Рішення

від 28.11.2018 по справі 802/1286/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 листопада 2018 р. Справа № 802/1286/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадження в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Апеляційного суду Вінницької області, голови Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2, керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_3

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

07.05.2018 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Апеляційного суду Вінницької області (далі - відповідач 1), голови Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2 (далі - відповідач 2, голова суду), керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_3 (далі - відповідач 3, керівник апарату суду) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити дії.

В прохальній частині позовної заяви, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 11.06.2018 року за № 23558 (а.с. 52-58, т.1), від 13.07.2018 року №29248 (а.с. 158-160, т.1), від 13.07.2018 року №29251 (а.с.164-171, т.1), позивач просила:

- зобов'язати Апеляційний суд Вінницької області привести Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області, затверджене наказом голови суду №54/2-05 від 27.11.2017 року у відповідність до Типового положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 13.06.2016 року № 646, а саме: змінити п. 6 Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області, що затверджене наказом голови суду №54/2-05 від 27.11.2017 року, в частині встановлення розміру премії помічникам суддів наказом голови суду за поданням судді в межах затвердженого фонду оплати праці суду.

- зобов'язати Апеляційний суд Вінницької області відповідно до п. 1 розділу 2 Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області, що затверджене наказом голови суду №54/2-05 від 27.11.2017 року, доводити щомісячно до відома суддів інформацію про розмір фонду преміювання суду.

- зобов'язати Апеляційний суд Вінницької області здійснити перерахунок премії позивача за червень 2017 року виходячи з 50% посадового окладу, а не 25 %.

- скасувати наказ від 28.11.2017 року №162/2-07к «Про преміювання працівників патронатної служби в Апеляційному суді Вінницької області у листопаді 2017 року» в частині преміювання позивача та зобов'язати відповідачів здійснити перерахунок премії позивача за листопад 2017 року виходячи з 375% посадового окладу, а не 300 %.

- визнати протиправною бездіяльність голови Апеляційного суду Вінницької області та керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області щодо невирішення питання про преміювання ОСОБА_1 за березень 2018 року відповідно до подання судді Кривошеї А.І. та зобов'язати голову Апеляційного суду Вінницької області та керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області провести розрахунок та виплатити премію ОСОБА_1 за березень 2018 року відповідно до подання судді Кривошеї А.І.

- визнати протиправною бездіяльність голови Апеляційного суду Вінницької області та керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області щодо ненарахування максимальної премії відповідно до фонду преміювання суду ОСОБА_1 за квітень, червень 2018 року відповідно до подань судді Кривошеї А.І. та зобов'язати голову Апеляційного суду Вінницької області, керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області провести перерахунок відповідно до розміру фонду преміювання суду та виплатити невиплачену частину премії ОСОБА_1 за квітень, червень 2018 року відповідно до подань судді Кривошеї А.І.

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів в частині не встановлення надбавки за інтенсивність праці помічнику судді Кривошеї А.І. - Федорук О.О. у квітні - травні 2018 року та зобов'язати відповідачів встановити таку надбавку, виходячи з подання судді від 24.04.2018 року, від 23.05.2018 року, але в межах фонду заробітної плати встановленої в кожному з місяців.

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів в частині встановлення мінімальної надбавки за інтенсивність праці помічнику судді Кривошеї А.І. - Федорук О.О. в червні 2018 року та зобов'язати відповідачів встановити таку надбавку, виходячи з подання судді від 21.06.2018 року, але в межах фонду заробітної плати встановленої в червні 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказала, що, на її думку, Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області, затверджене наказом голови суду №54/2-05 від 27.11.2017 року, в частині суперечить чинному законодавству України. При цьому, також наголосила, що деякі норми Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області взагалі не виконуються відповідачами. Зокрема щодо інформування суддів щодо наявності фонду оплати праці з метою преміювання помічників суддів. Такі дії відповідачів створили передумови та призвели до неотримання або отримання в неналежному розмірі премії позивачем за червень та листопад 2017 року та з березня по червень 2018 року, не встановлення надбавки за інтенсивність праці за квітень - червні 2018 року в розмірі, що вказаний в поданні судді в межах фонду заробітної плати для кожного з місяців. При цьому, позивач вказала, що під час нарахування премії за вказані періоди та встановлення надбавки за інтенсивність праці помічникам суддів відповідачі виходили із критеріїв, що не передбачені Положенням про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області. Таким чином, надали необргунтовану перевагу в розмірі премії та надбавки за інтенсивність праці одним помічникам суддів перед іншими. З огляду на викладені обставини, позивач просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та зобов'язати вчинити певні дії, що спрямовані на перерахунок, встановлення та виплати премії та надбавки за інтенсивність праці в розмірі, що вказаний у відповідних поданнях судді Кривошеї А.І.

Ухвалою суду від 11.05.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано час для усунення недоліків позовної заяви (а.с. 27, т.1).

21.05.2018 року на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної та надано позовну заяву в новій редакції, якою недоліки первинної позовної заяви усунуто (а.с.31-42, т.1).

Ухвалою суду від 25.05.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Крім того, вказаною ухвалою відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.1, т.1).

