Рішення

від 26.11.2018 по справі 907/476/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.11.2018 м. Ужгород Справа № 907/476/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Кут Л.В.

розглянувши позовну заяву Закарпатського обласного відділення Антимонопольного комітету України, м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю Йовро Буд , с. Баранинці Ужгородського району про стягнення суми 100000грн.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю №57-02/01-15/902 від 01.10.2018

від відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю від 04.09.2018

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 10000грн., у тому числі 50000грн. штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та 50000грн. пені за період прострочки, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 19, 42 Конституції України, ст.ст. 52, 56 Закону України Про захист економічної конкуренції щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасності проведення розрахунків по оплаті накладеного штрафу.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 907/476/18 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 05.09.2018.

Проте, судове засідання 05.09.2018 не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ремецькі О.Ф. у відпустці, згідно з наказом голови Господарського суду Закарпатської області від 30.08.18 року.

05.09.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з мотивів, наведених у ньому.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 20.09.2018 судом відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 03.10.2018.

У судовому засіданні 03.10.2018 року судом за згодою сторін оголошено перерву у підготовчому засіданні до 22.10.2018.

У засіданні суду 22.10.2018 за згодою представників сторін оголошено перерву у підготовчому засіданні на 07.11.2018 для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази в обґрунтування своїх доводів та заперечень.

Ухвалою суду від 07.11.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 26.11.2018.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Вказує на доведення матеріалами справи факту невиконання відповідачем відповідного рішення у сфері порушення законодавства про захист економічної конкуренції у частині сплати нарахованого штрафу, що у свою чергу послугувало підставою для нарахування пені на суму штрафних санкцій. Зазначає, що при проведенні розрахунку позивачем враховано строк, на який запинялася дія рішення Адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №12-р/к від 29.09.2017 у справі №04.10/2017, у тому числі при його оскарженні у судовому порядку.

Представник відповідача заперечує по суті заявлених позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов. Просить суд взяти до уваги те, що за змістом чинного законодавства нарахування штрафних санкцій у вигляді пені не може застосовуватись до прострочення сплати штрафу. Також вважає безпідставним розрахунок пені, який на думку відповідача здійснено без урахування строку, на який оскаржувалось рішення позивача №12-р/к від 29.09.2017 у справі №04.10/2017.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні 26.11.18. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача не визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 26.11.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, відповідно до рішення Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №12-р/к від 29.09.2017 у справі №04.10/2017 (далі-Рішення АМКУ) на товариство з обмеженою відповідальністю Йовро Буд за порушення законодавства про захист економічної конкуренції було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 000,00 грн. Рішення АМКУ було одержано відповідачем 02.11.2017.

Не погодившись з Рішенням АМКУ відповідач оскаржив його в суді. Так, 05.12.2017 ухвалою Господарського суду Закарпатської області № 907/838/17 було порушено провадження у справі про визнання недійсним Рішення АМКУ. Розглянувши справу № 907/838/17, 26.02.2018 Господарський суд Закарпатської області виніс рішення, яким в задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю Йовро Буд до Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним Рішення АМКУ відмовив.

Відповідач оскаржив рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2018 у справі № 907/838/17 в апеляційному порядку. Львівський апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Йовро Буд на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2018 у справі № 907/838/17 було порушено апеляційне провадження, про що винесено ухвалу від 16.04.2018. За результатами розгляду справи №907/838/17 Львівський апеляційний господарський суд 31.05.2018 виніс постанову, в якій апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Йовро Буд залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області по справі №907/838/17 без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення першої та апеляційної інстанцій у справі №907/838/17 в порядку касаційного оскарження не переглядалось.

Станом на 13.07.2018 (день звернення з позовом) ТОВ Йовро Буд штраф у розмірі 50000,00грн. не сплачено. Відтак, позивачем проведено нарахування пені за порушення строків сплати штрафу у відповідності до вимог ч.5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції у розмірі півтора відсотка від суми штрафу за кожен день прострочення. Зокрема, розрахунок пені здійснено за період з 27.02.2018 (початок нарахування наступний день після прийняття рішення господарським судом) по 15.04.2018 (до прийняття апеляційної скарги до розгляду) - 48 календарних днів, а також за період з 01.06.2018 (постанова львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2018) по 13.07.2018 (день звернення з позовом) - 43 дні прострочення сплати штрафу.

Відтак, позивачем здійснено розрахунок суми пені у розмірі 68250,00грн. (50000,00грн. *1,5%=750,00грн. за один день *91 день прострочення). Враховуючи те, що відповідно до вимог ч.5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, позивач просить стягнути з відповідача суму 50 000,00грн. пені.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 50 000,00грн. штрафу та 50 000,00 грн пені, нарахованої за період з 27.02.2018 по 15.04.2018 та за період з 01.06.2018 по 13.07.2018 прострочення відповідача сплати штрафу, накладеного Рішенням АМКУ №12-р/к.

