладеного сторонами правочину та вимогам чинного законодавства.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2018 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного підприємства Аверс - Плюс - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 20.04.2007 між Відкритим акціонерним товариством Чернігівобленерго (новим найменуванням якого є Публічне акціонерне товариство Чернігівобленерго ) (постачальник ) та Приватним підприємством Аверс Плюс (споживач) було укладено договір № 356 про постачання електричної енергії (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною для використання потужністю 550,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії встановлена згідно додатку №2/1 2/2 Акт розмежування балансової належності електромереж до цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, вони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (надалі ПКЕЕ).

Пунктом 2.2.4 договору на відповідача покладено обов'язок надавати споживачу рахунки на оплату електроенергії та інших платежів за розрахунковий період у терміни визначені в додатку № 3 до цього договору Порядок розрахунків .

Згідно пунктів2.3.2 та 2.3.3 договору, на споживача покладено обов'язок оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії за діючими у цей період тарифами по класах напруги, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з умовами Додатку № 3 до цього договору „Порядок розрахунків, Додатку № 4 до цього договору „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії та діючого законодавства; дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки згідно з додатком № 6 Режим роботи електроустановки споживача .

З огляду на умови Додатку № 6 Режим роботи електроустановок споживача сторонами встановлено 9-ти годинний режим роботи електроустановок ПП Аверс Плюс , що триває з 08:00 год по 17:00 год, з дозволеною потужністю по точці обліку База по вул. Коцюбинського, 2а, - 300 кВт.

Додатком № 3 Порядок розрахунків за використану електричну енергію сторони встановили, що позивач (споживач) здійснює оплату електричної енергії, спожитої протягом розрахункового періоду, який встановлюється з 18 числа попереднього місяця по 17 число наступного місяця включно, плановими платежами, при чому: перший плановий платіж, самостійно до 2 числа розрахункового періоду у розмірі 100% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії, згідно договору, з врахуванням сальдо на початок розрахункового періоду. Розмір суми планового платежу розраховується позивачем самостійно як сума добутків визначених на наступний розрахунковий період рівнів тарифу відповідного класу напруги на очікуваний обсяг/ частку очікуваного обсягу споживання електричної енергії. Остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 3-х операційних днів з дня отримання рахунка.

Додатком № 4 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії сторони погодили, що фактичні обсяги електричної енергії, спожитої протягом розрахункового періоду фіксуються позивачем за показами розрахункових засобів обліку 17 числа кожного місяця/кварталу та заносяться в Акт-звіт про зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії, який не пізніше наступного дня за підписом відповідальної посадової особи надається відповідачу, після чого позивач отримує від відповідача рахунки на оплату спожитої електроенергії, інших платежів за розрахунковий період та акт про використану (спожиту) електричну енергію протягом розрахункового періоду. Постачальник має право самостійно, у вищевказаний термін, проводити зняття показів розрахункових приладів обліку.

За приписами пункту 5.2 договору № 356договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно з пунктом 5.1 цього договору обсягів. Пунктом 5.1 договору № 356 передбачено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 вересня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (Додаток Обсяги споживання електричної енергії споживачу та субспоживачу ).

Виходячи з умов Додатку № 5 Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу , сторонами по точці обліку: завод продтоварів по вул. Коцюбинського, 2а, - на 2018 рік погоджено обсяг постачання електричної енергії на рівні 41,2 тис. кВт. год. з дозволеною потужністю 300 кВт, в тому числі з березня 2018 року по квітень 2018 року на рівні 3,6 тис. кВт. год., а з квітня 2018 року до травня 2018 року на рівні 2,8 тис. кВт. год.

Звернення споживача щодо коригування протягом розрахункового періоду договірних величин розглядаються постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури (п. 5.5. договору № 356). Пунктом 4.4 ПКЕЕ встановлено, що споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, у період з березня 2018 року по квітень 2018 року за заявою позивача від 10.04.2018 енергопостачальником було збільшено ліміт споживання у вказаному періоді по площадці: завод продтоварів, - з 3600 кВт/год до 5000 кВт/год, враховуючи попередню оплату ПП Аверс Плюс заявленого ліміту споживання, про що ПАТ Чернігівобленерго було складено письмове повідомлення від 10.04.2018 за № 612.