19.06.2018 року на адресу суду від голови Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 93-99, т.1). Крім того, зазначив, що Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області відповідає вимогам чинного законодавства та затверджене наказом голови суду № 54/2-05 від 27.11.2017 року відповідно до його компетенції відповідно до положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» . Також зазначив, що Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області в силу специфіки застосування щодо помічників суддів не може відповідати Типовому положенню про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів), оскільки останнє регулює умови преміювання працівників, які є державними службовцями на відміну від помічників суддів. Відповідач також наголосив, що аргументи позивача про те, що суддя має подавати подання про преміювання помічника судді безпосередньо голові суду є необґрунтованими, оскільки відповідно до положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» саме на керівника апарату покладено обов'язок щодо вирішення питань фінансового обслуговування апарату суду, до якого також прикріплюється помічник судді. Крім того, відповідач вказав, що відповідно до норм Умов оплати праці працівників патронатних служб в державних органах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року №15, Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області, за своєю правовою природою повноваження керівника закладу, установи щодо преміювання працівника є дискреційними. Відтак, втручання суду в дискреційні повноваження відповідача в конкретному випадку не можуть розглядатися як такі, що були здійснені згідно із законом.

19.06.2018 року від керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_3 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 3 просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с. 103-112, т.1). Також вказала, що не виплата премії позивачу в березні 2018 року пов'язана з відсутністю відповідного подання судді про преміювання помічника судді, яке подане у строк до закінчення відповідного місяця. Разом з цим, відповідач звернула увагу суду на те, що подання судді про преміювання помічника судді за результатами роботи в березні 2018 року суддя Кривошея А.І. подав лише 04.04.2018 року. Крім того, вказала, що вирішення питання про преміювання помічника судді за відсутності подання судді - не входить до повноважень голови та керівника апарату суду. З огляду на наведене, відповідач 3 вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності голови суду та керівника апарату суду щодо вирішення питання про преміювання помічника судді Федорук О.О. за результатами роботи в березні 2018 року, зобов'язання провести розрахунок та виплатити премію ОСОБА_1 за березень відповідно до подання судді Кривошеї А.І. від 04.04.2018 року є необґрунтованими та безпідставними.

Також відповідач 3 наголосила, що чинне законодавство не передбачає права судді на встановлення розміру премії для його помічника. При цьому, рішення щодо преміювання працівників апарату суду, зокрема, помічників суддів, є дискреційним правом керівника суду як розпорядника коштів, яке він може реалізовувати шляхом прийняття відповідних наказів (розпоряджень).

Водночас, відповідач зазначила, що пропозицій щодо встановлення надбавки за інтенсивність праці помічникові судді Федорук О.О. від судді Кривошеї А.І. на розгляд керівника апарату та/або голови суду не надходили.

Тому, беручи до уваги викладені обставини, відповідач 3 просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 26.07.2018 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі та розгляд справи призначено до судового розгляду по суті (а.с. 192-193, т.1).

Ухвалою суду від 16.08.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Вінницької області, голови Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2, керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити дії, залишено без розгляду, у зв'язку із повторною неявкою позивача та її представника в судове засідання, що перешкоджає розгляду справи (а.с. 243-245, т.1).

Не погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2018 року до Вінницького апеляційного адміністративного суду (а.с. 11-22, т. 2).

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Вінницької області, голови Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2, керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії скасовано (а.с. 70-72, т.2).

З огляду на наведене, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.10.2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Вінницької області, голови Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2, керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, прийнято до провадження та призначено дату судового розгляду (а.с. 83, т.2).

Ухвалою суду від 16.10.2018 року витребувано у Апеляційного суду Вінницької області додаткові докази в адміністративній справі (а.с.105-106, т.2)

В судове засідання позивач та її представник не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, 16.10.2018 року на адресу суду від позивача надійшла заява (за вх. № 45580) про розгляд справи без її участі в порядку письмового провадження (а.с. 100-101, т.2).

Представники відповідачів в судове засідання також не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися завчасно та належним чином. Проте, 16.10.2018 року на адресу суду надійшли клопотання (за вх. № 45613 та за вх. №45615) про розгляд справи за відсутності відповідачів (а.с. 102, 103, т.2).

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги викладені обставини, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позовних вимог, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.05.2011 року, за поданням судді Кривошеї А.І., Федорук Олена Олександрівна призначена на посаду помічника судді Апеляційного суду Вінницької області, відповідно наказу керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області №21/52.

27.11.2017 року наказом голови Апеляційного суду Вінницької області №54/2-05 затверджено Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області (а.с. 9-11, т.1).

Відповідно до подання судді Апеляційного суду Вінницької області Кривошеї А.І. від 22.06.2017 року, він просив преміювати помічника судді Федорук О.О. в розмірі посадового окладу. При цьому, на поданні судді головою суду проставлено резолюцію: «Начальнику відділу ОСОБА_4 прошу розглянути та доповісти щодо розміру фонду заробітної плати» . На виконання вказаної резолюції, головним бухгалтером ОСОБА_4 письмово зазначено: "Не заперечую в розмірі 25%" (а.с. 62, т.1)

29.06.2017 року наказом голови Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2 №85/2-07к "Про преміювання працівників патронатної служби в Апеляційному суді Вінницької області у червні 2017 року" позивача премійовано в межах фонду оплати праці в розмірі 25% посадового окладу. Із вказаного наказу судом встановлено, що деякі інші помічники суддів, зокрема ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були премійовані в розмірі 40% і 50% від посадового окладу відповідно (а.с.63-64, т.1).