Причиною виникнення спору між сторонами є питання щодо наявності або відсутності правових підстав для нарахування та стягнення пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням АМК, у період з 27.02.2018 по 15.04.2018 та за період з 01.06.2018 по 13.07.2018.

Відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією регулюються Законом України Про захист економічної конкуренції .

Статтею 56 Закону України Про захист економічної конкуренції внормовано, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону України Про захист економічної конкуренції заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Частиною 3 ст. 60 Закону України Про захист економічної конкуренції визначено, що прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 зазначеної норми порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Частиною 1 ст. 48 Закону України Про захист економічної конкуренції внормовано, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; закриття провадження у справі.

Частиною 4 наведеної норми визначено, що з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб'єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, частини першої статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з: порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним; переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Адміністративна колегія Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення стосовно відповідача Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №12-р/к від 29.09.2017, керуючись, в тому числі, ст. 48 Закону України Про захист економічної конкуренції .

Із суті даного рішення органу Антимонопольного комітету України вбачається, що стосовно відповідача було прийнято рішення про визнання його таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів накладення штрафу та припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тобто Рішення АМКУ приймалося згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України Про захист економічної конкуренції . При цьому в Рішенні АМКУ не зазначено про визнання рішення таким, дія якого не зупиняється.

Відповідно в силу положень ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" оскарження відповідачем Рішення АМКУ до Господарського суду Закарпатської області зупинило його виконання на період розгляду господарським судом (першою та апеляційною інстанціями) судової справи про визнання недійсним рішення №12-р/к від 29.09.2017 (№907/838/17).

Статтею 253 Цивільного кодексу України внормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Також ч. 2 ст. 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Строк, який обчислюється роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку. Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.

Враховуючи що відповідач отримав Рішення АМКУ 02.11.2017, він в силу приписів ч. 3 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , був зобов'язаний оплатити штраф визначений в Рішенні АМКУ у строк до 03.01.2018 включно (у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу): з 02.11.2017 по 02.01.2018.

В абзаці першому підпункту 20.2 пункту 20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", роз'яснено, що абзацами третім - п'ятим частини п'ятої статті 56 Закону N 2210 передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається лише часом, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і до цього періоду не включається час перебування матеріалів справи у суді, коли розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Зазначені роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України можуть бути застосовані і для визначення тривалості зупинення часу виконання Рішення АМКУ, в разі оскарження рішення до господарського суду.

Відповідно, оскарження відповідачем Рішення АМКУ до Господарського суду Закарпатської області області зупинило його виконання з 05.12.2017 (дата винесення ухвали про порушення провадження у справі № 907/838/17) по 26.02.2018 (дата винесення рішення у справі № 907/838/17).

Отже перебіг двомісячного строку визначеного ч. 3 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , в результаті оскарження відповідачем рішення АМКУ зупинився після спливу одного місяця і трьох днів, і продовжив свій перебіг з 27.02.2018. Оскільки на момент зупинення двомісячного строку, такий строк сплив лише на місяць і три дні, після усунення обставин, що зумовили його зупинення, такий строк продовжив свій перебіг по 26.03.2018, і остаточно сплив саме 26.03.2018, так як на момент зупинення строку до кінця його перебігу залишалося 27 днів.

Враховуючи викладене відсутні правові підстави для нарахування відповідачу пені у відповідності до ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції за період прострочення сплати штрафу з 27.02.2018 по 26.03.2018, оскільки з боку відповідача у вказаний період прострочення сплати штрафу не мало місце.

Суд частково погоджується з запереченнями відповідача та вважає, що з його боку прострочення двомісячного строку сплати штрафу мало місце впродовж двадцяти днів в періоди з 27.03.2018 по 15.04.2018 (дату винесення ухвали про відкриття апеляційного провадження) та впродовж 43 днів з 01.06.2018 по 13.07.2018 (дату звернення з позовом).

За вказаних обставин, згідно проведеного судом перерахунку розмір пені за прострочку 63 днів складає суму 47250,00грн. (750,00грн.*63 дні).

При цьому, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у решта вимог пені, виходячи з того, що зупинення виконання Рішення АМКУ мало місце в даному випадку до спливу двомісячного строку наданого законодавством на його сплату, а відтак в період за який позивач просить суд стягнути пеню з відповідача за прострочення сплати штрафу, з боку відповідача не мало місце прострочення такого двомісячного строку, відповідно відсутні підстави для нарахування пені.

З урахуванням вищенаведеного, позові вимоги підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 50000,00грн. штрафу та 47250,00грн. пені. Решта заперечень відповідача не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Йовро Буд» (с.Баранинці Ужгородського району, вул. Слов'янстька, буд. 27, ідент.код 37637702) на користь Закарпатського обласного відділення Антимонопольного комітету України (88000, м. Ужгород, вул. Загорська, 2, ідент. код 20447938) суму 97250грн. (Дев'яносто сім тисяч двісті п'ятдесят грн. 00 коп.), у тому числі 50000грн. штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та 47250грн. пені за період прострочки, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 1713,60грн..

У решта частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 06.12.2018.

Суддя О.Ф. Ремецькі