Відповідач 17.04.2018 року виставив позивачу рахунок № 356_04-2018, згідно якого ПП Аверс Плюс було пред'явлено до оплати 13510,01 грн за спожиту активну електроенергію в обсязі 4800 кВт. (46 кВт 34 кВт) х коефіцієнт 400) за точкою обліку 1База по вул. Коцюбинського, 2а, виходячи з показань лічильника № 8524921: поточні 46 кВт та попередні 34 кВт.

Рахунок від 17.04.2018 за № 356_04-2018 на суму 13510,01 грн був виставлений відповідачем до сплати позивачу на підставі показань лічильника № 8524921, зафіксованих споживачем самостійно, без повноважних представників постачальника, які участі в зняті показань зазначеного вище приладу обліку у розрахунковому періоді з 18.03.2018 по 17.04.2018 не приймали, що підтверджується поясненнями обох сторін.

Разом з рахунком від 17.04.2018 за № 356_04-2018 на суму 13510,01 грн до матеріалів справи позивачем було надано акт від 17.04.2018 про використану електричну енергію за період з 18.03 по 17.04.2018, згідно якого позивачем було спожито 4800 кВт/год електричної енергії загальною вартістю 13510,01 грн, а також лист попередження відповідача про припинення електропостачання споживача, у разі не оплати ним до 05.05.2018 заборгованості в сумі 6713,00 грн, що утворилась у останнього станом на 17.04.2018. Вказані документи не містять підпису та печатки відповідача, однак їх дійсність останнім не спростовується.

Облік електричної енергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється відповідно до вимог ПУЕ та ПКЕЕ (п. 7.1 договору № 356).Відповідно до умов п. 6.1 ПКЕЕ (діючих на момент виникнення та існування спірних правовідносин) розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Розрахунковий період становить один місяць, за винятком випадку, передбаченого пунктом 6.8 цих Правил. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

Пунктом 3.33 ПКЕЕ встановлено, що електропередавальна організація (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом) не рідше одного разу на шість місяців має здійснювати контрольний огляд засобу обліку. Роботи з контрольного огляду засобу обліку та технічної перевірки розрахункових засобів обліку електричної енергії проводяться у присутності уповноважених представників споживача та оформляються актом про проведені роботи з детальним описом результатів обстеження.

Визначення поняття контрольний огляд засобу обліку наведено у п. 1.2 ПКЕЕ, згідно якого контрольний огляд засобу огляду виконання комплексу робіт з метою візуального обстеження цілісності засобу обліку (корпусу, скла, кріплення тощо), цілісності встановлених згідно акту про пломбування пломб та наявності відбитків їх тавр, зняття показів засобів обліку, а також з метою виявлення без використання спеціальних технічних засобів та/або часткового демонтажу будівельних конструкцій або оздоблювальних матеріалів самовільних підключень.

Таким чином, за результатами контрольного огляду вузла обліку споживача енергопостачальник встановлює факт відповідності його засобів обліку вимогам технічної документації, перевіряє відсутність порушень з боку споживача електроенергії, в тому числі щодо вірної передачі ним показань засобів обліку у відповідному розрахунковому періоді та фіксує контрольні показники таких засобів.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 20.04.2018 працівники Ніжинського РЕМ ПАТ Чернігівобленерго в особі начальника енергоінспекції Рубець С.М., заступника директора Близнюк О.І., старшого інспектора Плеса С.М. не були допущені на територію позивача для проведення контрольного огляду вузла обліку позивача на ТП-233 (База), за адресою: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ніжин, про що свідчить акт № 000299 про не допуск представників відповідача до електроустановок споживача, складений за підписом трьох повноважних представників відповідача, з урахуванням вимог п. 6.41 ПКЕЕ, згідно якого акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Інших вимог щодо акту ПКЕЕ не містять.