Відповідно до подання судді Апеляційного суду Вінницької області Кривошеї А.І. від 27.11.2017 року, він просив преміювати помічника судді Федорук О.О. відповідно до її особистого вкладу в загальні результати роботи (а.с. 65, т.1).

28.11.2017 року наказом голови Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2 №162/2-07к «Про преміювання працівників патронатної служби в Апеляційному суді Вінницької області у листопаді 2017 року» позивача премійовано в межах фонду оплати праці в розмірі 300% посадового окладу. Крім того, зазначеним наказом деяких помічників суддів премійовано в розмірі 350% від посадового окладу, а помічник голови суду ОСОБА_6 - 375% від посадового окладу (а.с.66-67).

29.03.2018 року наказом голови Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2 №27/02-06к «Про преміювання працівників патронатної служби в Апеляційному суді Вінницької області у березні 2018 року» премійовано працівників патронатної служби Апеляційного суду Вінницької області (а.с. 119-120, т.1). Проте, премія за березень 2018 року позивачу не виплачувалась, у зв'язку із відсутністю подання судді Кривошеї А.І. При цьому, подання про призначення премії помічнику судді Федорук О.О. за березень 2018 року від судді Кривошеї А.І. надійшло 04.04.2018 року. Як видно із подання судді від 04.04.2018 року, направлення такого подання про преміювання із запізненням є наслідком порушення п. 1 розділу 2 Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області, а саме: бухгалтерською службою своєчасно не було доведено до відома суддів інформацію про існування фонду преміювання та його розмір.

20.04.2018 року суддя Апеляційного суду Вінницької області Кривошея А.І. звернувся до керівника апарату та в.о. голови суду із доповідною запискою в якій просив:

- призначити службове розслідування та притягнути до дисциплінарної відповідальності працівників апарату, що допустили порушення п. 1 розділу 2 Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області, яке призвело до неотримання премій помічниками суддів за березень 2018 року в розмірі 100%, подання щодо яких подано суддями в квітні;

- при виплаті премії за квітень 2018 рік врахувати безпідставне недоотримання 100 % премії помічниками, що її заслуговують, відповідно до наданих подань суддями. Це помічники ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9;

- завчасно довести до відома кожного судді палати про фонд преміювання на квітень 2018 року для можливості своєчасно звернутись з поданням про преміювання;

- привести Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області у відповідність до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №15 від 18.01.2017 року та Типового положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 13.06.2016 року № 646 (а.с. 13-16, т.1).

26.04.2018 року в.о. голови суду ОСОБА_10 надано відповідь, що спірні питання щодо нарахування премій помічникам суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення обговорено на загальних зборах працівників апарату суду 03.03.2018 року за участю керівництва суду, секретарів палат та суддів. Звернуто увагу учасників зібрання на те, що ініціювання питання щодо преміювання помічників суддів належить до сфери повноважень судді, а не керівника апарату чи голови суду, що суперечить п. 1 розділу 2 Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області, затвердженого наказом голови суду №54/2-05 від 27.11.2017 року.

Крім того, у проведенні службового розслідування за вказаним фактом не доведення інформації про наявність фонду оплати праці для виплати премії помічникам суддів та не виплати премії за березень 2018 року деяким помічникам суддів відмовлено. Водночас запропоновано вказане питання обговорити на чергових зборах суддів Апеляційного суду Вінницької області (а.с. 18-21, т.1).

Відповідно до подання судді Апеляційного суду Вінницької області Кривошеї А.І. від 23.04.2018 року, він просив преміювати помічника судді Федорук О.О. в розмірі 100 % від посадового окладу. Крім того, суддя вказав, що вказати конкретний розмір премії позбавлений можливості, оскільки інформацію про розмір фонду преміювання помічників суддів йому, в порушення вимог Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області, не доведено (а.с. 69, т.1).

25.04.2018 року наказом в.о. голови Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_10 №47/02-06к "Про преміювання працівників патронатної служби в Апеляційному суді Вінницької області у квітні 2018 року" позивача премійовано в межах фонду оплати праці в розмірі 50% посадового окладу. Однак, зазначеним вище наказом чотирьом помічникам суддів розмір премії збільшено на 25%, в зв'язку з їх участю в організації та проведенні 3 Всеукраїнського дебатного турніру з цивільного права і процесу «Майстерність судової промови» (а.с. 71-72, т.1).

Відповідно до подання судді-секретаря судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення ОСОБА_11 від 24.04.2018 року, він просив встановити всім помічникам суддів кримінальної палати Апеляційного суду Вінницької області надбавку за інтенсивність праці в розмірі 72 % від посадового окладу, в тому числі і позивачу (а.с.68, т.1).

Однак, 25.04.2018 року відповідно до наказу в.о. голови Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_10 №46/02-06к "Про встановлення надбавки за інтенсивність праці працівникам патронатної служби у квітні 2018 року", надбавка помічникам суддів кримінальної палати Апеляційного суду Вінницької області, в тому числі позивачу не встановлена (а.с. 70, т.1).

