Ухвала

від 03.12.2018 по справі 168/128/17

СТАРОВИЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 168/128/17

Провадження № 6/168/12/18

У Х В А Л А

03 грудня 2018 року смт. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Назарука О.В.,

секретар судових засідань - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Стара Вижівка Волинської області в залі суду подання головного державного виконавця Старовижівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2, про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України,

В С Т А Н О В И В:

Головний державний виконавець Старовижівського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_2 звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на примусовому виконанні у РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області перебуває зведене виконавче провадження № 56553803 з виконання: виконавчого листа № 79/17 від 15 травня 2017 року про стягнення з ОСОБА_3 шкоди в сумі 29396,59 грн. та виконавчого листа № 78/17 від 15 травня 2017 року про стягнення з ОСОБА_3 судового збору в сумі 1600 грн. Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавцем 17 травня 2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Рішення боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на виконання рішення не здійснено. Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно з інформацією, наданою на запити, транспортні засоби, нерухоме майно, земельні ділянки за боржником не зареєстровані, не зареєстрований як отримувач пенсії, відсутні відомості про місце роботи, про відкриті рахунки боржника. Виконавцем 03 квітня 2018 року, 17 травня 2018 року, 01 серпня 2018 року, 15 серпня 2018 року, на адресу боржника надсилались виклики, однак боржник жодного разу на виклики державного виконавця до відділу ДВС не з'являвся, про причини неявки не повідомив виконавця. Є відомості про перетин державного кордону. Враховуючи ту обставину, що боржник ухиляється від покладених на нього судовими рішеннями зобов'язань, державний виконавець вважає, що наявні підстави для обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3

В судове засідання державний виконавець не з'явився, подав заяву про розгляд подання без його участі.

У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши подання, дослідивши копії матеріалів виконавчого провадження, що містяться у матеріалах справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження, та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України , право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до положень пункту 19 частини 2 статті 18 Закону України Про виконавче провадження , у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець зобов'язаний звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Положеннями пункту 2 розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, подання про тимчасове обмеження у праві виїзду, має обов'язково містити, зокрема, обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов'язань.

Згідно положень частини 1-3 статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Судом встановлено, що на виконанні у Старовижівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області перебуває зведене виконавче провадження № 56553803 з виконання: виконавчого листа № 79/17 від 15 травня 2017 року про стягнення з ОСОБА_3 шкоди в сумі 29396,59 грн.; виконавчого листа № 78/17 від 15 травня 2017 року про стягнення з ОСОБА_3 судового збору в сумі 1600 грн. (аркуш справи 59-63).

Державний виконавець, звертаючись до суду із вказаним поданням, зазначає, що боржником не виконано жодного зобов'язання, покладеного на нього.

У ході здійснення державним виконавцем передбачених законом виконавчих дій та заходів примусового виконання судового рішення встановлено, що будь-яке рухоме і нерухоме майно, зокрема будинки, квартири, земельні ділянки, транспортні засоби тощо, що належать боржнику ОСОБА_4 на праві власності і на які з метою виконання судового рішення можливо звернути стягнення, відсутнє, що об'єктивно підтверджується матеріалами виконавчого провадження (аркуш справи 70, 75-76).

Боржник ОСОБА_4 як фізична особа-підприємець в органах державної фіскальної служби України не зареєстрований, на обліку в Пенсійному фонді України не перебуває і інформація про джерела отримання останнім доходів у ДРФО відсутня (аркуш справи 68-69, 71-72).

Згідно інформації наданої з бази даних ВІС Шлюз МВС - АРКАН боржник ОСОБА_3 перетинав державний кордон 07 червня 2018 року (аркуш справи 73 зворот).

Державним виконавцем здійснювались виклики боржника, які не дали результату.

Починаючи з моменту відкриття виконавчого провадження боржнику було забезпечено належну інформованість щодо відкритого виконавчого провадження.

Разом з тим, згідно з частиною 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З довідки Сереховичівської сільської ради Старовижівського району Волинської області від 12 листопада 2018 року № 944/02-07 встановлено, що ОСОБА_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Державним виконавцем надано акт від 01 серпня 2018 року про відсутність у боржника майна на яке може бути звернуто стягнення, однак суд не може прийняти даний акт як належний та допустимий доказ, оскільки з останнього неможливо встановити за якою саме адресою здійснювався вихід державного виконавця, а також відсутні відомості щодо інших осіб які були залучені до проведення виконавчих дій, підписи понятих тощо.

Крім того, державним виконавцем не вчинено жодних дій щодо виходу за місцем реєстрації боржника, виявлення та опис майна боржника за місцем його реєстрації - м.Ковель вул.У.Самчука, буд. №3/1.

За таких обставин, державний виконавець, не здійснивши відповідних заходів, передчасно звернуся з поданням до суду про вжиття крайнього заходу забезпечення виконання рішення суду - обмеження боржника у його конституційному праві - праві виїзду за кордон.

Також не надано державним виконавцем і будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов'язань, та доказів, які б свідчили про те, що боржник ухиляється від виконання судового рішення.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Поняття ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Ухилення від виконання юридичного обов'язку завжди є актом свідомої поведінки, коли особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Окрім того, факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець повинен зазначити у поданні.

Дії державного виконавця щодо розшуку майна, коштів у боржника не можуть свідчити про ухилення самого боржника від виконання зобов'язань, оскільки такі дії проводяться державним виконавцем незалежно від ухилення чи не ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.

Отже, на глибоке переконання суду, надані виконавцем докази свідчать лише про наявність боргу та містять відомості про майновий стан боржника, а не про факт ухилення боржником від виконання покладених на нього рішенням суду грошових зобов'язань.

Дані щодо перетину боржником державного кордону України не є доказом його ухилення від виконання рішення суду та доказом про наміри залишити країну з метою ухилення від виконання рішення суду, оскільки право на вільне пересування гарантоване Конституцією України.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною . При чому, згідно ч.3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі Гочев проти Болгарії (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Таким чином, застосування обмеження у праві виїзду громадянина за межі України, може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що державним виконавцем в поданні не наведено беззаперечних фактів, що боржник ОСОБА_3 ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням суду, що полягає в умисній його бездіяльності чи свідомому невиконанні ним відповідних зобов'язань.

Слід також звернути увагу й на те, що Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , було внесено ряд змін, в тому числі, до Цивільного процесуального кодексу України, які вступили в дію 15 грудня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів подання, звертаючись у листопаді 2018 року до суду державний виконавець обґрунтовує подання з посиланням на норми Цивільного процесуального кодексу України у старій редакції 2005 року, які діяли до моменту звернення.

З урахуванням викладено та того, що обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду, яка має застосовуватись після здійснення державним виконавцем всіх інших можливих заходів, а також тієї обставини, що виконавцем не обґрунтовано наявність фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов'язань, суд приходить до висновку, що подання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Законом України Про виконавче провадження , ст. 352-355 , 441 ЦПК України , суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання головного державного виконавця Старовижівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2, про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_5