Враховуюче зазначене, судом першої інстанції правомірно залишено поза увагою доводи позивача про відсутність в акті № 000299 запису про представників позивача, присутніх при оформленні даного документу, які перешкодили енергопостачальнику здійснити контрольний огляд вузла обліку, а також те, що вказаний акт є підробленим (складеним працівниками відповідача значно пізніше за дату, вказану на документі; не за місцем знаходження електроустановки споживача), оскільки його твердження не ґрунтуються на належних, допустимих та достатніх доказах у розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

В подальшому, як правильно встановлено судом першої інстанції, при повторній спробі 23.04.2018 відповідачем в особі інспектора Кириченко Ю.А. у присутності керівника позивача Москаленко В.М. було проведено контрольний огляд електроустановки позивача, за адресою вул. Коцюбинського, 2 а, м. Ніжин, та знято показники лічильника № 8524921, які станом на 23.04.2018 становили 131,4. За результатом контрольного огляду було складено відповідний акт за № 010048, який був підписаний зі сторони відповідача інспектором Кириченко Ю.А та зі сторони позивача керівником Москаленко В.М. Таким чином, позивач в особі керівника погодився із зафіксованими відповідачем показаннями приладу обліку № 8524921 станом на 23.04.2018 (а.с.84-85).

Зафіксувавши під час контрольного огляду електроустановки відповідача (1База по вул. Коцюбинського, 2а) контрольні показання лічильника № 8524921, які станом на 23.04.2018 склали 131,4, що позивачем не спростовуються, відповідач, беручи до уваги технічні характеристики струмоприймачів, встановлених на спірному об'єкті споживача згідно акту від 15.10.2013 № 495, та погоджений сторонами режим роботи електроустановок споживача (додаток № 6 до договору № 356), встановив факт заниження споживачем реального обсягу споживання активної електроенергії у періоді з 18.03.2018 по 17.04.2018.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, максимальна допустима потужність (Р) 294,45 кВт за точкою обліку (1База, вул. Коцюбинського, 2а), розрахована за технічними характеристиками трансформаторів струму (20/5), встановлених на об'єкті позивача у 2013 році (дані по трансформаторам струму також занесені до акту № 022975 від 11.01.2018 згідно якого проведено заміну лічильника по спірній точці обліку) (а.с.133), режим роботи електроустановок споживача тривалістю 9 годин на добу (t доб), погоджений сторонами додатком № 6 до договору № 356 (а.с.30), виключає можливість проходження через мережі позивача у період з 18.04 по 23.04.2018, тобто за 6 діб, активної електроенергії обсягом 34160 кВт год (131,4 46 ) х 400).

Так, враховуючи, що споживання на весь рік, тобто за 365 днів, погоджено сторонами на рівні 41200 кВт год (додаток № 5 до договору в редакції на 2018 рік), суд першої інстанції правомірного відхилив посилання позивача, що ним у період з 18.04. по 23.04.2018 року, тобто за шість діб, було спожиту активну електроенергію в обсязі 34160 кВт год.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції, не взяв до уваги, що позиція та доводи відповідача про те, що позивач не міг за 6 днів використати таку кількість електроенергії не підтверджена жодними належними та допустимими доказами.

При цьому, колегія суддів відзначає, що позивачем в свою чергу в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не було надано, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів (висновки фахівців відповідної галузі, тощо) споживання позивачем активної електроенергії в обсязі 34160 кВт год. за шість діб.

Здійснений позивачем розрахунок максимально можливого добового обсягу споживання активної електроенергії за точкою обліку 1База, вул. Коцюбинського, 2а, на рівні 7200 кВт год, згідно якого за 6 діб, за умови безперервної цілодобової експлуатації електроустаткування споживача, мережами позивача могло пройти 43200 кВт год активної електроенергії (а.с.144-146), проведений без урахування режиму роботи електроустановки споживача, погодженого сторонами умовами додатку № 6 до договору № 356, та без застосування коефіцієнту використання струмоприймачів, що є необхідним, оскільки будь - яке електрообладнання протягом усього часу роботи не споживає максимальний обсяг електроенергії, виходячи із специфіки своєї роботи (режим нагрівання, режим роботи на заданих параметрах, зокрема підтримання необхідного рівня температури щодо електропечей, наявних у позивача тощо).