23.05.2018 року суддя Кривошея А.І. в черговий раз звернувся до керівника апарату ОСОБА_3 із поданням про встановлення надбавки за інтенсивність праці помічнику судді-секретаря палати ОСОБА_1 (а.с. 161, т.1)

Проте, наказом в.о. голови Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_10 від 30.05.2018 року №71/02-06к «Про встановлення надбавки за інтенсивність праці працівникам патронатної служби у травні 2018 року» позивачу надбавку за інтенсивність праці в межах економії фонду оплати праці не встановлено (а.с.163, т.1).

Згідно подання судді Кривошеї А.І. від 23.06.2018 року, він просив преміювати помічника судді Федорук О.О. в максимально можливому розмірі відповідно до наявного фонду преміювання (а.с. 178, т.1).

25.06.2018 року наказом голови Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2 №107/02-06к «Про преміювання працівників патронатної служби в Апеляційному суді Вінницької області у червні 2018 року» , позивача премійовано в межах фонду оплати праці в розмірі 50% посадового окладу. Разом з цим, помічника голови суду премійовано в розмірі 100 % від посадового окладу (а.с. 179-180, т.1).

21.06.2018 року суддя Кривошея А.І. в черговий раз звернувся з поданням до керівника апарату щодо встановлення надбавки за інтенсивність праці помічнику судді Федорук О.О. Також зазначив, що ОСОБА_1 виконує його доручення ще і як помічника секретаря палати, оскільки у нього немає другого помічника. Крім того, він вказав, що має найбільше навантаження в суді серед суддів - 7,1 (а.с. 173, т.1).

Наказом голови Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2 від 25.06.2018 року № 108/02-06к «Про встановлення надбавки за інтенсивність праці працівників патронатної служби у червні 2018 року» позивачу встановлено надбавку за інтенсивність праці у розмірі 25% посадового окладу, тоді як іншим помічникам - 50%, а помічнику голови суду - 100% (а.с. 174, т.1.).

Вважаючи норми Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області протиправними в частині, бездіяльність щодо не доведення до відома суддів інформації про розмір фонду преміювання суду, дії щодо невиплати та виплати премії у розмірі, що є меншим від того, що виплачена іншим помічникам суддів у червні, листопаді 2017 року, березні, квітні, червні 2018 року, бездіяльність щодо не встановлення надбавки за інтенсивність праці за квітень - травень 2018 року, та встановлення такої надбавки в розмірі меншому від того, що отримують інші помічники суддів у червні 2018 року протиправними, з метою захисту своїх прав та інтересів, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про оплату праці» у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, чинним законодавством України встановлено мінімальні гарантії щодо права на заробітну плату. До структури заробітної плати входить заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями.

Як зазначалося вище, 27.11.2017 року наказом голови Апеляційного суду Вінницької області №54/2-05 затверджено Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області (а.с. 9-11, т.1).

Відповідно до п. 1 розділу 2 Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області (далі - Положення) відділ планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності (бухгалтерська служба) суду щомісяця або щокварталу розраховує фонд преміювання суду в розрізі кожного самостійного структурного підрозділу суду, помічників суддів, та інших працівників, які не входять до структурних підрозділів суду, залежно від їхньої штатної чисельності та доводить зазначену інформацію до відома їхніх керівників (начальників відділів) та керівника апарату.

Відповідно до п. 6 розділу 1 цього Положення преміювання помічників суддів відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах фонду преміювання суду здійснюється на підставі подання судді.

При цьому, розмір премії помічникам суддів встановлюється наказом голови суду за поданням керівника апарату, погодженим з начальником - головним бухгалтером відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності суду в межах затвердженого фонду оплати праці суду відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням їх нього особистого внеску в загальні результати роботи в межах фонду преміювання суду.

Позивач, серед іншого, не погоджується із тим порядком визначення розміру премії, що встановлений Положенням про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області, вважаючи його протиправним та з метою скасування звернулась до суду з даним позовом.

Так, вирішуючи питання про наявність або відсутність повноважень на встановлення головою суду розміру премії та надбавки за інтенсивність праці помічникам суддів відповідного суду, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України Про судоустрій України від 07.02.2002 року, який втратив чинність 03.08.2010 року, у зв'язку із прийняттям Закону України Про судоустрій та статус суддів визначалось, що голова апеляційного суду: 1) здійснює організаційне керівництво діяльністю суду; 2) розподіляє обов'язки між заступниками голови суду; 3) на підставі акта про обрання (призначення) суддею чи припинення повноважень судді видає відповідний наказ; утворює судові палати та вносить на затвердження президії суду їх персональний склад; 4) організовує роботу президії суду, вносить на її розгляд питання і головує на засіданнях президії; 5) організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення в яких набрали законної сили; 6) приймає на роботу та звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у порядку, встановленому законом, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення; 7) організовує підвищення кваліфікації суддів і працівників

апарату відповідного суду; 8) подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансування

витрат на утримання суду та організаційного забезпечення його діяльності; 9) представляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями; 10) вносить пропозиції Голові Верховного Суду України чи голові відповідного вищого спеціалізованого суду щодо кандидатур для призначення на посади голів місцевих судів та їх заступників; 11) здійснює інші передбачені законом повноваження.

Голова апеляційного суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження.

Відтак, Закон України Про судоустрій України від 07.02.2002 року, який втратив чинність у зв'язку із прийняттям Закону України Про судоустрій та статус суддів визначав повноваження голови суду, в тому числі щодо прийняття на роботу і звільнення працівників апарату суду, присвоєння їм рангів державного службовця у встановленому законом

порядку, а також застосування щодо них заохочень та накладення дисциплінарних

стягнень.

Разом з тим, із прийняттям Закону України Про судоустрій та статус суддів , в тому числі в редакції, що існувала на момент виникнення спірних правовідносин, голова суду виконує представницьку функцію та ті повноваження, що вказані у наведеному Законі. Водночас, повноваження голови суду щодо застосування до працівників апарату суду заохочень не є характерними для посади голови суду в силу вимог Закону України Про судоустрій та статус суддів .

Так, статтею 29 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено повноваження голови апеляційного суду, серед яких наступне: 1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; 2) визначає адміністративні повноваження заступників голови апеляційного суду; 3) контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посади керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства; 4) видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв'язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ; 5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про вакантні посади суддів в апеляційному суді у триденний строк з дня їх утворення; 6) забезпечує виконання рішень зборів суддів апеляційного суду; 7) організовує ведення та аналіз судової статистики, організовує вивчення та узагальнення судової практики, інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства; 8) сприяє виконанню вимог щодо підтримання кваліфікації суддів апеляційного суду та підвищення їхнього професійного рівня; 9) здійснює повноваження слідчого судді та призначає з числа суддів апеляційного суду суддів (суддю) для здійснення таких повноважень у випадках, визначених процесуальним законом; 10) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, повноважень голови суду щодо визначення розміру премії і надбавки за інтенсивність праці помічникам інших суддів, чинним законодавством не визначено. Разом з цим, посилання відповідачів на п. 10 ст. 29 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є безпідставними, оскільки такий чіткої вказівки щодо вказаного питання не містить.

Разом з цим, ч. 1 ст. 155 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.

Частиною 1 ст. 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника (помічників) судді, затвердженим ОСОБА_12 суддів України.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді.

Положенням про помічника судді, затвердженим рішенням ОСОБА_12 суддів України від 25.03.2011 року № 14 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що помічник судді з питань підготовки справ до розгляду підзвітний лише відповідному судді. Також вищевказаним Положенням передбачалось, що помічник судді прикріплюється для кадрового та фінансового обслуговування до апарату відповідного суду. Помічнику судді надається постійне робоче місце в суді, до апарату якого він прикріплений. Застосування заходів заохочення та дисциплінарного стягнення до помічника судді здійснюється керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Аналогічні приписи містить і Положення про помічника судді, затверджене рішенням ОСОБА_12 суддів України від 18.05.2018 року № 21.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 року до посад патронатної служби, крім інших, належать посади помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів.

Згідно абз. 2 п. 1 Положення про помічника судді, затверджене рішенням ОСОБА_12 суддів України від 18.05.2018 року № 21, посади помічників судді належать до посад патронатної служби, на які не поширюється дія Закону України "Про державну службу", крім статті 92 Закону України "Про державну службу".

З огляду на викладене, помічник судді є працівником апарату суду, а його посада належить до посад патронатної служби. При цьому, помічник судді підзвітний судді з питань підготовки справ до розгляду. Саме за поданням судді помічник судді призначається та звільняється з посади, а також вирішуються інші питання проходження патронатної служби.

Отже, фактично суддя є безпосереднім керівником для свого помічника, який з питань підготовки справ до розгляду підзвітний лише відповідному судді. Відтак, саме суддя вправі надавати оцінку виконання помічником об'єму проведеної роботи, інтенсивності його роботи та визначати вклад в загальні результати роботи суду за підсумками певного періоду. Водночас, рішення судді щодо об'єму вкладу помічника судді в загальні результати роботи суду відображаються у поданні судді про преміювання помічника судді чи в поданні про встановлення надбавки за інтенсивність праці.

Однак, щодо дотримання решти вимог трудового законодавства, зокрема, з питань заохочення, дисциплінарного стягнення, дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, тощо помічник підзвітний керівнику апарату суду.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідно до чинного законодавства України, вирішення питання про преміювання помічника судді, або встановлення йому надбавки за інтенсивність праці повинно відбувати за поданням безпосереднього керівника помічника судді, а саме судді та на підставі наказу керівника апарату, оскільки саме керівник апарату є особою відповідальною за організаційне (в тому числі фінансове забезпечення) апарату суду, до якого прикріплюється помічник судді.

Проте, відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій та статус суддів" повноваження щодо преміювання помічників суддів та встановлення їм надбавки не є характерними для повноважень голови апеляційного суду.

Таким чином, абзац 2 пункту 6 Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області, що затверджене наказом голови суду №54/2-05 від 27.11.2017 року, в частині встановлення розміру премії помічникам суддів наказом голови суду за поданням керівника апарату, погодженим з начальником - головним бухгалтером відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності суду в межах затвердженого фонду оплати праці суду відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням їх нього особистого внеску в загальні результати роботи в межах фонду преміювання суду, не відповідає вимогам Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та підлягає скасуванню.