Враховуючи що під час контрольного огляду вузла обліку ТП-233, постачальником у присутності повноважного представника споживача станом на 23.04.2018 було зафіксовано контрольні показання лічильника № 8524921 на рівні 000131,4 та, як наслідок, встановлено факт свідомого заниження споживачем обсягу споживання активної електроенергії у період з 18.03.2018 по 17.04.2018, відповідачем повторно було виставлено споживачу до оплати рахунок за активну електроенергію від 17.04.2018 за № 356_04-2018 на суму 91198,40 грн, виходячи з поточних показників лічильника № 8524921 на рівні 115, вирахуваних постачальником як середньодобове споживання (131,4 кВт 34 кВт) : 36 днів) х 30 днів) + 34 кВт).

Пунктом 4.2.2 договору № 356 встановлено, що за перевищення протягом розрахункового періоду договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Керуючись пунктом 4.2.2 договору № 356, відповідач за період з 18.03.2018 по 17.04.2018 провів нарахування ПП Аверс Плюс підвищеної оплати за спожиту електричну енергію понад договірну величину, виходячи зі середньозваженого тарифу (п. 6.17 ПКЕЕ), - вартість якої склала 64271,39 грн та виставив до сплати позивачу рахунок від 17.04.2018 за № 2D356_04-2018 (а.с.43-44).

Згідно вимог п. 7.5 ПКЕЕ постачальник електричної енергії зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії, у разі, в тому числі несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами. Відповідно п. 6.1.3 договору № 356 ПАТ Чернігівобленерго наділено правом обмежити або припинити електропостачання споживача з повідомленням його не пізніше ніж за три робочих дні у разі несплати споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені Додатком № 3 Порядок розрахунків .

Відтак, направивши на адресу позивача лист-попередження про припинення електропостачання, яким констатовано наявність у споживача заборгованості за активну електроенергії в розмірі 69480,74 грн та за перевищення договірних величин споживання в розмірі 64271,39 грн, у разі несплати останнім вказаних сум у строк до 03.05.2018, відповідач діяв згідно вимог пункту 6.1.3 договору № 356 та вимог п. 7.5 ПКЕЕ.

Таким чином, враховуючи що споживач свідомо занизив обсяг активної електроенергії, спожитої ним у період з 18.03 по 17.04, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що дії відповідача з корегування рахунку за активну електроенергію від 17.04.2018 за № 356_04-2018 та повторного його пред'явлення до оплати споживачу, виходячи із реальних показників даного засобу обліку, є правомірними.

При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що останнім не використовувалась не облікована електрична енергія, позивачем не було допущено жодного порушення ПКЕЕ, не здійснено крадіжку електричної енергії чи самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку тощо.

Крім того, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що відповідачем не було складено акт про порушення у спірних правовідносинах щодо позивача відповідачем, на спірні правовідносини дія даної методики не поширюється, як безпідставні та такі, що спростовуються висновками суду першої інстанції.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Щодо твердження скаржника, що обраний ним спосіб захисту порушеного права є ефективним і відповідає принципу верховенства права в господарському судочинстві, колегія суддів відзначає наступне.

Так, обґрунтовуючи заявлений позов, позивач не вказав конкретної норми права, що була порушена відповідачем при повторному пред'явлені до сплати відкоригованого рахунку за відповідний розрахунковий період.