При цьому, розглядаючи вимогу позивача про зобов'язання Апеляційного суду Вінницької області привести Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області, затверджене наказом голови суду №54/2-05 від 27.11.2017 року, у відповідність до Типового положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 13.06.2016 року № 646, суд не погоджується з необхідністю зобов'язання відповідачів вчинити певні дії, оскільки таке зобов'язання покладене на відповідачів в силу вимог норм Кодексу законів про працю України, Закону України «Про державну службу» , Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , Постанови Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці працівників державних органів» від 18.01.2017 року №15, Постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 року № 24 «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році» , «Положення про помічника судді» , затвердженого рішенням ОСОБА_12 суддів України від 18.05.2018 № 21, наказу Міністерства праці України «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» від 02.10.1996 року №77.

Відтак, суд вважає за необхідне обрати інший спосіб захисту порушеного права позивача, а саме скасувати абзац 2 пункту 6 Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області, що затверджене наказом голови суду №54/2-05 від 27.11.2017 року, в частині встановлення розміру премії помічникам суддів наказом голови суду за поданням керівника апарату, погодженим з начальником - головним бухгалтером відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності суду в межах затвердженого фонду оплати праці суду відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням їх нього особистого внеску в загальні результати роботи в межах фонду преміювання суду. Разом з цим, суд не вбачає додаткових підстав для зобов'язання відповідачів вчинити дії, які вони і так повинні вчинити відповідно до чинних нормативно - правових актів України.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Апеляційного суду Вінницької області відповідно до п. 1 розділу 2 Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області, що затверджене наказом голови суду №54/2-05 від 27.11.2017 року, доводити щомісячно до відома суддів інформацію про розмір фонду преміювання суду, суд звертає увагу на таке.

Як зазначалося, відповідно до п. 1 розділу 2 Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області (далі - Положення) відділ планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності (бухгалтерська служба) суду щомісяця або щокварталу розраховує фонд преміювання суду в розрізі кожного самостійного структурного підрозділу суду, помічників суддів, та інших працівників, які не входять до структурних підрозділів суду, залежно від їхньої штатної чисельності та доводить зазначену інформацію до відома їхніх керівників (начальників відділів) та керівника апарату.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для покладення на відповідачів зобов'язання доводити щомісячно до відома суддів інформацію про розмір фонду преміювання суду, оскільки така інформація повинна надаватися суддям в силу вимог вказаного Положення.

Крім того, оцінюючи вимоги в частині про зобов'язання Апеляційного суду Вінницької області відповідно до п. 1 розділу 2 Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області доводити щомісячно до відома суддів інформацію про розмір фонду преміювання суду, суд зазначає, що право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Отже, вимога про зобов'язання доводити щомісячно до відома суддів інформацію про розмір фонду преміювання суду, на думку суду, є передчасною, оскільки суд не може стверджувати про ймовірність допущення відповідачем протиправної бездіяльності у майбутньому.

Разом з тим, як видно із матеріалів справи та даних отриманих із відзивів на позовну заяву, інформація про розмір фонду преміювання суду в березні 2018 року не була доведена до відома суддів, що в подальшому призвело до невчасного звернення судді Кривешеї А.І. із поданням, ненарахування та невиплати премії позивачу. В інші місяці, така інформація також не доводилась до відома суддів, що фактично позбавляє їх можливості визначення розміру премії у відсотковому співвідношенні та обмежує суддю в праві вчасно та якісно підготувати подання про преміювання свого помічника.

Проте, як зазначалося, обов'язок щодо доведення інформації до суддів щодо наявного розміру фонду преміювання суду передбачений Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області. Відтак, суд доходить висновку про наявність бездіяльності Апеляційного суду Вінницької області щодо не доведення інформації суддям щодо наявного розміру фонду преміювання суду з метою визначення розміру премії та зазначення розміру (відсотку) у поданні судді за червень, листопад 2017 року, березень, квітень, червень 2018 року та зобов'язання Апеляційного суду Вінницької області відповідно до п. 1 розділу 2 Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області, що затверджене наказом голови суду №54/2-05 від 27.11.2017 року, довести таку інформацію до відома суддів про розмір фонду преміювання суду за вказані місяці з метою нарахування та виплати премії позивачу. Вказані аргументи сторони позивача враховано судом при вирішені питання про донарахування премії та надбавки за інтенсивність праці позивача в спірні періоди.

Суд наголошує, що в подальшому відповідачі повинні керуватися вимогами Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області, а тому додатково покладати на суд аналогічних обов'язок, суд не вбачає підстав.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Апеляційного суду Вінницької області здійснити перерахунок премії позивача за червень 2017 року виходячи з 50% посадового окладу, за листопад 2017 року виходячи з 375% посадового окладу, провести розрахунок та виплатити премію позивачу за березень 2018 року, перерахувати та виплати премію за квітень 2018 року та червень 2018 року в максимально можливому розмірі, відповідно до подання судді Кривошеї А.І., суд зазначає наступне.

Так, представники відповідачів при встановленні конкретного розміру премії позивачу посилаючись на наявність в конкретному випадку дискреційних повноважень роботодавця щодо визначення розміру заохочення працівника.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд зазначає, що у рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації ОСОБА_12 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_12 Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На думку суду, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може» , «має право» , «за власної ініціативи» , «дбає» , «забезпечує» , «веде діяльність» , «встановлює» , «визначає» , «на свій розсуд» . Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним

- при реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Суд погоджується, що в конкретному випадку повноваження щодо встановлення премії та надбавки за інтенсивність праці є за своєю природою такими, що наділяють суб'єкта владних повноважень певною свободою розсуду, однак в конкретній ситуації вбачається надання необґрунтованої переваги однієї особи перед іншою за аналогічних обставин. При цьому надання такої переваги взагалі не обґрунтоване суб'єктом владних повноважень.

Враховуючи наведене вище, при прийнятті рішення про встановлення помічникам судді надбавки за інтенсивність праці та премії наступні обставини, а саме: подання судді, в якому обґрунтовано розмір надбавки чи премії, особистий внесок помічника судді в загальні результати роботи суду та наявний фонд преміювання суду та фонд оплати праці.

Так, в конкретному випадку, за спірні місяці, в яких позивачу премія не виплачувалась або виплачувалась у меншому розмірі, надбавка за інтенсивність праці не встановлювалась чи встановлювалась в меншому розмірі, суддею вносилось обґрунтоване подання.

За встановленими обставинами справи, а також враховуючи виплату премії та надбавки за інтенсивність праці іншим помічникам суддів, суд робить висновок про наявність певного фонду преміювання суду та фонду оплати праці у Апеляційному суді Вінницької області.

Водночас, відповідачі дійшли помилкового висновку під час визначення розміру премії та надбавки за інтенсивність праці в частині об'єму особистого внеску позивача в загальні результати роботи суду, оскільки, як зазначалося таку оцінку може надати безпосередній керівник помічника судді - суддя, у своєму поданні про призначення надбавки за інтенсивність праці чи виплату премії. Як наслідок такого помилкового висновку, відповідачами допущено протиправну бездіяльність та дії, що стали предметом оскарження в даній справі.

Зокрема, наказом голови Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2 від 29.06.2017 року №85/2-07к «Про преміювання працівників патронатної служби в Апеляційному суді Вінницької області у червні 2017 року» позивача премійовано в межах фонду оплати праці в розмірі 25% посадового окладу. Згідно ж подання судді Кривошеї А.І. він просив преміювати помічника судді Федорук О.О. в розмірі посадового окладу.

На поданні судді головою суду вчинено резолюцію: «Начальнику відділу ОСОБА_4 прошу розглянути та доповісти щодо розміру фонду заробітної плати» , на що головним бухгалтером ОСОБА_4 письмово зазначено: «Не заперечую в розмірі 25%» .

Тобто, слід зробити висновок, що розмір фонду заробітної плати на червень місяць дозволяв встановлювати максимальну премію помічнику судді в розмірі 25% посадового окладу.

Однак, зазначеним вище наказом деяких інших помічників суддів було премійовано в розмірі 40% та 50% від посадового окладу.

Крім того, наказом голови Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2 від 28.11.2017 року №162/2-07к «Про преміювання працівників патронатної служби в Апеляційному суді Вінницької області у листопаді 2017 року» позивача премійовано в межах фонду оплати праці в розмірі 300% посадового окладу.

Однак, вказаним наказом деяких помічників суддів премійовано в розмірі 350% та 375% від посадового окладу. При цьому, в поданні керівника апарату не вказані підстави призначення позивачу розміру премії нижче 375 % від посадового окладу, хоча в поданні судді Кривошеї А.І. зазначено про фактичне виконання нею обов'язків двох помічників (помічника судді та помічника судді - секретаря палати).

Як видно із матеріалів справи (доповідна записка, відповідь на лист судді Кривошеї А.І. та ін.) про існування фонду преміювання суду за березень 2018 року доведено до відома не всім суддям, як наслідок деякі помічники суддів, в тому числі позивач, не отримали премію за березень 2018 року, в зв'язку із відсутністю подання судді. Вказані доводи представниками відповідачів під час розгляду справи не спростовано. Як вже зазначалося вище, вказана бездіяльність, є порушенням норм Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області.

Крім того, в квітні 2018 року суддя Кривошея А.І., як і ряд інших суддів, звернулись з поданням про преміювання їх помічників в розмірі 100% посадового окладу. Однак головним бухгалтером погоджено фонд преміювання - 50% посадового окладу.

Наказом в.о. голови Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_10 від 25.04.2018 року №47/02-06к «Про преміювання працівників патронатної служби в Апеляційному суді Вінницької області у квітні 2018 року» позивача премійовано в межах фонду оплати праці в розмірі 50% посадового окладу.

Однак, вказаним наказом чотирьом помічникам суддів за ініціативою заступника голови суду розмір премії збільшено на 25% посадового окладу, в зв'язку з їх участю в організації та проведенні 3 Всеукраїнського дебатного турніру з цивільного права і процесу «Майстерність судової промови» .

Суд вважає, що наведене мотивування є безпідставним з огляду на таке.

Статтею 157 згаданого Закону визначено, що кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим ОСОБА_12 суддів України. Згідно цього Положення помічник судді - це посадова особа, яка забезпечує виконання суддею відповідних повноважень та сприяє здійсненню правосуддя. Отже, премія помічника судді - це державні кошти, що виплачується помічникам за їх безпосередній вклад у результати роботи суду, які стосуються їх службових обов'язків.

Також, наказом голови Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2 від 25.06.2018 року №107/02-06к «Про преміювання працівників патронатної служби в Апеляційному суді Вінницької області у червні 2018 року» позивача премійовано в межах фонду оплати праці в розмірі 50% посадового окладу. Згідно ж подання судді Кривошеї А.І. він просив преміювати ОСОБА_1 в максимальному розмірі до фонду преміювання. Однак, зазначеним вище наказом деяких інших помічників суддів премійовано у розмірі 100% окладу.

Приймаючи рішення, суд також враховує правову позицію, викладену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі Рисовський проти України , в якому суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

На думку, суду норми Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області, що затверджене наказом голови суду №54/2-05 від 27.11.2017 року, в досліджуваній частині сформовані таким чином, що не сприяють юридичній визначеності у спірних правовідносинах, мінімізують значення подання судді про преміювання чи встановлення надбавки, в якому надано оцінку об'єму вкладу помічника судді в загальні результати роботи суду.

Суд зазначає, що метою преміювання є матеріальне стимулювання високопродуктивної та ініціативної праці, підвищення її ефективності, якості, заінтересованості у досягненні її кінцевого результату та посилення персональної відповідальності за доручену роботу або поставлені завдання, в межах фонду оплати праці. При цьому, суд звертає увагу, що коефіцієнт навантаження судді Кривошеї А.І. є найбільшим серед суддів апеляційного суду 8,3, відхилення від середнього становить 4,3.

Аналогічна ситуація мала місце із невстановленням деяким помічникам, в тому числі позивачу, надбавки за інтенсивність праці у квітні - травні 2018 року, незважаючи на наявність фінансових ресурсів для вказаних цілей та подання судді, або ж коли така надбавка встановлена у червні 2018 року в меншому розмірі, ніж у інших помічників суддів, незважаючи на те, що відповідно до подання судді за статистичними показниками позивач виконав більший об'єм роботи та фактично виконувала посадові обов'язки за посадою помічника судді та помічника секретаря палати апеляційного суду.

Наведені вище обставини, можуть свідчити про надання суб'єктом владних повноважень необґрунтованої та немотивованої переваги однієї особи перед іншою особою, які перебувають в аналогічних чи схожих обставинах. А тому, така ситуація фактично виключає дискреційність повноважень суб'єкта владних повноважень.

Так, відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_12 України, є частиною національного законодавства України.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» , п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» , п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції встановлена загальна заборона дискримінації, зокрема, здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1.

Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).

Так, у справі «Тлімменос проти Греції» (Thlimmenos v. Greece, 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

Аналогічний підхід закріплено в національному праві. Так, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім іншого, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що дії та бездіяльність щодо виплати премії та не встановлення, встановлення надбавки за інтенсивність праці в меншому розмірі, за наявних в справі обставин, є протиправними, вчинені із порушенням принципу рівності за відсутності об'єктивних на те підстав, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зокрема, суд доходить висновку, що з метою повного захисту прав та законних інтересів позивача, слід зобов'язати керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області вчинити дії щодо донарахування та виплати премії за червень, листопад 2017 року та березень, квітень, червень 2018 року відповідно до подань судді Кривошеї А.І. в межах фонду преміювання суду з урахуванням висновків суду. Крім того, суд вважає за необхідне зобов'язати керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_3 вчинити дії щодо донарахування та виплати надбавки за інтенсивність праці помічнику судді Федорук О.О. за квітень, травень, червень 2018 року відповідно до подань судді Кривошеї А.І. в межах фонду заробітної плати суду, встановленої в кожному з місяців та з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Підсумовуючи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для часткового задоволення останніх.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Як видно із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду відповідно до квитанції №63 від 18.05.2018 року сплачено 1409,60 грн судового збору. Беручи до уваги, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати абзац 2 пункт 6 Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області, що затверджене наказом голови суду №54/2-05 від 27.11.2017 року.

Визнати протиправними бездіяльність та дії голови Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2, керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_3 щодо невиплати премії та виплати премії у меншому розмірі помічнику судді Федорук Олені Олександрівні за березень 2018 року та за червень, листопад 2017 року, квітень, червень 2018 року відповідно до подань судді Кривошеї А.І. в межах фонду преміювання суду.

Зобов'язати керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_3 вчинити дії щодо донарахування та виплати премії за червень, листопад 2017 року та березень, квітень, червень 2018 року відповідно до подань судді Кривошеї А.І. в межах фонду преміювання суду з урахуванням висновків суду.

Визнати протиправними бездіяльність та дії голови Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2, керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_3 щодо не встановлення у квітні, травні 2018 року та встановлення надбавки за інтенсивність праці помічнику судді Федорук О.О. в меншому розмірі червні 2018 року.

Зобов'язати керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_3 вчинити дії щодо донарахування та виплати надбавки за інтенсивність праці помічнику судді Федорук О.О. за квітень, травень, червень 2018 року відповідно до подань судді Кривошеї А.І. в межах фонду заробітної плати суду, встановленої в кожному з місяців та з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 21037, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Анатолія Бортняка, 2/71) частину сплаченого при зверненні до суду судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань Апеляційного суду Вінницькій області (код ЄДРПОУ 02890328, адреса: 21050, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Соборна, 6) в розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 21037, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Анатолія Бортняка, 2/71)

Відповідач 1: Апеляційний суд Вінницької області (код ЄДРПОУ 02890328, адреса: 21050, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Соборна, 6)

Відповідач 2: голова Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2 (21050, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Соборна, 6)

Відповідач 3: керівник апарату Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_3 (21050, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Соборна, 6)

Повний текст рішення суду виготовлено: 05.12.2018

Суддя Чернюк Алла Юріївна