Дії енергопостачальника ПАТ Чернігівобленерго щодо виставлення споживачу ПП Аверс Плюс до сплати рахунку № 356_04-2018 від 17.04.2018 (за активну електроенергію) на суму 91198,40 грн, виходячи з поточних показників лічильника № 8524921 на рівні 115, рахунку № 2D356_04-2018 від 17.04.2018 (за споживання електричної енергії понад договірну величину) на суму 64271,39 грн., а також направлення на адресу позивача листа попередження про припинення електропостачання з 03.05.2018, - не можуть вважатись такими, що порушили права позивача.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й бути здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через статтю 4 Господарського процесуального кодексу України. Так, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав. З наведеного слідує, що особа має право предявити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, існує певний порядок реалізації прав суб'єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання незаконними дій відповідача щодо внесення до рахунку № 356_04-2018 від 17.04.2018 (за активну електроенергію) поточних показників приладу обліку по точці обліку 1 База (вул. Коцюбинського, 2а, м. Ніжин) станом на 17.04.2018 року на рівні 115 кВт (1); щодо безпідставного нарахування позивачу суми до оплати за активну електроенергію у розмірі 77688,39 грн (2); щодо безпідставного нарахування позивачу суми підвищеної оплати за спожиту електроенергію понад договірну величину у розмірі 64271,39 грн (3); щодо направлення позивачу рахунків № 356_04-2018 від 17.04.2018 на суму 91198,40 грн, № 2D356_04-2018 від 17.04.2018 на суму 64271,39 грн. та листа попередження б/н б/д про припинення електропостачання з 04.05.2018 (4) - не призведе до поновлення прав позивача, які, як встановлено вище, не є порушеними відповідачем, тобто заявлені позивачем передчасно.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позивних вимог в вищевказаних частинах.

Позовна вимога про зобов'язання відповідача утриматись від вимог до позивача щодо оплати рахунків № 356_04-2018 від 17.04.2018 за активну електроенергію на суму 77688,39 грн (з урахуванням визначеної та сплаченої суми 13510,01 грн) та № 2D356_04-2018 від 17.04.2018 на суму 64271,39 грн підвищеної оплати за спожиту електроенергію понад договірну величину, - виходячи зі своєї суті, є вимогою про звільнення позивача, як споживача активної електроенергії, від обов'язку по її оплаті та направлена на попередження будь яких вимог енергопостачальника до нього в майбутньому, що як правильно встановлено судом першої інстанції фактично позбавляє відповідача в подальшому звернутися за захистом свої прав шляхом подання позову про стягнення заборгованості, в тому числі в судовому порядку, що суперечить вимогам ст. 55 Конституції України.

При цьому, колегія суддів відзначає, що заявлені позивачем вимоги взагалі не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання судового рішення такого змісту.

Крім того, дослідження обґрунтованості нарахування відповідачем позивачеві вартості спожитої активної електроенергії та вартості електроенергії, спожитої позивачем понад договірну величину, фактично є встановленням у судовому порядку обсягів надання послуг з електропостачання, тобто встановленням факту, проте вимога щодо встановлення або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення; встановлення обсягів надання послуг можливо при розгляді господарськими судами спору щодо стягнення вартості таких послуг або іншого спору про право, що виникає із матеріальних правовідносин. Водночас чинне законодавство не передбачає такого способу захисту як: визнання незаконними дії щодо внесення до рахунку поточних показів приладу обліку певного значення; визнання незаконними щодо безпідставного нарахування суми до оплати за активну електроенергію, яка фактично спожита не була; визнання незаконними дії щодо безпідставного нарахування суми підвищеної оплати за спожиту електроенергію понад договірну величину; визнання незаконними дії щодо направлення рахунків та листів попереджень про припинення електропостачання; зобов'язання утриматись від вимог по оплаті наданих послуг.

Так, колегія суддів приймає до уваги, що наявність у обліку юридичної особи запису про дебіторську заборгованість не зобов'язує особу, щодо якої вчинено цей запис, на вчинення дій зі сплати таких сум.

Аналогічна правова позиція щодо відповідності обраного способу захисту змісту порушеного права, в тому числі в частині ефективності обраного способу захисту, який має забезпечити поновлення порушеного права, наведено Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 по справі № 927/522/17.

При цьому, колегія суддів не приймає твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що ні договором про постачання електроенергії №356 від 20.04.2007, ні правилами користування електричною енергією, ні будь-яким іншими нормативно-правовим актом не передбачено віднесення обсягів спожитої електричної енергії, зафіксованих у певному розрахунковому періоді, до попереднього розрахункового періоду, як такі, що спростовуються висновками суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

Також, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Аверс - Плюс залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2018 року у справі №927/363/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №927/363/18 повернути до Господарського суду Чернігівської області

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова

Дата підписання повного тексту 06.12.2018 у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному.